Ухвала

від 28.10.2014 по справі 821/3201/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 821/3201/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Градовського Ю.М. судді - Кравченка К.В. при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановиЛА:

Публічне акціонерне товариство "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2013 року №0000802200, №0000822200, №0001511502.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 листопада 2013 року позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення прийняте Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0001511502 від 13.08.2013 року.

Скасував податкове повідомлення-рішення прийняте Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000802200 від 13.08.2013 року.

Скасував податкове повідомлення-рішення прийняте Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000822200 від 13.08.2013 року.

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.06.2013 року по 22.07.2013 року Новокаховською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства „Новокаховський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. Перевірка здійснювалась згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 року.

За результатами даної перевірки Новокаховською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області було складено Акт про результати перевірки від 29.07.2013 року за №836/220-00952389 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивач, в рамках адміністративно-апеляційної процедури, передбаченої ст. 86.7 Податкового кодексу України звернувся із запереченням від 02.08.2013 року за № 01-05/273.

09 серпня 2013р. за № 633/10/22-007 позивач отримав від ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області відповідь до заперечення по акту перевірки від 29.07.2013р. № 836/220-00952389, згідно якого висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000822200 від 13.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 219720, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 170887, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 39825, 00 грн.

Крім цього, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001511502 від 13.08.2013 року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 106575, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 26645, 00 грн.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000802200 від 13.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 322337, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 269678, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 52659, 00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Щодо встановлення порушення порядку заповнення податкових накладних за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (виправлено (дописано) кульковою ручкою); за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (заповнено не державною мовою), слід зазначити наступне.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 даного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у період з 2010 року по 2012 року позивач мав достатні та передбачені податковим законодавством підстави для віднесення сум ПДВ сплачених у ціні придбаного товару на користь його контрагентів, до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року, січень-квітень 2011 року, січень-листопад 2012 року в сумі 106575, 00 грн., оскільки товар був отриманий позивачем від контрагентів, що підтверджується первинними документами, а саме: договорами купівлі-продажу, поставки, видатковими накладними та податковими накладними.

Податковий кредит позивача сформований на підставі отриманих від контрагентів позивача податкових накладних.

Розрахунки за придбаний товар здійснювалися позивачем у безготівковій формі та підтверджується платіжними виписками із системи клієнт банк, які надані позивачем.

Як вбачається із акта перевірки позивача, відповідачем не заперечувалося використання позивачем, придбаного товару в його господарській діяльності.

Таким чином, взаємовідносини позивача з його контрагентом мають реальний характер та підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за N 233/2037 (діючого на момент надання податкових накладних відповідного періоду), з урахуванням внесених змін і доповнень, податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Виходячи із вищезазначеного, платник податку на додану вартість може самостійно вибрати спосіб заповнення податкових накладних.

Крім цього, лист ДПА України від 18.07.2011 року № 12901/6/16-1115, на який посилається відповідач в акті перевірки носить виключно рекомендаційний характер, тим більш, що виданий він 18.07.2011 року, а відповідач встановлює факт завищення податкового кредиту за період з 01.10.2010 року - по 31.04.2011 року в сумі 71225, 52 грн.

Що стосується встановлення порушення п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 "Податкова накладна заповнюється державною мовою" за період з 01.01.2012 року - по 31.12.2012 року у розмірі 27108,64 грн., слід зазначити, що зазначений висновок контролюючого органу спростовується дослідженими податковими накладними виданими в зазначений період з яких вбачається, що вони заповненні державною мовою та з дотриманням вимог встановлених податковим законодавством.

Щодо результатів перевірки повноти обчислення податку на прибуток при взаємовідносинах ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" із ТОВ "Зерновий Термінал Таврос" та ТОВ "Камянський елеватор", слід зазначити наступне.

Документальною перевіркою у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року встановлено завищення валових витрат у розмірі 699701,09 грн., понесених у зв'язку із придбанням послуг оренди транспортних засобів від ТОВ "Зерновий Термінал Таврос" та від ТОВ "АСТІ "Камянський елеватор", за цінами більше звичайних, що діяли на дату придбання та у періоді з 01.04.2011 по 31.12.2012 року ціни відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі послуги (вказані підприємства є пов'язаними особами з ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів").

Судова колегія не погоджується із таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 вищенаведеного Закону зазначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, для визначення звичайної ціни податковим органом не враховано вищенаведені умови, а тому висновок про придбанням послуг оренди транспортних засобів за цінами більше звичайних є безпідставним.

Щодо результатів перевірки по взаємовідносинах з КП "Міський водоканал", слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів п.п. 139.1.11 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до витрат, які не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податків, впродовж перевіряємого періоду. ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" до складу валових витрат та собівартості реалізованих товарів ( робіт, послуг) віднесено витрати по очищенню понаднормативно-забруднених стічних вод у сумі 134763, 98 грн. (розмір витрат відкориговано на суми податкових зобов'язань виставлених на адресу ПАТ "Миронівський хлібопродукт") придбані від КП "Міський водоканал", згідно первинних документів.

Відповідно до підпунктів 138.8.5 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, яка трактує виключний перелік загальновиробничих витрат, а саме: суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

Згідно ст. 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" № 2406-ІІІ від 17.05.2001 року із відповідними змінами та доповненнями дає чітке визначення поняттям: продукція - будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб; орган оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх підрозділ, які провадять діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування.

Відповідно до Договору № 14 від 29.01.2009 року про приймання наднормативно забруднених стічних вод, сторонами якого є ВАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" ( надалі - Абонент) та Комунальне підприємство "Міський водоканал" (надалі - Водоканал), Водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води Абонента, а Абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у каналізацію і сплачує додаткову плату за приймання цих вод на умовах, які визначені Договором, згідно з "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м. Нова Каховка", затверджених рішенням виконавчого комітету Новокаховської міської ради від 26.09.2006 року № 242.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що очищення понаднормативно забруднених скинутих стічних вод - є послугою, а не штрафною санкцією, неустойкою чи пенею та включається до складу валових витрат.

Щодо результатів перевірки взаємовідносин ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродутків" та ПП "Южагротранс", слід зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що за квітень 2012 року ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" мало взаємовідносини з платником податків ПП "Южагротранс" .

Актом перевірки ПП "Южагротранс" встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 234 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.198, ст..195 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року по правочинах, здійснених ПП "Южагротранс" з контрагентом - постачальником ТОВ ТПК "Стиль" на загальну суму 157670,34 грн. у т.ч ПДВ у сумі 26278,39грн. та контрагентом-покупцем ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" на загальну суму 25786,00 грн. в т.ч. ПДВ 4297,67грн.

У зв'язку з вищевикладеним, податковий орган дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по операціях з контрагентом-постачальником ПП "Южагротранс" в розумінні п.138.1 ст.138 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Також, на думку податкового органу, товар фактично не поставлявся, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, тому формування валових витрат вчинено позивачем незаконно.

З огляду на вище наведене, було досліджено факт реальності здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Южагротранс" та встановлено наступне.

05.01.2012 року між ПП "Южагротранс" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір №19. Згідно п.1.1 даного договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в порядку передбаченому договором товар, а саме електроматеріали.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні видаткові накладні: №Юж-591 від 25.04.2012 року на суму 4486, 36 грн., №Юж-620 від 27.04.2012 року на суму 17200, 00 грн., №Юж-597 від 18.04.2012 року на суму 5964, 00 грн.

Також, були виписані наступні податкові накладні: №10 від 12.04.2012 року на суму 5964, 00 грн., №29 від 24.04.2012 року на суму 17200, 00 грн., №13 від 17.04.2012 року на суму 4486, 36 грн.

Поставка товару підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи товарно-транспортними накладними.

Факт оплати підтверджується виписками по особовим рахункам позивача.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться акти списання, які підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг, в даному випадку, вже само по собі, є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок, розкрито у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагнетом недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій контрагента позивача, пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи правочин, предметом якого є придбання товару, беручи до уваги наявність підтверджуючої документації щодо подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, є підстави вважати, що господарські операції позивача з ПП "Южагротранс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Южагротранс".

Щодо розгляду питання в Акті перевірки стосовно включення у валові витрати вартості юридичних послуг у розмірі 301020, 39 грн. крім того ПДВ 10204,08грн.

Як зазначено у Акті перевірки, що факт надання юридичних послуг ДП "Партнер ТОВ "Юридичне бюро "Канон" та Представництвом "Бейкер і Макензі-Сі Ай Ес" засвідчується актами виконаних послуг, на підставі яких виникає право на нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На порушення підпункту 5.3.5 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, а отже не включаються і витрати на юридичні послуги пов'язані із супроводження справи щодо відшкодування неякісно наданих послуг.

Щодо даного порушення слід заначити, що судова справа, де ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" був відповідачем розглядалась у трьох інстанціях. Суть позовної заяви було неякісне надання послуги щодо зберігання (сушка, обмолот, калібрування) насіння кукурудзи. Рішення у даній справі прийнято на користь ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів".

Таким чином, послуги позивачем були надані якісно і витрати за юридичні послуги по доказу якісно наданих послуг щодо зберігання насіння кукурудзи відносяться до витрат згідно п.п.5.2.15 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", а саме суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності".

Враховуючи вищевикладене, на підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень є такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.М. Градовський суддя К.В. Кравченко