Постанова

від 23.10.2014 по справі 826/11819/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11819/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Кучми А.Ю., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000831703 від 20 лютого 2014 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 460 298 грн. 25 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0000471703 від 20 лютого 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 11 347 грн. 50 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що актом № 528/17-03/НОМЕР_3 від 24.09.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 р.» зафіксовано, що позивач не включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість 9 078 грн. за податковими накладними виписаними контрагентам-покупцям: ТОВ «Неворк 21 Україна» та ТОВ «Тайгер Прайд».

За таких обставин, Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (надалі за текстом - «Мукачівська ОДПІ») прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471703 від 20 лютого 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 11 347 грн. 50 коп., у тому числі 9 078 грн. за основним платежем та 2 269 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

У період з 29.11.2013 року по 05.12.2013 року посадовцями Мукачівської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ «Броксвіт» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1055/17-03/НОМЕР_3 від 12.12.2013 року.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення що складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «Броксвіт» у складі вартості товару.

Такий висновок обґрунтовано наступним.

Відповідно до умов договору поставки № 9 від 02.03.2012 р. ТОВ «Броксвіт» зобов'язалось передати у власність ФОП ОСОБА_2 товар, а позивач - прийняти і оплатити його.

На підставі цього договору були виписані видаткові та податкові накладні на поставку меблів на загальну суму 2 060 985 грн. 43 коп., у тому числі 343 497 грн. 57 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товарів ПДВ включив до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно матеріалів кримінального провадження посадові особи ТОВ «Броксвіт» участі у господарській діяльності товариства не приймали.

При цьому, контрагент позивача використовувався для прикриття незаконної діяльності третіх осіб, пов'язаної із ввезенням на митну територію України товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Наведене, на думку органу доходів та зборів, свідчить про те, що реальності поставки товарів за договором № 9 від 02.03.2012 р. не відбулося, а відтак і про неправомірність формування позивачем податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 12.12.2013 року, Мукачівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 р., яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 515 247 грн., у тому числі 343 498 грн. за основним платежем та 171 749 грн. за штрафними санкціями.

ФОП ОСОБА_2 скористався процедурою адміністративного оскарження названих податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 146/У/07-16-10-05-47 від 23.04.2013 р. скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 р. в частині 54 948 грн. 75 коп. застосованої штрафної санкції. В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000471703 від 20 лютого 2014 р. залишено без змін.

За результатами розгляду скарги позивача Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення № 4030/У/99-99-10-01-03-14 від 20.06.2014 р., яким спірні податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23.04.2013 р., залишено без змін.

У судовому засіданні позивач погодився із правомірністю податкового повідомлення-рішення № 0000471703 від 20 лютого 2014 р. та пояснив, що не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість 9 078 грн. за результатами поставки товарів (робіт, послуг) ТОВ «Неворк 21 Україна» та ТОВ «Тайгер Прайд» відбулося у зв'язку помилкою бухгалтера.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 460 298 грн. 25 коп., суд першої інстанції виходив з того, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2014 р. засновника та керівника ТОВ «Броксвіт» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: виписки з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Броксвіт»; Свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Броксвіт» платником ПДВ; договору поставки № 9 від 02.03.2012 р.; рахунків на оплату № 9 від 02.03.2012 р., 16 від 15.03.2012 р., № 24 від 26.03.2012 р., № 39 від 31.03.2012 р., № 45 від 19.04.2012 р., № 56 від 30.04.2012 р., № 61 від 30.04.2012 р., № 66 від 30.04.2012 р., № 71 від 30.04.2012 р., № 76 від 30.04.2012 р., № 78 від 10.05.2012 р., № 82 від 10.05.2012 р., № 89 від 21.05.2012 р., № 92 від 21.05.2012 р., № 93 від 21.05.2012 р., № 90 від 23.05.2012 р., № 100 від 24.05.2012 р., № 105 від 25.05.2012 р., № 110 від 28.05.2012 р., № 137 від 31.07.2012 р., № 80 від 01.11.2012 р., № 84 від 02.11.2012 р., № 90 від 05.11.2012 р., № 92 від 06.11.2012 р., № 94 від 07.11.2012 р., № 96 від 08.11.2012 р., № 99 від 09.11.2012 р., № 102 від 12.11.2012 р., № 105 від 13.11.2012 р., № 109 від 14.11.2012 р., № 112 від 15.11.2012 р., № 116 від 16.11.2012 р., № 119 від 19.11.2012 р., № 124 від 20.11.2012 р., № 128 від 21.11.2012 р., № 133 від 23.11.2012 р., № 130 від 22.11.2012 р., № 137 від 26.11.2012 р., № 140 від 27.11.2012 р., № 144 від 28.11.2012 р.; видаткових накладних № 9 від 16.03.2012 р., № 16 від 21.03.2012 р., № 156 від 26.03.2012 р., № 34 від 31.03.2012 р., № 40 від 19.04.2012 р., № 55 від 30.04.2012 р., № 60 від 30.04.2012 р., № 65 від 30.04.2012 р., № 70 від 30.04.2012 р., № 75 від 30.04.2012 р., № 77 від 10.05.2012 р., № 81 від 10.05.2012 р., № 85 від 21.05.2012 р., № 88 від 21.05.2012 р., № 89 від 21.05.2012 р., № 95 від 23.05.2012 р., № 101 від 24.05.2012 р., № 106 від 25.05.2012 р., № 111 від 28.05.2012 р., № 134 від 31.07.2012 р.; актів на доплату № 80 від 01.11.2012 р., № 84 від 02.11.2012 р., № 90 від 05.11.2012 р., № 92 від 06.11.2012 р., № 94 від 07.11.2012 р., № 96 від 08.11.2012 р., № 99 від 09.11.2012 р., № 102 від 12.11.2012 р., № 105 від 13.11.2012 р., № 109 від 14.11.2012 р., № 112 від 15.11.2012 р., № 116 від 16.11.2012 р., № 119 від 19.11.2012 р., № 124 від 20.11.2012 р., № 128 від 21.11.2012 р., № 133 від 23.11.2012 р., № 130 від 22.11.2012 р., № 137 від 26.11.2012 р., № 140 від 27.11.2012 р., № 144 від 28.11.2012 р., товарно-транспортних накладних від 16.03.2012 р., 21.03.2012 р., 26.03.2012 р., 31.03.2012 р., 19.04.2012 р., 30.04.2012 р., 10.05.2012 р., 21.05.2012 р., 23.05.2012 р., 24.05.2012 р., 25.05.2012 р., 28.05.2012 р., 31.07.2012 р.; податкових накладних № 5 від 23.03.2012 р., № 12 від 23.03.2012 р., № 18 від 26.03.2012 р., № 30 від 31.03.2012 р., № 5 від 19.04.2012 р., № 19 від 30.04.2012 р., № 24 від 30.04.2012 р., № 29 від 30.04.2012 р., № 34 від 30.04.2012 р., № 39 від 30.04.2012 р., № 1 від 10.05.2012 р., № 5 від 10.05.2012 р., № 11 від 21.05.2012 р., № 13 від 21.05.2012 р., № 14 від 21.05.2012 р., № 17 від 23.05.2012 р., № 23 від 24.05.2012 р., № 28 від 25.05.2012 р., № 33 від 28.05.2012 р., № 5 від 31.07.2012 р., № 3 від 01.11.2012 р., № 8 від 02.11.2012 р., № 11 від 05.11.2012 р., № 14 від 06.11.2012 р., № 17 від 07.11.2012 р., № 20 від 08.11.2012 р., № 22 від 09.11.2012 р., № 25 від 12.11.2012 р., № 29 від 13.11.2012 р., № 30 від 14.11.2012 р., № 33 від 15.11.2012 р., № 36 від 16.11.2012 р., № 39 від 19.11.2012 р., № 42 від 20.11.2012 р., № 45 від 21.11.2012 р., № 51 від 23.11.2012 р., № 48 від 22.11.2012 р., № 54 від 26.11.2012 р., № 57 від 27.11.2012 р., № 59 від 28.11.2012 р.; платіжних доручень № 1 від 04.05.2012 р., № 5 від 11.05.2012 р., № 9 від 23.05.2012 р., № 10 від 23.05.2012 р., № 17 від 02.07.2012 р., № 27 від 25.07.2012 р., № 31 від 03.08.2012 р., № 37 від 17.08.2012 р., № 41 від 21.08.2012 р., № 44 від 28.08.2012 р., № 51 від 27.09.2012 р., № 52 від 27.09.2012 р., № 56 від 23.10.2012 р., № 57 від 23.10.2012 р., № 58 від 25.10.2012 р., № 59 від 29.10.2012 р., № 74 від 29.11.2012 р., № 76 від 30.11.2012 р., № 77 від 03.12.2012 р., № 78 від 03.12.2012 р., № 79 від 03.12.2012 р., № 80 від 04.12.2012 р., № 81 від 04.12.2012 р., № 82 від 04.12.2012 р., акту звіряння від 31.12.2012 р., а також договорів, актів приймання-передачі, інвентаризаційних описів на подальшу поставку отриманого товару, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Броксвіт».

Помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2014 р. засновника та керівника ТОВ «Броксвіт» визнано винним у фіктивному підприємництві і останній фінансово-господарської діяльності не здійснював, тоді як первинні документи видані від його імені.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Броксвіт» не досліджувалися у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за статтею 205 Кримінального кодексу України, а відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані окружним адміністративним судом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

В ході проведеної перевірки органом доходів та зборів не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Безпідставним є твердження відповідача про те, що первинні документи від імені керівника ТОВ «Броксвіт» підписані невстановленою особою, оскільки ця обставина не підтверджена належними доказами, зокрема, висновком судово-почеркознавчої експертизи.

У будь-якому випадку слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності. На нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

З урахуванням викладеного висновок суду попередньої інстанції про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві меблів ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Помилковим є посилання Мукачівської ОДПІ на те, що рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 146/У/07-16-10-05-47 від 23.04.2013 р. скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 р. в частині 54 948 грн. 75 коп. застосованої штрафної санкції.

Відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Водночас, у даній ситуації спірне податкове повідомлення-рішення було скасоване контролюючим органом вищого рівня лише в частині.

При цьому, рішенням Міністерства доходів і зборів України № 4030/У/99-99-10-01-03-14 від 20.06.2014 р. податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 р. в іншій частині залишено без змін.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28 лютого 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 460 298 грн. 25 коп., у тому числі 343 498 грн. за основним платежем та 116 800 грн. 25 коп. за штрафними санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя А.Ю.Кучма

Постанова складена в повному обсязі 04 листопада 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Кучма А.Ю.