Постанова

від 31.10.2014 по справі 826/14195/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2014 року 09:54 № 826/14195/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Медирент» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Медирент» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.05.2014р. №0004972203 та №0004982203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 09.10.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «НВП «Медирент» за результатами якої 30.04.2014р. складено акт №162/1-26-50-22-03-22956058 про результати документальної позапланової перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманий від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Гранд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30523953), ТОВ «Юнітех+» (код ЄДРПОУ 3205597), ПРАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832), ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія» (код ЄДРПОУ 37480141) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 139.1.9 статті 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 689 273грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2011 року - 3738грн., 1 квартал 2012 року - 83957грн., 2 квартал 2012 року - 185983грн., 3 квартал 2012 року - 415595грн.; п. 198.3, 198.6 статті 198 та п. 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 656 141грн., в тому числі по періодам: листопад 2011 року - 3250грн., лютий 2012 року - 79959грн., травень 2012 року - 59900грн., червень 2012 року - 117227грн., липень 2012 року - 229655грн., серпень 2012 року - 53167грн., вересень 2012 року - 112983грн.

Звіркою не встановлено факту реального здійснення операцій позивача з ПП «Гранд-Сервіс» за період з 01.02.2012р. по 30.09.2012р.

На підставі встановлених порушень відповідачем 21.05.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0004972203, яким за порушення п. 198.3, 198.6 статті 198 та п. 201.6 статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 820 708грн., в тому числі основний платіж - 656 141грн. та штрафні санкції - 164 037грн. та №0004982203, яким за порушення п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 860 657грн., в тому числі основний платіж - 689 273грн. та штрафні санкції - 171 384грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Гранд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30523953), ТОВ «Юнітех+» (код ЄДРПОУ 3205597), ПРАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832), ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія» (код ЄДРПОУ 37480141).

Про порушення позивачем норм п. 139.1.9 статті 139 ПК України та п. 198.3, 198.6 статті 198 та п. 201.6 статті 201 ПК України податковий орган обґрунтовує тим, що під час перевірки підприємства виявлено фінансову операцію з ознаками сумнівності з придбання товарів (робіт, послуг).

Так, до перевірки підприємством надано податкову накладу виписану ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія» від 18.11.2011р. №1 на суму 19500грн., ПДВ 3250грн., акти здачі-прийому наданих послуг від 08.11.2011р. на послуги: вивчення ситуації на ринку застосування супутникових комунікацій для інтернет-технологій.

Як вбачається з Акту перевірки, при аналізі бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ) встановлено розбіжності у задекларованих в листопаді 2011 року ПДВ у сумі 3250грн.

Розбіжність виникла з причин не подання контрагентом ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія» податкової звітності з ПДВ за листопад 2011 року до податкового органу.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.11.2011р.

Перевіркою встановлено, що позивач задекларував витрати за послуги ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія» на суму 16250грн., що відображено в декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року.

Задекларований позивачем податковий кредит за послуги ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія» відображений в декларації з ПДВ за листопад 2011 року в сумі 3250грн.

Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено суму 1 017 200грн. та включено до складу витрат відповідних періодів на суму 5 086 002грн.

В подальшому отримані від ПП «Гранд-Сервіс» податкові накладні та акти виконаних послуг були включені в акти виконаних робіт та податкові накладні позивача, виписаних не платником податків, а саме Пенсійним фондом України на суму 3 130 285грн. відповідно до договору №12001-ПФУ від 30.12.2011р. та додаткової угоди від 24.01.2012р. №1 про закупівлю послуг за державні кошти, в тому числі ПДВ 521 714,18грн. та платниками ПДВ, а саме: ТОВ «КУА ЄВРОПА», Оптіма Капітал КУА ТОВ, Паритет Керуючий адміністратор ПФ ТОВ, ТОВ «Центр будівництва та архітектури», ВАТ «Юртех», ТОВ «БМС Консалтинг», ПАТ «Енергетичний холдінг».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності у контрагентів - постачальників свідчать акти податкових інспекцій, а саме: акт від 31.03.2011р. №704/23-07/30523953 в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по ПДВ за листопад 2010 року ПП «Гранд-Сервіс»; акт від 07.08.2012р. №1037/22-30/30523953 з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Гранд-Сервіс» з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» за період березень 2012 року та квітень 2012 року; від 02.10.2013р. №1093/2201/30523953 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за періоди лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року ПП «Гранд-Сервіс».

При аналізі бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ) встановлено розбіжності у задекларованих в лютому - вересні 2012 року у сумі 1 017 201грн.

Первинні документи, отримані позивачем від ПП «Гранд-Сервіс» не підлягають включенню до складу податкового кредиту, оскільки підписані невідомими особами.

Судом встановлено, що з актів здачі-прийому наданих послуг (послуги щодо підтримки і супроводу інформаційних технологій, розробки нових звітів на базі наявного інформаційного забезпечення в базі даних інформаційних технологій ІКІС, виправлення помилки роботи програмного забезпечення інформаційних технологій ІКІС Пенсійного Фонду України та іншої роботи) по взаємовідносинам з ПП «Гранд-Сервіс» не можливо встановити, що роботи виконанні для ТОВ "НВП "Медирент" або Пенсійного Фонду України чи інших контрагентів позивача.

Крім того, слід зазначити, що згідно усних пояснень посадових осіб ТОВ "НВП "Медирент" найменування наданих послуг ПП «Гранд-Сервіс» включені до складу актів виконаних робіт, виписаних позивачем для Пенсійного Фонду України.

ПП «Гранд-Сервіс» виконував лише послуги щодо модернізації ІКІС Пенсійному Фонду України для створення та запровадження Веб-порталу електронних послуг ПФУ, однак, самого факту створення та передачі самого Веб-порталу не відображено по всьому ланцюгу до кінцевого споживача Пенсійного Фонду України.

Слід наголосити на тому, що судом до уваги не приймається наявна в матеріалах справи нотаріально завірена заява колишнього директора ПП «Гранд-Сервіс» ОСОБА_1 про те, що останній здійснював його керівництво і вся діяльність, у тому числі взаємовідносини з позивачем він підтверджує як фактично здійснена, оскільки вказана заява на думку суду не є доказовою базою для того, щоб зробити висновки, що діяльність між позивачем та ПП «Гранд-Сервіс» є фактично здійсненою. Акт та його висновки від 02.10.2013р. №1093/2201/30523953 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не були оскаржені ПП «Гранд-Сервіс».

В зазначеному акті від 02.10.2013р. на стор. 5 по ПП «Гранд-Сервіс» прописані акти "фіктивності" протягом останніх 3 років, однак, ні власники ні посадові особи, а також його контрагенти до органів податкової служби, у тому числі прокуратури та суду не звертались щодо їх оскарження.

Таким чином, суд погоджується з податковим органом, що враховуючи відсутність придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників на користь позивача, відсутній і їх продаж в подальшому на користь вищезазначених контрагентів - покупців.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014р. №0004972203 та №0004982203, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Медирент» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Медирент» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін