Постанова

від 03.02.2015 по справі 915/1365/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 915/1365/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: Остапчук Л.М.

Від відповідача: Масляний О.В.

Від ІІІ особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 23 жовтня 2014р.

по справі № 915/1365/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила росту"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4

про стягнення збитків у розмірі 4 904,88 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила росту" про стягнення 4 904,88 грн. збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у 2013 році відповідач самовільно, без згоди ТОВ «Агроальянс», яке є орендарем земельної ділянки площею 6,32 га, та її власника - ОСОБА_4, засіяв ячменем, провів відповідні польові роботи та зібрав урожай на вказаній земельній ділянці, чим позбавив позивача можливості використовувати цю земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції та завдав йому збитків у вигляді втраченої вигоди.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, яка у письмових поясненнях просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що вона як власник землі використовуючи свої законні права передала в орендне користування земельну ділянку позивачу ТОВ «Агроальянс», а тому позивач має право отримувати дохід від цієї ділянки та сплачувати їй орендну плату, проте незаконними діями відповідача позивачеві та їй спричинені збитки.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2014 року у справі (суддя - Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агроальянс» просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 3, 11, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 116, 125, 126, 152, 156, 157, 211 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_4 просить її задовольнити посилаючись на те, що відповідач в 2013 році використовував її земельну ділянку незаконно, всупереч її волі, з порушенням права позивача на вільне користування орендованою земельною ділянкою та можливості отримання доходу від неї, тому просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача збитки.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі договору оренди землі № 193 від 19.09.2012р., укладеного з фізичною особою ОСОБА_4 та зареєстрованого у встановленому порядку в відділі Держкомзему у Казанківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2012р. № 482360004001369, ТОВ «Агроальянс» набуло право користування (оренди) земельною ділянкою загальною площею 6,32 га ріллі, розташованою в межах Казанківської селищної ради, для товарного сільськогосподарського виробництва, строком на п'ять років.

04 лютого 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області проведено перевірку дотримання ТОВ «Сила Росту» вимог земельного законодавства, за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття ТОВ «Сила Росту» земельної ділянки загальною площею 6,32 га, власником якої є ОСОБА_4 і яка згідно з договором оренди землі № 193 від 19.09.2012р. перебуває у користуванні ТОВ «Агроальянс», та використання її на момент перевірки для засівання ячменем. За наслідками проведеної перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.02.2013р. та акт обстеження земельної ділянки від 04.02.2013р.

18.09.2014 року на засіданні районної комісії з питання визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було визначено та затверджено розрахунок суми неодержаного доходу ТОВ «Агроальянс» з земельної ділянки площею 6,32 га у зв'язку з її тимчасовим невикористанням в 2013 році у розмірі 4 904,88 грн., про що складено відповідний акт від 18.09.2014р., затверджений головою Казанківської районної державної адміністрації.

Сума збитків була розрахована комісією відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога ТОВ «Агроальянс» про стягнення з ТОВ «Сила Росту» 4 904,88 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням у 2013 році земельної ділянки площею 6,32 га., яка перебуває в оренді позивача на підставі договору оренди землі № 193 від 19.09.2012р.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, не передбачено відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок. Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовувалася без належних правових підстав можуть підтвердити лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки в їх сукупності. Але позивачем на підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки подано суду лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки від 04.02.2013р. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що позивач повинен був здійснити розрахунок розміру збитків керуючись Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, а саме по собі посилання позивача на здійснений комісією Казанківської районної державної адміністрації розрахунок розміру неодержаного доходу на підставі вищезазначеного Порядку та оформлений актом від 18.09.2014р., не звільняє позивача від обов'язку довести належними та допустимими доказами, що саме у заявленому до стягнення розмірі він міг би одержати доходи, як би його право не було порушено.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

В силу ч. 1 ст. 93, ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

В силу ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на загальні положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (статті 3, 4 Земельного кодексу України).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284.

За приписами ст. 156 Земельного кодексу України землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), відповідно до пункту 1 якого землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 Порядку, відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В примітці до Порядку визначено, що під неодержаним доходом розуміється доход, який міг би одержати землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи землекористувачів, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (пункт 2 Порядку).

Звідси твердження місцевого суду про ненадання позивачем належних та допустимих доказів протиправних дій відповідача, як то протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо, які зазначені у п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N963", що в свою чергу виключає можливість нарахування збитків завданих самовільним зайняттям земельних ділянок, є помилковими, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків за час тимчасового невикористання позивачем земельної ділянки, процедура нарахування яких передбачена Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 (п. 3.6, 3.7 постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, розмір збитків, заподіяних позивачу внаслідок тимчасового зайняття відповідачем земельної ділянки, у вигляді неодержаних доходів було визначено та затверджено на засіданні комісії Казанківської районної державної адміністрації відповідно до положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, що підтверджується відповідним актом від 18.09.2014р., затвердженим головою райдержадміністрації. Вказаний акт у встановленому порядку не оскаржений та не визнаний незаконним.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позивачем належним чином доведено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного зайняття земельної ділянки, користувачем якої є позивач, наявність причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками у вигляді неодержаних доходів у розмірі 4 904,88 грн. При цьому, відповідач не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди.

Факт протиправної поведінки відповідача підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актом обстеження спірної земельної ділянки від 04.02.2013р., складеними посадовими особами Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області та Казанківської селищної ради, та які є документами - носіями доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме неправомірне використання відповідачем у 2013 році орендованої позивачем спірної земельної ділянки призвело до неотримання позивачем доходу у зв'язку з тимчасовим невикористанням цієї ділянки.

Твердження представника відповідача в усних поясненнях в засіданні суду про те, що спірна земельна ділянка власнику ОСОБА_4 не була виділена в натурі, спростовується наявними в справі кадастровим планом земельної ділянки, переданої у власність гр.. ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, актом прийому - передачі межових знаків на зберігання від 17.08.2012р. та актом визначення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.07.2013р., складеним спеціалістом - землевпорядником МРФ ДП «Укрспецзем» ОСОБА_5 за участю ОСОБА_4 та суміжних землевласників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 100-102).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1827 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 913,50 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23 жовтня 2014 року у справі № 915/1365/14 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила Росту» (56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Садиба Сільська, 1, код 13871446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" (56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Радянська, 1б, код 31935438) збитки в сумі 4 904,88 грн. та судові витрати у сумі 2740,50 грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 04.02.2015р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.