Постанова

від 08.10.2014 по справі к/9991/4969/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/4969/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання виплатити щорічну разову грошову допомогу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що є учасником бойових дій, тому відповідно до положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте всупереч вимозі зазначеного Закону щорічна разова грошова допомога за 2007, 2008, 2009 роки була виплачена позивачу не в повному розмірі. Просив визнати протиправним рішення Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про неповну виплату щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008, 2009 роки; зобов'язати відповідача виконати вимоги частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007, 2008, 2009 роки і доплатити позивачу вказану допомогу в розмірі 6015,30 грн: за 2007 рік - 1770,30 грн; за 2008 рік - 2095 грн, за 2009 рік - 2150 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 4 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнати протиправним рішення Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про неповну виплату грошової допомоги до 5 травня в 2007-2009 роках згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1

Зобов'язати Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1170,30 грн, за 2008 рік - 2095 грн., за 2009 рік - 2150 грн, всього - 6015,30 грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2010 року апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради задоволено. Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 4 лютого 2010 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати постановлене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII зупинено на 2007 рік.

Статтею 29 Закону № 489-V виплата зазначеної разової грошової допомоги у 2007 році учасникам бойових дій була встановлена у сумі 280 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 та пункту 13 статті 71 Закону № 489-V визнано неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 12 березня 2008 року № 183 установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 310 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

Положення статті 29 та пункту 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, а положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які відповідно до положень частини першої статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень зробив соціальні виплати під час дії зазначених норм Законів України про Державний бюджет на 2007, 2008 роки, то після прийняття рішень Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплачених позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007, 2008 роки, оскільки зазначені виплати були проведені позивачу до ухвалення Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

У 2009 році позивачу до 5 травня виплачена допомога у розмірі 340 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18 березня 2009 року № 211.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI не внесено змін та не було зупинено дію частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211.

Враховуючи викладене, грошова допомога до 5 травня учасникам бойових дій повинна виплачуватися органом праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції станом на 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір допомоги, належної до виплати позивачу, чим фактично виконав повноваження, покладені на відповідача, чого робити був не вправі.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 4 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік відповідно до вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, визначених відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, з урахуванням виплаченої суми.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.