Постанова

від 07.11.2014 по справі 908/2536/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа № 908/2536/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Моргун А.М. за довіреністю б/н від 28.07.2014 р.

відповідача - Погребняка В.В. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2988 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 р. у справі № 908/2536/14

за позовом ТОВ "Консто", м. Харків

до ПАТ "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

про стягнення 197997,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 р. ТОВ "Консто" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" 165999 грн. 99 коп. основного боргу за договором № 288 від 23.02.2012 р., 6221 грн. 75 коп. річних процентів, 25776 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що на виконання умов договору постачання № 288, укладеного з відповідачем 23.02.2012 р., за видатковою накладною № 3 від 13.08.2013 р. поставив останньому продукцію на загальну суму 385999 грн. 99 коп. Згідно умов договору оплата здійснюється за фактичну кількість поставленого товару протягом 35 календарних днів тільки за умови виконання продавцем п. 4.4.1, 4.1.5 - 4.1.7. Враховуючи наведені умови договору кінцевим строком оплати відповідачем отриманого товару є 17.09.2013 р. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково в розмірі 220000 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 165999 грн. 99 коп. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення також заявлено 6221 грн. 75 коп. річних процентів, нарахованих за період з 18.09.2013 р. по 15.07.2014 р., та 25776 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р. Позивач просить стягнути з товариства «Запорізький завод феросплавів» 165999 грн. 99 коп. основного боргу за договором № 288 від 23.02.2012 р., 6221 грн. 75 коп. річних процентів, 25776 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 р. по справі № 908/2536/14 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "Консто" 165999,99 грн. основного боргу, 6221,75 грн. річних процентів, 25776,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 3659,95 грн. судових витрат.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що згідно п. 4.1.1 договору, разом з товаром продавець надає покупцю оригінали документів, зокрема, рахунок. Пунктом п. 5.2 передбачено, що при простроченні надання оригіналів документів, зазначених у п. 4.1 договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів. Позивач всупереч умовам договору не надав відповідачу рахунок за поставлений товар. Крім того, відповідач вказує, що 09.04.2014 р. ним отримано лист від позивача, відповідно до якого позивач погоджується внести зміни до договору № 288 від 23.02.2012 р. року в частині зменшення ціни на поставлений товар. З урахуванням того, що відповідач сплатив частину вартості товару у загальному розмірі 220000,00 грн. сторони погодили укласти додаткову угоду про зменшення ціни товару, що не була сплачена, на 30%, а саме 116220 грн. На підставі зазначеного листа, відповідач направив на адресу позивача два екземпляри додаткової угоди про зменшення ціни товару. Позивач підписану зі свого боку додаткову угоду відповідачу не надав. Також позивач не повідомив про відмову від підписання додаткової угоди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.11.2014 р.

Позивач 03.11.2014 р. надав за вх. № 9870 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 23.02.2012 р. ТОВ «Консто» (продавець, позивач по справі) та ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач по справі) укладено договір № 288, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях або додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах до договору (п. 2.2). Загальна сума договору на момент його укладення становить 150000,00 грн., сума договору може бути змінена в бік її збільшення на суму поставки товару, згідно специфікаціям або додатковим угодам до цього договору ( п. 2.3).

До договору № 288 від 23.02.2012 р. укладено додаткові угоди № 1 від 28.05.2013 р., № 2 від 12.08.2013 р., № 3 від 30.12.2013 р. Додатковою угодою № 1 від 28.05.2013 р. сторонами узгоджено, що продавець зобов'язується поставити покупцеві товар у строки та за номенклатурою згідно переліку, загальна сума договору № 288 від 23.02.2012 р. змінюється на суму вказаного переліку і становить 536000 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 12.08.2013 р. сторонами термін поставки 10.06.2013 та 15.06.2013 р. змінено на 22.08.2013 р. Відповідно до п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 30.12.2013 р. договір діє до 30.06.2014 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до терміну їх закінчення.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 р., яким передбачено, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 35-ти календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 4.1.1, 4.1.5 - 4.1.7 цього договору.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що разом з поставкою товару продавець зобов'язаний надати покупцеві наступні оригінали документів, оформлених державною мовою:

1) рахунок, накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88;

2) податкову накладну, оформлена відповідно до вимог ст. ст. 187, 201 ПК України, Порядку заповнення податкових накладних № 137 від 01.11.2011 р.;

3) сертифікат якості виробника товару;

4) копія сертифікату походження товару СТ1 (у разі необхідності);

5) у разі якщо товар підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат;

6) товарно-транспортну накладну форми № 1-ТН.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 288 від 23.02.2012 р. за видатковою накладною № 3 від 13.08.2013 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 385999 грн. 99 коп., який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній накладній та довіреність № 646 від 13.08.2013 р.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 220000 грн., а саме: 16.12.2013 р. сплачено 150000 грн. та 24.03.2014 р. - 70000 грн. Згідно представленого позивачем розрахунку за останнім склалася заборгованість в розмірі 165999 грн. 99 коп.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору (п.5.1 договору). Оскільки відповідач не надав ані до сулу першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів сплати боргу позивачу, заявлені вимоги не спростував, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 165999,99 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами справи.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 165999,99 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6221,75 грн., 25776,00 грн. втрат від інфляції. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних та інфляційних.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що ним не було отримано від позивача всього переліку документів, передбачених п. 4.1.1 договору № 288 та вказує, що позивачем не надано рахунок на оплату за поставлений товар.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки сторони в розділі 7 договору погодили, що приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на його складі відповідно до вимог Інструкції п.6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. За вимогами п.12 Інструкції п.6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення відповідачем за відповідною поставкою згідно вимог Інструкції п. 6 акту про відсутність товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем відповідних документів. Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів. Крім того, в платіжних документах, які свідчать про здійснення відповідачем часткової оплати отриманої продукції підставою для оплати зазначено рахунок-фактуру № 9 від 13.08.2013 р., на який посилається позивач.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо посилань відповідача на те, що сторонами погоджено укладення додаткової угоди про зменшення ціни товару на 30%, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає, та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 р. у справі № 908/2536/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 р. у справі № 908/2536/14 залишити без змін.

Повний текст постанови суду складено 07.11.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Істоміна О.А.