Постанова

від 07.11.2014 по справі 803/2136/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2014 року Справа № 803/2136/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Пухер Л.Р.,

за участю представників позивача Пасенка С.А., Кацевича В.К.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року № 0009222201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (далі - позивач, ТзОВ "ТД "Аванта") звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009222201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "ТД "Аванта" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 90424,00 грн. за вересень 2013 року. За результатами перевірки інспекцією складено акт від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009222201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135636,00 грн., в т. ч. за основним платежем 90424,00 грн. та за штрафними санкції 45212, грн. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про безтоварний характер операцій із контрагентами помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами.

З наведених підстав прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009222201 є таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

У письмових запереченнях та у судовому засідання представник відповідача позовних вимог позивача не визнала, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009222201, винесене відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 17 липня 2014 року по 13 серпня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка ТзОВ "ТД "Аванта" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складений акт від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114 (а.с.18-69).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ "ТД "Аванта" занижено податок на додану вартість на загальну суму 90424,00 грн.

Вказані висновки мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ отримано акт перевірки від 24.07.2014 року №668/26-55-22-01-32555149 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Агропродукти" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені господарських відносин із ПП "Никтрансфотвард" за вересень 2013 року", в якому зазначено, що перевіркою не підверджено реальності здійснення операцій з придбання товарів ТзОВ "Агропродукти" у ПП "Никтрансфотвард" за вересень 2013 року та операцій з продажу цих товарів контрагентам-покупцям.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114, подав письмові заперечення, однак листом від 15.09.2014 року № 13457/10/0318-22-01 Луцька ОДПІ відмовила у задоволенні заперечення в частині підтвердження фактів фінансово-господарських операцій між ТзОВ "ТД "Аванта" та ТзОВ "Агропродукти", ТзОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат", ТзОВ "Олія Транс", посилаючись на акт перевірки від 24.07.2014 року №668/26-55-22-01-32555149 стосовно ТзОВ "Агропродукти".

На підставі акту перевірки від 02 вересня 2014 року №7195/22.01/35495114, з врахуванням висновку за результатами розгляду заперечень платника податків, Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року №0009222201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135636,00 грн., в т. ч. за основним платежем 90424,00 грн. та за штрафними санкції 45212, грн. (а.с.92).

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17 вересня 2014 року №0009222201 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ "ТД "Аванта" підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведених норм ПК України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Судом встановлено, що між ТзОВ "ТД "Аванта" (покупець) та ТзОВ "Агропродукти" (продавець) 14 червня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу №140613, у якому продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором (п.1.1). Найменування, одиниця виміру, вартість та кількість товару, терміни передачі і оплати, визначаються додатками до даного договору, які є його невід'ємними частинами (п.1.2) (а.с.94-96).

Фактичне постачання товару відбулося 16 та 27 вересня 2013 року, що підтверджуються видатковими накладними від 16 вересня 2013 року №Сн0000009 (а.с.103), від 27 вересня 2013 року №Сн000019, податковими накладними №8 від 16 вересня 2013 року (а.с.105), №19 від 27 вересня 2013 року.

Оплата за поставлену олію була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 16 вересня 2013 року № Сн0000009 (а.с.102).

З наданих представниками позивача документів, вбачається, що придбаний товар (олія) у ТзОВ "Агропродукти" був реалізований позивачем іншим контрагентам, що підтверджується зведеними даними про продаж олії сон. раф. дез. 1л. у мережі ТзОВ "ТД "Аванта" згідно накладних від 27.09.2013 року № CH 000019 та від 16.09.2013 року № CH 0000009. Крім того, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження факту придбання, оприбуткування та переміщення на складах товару у зазначених контрагентах, що підтверджується реєстрами накладних по переміщенню олії зі складу згідно накладних від 27.09.2013 року № CH 000019 та від 16.09.2013 року № CH 0000009.

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок укладення договору з ТзОВ "Агропродукти", ним було реалізовано придбані у ТзОВ "Агропродукти" товари іншим контрагентам, ТзОВ "ТД "Аванта" досягнено економічного ефекту у господарської діяльності та отримано прибуток від реалізації.

Судом також встановлено, що між ТзОВ "ТД "Аванта" (замовник) та ТзОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат" (виконавець) 01 лютого 2011 року укладений договір про надання послуг №Б-ФРД/0102-11ЧУ, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виробляти з своєї сировини ПЕТ пляшку 0,92, 1, 3 та 5 літрів, фасувати олію надану замовником. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт.

Виконання договору купівлі-продажу та розрахунки між сторонами підтверджується актами приймання-передачі сировини по кількості від 16.09.2013 року №б/н, від 27.09.2013 року №б/н (а.с.115-116), податковими накладними №16 від 16 вересня 2013 року (а.с.107), №64 від 27 вересня 2013 року.

Якість придбаного у ТзОВ "Агропродукти" товару підтверджується посвідченнями про якість, які видані виробничою лабораторією ТзОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат" 16 та 27 вересня 2013 року в яких засвідчено дата виготовлення та власник товару чим спростовуються доводи представника відповідача і підтверджується, що одержувачем товару є саме ТзОВ "ТД "Аванта" . ( а.с.121-122).

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "ТД "Аванта" (замовник) та ТзОВ "Олія Транс" (перевізник) 01.09.2011 року був укладений договір №00099 про надання послуги по перевезенню вантажу, за умовами якого перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення вантажу олії соняшникової, а замовник зобов'язаний прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги.

Виконання договору про надання послуги підтверджується податковими накладними №66 від 18 вересня 2013 року (а.с.109), №67 від 30 вересня 2013 року, товарно-транспортними накладними №0000065 від 16.09.2013 року, №0000068 від 27.09.2013 року (а.с.120-121).

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між контрагентами відбулися і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На підставі документів, складених контрагентами ТзОВ "ТД "Аванта" позивачем був сформований податковий кредит відповідних звітних періодів.

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару, відтак податковий кредит за наслідками операцій з контрагентами сформовано правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок подальшої реалізації товару та належне оформлення первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки від 24 серпня 2013 року №668/26-55-22-01-32555149, оскільки в ньому господарські операції з ТзОВ "ТД "Аванта" безпосередньо не досліджувалися. З наведеного можливо дійти висновку, що акт 24 серпня 2013 року №668/26-55-22-01-32555149 взагалі не стосується ланцюгу господарських операцій з постачання, розфасовування та перевезення соняшникової олії соєвих бобів, які були проведені між позивачем та ТзОВ "Агропродукти", ТзОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат", ТзОВ "Олія Транс".

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товару та послуг у контрагентів, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та контрагентами.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюване податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 17 вересня 2014 року №0009222201, винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "ТД "Аванта" за подання даного позову платіжним дорученням від 17.09.2014 року № 17908 сплатило судовий збір у розмірі 2436,00 грн., тобто на 2164,73 грн. більше, ніж того вимагає Закон України "Про судовий збір" при поданні позову майнового характеру.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 271,27 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 вересня 2014 року №0009222201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, пров. Макарова, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 35495114) судові витрати в сумі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 27 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 10 листопада 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк