Рішення

від 23.10.2014 по справі 915/1365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 915/1365/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Дьяченко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс", вул. Радянська, 1 Б, с.м.т. Казанка, Миколаївська область, 56000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила росту", вул. Садиба Сільська, с.м.т. Казанка, Миколаївська область, 56000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення збитків у розмірі 4 904, 88 грн.

за участю представників:

від позивача: Остапчук Людмила Миколаївна, довіреність б/н від 03.01.2014 року;

від відповідача представник не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: представник не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила росту" про стягнення збитків, заподіяних в 2013 році, у розмірі 4 904, 88 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.14 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2. Розгляд справи призначено на 18.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 року відкладено розгляд справи на 02.10.14 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.10.2014 року відкладено розгляд справи на 23.10.14 року.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання 18.09.14 року, 02.10.2014 року та 23.10.14 року не забезпечив.

Письмового відзиву по суті спору відповідачем не подано.

23.10.14 року від відповідача ТзОВ "Сила росту" на адресу господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній час, мотивоване неможливістю прибуття в судове засідання представника відповідача та необхідністю подання додаткових доказів (арк. справи 94).

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч. 1 зазначеної статті є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто, господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В спірному випадку судом не визнавалась обов'язковою явка повноважного представника відповідача ТзОВ "Сила росту". При цьому, відповідачем не обгрунтовано в клопотанні необхідність особистої участі у судовому засіданні повноважного представника та неможливості розгляду справи по суті за його відсутності. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Позивачем не обгрунтовано в клопотанні неможливість направлення іншого представника, а також необхідність участі в судовому засіданні Цвелікова С. В., визначеного в довіреності від 20.10.14 року.

Щодо посилання відповідача на необхідність відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів, то суд звертає увагу, що позов був пред'явлений до суду 28.08.14 року.

Враховуючи те, що відповідач ТзОВ "Сила росту" не був позбавлений можливості направити необхідні документи поштою, мав достатньо часу для підготовки заперечень на позов (майже два місяці з дня поступлення позову), третю неявку повноважного представника в судове засідання, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність поданого клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача. Отже, в задоволенні клопотання судом відмовлено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання 23.10.14 року не з'явилась, явку повноважного представника не забезпечила.

Явка повноважного представника третьої особи не визнавалась судом обов'язковою.

18.09.14 року на адресу господарського суду Миколаївської області від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву (арк. справи 60-61), в яких третя особа зазначила, що позовні вимоги позивача ТзОВ "Агроальянс" вважає обгрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем ТзОВ "Сила росту" порушені права позивача на отримання доходу. Підстави для задоволення позовних вимог аналогічні підставам, зазначеним позивачем у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.14 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено наступне.

Фізичній особі ОСОБА_2 (третя особа) належить на праві власності земельна ділянка площею 6, 32 га, кадастровий номер земельної ділянки 4823655100:28:000:0035, яка знаходиться в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району, Миколаївської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 144240, виданого 29 січня 2009 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010901600030.

19.09.2012 року між власником землі фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавець) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки площею 6,32 га, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва. Договір підписано сторонами та зареєстровано у відділі Держкомзему у Казанківському районі 21 грудня 2012 року за № 482360004001369.

Земельна ділянка передана в користування ТзОВ «Агроальянс», що підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 19.09.12 року.

Представник позивача вказав, що відповідач ТзОВ «Сила Росту» самовільно, незаконно без правових підстав обробив та засіяв сільськогосподарськими культурами (ячменем) вищезазначену земельну ділянку в 2013 році, яка знаходиться в орендному користуванні позивача ТзОВ «Агроальянс».

Отже, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, позивач не міг користуватися переданими йому в оренду землями та отримати в 2013 році дохід від використання земель, внаслідок чому позивачу заподіяні збитки у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки у розмірі 4 904,88 гривень.

Розмір збитків розраховано позивачем, виходячи з середньої врожайності ячменю у 2013 році, вартості ячменю у 2013 року за вирахуванням середніх затрат на 6,32 га вирощування ячменю за 2013 рік.

Позивач як на підтвердження розміру завданих збитків (неодержаного доходу) посилається на здійснений комісією Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області розрахунок розміру неодержаного доходу, здійснений на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284, оформлений Актом від 18.09.14 року.

Із посиланням на приписи ст. 16, 22, 317, 319, 623, 759, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 95, 124, 125, 152, 156, 157, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 2, 25, 27 Закону України "Про оренду землі" позивач просив суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фізичній особі ОСОБА_2 (третя особа) належить на праві власності земельна ділянка площею 6, 32 га, кадастровий номер земельної ділянки 4823655100:28:000:0035, яка знаходиться в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району, Миколаївської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 144240, виданого 29 січня 2009 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010901600030 (арк. справи 15).

19.09.2012 року між власником землі фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавець) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки площею 6,32 га, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва (арк. справи 12-13).

Договір підписано сторонами та зареєстровано у відділі Держкомзему у Казанківському районі 21 грудня 2012 року за № 482360004001369.

Земельна ділянка передана в користування ТзОВ «Агроальянс», що підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 19.09.12 року (арк. справи 14).

Як вказує позивач, відповідач ТзОВ «Сила Росту» самовільно, незаконно без правових підстав обробив та засіяв сільськогосподарськими культурами (ячменем) вищезазначену земельну ділянку в 2013 році, яка знаходиться в орендному користуванні позивача ТзОВ «Агроальянс».

04.02.13 року Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області була здійснена у відповідача ТзОВ «Сила Росту» перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами перевірки інспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, де в графі 5 зазначено про наявність самовільно зайнятих земель (ст. 212 ЗК України), а в графі 17.1 зазначено про факт заподіяння шкоди земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (п. 4 Методики ПКМУ від 25.07.07 року № 963) (арк. справи 82-87).

За результатами обстеження земельної ділянки площею 6, 32 га, яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Казанківської селищної ради, встановлено, що на момент перевірки земельна ділянка засіяна ячмінем, використовується самовільно Масляним О. В. (керівник ТзОВ «Сила Росту»), що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом обстеження земельної ділянки від 04.02.13 року (арк. справи 81).

Як вказує позивач, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, позивач не міг користуватися переданими йому в оренду землями та отримати в 2013 році дохід від використання земель, внаслідок чого позивачу заподіяні збитки у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки у розмірі 4 904,88 гривень.

Розмір збитків розраховано позивачем, виходячи з середньої врожайності ячменю у 2013 році, вартості ячменю у 2013 року за вирахуванням середніх затрат на 6,32 га вирощування ячменю за 2013 рік.

Середня врожайність ячменю у 2013 році по Казанківському району підтверджена Довідкою відділу статистики про середню урожайність ячменя від 27.03.2014 року № 64/12-30 (арк. справи 70), вартість ячменю у 2013 році підтверджена Довідкою Управління агропромислового розвитку Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 27.03.2014 року за № 14-27-02-30-ОП-14 (арк. справи 72), а середні затрати вирощування ячменю підтверджено Довідкою Управління агропромислового розвитку Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 27.03.2014 року за № М 28-02-30-ОП-14 (арк. справи 71).

Як вказав позивач у позовній заяві, якщо б право ТзОВ «Агроальянс» не було порушено незаконними діями ТзОВ «Сила Росту», то за звичайних обставин ТзОВ «Агроальянс» міг би одержати дохід з використання 6, 32 гектарів землі в 2013 році у розмірі 4 904,88 гривень.

Розрахунок суми неодержаного доходу здійснено комісією Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284, та оформлено Актом від 18.09.14 року (арк. справи 80).

Отже, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення збитків (неодержаного доходу), завданих позивачу внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 156 Земельного кодексу України стосується відшкодування збитків як при вчиненні правопорушень (п. "в", "г", "ґ", "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України), так і при вчиненні деяких правомірних дій, котрі можуть спричинити збитки (п. "а", "б", "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України).

При цьому, збитки, заподіяні неправомірними діями, відшкодовуються незалежно від того, чи підпадають вони під положення вищевказаної норми, на підставі загальних положень цивільного та господарського законодавства, зокрема, ст. ст. 1166 - 1194, 1209 - 1211 ЦКУ, ст. ст. 224 - 229 ГКУ.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Водночас, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" п. 3.9 роз'яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки в їх сукупності .

Власникам землі та землекористувачам збитки можуть бути заподіяні внаслідок вилучення земельних ділянок, переданих у власність, встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, а також внаслідок прийняття зазначеними органами рішень щодо тимчасового зайняття земельних ділянок, яке може призвести до погіршення якості грунтового покриву чи приведення земельних ділянок у непридатний до використання стан.

Розміри збитків в цьому випадку визначаються комісіями створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284, оформлений Актом від 18.09.14 року.

Так, відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284 з наступними змінами (далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані .

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян .

Відповідно до п. 4 Порядку розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (п. 5 Порядку).

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, застосовується виключно за переліком правопорушень, зазначених у назві Методики.

Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди) (п. 1 Методики).

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1), де:

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід , який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783.

Відповідно до п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання (ч. 6 ст. 225 ГК України).

Отже, підставою для покладення обов'язку з відшкодування збитків є цивільне правопорушення, що складається з таких елементів: 1) протиправної дії чи бездіяльності особи; 2) заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; 3) причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; 4) вини боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає обов'язок доведення, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі використання спірної земельної ділянки . Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто, втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Заявлену до стягнення суму у розмірі 4 904, 88 грн. позивач ТзОВ "Агроальянс» визначає саме як упущену вигоду (неодержаний дохід), посилаючись на здійснення її розрахунку згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284.

Керуючись приписами ч. 6 ст. 226 ГК України, відповідно до якої Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання, суд дійшов висновку, що позивач повинен був здійснити розрахунок розміру збитків, керуючись Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.07 року № 963.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284, не передбачено відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок. Судом також враховано, що Порядок прийнято до прийняття Земельного кодексу України, а відтак, він має застосовуватись в частині, що не суперечить йому. Поняття "тимчасове зайняття земельної ділянки" та "самовільне зайняття земельної ділянки" не є тотожними.

Крім того, як вказано вище, підтвердити факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовувалась без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки в їх сукупності.

Позивачем як на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки подано суду лише Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.02.13 року та Акт обстеження земельної ділянки від 04.02.13 року.

Судом також звернуто увагу на те, що за результатами перевірки державним інспектором встановлено факт заподіяння шкоди земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (п. 4 Методики ПКМУ від 25.07.07 року № 963), про що в графі 17.1 Акту зроблено відповідну відмітку. Суду не подано будь-яких доказів здійснення територіальними органами Держсільгоспінспекції розрахунку розміру шкоди ( п. 7 вищевказаної Методики).

Крім того, суд дійшов висновку, що саме по собі посилання позивача ТзОВ «Агроальянс» на здійснений комісією Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області розрахунок розміру неодержаного доходу, здійснений на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 року № 284, та оформлений Актом від 18.09.14 року, не звільняє позивача від обов'язку належними та допустимими доказами довести, що саме у такому, як заявлений до стягнення, розмірі він міг би одержати доходи, якби його право не було порушене. За таких обставин, позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" (код ЄДРПОУ 31935438) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила росту" (код ЄДРПОУ 13871446) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних в 2013 році, у розмірі 4 904, 88 грн.

Судовий збір в розмірі 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 31.10.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш