ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2014 р.Справа № 923/715/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мишкіної М.А.,
Будішевської Л.О.
при секретарях - Бєлянкіній Г.Є., Шитря О.М.
за участю представників:
Від прокурора: Кірющенко А.В.
Від Міністерства освіти і науки України: Костюченко О.В.
Від Херсонського державного університету: Парасочкіна К.В., Лисевський О.О.
Від ФОП ОСОБА_6 : ОСОБА_7, ОСОБА_8
Від РВФДМУ по Херсонській області: не з'явився
Від ТОВ «Говер»: не з'явився
Від Лазурненської селищної ради: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
на рішення господарського суду Херсонської області
від 27.08.2014р.
по справі № 923/715/14
за позовом: Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університетудо відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Говер",
3. Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2014 року Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Говер", про усунення Херсонському державному університету перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0517га, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 знести (демонтувати) належний їй об'єкт - «База відпочинку», що знаходиться на цій земельній ділянці, а саме: будинок літ. А - 114,3 кв.м (матеріал стін дерево), будинок літ. Б - 115,5 кв.м (матеріал стін дерево), будинок літ. В - 116,7 кв.м. (матеріал стін дерево), більярдну літ. Д - 77,1 кв.м (матеріал стін цегла), будівлю літ. З (матеріал стін металева), а також повернути земельну ділянку за належністю Херсонському державному університету.
В обґрунтування пред'явлених вимог прокурор посилався на те, що спірні об'єкти були тимчасово розміщені на території спортивно - оздоровчого табору «Буревісник» на земельній ділянці, що належить позивачу Херсонському державному університету на праві постійного користування, за згодою його правопопередника Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупскої, не є об'єктами нерухомого майна, але Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області з порушенням законодавства були включені до переліку об'єктів групи «Ж» як нерухоме майно на підставі технічної документації складеної Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, зареєстровані за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області на праві власності як база відпочинку та у наступному приватизовані. Відповідач ОСОБА_6 набувши право власності на зазначені об'єкти за договором купівлі-продажу використовує їх для здійснення підприємницької діяльності та самовільно користується земельною ділянкою площею 0,9 га, на якій вони розташовані. Вважаючи, що відповідачка не набула права користування спірною земельною ділянкою, прокурор на підставі ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України, ст. ст. 116, 120, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» просив поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин, та задовольнити позов.
Міністерство освіти і науки України та Херсонський державний університет підтримали позовні вимоги прокурора посилаючись на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_6 не визнала позов посилаючись на те, що строк позовної давності для захисту прав позивачів сплинув без поважних причин, а тому не може бути поновлений. Також зазначає, що вона є власником спірних об'єктів згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 29.12.2004р., її право власності зареєстровано БТІ та на даний час зареєстровано в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цих підстав вважає, що землекористувач Херсонський державний університет не може вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на ній і належать іншому законному власнику; право власності нею було набуте до того, як Херсонський державний університет став землекористувачем, оскільки він є новоствореним закладом і не є правонаступником прав Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської. Відповідачка стверджує, що Херсонський державний університет набув право землекористування лише в 2006 році, оскільки рішенням Лазурненської селищної ради № 237 від 13.12.2003р. право постійного землекористування Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської було припинено, а державний акт на право постійного користування землею позивачеві як новоствореній юридичній особі видано лише наприкінці 2006 року.
Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області не визнало позов посилаючись на дотримання вимог чинного законодавства при прийнятті рішень щодо приватизації спірних об'єктів.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.06.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лазурненську селищну раду Скадовського району Херсонської області.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.08.2014 року (суддя - Пригуза П.Д.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Усунуто перешкоди Херсонському державному університету в користуванні земельною ділянкою площею 5,1188 га, кадастровий номер 6524755500:01:063:0018 та кадастровий номер 6524755500:01:063:0019, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, від належних їй об'єктів права власності, що знаходяться на цій земельній ділянці, а саме: будинок літ. А - 114,3 кв.м. (матеріал стін дерево); будинок літ. Б - 115,5 кв.м (матеріал стін дерево); будинок літ. В - 116,7 кв.м. (матеріал стін дерево); більярдна літ. Д - 77,1 кв.м. (матеріал стін цегла), будівлю літ. З (матеріал стін метал).
Не погоджуючись із вказаним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції відхилено заявлене представником відповідачки клопотання про залучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів висновку судової будівельно - технічної експертизи № 59/15 Київського судового експертно - консультаційного центру «Будівельник» Київського національного університету будівництва і архітектури та висновку судової будівельно - технічної експертизи № 3576/5869/24 від 08.11.2013р., складеного Одеським науково - дослідних інститутом судових експертиз про те, що будинки літ. «А», «Б», «В», «Д» не відносяться до тимчасових споруд, а відносяться до капітальних споруд та об'єктів нерухомості, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Водночас судом залучено до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7820196 від 12.08.2013р. для надання йому оцінки в сукупності з іншими доказами наявними в справі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішеннями виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів від 06.04.1965р. № 232, від 26.02.1966р. № 124 та розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.02.1991р. № 22р Херсонському державному педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської було відведено земельну ділянку загальною площею 5,25 га під розміщення спортивно - оздоровчого табору у Скадовському районі Херсонської області.
30.05.1986 року між Херсонським педагогічним інститутом ім. Н.К. Крупської та Городоцьким верстатобудівним заводом ім. Дзержинського було укладено договір про спільну співдружність, за умовами якого Херсонський педінститут прийняв Городоцький верстатобудівний завод у дольову участь для спільного капітального ремонту будівель і споруд спортивно - оздоровчого табору в пгт. Лазурном Скадовського району Херсонської області та з цією метою Херсонський педінститут зобов'язався, зокрема, виділити територію і надати допомогу у встановленні чотирьох заводських будиночків для відпочинку працівників заводу та надати допомогу останньому у придбанні будівельних матеріалів (т. І , а.с. 50).
На підставі даного договору, Городоцьким верстатобудівним заводом на території спортивно - оздоровчого табору в пгт. Лазурном Скадовського району Херсонської області протягом 1986 - 1987 р.р. було збудовано чотири двоповерхових щитових дерев'яних будинків за типовим проектом 246-9.5 та будівлю більярдної і вагон - будинок, що підтверджується актами робочої комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі від 06.08.1986р., актами приймання - передачі основних засобів від 30.09.1986р., від 30.12.1987р., інвентаризаційним описом основних засобів від 03.04.1995р., зведеним актом інвентаризації майна від 15.03.2004р., висновком суб'єкта оціночної діяльності про ринкову вартість бази відпочинку, що знаходиться на балансі ВАТ Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», але не увійшло до його статутного фонду, від 28.05.2004р. (т. І, а.с. 53, 95-106, т. ІІ, а.с. 54-55).
04.06.1996 року Скадовською районною радою народних депутатів відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів від 06.04.1965р. № 232, від 26.02.1966р. № 124, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 01.02.1991р. № 22р Херсонському державному педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської було видано Державний акт на право постійного користування 5.25 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення спортивно - оздоровчого табору «Буревісник» (т. І, а.с. 14).
26.03.1998 року між Херсонським державним педагогічним інститутом ім. Н.К. Крупської та ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер» було укладено договір про спільну діяльність № 174, предметом якого є організація на базі спортивно - оздоровчого табору «Буревісник» проведення оздоровчого відпочинку для працівників ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», за умовами якого Херсонський педінститут зобов'язався, зокрема, забезпечувати зберігання майна, а також інших матеріальних цінностей другої сторони, медичне обслуговування та повноцінне харчування відпочиваючих (т. І, а.с. 20-21).
На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 744 від 25.05.1998p. на базі Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської створено Херсонський державний педагогічний університет, на базі якого на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 641-р від 16.11.2002р. утворено Херсонський державний університет. Згідно з п. 1 статуту Херсонського державного університету, зареєстрованого в новій редакції 15.05.2011р., останній є правонаступником Херсонського державного педагогічного університету (т. ІІ, а. с. 69-78).
Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району від 13.12.2003р. № 237 було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5.25 га Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К Крупської під розміщення спортивно - оздоровчого табору «Буревісник» у зв'язку зі зміною статусу учбового закладу; надано дозвіл на виготовлення технічної документації і складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5.25 га Херсонському державному університету під розміщення СОТ «Буревісник» (т. ІІ, а.с. 83).
Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району від 24.10.2006р. № 106 затверджено технічну документацію по наданню в постійне користування Херсонському державному університету земельної ділянки площею 5,1188 га під розміщення існуючого СОТ «Буревісник» по АДРЕСА_1, вилучено цю земельну ділянку із земель запасу селищної ради та надано її в постійне користування (т. І, а.с. 24).
На підставі вказаного рішення Херсонському державному університету 14.11.2006 року було видано Державний акт серії ЯЯ № 9322884 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га, у межах згідно з планом, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 Скадовського району Херсонської області, під розміщення існуючого СОТ «Буревісник». На зворотному аркуші держакту міститься план меж земельної ділянки, зазначені кадастрові номери ділянки № 1 - 6524755500:01:063:0018 (площа 5,1007 га), ділянка № 2 - 6524755500:01:063:0019 (площа 0,0181 га) (т. І, а.с. 19).
Як вбачається з матеріалів справи, на момент приватизації Городоцького верстатобудівного заводу на його балансі знаходився об'єкт соціально - побутового призначення «База відпочинку в селищі Лазурному», до складу якого входило наступне майно: вагон - будиночок (інв. № 046), щитові дерев'яні будиночки (інв. № № 051, 052, 053, 054), більярд (інв. № 2155) та електрозварювальний апарат (інв. № 1021), що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів підприємства від 03.04.1995р. складеним інвентаризаційною комісією, витягом з плану приватизації та актом оцінки вартості майна Городоцького орендного верстатобудівного заводу, затвердженим керівником Регіонального відділення ФДМ України по Хмельницькій області 21.06.1995р. (т. ІІ , а.с. 34-40).
16.05.2003 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області було видано наказ № 169 про затвердження переліку об'єктів групи Ж, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації шляхом викупу балансоутримувачем - «База відпочинку», розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне (т. І, а.с. 57).
14.07.2003 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» , Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМ України від 14.08.2000р. № 1693, Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1554, було видано наказ № 230 про приватизацію вищевказаного об'єкта групи Ж державної власності - «База відпочинку», який не увійшов до статутного фонду ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», але знаходиться на його балансі (т. І, а.с. 58).
В процесі підготовки до приватизації об'єкта «База відпочинку» в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області комісією у складі посадових осіб ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер» була проведена інвентаризація майна названого об'єкта, про що складено акт інвентаризації від 29.02.2004р. (т. ІІ, а.с. 41-42).
15.03.2004 року керівником регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області було затверджено зведений акт інвентаризації майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», але не увійшло до його статутного фонду, розташованого за адресою Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, складений інвентаризаційною комісією станом на 31.01.2004 року, відповідно до якого до його складу входить наступне майно: вагон - будинок - 1 од., щитовий дерев'яний будинок - 4 од., більярдна - 1 од., більярд - 1 од., електрозварювальний апарат - 1од. (т. ІІ, а.с. 43).
08.04.2004 року на підставі матеріалів технічної інвентаризації та вищевказаного наказу від 14.07.2003р. № 230 Херсонське державне бюро технічної інвентаризації зареєструвало за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області право власності на нерухоме майно - базу відпочинку, розташовану за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1 у складі наступних об'єктів: будинок літ. А - 114,3 кв.м., будинок літ. Б - 115,5 кв.м., будинок літ. В - 116,7 кв.м., будинок літ. Г - 115,5 кв.м., більярдна літ. Д - 77,1 кв.м., будинок літ. Ж - 75,9 кв.м., госп. будівля літ. З, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3298746 від 08.04.2004р. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3298781 від 08.04.2004р. (т. ІІ, а.с. 57-58).
Як вбачається з оціночних актів та матеріалів технічної інвентаризації об'єкта, виготовлених Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 05.08.2003 року, вказані споруди мають бетонний фундамент (т. ІІ, а.с. 45 -56).
28.05.2004 року керівником регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області було затверджено висновки суб'єкта оціночної діяльності, згідно з якими ринкова вартість оцінюваного об'єкта - «База відпочинку», що знаходиться на балансі ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», але не увійшло до його статутного фонду, у складі вище переліченого майна станом на 31.03.2004 року становить 113 888,20 грн. (т. І, а.с. 55).
29.06.2004 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (продавець) та ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу об'єкта групи Ж- «База відпочинку», розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, який складається з шести будинків: будинок літ. А - 114,3 кв.м., будинок літ. Б - 115,5 кв.м., будинок літ. В - 116,7 кв.м., будинок літ. Г - 115,5 кв.м., більярдна літ. Д - 77,1 кв.м., будинок літ. Ж - 75,9 кв.м., госп. будівля літ. З. Договір посвідчено приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області та зареєстровано в реєстрі за № 1995. Зазначене в даному договорі державне майно було передано покупцеві від продавця за актом приймання - передачі № 16 від 01.07.2004р. (т. І, а.с. 59-60, 61).
У наступному, ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер» за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 07.09.2004р. здійснило продаж спірного об'єкта нерухомого майна - бази відпочинку ТОВ «Говер», яке, в свою чергу, за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 29.12.2004р. здійснило подальший продаж спірного нерухомого майна фізичній особі ОСОБА_6 ( т. І, а.с. 62).
Вищевказані договори купівлі - продажу на момент вирішення даного спору ніким не оспорено і недійсними в установленому законом порядку не визнано.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2006р. № 10128049, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2013р. № 7820196, виданого Реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області, вбачається, що ОСОБА_6 зареєструвала за собою право власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі вказаного вище договору купівлі - продажу від 29.12.2004р. (т. І, а.с. 30). Отже, ФОП ОСОБА_6 і є власником спірних об'єктів нерухомості бази відпочинку на час розгляду даної справи.
Приймаючи рішення про задоволення позову повністю місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 181 ЦК України про те, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі, а також приписами ст. 235 ЦК України, згідно з якою удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
При цьому суд виходив із того, що відповідно інвентаризаційного опису основних засобів зазначені у ньому індивідуальні майнові активи є рухомим майном, а факт встановлення рухомого майна типу вагон-будиночок та щитовий дерев'яний будиночок на певну бетонну основу, яка названа фундаментом, не перетворює ці майнові об'єкти на об'єкти нерухомого майна, оскільки дерев'яні будиночки та вагончик не пов'язані конструктивно з фундаментом, на якому їх встановлено, а тому не є пов'язаними фундаментом і землею. За таких обставин виготовлена БТІ технічна документація, на підставі якої Фонд держмайна зареєстрував за собою право власності на об'єкт нерухомого майна «База відпочинку», не відповідає дійсності та суперечить вимогам законодавства. Подальші дії Фонду держмайна щодо способу приватизації державного майна ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», що знаходилося на території належного позивачеві спортивно - оздоровчого табору «Буревісник» у смт. Лазурному, не відповідають вимогам законодавства, а саме ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки спірні об'єкти є індивідуально визначеними майновими активами, які тимчасово знаходилися за межами підприємства, на території іншого суб'єкта господарювання і їх не можна віднести до єдиного (цілісного) майнового комплексу, а також класифікувати як визначені Державною програмою приватизації об'єкти групи Ж. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що Фонд держмайна не мав правових підстав здійснювати продаж (приватизацію) семи окремих індивідуально визначених майнових активів підприємства як нерухомості «База відпочинку», оскільки вони не являли собою єдиного об'єкта цивільних прав, а кожний з них мав статус окремого індивідуально визначеного майна. Отже, наказ Фонду держмайна від 14.07.2003р. № 230 про приватизацію об'єкта групи Ж державної власності «База відпочинку» не відповідає вимогам закону. Також суд дійшов висновку, що ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер» та в подальшому відповідач ОСОБА_6 набули право власності на окремі об'єкти рухомого майна, які знаходилися тимчасово на території земельної ділянки позивача, адже у сторін договорів купівлі - продажу були відсутні правові підстави для надання спірним об'єктам статусу об'єктів нерухомого майна. З цих підстав записи в договорах купівлі - продажу від 29.06.2004р. та від 29.12.2004р. щодо продажу об'єкта нерухомого майна - бази відпочинку не відповідають фактичним і юридичним обставинам, а тому є неправдивими і як наслідок не мають юридичного значення. За змістом ці договори про відчуження майнових об'єктів містять ознаки удаваного правочину, оскільки насправді окремі інвентарні активи підприємства були продані як цілісний об'єкт нерухомості, що не відповідає дійсності і є неправдивим. Тому до зазначених правовідносин слід застосовувати норми права, що регулюють відносини купівлі - продажу окремого індивідуально визначеного майна. Оскільки за договором про спільну діяльність № 174 від 26.03.1998р. між Городоцьким верстатобудівним виробничим об'єднанням «Говер» і позивачем передбачалися відносини збереження майна, до цих відносин слід застосувати приписи ст. 936 ЦК України, що регулюють відносини за договором зберігання. Тому до останнього набувача майна ОСОБА_6 перейшли лише ті права, які належали попередньому власнику, а саме - право вимагати повернення майна від зберігача. ОСОБА_6, купивши тимчасові споруди, які зберігалися позивачем, не набула прав за договором, на підставі якого ці об'єкти знаходилися на зберіганні у позивача. Отже, належні ОСОБА_6 майнові об'єкти знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 Скадовського району без правових підстав. З огляду на положення ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а також ст. 391 ЦК України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про усунення Херсонському державному університету перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 знести (демонтувати) належний їй об'єкт - «База відпочинку», що знаходиться на цій земельній ділянці, а саме: будинок літ. А - 114,3 кв.м (матеріал стін дерево), будинок літ. Б - 115,5 кв.м. (матеріал стін дерево), будинок літ. В - 116,7 кв.м. (матеріал стін дерево), більярдну літ. Д - 77,1 кв.м (матеріал стін цегла), будівлю літ. З (матеріал стін металева), а також повернути земельну ділянку за належністю Херсонському державному університету. Обґрунтована дана вимога посиланнями на ст. 125, ч. 2 ст. 152, ст. 212 Земельного кодексу України, абз. 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охоронною земель».
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Так, в силу ст. 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 2.31 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, господарським судам для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов). У зв'язку з цим слід звернути увагу господарських судів на те, що основним критерієм у відповідному розмежуванні є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача. За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном.
Враховуючи вищезазначене, обставини правомірності дій регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області щодо приватизації державного майна - «База відпочинку», що перебувало на балансі ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», але не увійшло до його статутного фонду, а також дій Херсонського державного бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області права власності на спірне нерухоме майно, можуть бути предметом дослідження й оцінки судом в інших справах за позовами зацікавлених осіб, які вважають свої права порушеними, з відповідним предметом та підставами позову, і не входять до предмета доказування у даній справі.
Відповідно, накази регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області від 16.05.2003р. № 169, від 14.07.2003р. № 230 та рішення Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області права власності на спірне нерухоме майно в судовому порядку незаконними не визнавалися та не скасовувалися.
Разом з тим, правовий аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в ній не міститься належних і допустимих доказів, які б підтверджували висновки місцевого суду про те, що зазначені в інвентаризаційному описі основних засобів підприємства майнові активи - база відпочинку «Лазурне» є рухомим майном, кожний з яких мав статус окремого індивідуально визначеного об'єкта, оскільки дерев'яні будиночки та вагончик не пов'язані конструктивно з фундаментом, на якому їх встановлено. Навпаки, такі висновки спростовуються оціночними актами та матеріалами технічної інвентаризації об'єкта, виготовленими Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 05.08.2003 року.
Статтею 125 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Разом з тим, належних доказів, які б підтверджували проведення Херсонським державним університетом державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га., на якій розміщений спортивно - оздоровчий табір «Буревісник», прокурором та позивачами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.
Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.
Згідно положень ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 набула право власності на спірне нерухоме майно на підставі нотаріально - посвідченого договору купівлі - продажу від 29.12.2004р., укладеного між ТОВ «Говер» та ОСОБА_6, і її право власності на це майно зареєстровано у встановленому законом порядку 17.03.2006 року Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується відповідним витягом наявним у справі, а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 7820196 від 12.08.2013р., виданим реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На момент вирішення даного спору судом вищевказаний договір купівлі - продажу від 29.12.2004р. в судовому порядку недійсним не визнано та державна реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майно за відповідачкою не скасована.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт, що ФОП ОСОБА_6 є належним власником спірного об'єкта нерухомого майна - бази відпочинку, розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1.
Висновок місцевого суду про те, що договір купівлі - продажу від 29.12.2004р., як і решта договорів купівлі - продажу спірного майна від 29.06.2004р., від 07.09.2004р., містять ознаки удаваного правочину, не ґрунтується на матеріалах справи та є помилковим.
Так, відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Отже, при вирішенні питання про визнання правочину удаваним, суд повинен був встановити: 1) факт укладання правочину, що на думку суду, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно - правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, умисно документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Проте, належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що воля регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області, ВАТ «Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання «Говер», ТОВ «Говер» та ОСОБА_6 була спрямована на встановлення інших цивільно - правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеними ними договорами, а також, що між ними настали інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені цими договорами, прокурором та позивачами до суду не подано, в матеріалах справи не міститься і судом не встановлено.
В силу статті 377 ЦК України, в редакції чинній на момент набуття відповідачкою права власності на спірне нерухоме майно, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент набуття відповідачкою права власності на спірне нерухоме майно, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.
Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності та з урахуванням предмета доказування у справі з достовірністю встановлено факт правомірного набуття відповідачкою права власності на спірний об'єкт нерухомого майна - базу відпочинку, у зв'язку з чим вона набула права на відповідну земельну ділянку, на якій це майно розташоване. Відповідно, з виникненням права власності на спірні об'єкти нерухомого майна у фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 виникло право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання й прийняти відповідне рішення зобов'язана Лазурненська селищна рада, а тому за відсутності у відповідачки переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не можна стверджувати про самовільне зайняття нею земельної ділянки. Крім того, наявні у справі матеріали, і зокрема рішення Лазурненської селищної ради, свідчать про те, що відповідачкою вчиняються необхідні дії з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, що належить їй на праві власності.
За таких обставин, за відсутності протиправного характеру дій відповідачки відсутні правові підстави для задоволення позову прокурора про усунення перешкод Херсонському державному університету у користуванні земельною ділянкою площею 0,0517 га, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна - база відпочинку, що належать відповідачці на праві власності, шляхом зобов'язання останньої знести (демонтувати) зазначений об'єкт, до складу якого входять дерев'яні будинки літ. А, Б, В, більярдна із цегли літ. Д та металева будівля літ. З
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, виклав у рішенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 27 серпня 2014 року у справі № 923/715/14 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мишкіна М.А.
Будішевська Л.О.
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2014 |
Оприлюднено | 11.11.2014 |
Номер документу | 41278959 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Бєляновський В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні