Постанова

від 13.10.2014 по справі 910/6247/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/6247/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 26.05.2014

у справі №910/6247/14 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Країна мрій», м. Київ,

про стягнення 244 804,37 грн,

за участю представників:

від позивача: Лопатинський В.В. - представник (довіреність № 17 від 19.06.2014);

від відповідача: Сисов В.С. - представник (довіреність № 1/11 від 01.11.2013);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (надалі - ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Країна мрій» (надалі - ТОВ «Видавництво «Країна мрій») про стягнення 244 804,37 грн заборгованості, у тому числі: 217 552,50 грн основного боргу, 3 912,69 грн пені, 15 329,82 грн 3% річних та 8 009,37 грн інфляційних втрат, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням зобов'язань з оплати за договорами поставки книжкової продукції № 1 від 04.01.2011, № 14 від 03.01.2012, № 24 від 10.01.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі №910/6247/14 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю у зв'язку з їх недоведеністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у справі №910/6247/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник вказав на невірне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, внаслідок чого судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий - суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначено в судове засідання на 18.08.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 18.08.2014 у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці для розгляду справи № 910/6247/14 було сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Пашкіної С.А.

В судовому засіданні 18.08.2014 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.10.2014 у зв'язку з неявкою уповноваженої особи відповідача.

В судовому засіданні 13.10.2014 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю через її безпідставність та необґрунтованість, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

13.10.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 04.01.2011 між ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» (в тексті договору - виконавець) та ТОВ «Видавництво «Країна мрій» (в тексті договору - замовник) було укладено договір № 1, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику поліграфічні послуги по виготовленню видань книжкової продукції (далі - Продукція), замовленої замовником, відповідно до технічних завдань (листи-замовлення, далі Замовлення) і вихідних матеріалів (підписані оригінал-макети, фотоформи або файли у форматі PDF), наданих замовником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію і сплатити її вартість згідно умов договору. Технічна характеристика видання (найменування, формат, об'єм, наклад), розцінки на виготовлення продукції і загальна її вартість, термін надання вихідних матеріалів, термін виготовлення і передачі Продукції, термін оплати за Продукцію визначаються в Додатках на кожну партію Продукції, які є невід'ємною частиною цього Договору після підписання їх сторонами. Додаток складається на підставі замовлення, яке надає Замовник на кожну партію Продукції (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору прийом-передача матеріалів і готової продукції здійснюється на складі виконавця по кількості - згідно товаросупровідних документів, за якістю - згідно галузевих нормативних документів, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції по кількості і якості № П-6, № П-7, затверджених Держарбітражем СРСР 15.06.1965 і 25.004.1966. Відвантаження готової продукції здійснюється при наявності у представника замовника оригінала довіреності на отримання продукції і підписання накладної.

Замовник зобов'язується сплатити виконавцеві вартість робіт по виготовленню продукції за договірною ціною в наступні терміни: 50% попередня оплата, 50% - протягом 30-ти днів з моменту виготовлення накладу продукції згідно виставлених рахунків на оплату, якщо інше не обумовлене в Додатку до Договору на конкретну партію Продукції. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу виконавця (пункт 4.7 договору).

Сторони договору погодили, що за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.5.6 договору).

Відповідно до п. 8.6 договору виготовлена виконавцем продукція є власністю замовника з моменту її виготовлення.

Згідно п.8.12 договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем 03.01.2012 та 19.01.2013 було укладено договори про надання поліграфічних послуг по виготовленню видань книжкової продукції за № 14 та № 24 відповідно, які за своїм змістом, умовами, відповідальністю сторін та термінам дії є ідентичними вищезазначеному договору № 1 від 04.01.2011 (а.с.22-25, 32-35).

Разом з тим, сторонами були підписані Додатки № 7 від 19.04.2011, № 16 від 25.10.2011 та № 17 від 08.11.2011 до Договору №1 від 04.01.2011, Додатки № 12 від 07.06.2012, № 19 від 05.102012, № 21 від 22.11.2012 до Договору № 14 від 03.01.2012 та Додаток № 10 від 09.10.2013 до Договору № 24 від 10.01.2013, в яких обумовили надання виконавцем замовникові поліграфічних послуг із зазначенням опису замовлення, його номеру, накладу та строку виготовлення тиражу.

З Додатків слідує, що замовник сплачує виконавцеві вартість поліграфічних послуг в наступні терміни: 50% попередня оплата, 50% на протязі 30-ти днів з моменту виготовлення накладу, за винятком Додатку №10 від 09.10.2013 до договору №24 від 10.01.2013, в якому передбачено, що замовник сплачує виконавцеві вартість поліграфічних послуг протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання цього Додатку в розмірі 39 425,00 грн, а решту (39 425,00 грн) - на момент виготовлення накладу, на підставі акту здачі-прийняття робіт.

При цьому, у Додатках до договорів сторони погодили, що вивезення готової продукції здійснюється замовником своїм транспортом за свій рахунок (а.с. 16-21, 26-31, 36).

Визначаючи природу правовідносин, що склалися між сторонами в ході виконання даних договорів, місцевий суд вірно зазначив, що такі мають ознаки договору підряду, за яким, у відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частин 1 та 2 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відмовляючи у задоволенні позову з посиланням на приписи статті 33 ГПК України та частину 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції визнав недоведеними доводи позивача про поставку відповідачеві товару на суму 217 552,50 грн, а відтак дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних, пені та інфляційних, зазначивши, що такі є похідними від вимог по сплаті основного боргу. При цьому, суд вказав, що позивачем не було надано суду первинних документів, якими б підтверджувався факт поставки товару на вказану суму, а надані останнім рахунки-фактури даної обставини жодним чином не підтверджують, оскільки в таких зазначається лише сума, яка підлягає оплаті одним із учасників господарської операції, на користь якої така дія здійснювалась.

На переконання колегії суддів, до такого висновку місцевий суд дійшов передчасно, без повного з'ясування обставин справи, адже, за наявності клопотань відповідача від 26.05.2014 про призначення експертизи та витребування у позивача доказів, що підтверджують факт виготовлення і передання останнім поліграфічної продукції замовнику, суд відхилив їх як безпідставні та здійснив розгляд справи за наявними у справі матеріалами, поклавши в основу рішення пояснення відповідача.

Оскільки відповідач позов не визнавав і про це наголошував у своєму відзиві, суд першої інстанції повинен був 26.05.2014 відкласти розгляд справи з метою витребування додаткових доказів, не зважаючи на клопотання представника позивача від 22.05.2014 про розгляд справи за відсутності уповноважених представників та за наявними у справі матеріалами, з огляду на те, що клопотання було обумовлено приписами статті 75 ГПК України, зокрема, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву (а.с.75).

Так, в пунктах 1, 2, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 10, від 10.07.2014 № 6 вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи наведене раніше, судова колегія вважає, що позивач належно обґрунтував поважність причин неподання ним місцевому суду додаткових доказів, а тому розгляд апеляційної скарги у справі №910/6247/14 здійснюється судовою колегією апеляційного господарського суду за наявними та додатково долученими до апеляційної скарги матеріалами.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що на виконання умов договорів № 1 від 04.01.2011, № 14 від 03.01.2012 та №24 від 10.01.2013 з відповідними Додатками ним було надано, а відповідачем прийнято послуг по виготовленню поліграфічної продукції на загальну суму 597 545,00 грн, однак відповідач зобов'язання з оплати поставленої продукції виконав лише частково, у зв'язку з чим сума заборгованості за вказаними договорами на час розгляду справи становить 217 552,50 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, пояснюючи, що невиконаних фінансових зобов'язань перед позивачем не має, а долучений останнім акт звіряння розрахунків не є доказом наявності заборгованості, оскільки не підтверджений первинними документами.

Згідно ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт здійснення господарської операції по наданню послуг (виконанню робіт) має підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинним документом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачеві для оплати рахунок-фактуру № ГЛ-0000167 від 28.03.2011 на суму 47 375,00 грн, рахунок-фактуру № ГЛ-000205 від 19.04.2011 на суму 73 250,00 грн, рахунок-фактуру № ГЛ-000546 від 25.10.2011 на суму 14 300,00 грн та рахунок-фактуру № ГЛ-000627 від 11.11.2011 на суму 3 960,00 грн згідно договору № 1 від 04.01.2011; рахунок-фактуру № ГЛ-000317 від 22.07.2012 на суму 101 625,00 грн, рахунок-фактуру № ГЛ-000571 від 18.10.2012 на суму 250 000,00 грн, рахунок-фактуру № ГЛ-000680 від 07.12.2012 на суму 29 600,00 грн згідно договору № 14 від 03.01.2012, та рахунок-фактуру № 363 від 09.10.2013 на суму 76 850,00 грн згідно договору №24 від 10.01.2013.

На підтвердження факту виконання господарської операції по передачі відповідачеві готової продукції позивачем були додані до апеляційної скарги копії видаткових накладних: № 481 від 11.04.2011 на суму 58 545,00 грн, № 516 від 20.04.2011 на суму 91 700,00 грн, № 599 від 19.05.2011 на суму 73 250,00 грн, № 1390 від 15.11.2011 на суму 28 532,60 грн, № 1455 від 29.11.2011 на суму 35 710,00 грн, № ГЛ-0000021 від 07.12.2011 на суму 30 857,40 грн, № ГЛ-0000853 від 05.07.2012 на суму 57 100,00 грн, № ГЛ-0000951 від 31.07.2012 на суму 59 275,00 грн, № ГЛ-0000993 від 09.08.2012 на суму 78 850,00 грн, № ГЛ-0001329 від 18.10.2012 на суму 209 950,00 грн, № ГЛ-0001408 від 07.11.2012 на суму 51 140,00 грн, № ГЛ-0001494 від 27.11.2012 на суму 41 400,00 грн, № ГЛ-0001571 від 10.12.2012 на суму 45 102,20 грн, № ГЛ-0001641 від 20.12.2012 на суму 72 456,80 грн, № ГЛ-0001660 від 26.12.2012 на суму 59 700,00 грн, № 77 від 10.01.2013 та № 255 від 08.02.2013 (а.с.135-151), а також копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №83 від 10.01.2013, №88 та №89 від 21.01.2014 та №285 і №286 від 08.2013, які судом визнаються як належні докази (а.с.152-156).

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду за захистом своїх прав заборгованість відповідача перед позивачем за отриману поліграфічну продукцію за договорами № 1 від 04.01.2011, № 14 від 03.01.2012 та № 24 від 10.01.2013 становить 217 552,50 грн.

Обставини отримання відповідачем продукції за вищевказаними видатковими накладними, оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується підписами начальника виробництва Горобець Г.М., уповноваженого ТОВ «Видавництво «Країна мрій» на отримання від ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» товарно-матеріальних цінностей із зазначенням підстави їх отримання, а також копіями наданих позивачем довіреностей №26 від 08.04.2011, №28 від 19.04.2011, №34 від 18.05.2011, №67 від 14.11.2011, №72 від 28.11.2011, №73 від 06.12.2011, №35 від 04.07.2012, №39 від 19.07.2012, №41 від 08.08.2012, №59 від 18.10.2012, №67 від 07.11.2012, №69 від 27.11.2012, №72 від 07.12.2012, №74 від 17.12.2012, №77 від 26.12.2012, №3 від 09.01.2013, №9 від 08.02.2013 (а.с.157-179).

Відповідачем не спростовано факт отримання від позивача поліграфічної продукції за наявними у справі видатковими накладними та не надано доказів їх оплати у заявленому позивачем розмірі.

Щодо посилань відповідача на відсутність у деяких видаткових накладних вказівки на договір, на підставі якого сторонами проводились господарські операції, а в деяких довіреностях не зазначено номерів рахунків-фактури, не спростовують факту належного отримання відповідачем виготовленої позивачем поліграфічної продукції, оскільки довіреності містять перелік такої продукції за назвами, кількістю накладів, а відношення видаткових накладних до того чи іншого з договорів, за якими виник спір можливо ідентифікувати за назвами продукції, що вказані як у накладних так і в замовленнях, розміщених та погоджених сторонами у Додатках до договорів.

В матеріалах справи знаходиться акт звіряння розрахунків, без дати його складання, підписаний зі сторони ТОВ «Видавництво «Країна мрій» бухгалтером Письменною Т.Л., підпис якої засвідчено печаткою відповідача, з якого вбачається, що прострочена заборгованість відповідача за рахунками становить 233 022,50 грн (а.с.52).

Виходячи з доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що акт звіряння був підписаний сторонами у період до 17.12.2013, оскільки в такому зафіксовано наявність боргу в сумі 11 220,00 грн за рахунком-фактурою № 571 від 18.10.2012, оплата за яким була проведена згідно платіжного доручення № 567 від 17.12.2013, що підтверджується листом ТОВ «Видавництво «Країна мрій» за вих. № 105/12 від 18.12.2013 на адресу позивача про зарахування платежу в сумі 38 425,00 по книгам «Щоденник справжньої панянки» і «Справжня панянка» як оплату заборгованості за 2012 рік (а.с.49).

В сукупності з іншими доказами даний акт розцінюється колегією суддів як форма визнання боргу, оскільки його підписання є дією, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості за виставленими рахунками, оплату за якими останній заперечує (а.с.52).

В судовому засіданні представник відповідача стверджував про безпідставне пред'явлення позовної вимоги про стягнення з відповідача 38 425,00 грн за замовлену книжкову продукцію «Щоденник справжньої панянки» і «Справжня панянка», оскільки доказів на підтвердження факту передачі та отримання відповідачем такої продукції позивач не надав. При цьому, представник зосередив увагу на тому, що актом звіряння взаємних розрахунків підтверджується отримання позивачем передоплати за товар в сумі 38 425,00 грн на підставі рахунку №363 від 09.10.2013.

Дані твердження відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки отримання відповідачем у повному обсязі замовленої книжкової продукції за замовленням 3-1095 «Щоденник справжньої панянки» у кількості 2 500 штук та за замовленням 3-1096 «Справжня панянка» у кількості 3 000 штук підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 21.01.2014 за №88 та №89. Дані акти належним чином складені та підписані зі сторони відповідача директором підприємства Александровим В.В., підпис якого скріплений печаткою юридичної особи, передача вищевказаної продукції відповідачеві була здійснена на підставі довіреності №9 від 08.02.2013, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи (а.с.155 -157).

При цьому варто зазначити, що наявна в матеріалах справи банківська виписка ПрАТ «Східно-український банк «Грант» про оплату відповідачем 38 425,00 грн за книги «Щоденник справжньої панянки» згідно рахунку-фактури №363 від 09.10.2013 не підтверджує відсутність заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі, зважаючи на лист ТОВ «Видавництво «Країна мрій» за вих. № 105/12 від 18.12.2013 на адресу позивача з клопотанням зарахувати цей платіж в рахунок існуючої заборгованості за 2012 рік (а.с.49).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 217 552,50 грн, а тому такі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань по оплаті продукції, яка за його розрахунком складає 3 912,68 грн, а також 3% річних в сумі 15 329,82 грн та інфляційні втрати в сумі 8 009,37 грн.

Згідно ч.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено ст. 549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Умовами укладених сторонами договорів, а саме, п. 5.6 передбачено, що за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на приписи законодавства та умови укладених сторонами договорів, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування позивачем пені на заборгованість за вищевказаними договорами, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення пені у сумі 3 912,68 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 15 329,82 грн та інфляційних втрат у сумі 8 009,37 грн, нарахованих на заборгованість за вищевказаними договорами, є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» КП ДАК «Укрвидавполіграфія» у повному обсязі у сумі 244 804,37 грн, з яких 217 552,50 грн основного боргу, 15 329,82 грн 3% річних, 3 912,69 грн пені, 8 009,37 грн інфляційних втрат.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі №910/6247/14 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі №910/6247/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі №910/6247/14 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Країна мрій» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, ідентифікаційний код 33229439) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика «Глобус» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11, ідентифікаційний код 02470187) 217 552 (двісті сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн 50 коп. основного боргу, 3 912 (три тисячі дев'ятсот дванадцять) грн 69 коп. - пені, 15 329 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн 82 коп. - 3% річних, 8 009 (вісім тисяч дев'ять) грн 37 коп. - інфляційних втрат та 7 344 (сім тисяч триста сорок чотири) грн 14 коп. судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

6. Матеріали справи № 910/6247/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна