Постанова

від 27.10.2014 по справі 804/7188/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 р. Справа № 804/7188/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі Пасічнику Т.В.

за участю:

представників позивача Винокурова О.В., Дубовика А.В.

представника відповідача Донцова Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, ЛТД» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, ЛТД» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 р. за № 0000062250, згідно з яким відповідачем було збільшено зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на 27795 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., крім того нараховано штраф в розмірі 2990 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 р. за № 0000072250, згідно з яким відповідачем було збільшено зобов'язання позивачу з податку на прибуток на 76433 (сімдесят шість тисяч чотириста тридцять три) грн. 75 коп., крім того нараховано штраф в розмірі 8220 (вісім тисяч двісті двадцять) грн. 75 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає висновки оскаржуваної перевірки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав до суду пояснення, в якому зазначив, що перевірка позивача проведена правомірно, а оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, ЛТД» (надалі-Позивач) зареєстровано 30.12.1994р. у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради за № 1439-р.

Взято на податковий облік в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська 05.01.1995 р. за № 1487, станом на дату підписання акту перебуває на обліку в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

23 січня 2013 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок сумнівних операцій боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПС у Дніпропетровській області, інспектором податкової служби І рангу Князевим В.В., старшим державним інспектором-ревізором сектору спеціальних перевірок управління податкового контролю Дмитренко А.П. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-майнових операцій по взаємовідносинам з підприємством ТОВ ТПК «Слайден» (код ЄДРПОУ 34680996) за період з 01.12.2009 по 10.01.2013.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 436/22-5/21935290 від 23.01.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, яким було зафіксовано виявлені порушення Позивачем п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76931,00 грн.; п.п. 3.1.1 п.3 пп. 7.2.3. пп. 7.2.6, пп.7.2, пп.7.4.1,пп. 7.4.5, п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 27974 грн.

На підставі Акту були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 р. за № 0000062250, згідно з яким ДПІ в АНД р-ні м. Дніпропетровська Дніпропетровської області було збільшено зобов'язання Позивачу з податку на додану вартість на 27795 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., крім того нараховано штраф в розмірі 2990 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 р. за № 0000072250, згідно з яким Відповідачем було збільшено зобов'язання Позивачу з податку на прибуток на 76433 (сімдесят шість тисяч чотириста тридцять три) грн. 75 коп., крім того нараховано штраф в розмірі 8220 (вісім тисяч двісті двадцять) грн. 75 коп.

Зазначені Акт та податкові повідомлення-рішення були отримані Позивачем 07 лютого 2014 р.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач 17.02.2014 р. оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням «Про результати розгляду скарги» від 02.04.2014 р. за № 1973/10/04-36- 10-08-09 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішення «Про результати розгляду скарги» від 02.04.2014 р. за № 1973/10/04-36-10- 08-09 було отримано Позивачем поштою 08.04.2014 р.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області «Про результати розгляду скарги» від 02.04.2014 р. за № 1973/10/04-36-10-08-09 Позивачем 16.04.2014 р. було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів. Проте, рішенням «Про результати розгляду скарги» від 28.04.2014 р. за № 7584/6/88-9940-01-15 скаргу Позивача залишено без задоволення. Рішення Міністерства доходів і зборів 28.04.2014 р. за № 7584/6/88-9940-01-15 «Про результати розгляду скарги» від було отримано Позивачем 08.05.2014 р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між ТОВ "ВКФК "Лівий берег, ЛТД" та ТОВ "ТПК "СЛАЙДЕН" укладено договір купівлі-продажу №05-01/11-К від 05.01.2011р.

Згідно умов договору купівлі-продажу №05-01/11-К від 05.01.2011р. ТОВ "ВКФК "Лівий берег, ЛТД" за період 01.12.2009р. по 30.0-1.2011р. отримано від ТОВ "ТПК "СЛАЙДЕН" оформлені за формою паперових носіїв наступні первинні документи на постачання товарів: жир технічний, жир збірний.

На підтвердження виконання оскаржуваних договорів позивачем надано первинну документацію підприємства: договір купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні.

Разом з тим, у п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ст. 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Судом вставнолено, що фактичною під

Як вбачається з Акту, його було складено на підставі вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 1-339/11 від 30.09.2011 р.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 1-339/11 від 30.09.2011 року (мовою оригіналу): «ОСОБА_8 являясь учредителем предприятия ООО "ТНК "Слайден", код ЕГРПОУ 34680996, в марте 2009г. вступил в преступный сговор с ОСОБА_9 Согласно договорённости ОСОБА_9 назначался на должность директора ООО 'ТПК "Слайден" и по указанию и под контролем ОСОБА_8 должен был осуществлять финансово-хозяйственную деятельность предприятия, за что получать заработную плату как директор предприятия. Осуществление финансово-хозяйственной деятельности по преступному умыслу ОСОБА_9 и ОСОБА_8 должны были осуществляться с нарушением действующего налогового законодательства Украины, внесение в документы налоговой отчётности ложных сведений. ОСОБА_9 согласно протокола №6 собрания участников ООО "Торгово-промышленная компания "Слайден", код ЕГРПОУ 34680996, от 16.03.2009г. и приказа №08-ВК от 16.03.2009г. назначен на должность директора предприятия. … Подсудимый вину свою признал полностью, его вина подтверждена показания свидетелей, письменными и вещественным доказательствами, которые согласуются между собой. …Суд квалифииирует действия подсудимого по ч.1 ст.205, ч.2 ст.28, ч.1 ст.364, ч.2 ст.28, ст.366 УК Украины, поскольку он совершил умышленные действия, которые выразились: совершении фиктивного предпринимательства, то есть создании субъекта предпринимательской деятельности (юридического лииа) с иелью прикрытия незакош деятельности, по предварительному сговору группой лии, из корыстных мотан злоупотреблении служебным положением - использовании служебным лицом служебт положения вопреки интересам службы, что причинило существенный ущерб интерес государства».

Враховуючи викладене, вироком суду встановлено факт фіктивного підприємства із моменту реєстрації ТОВ «ТПК «Слайден». Тобто, фактично угоди між ТОВ «ТПК «Слайден» та його контрагентами не направлені на настання реальних наслідків.

Суз звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, як зазначено відповідачем в поясненнях, на адресу Позивача було направлено запит про надання пояснень та їх документального отвержения від 26.11.2013 року № 29352/10/16-309, згідно із яким ТОВ ВКФК «Лівий Берег, ЛТД» повинно було надати інформацію щодо відносин із ТОВ ТНК «Слайден» за період з жовтня 2009 року по листопад 2013 року.

У свою чергу, Позивач до податкового органу наддав такі документи: Договір поставки № 05-01/11-К від 05.01.2011 року, видаткова накладна РН-0000234 від 17.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000723 від 06.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000724 від 06.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000773 від 30.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000050 від 01.03.2011 року, видаткова накладна РН-0000105 від 14.03.2011 року, податкова накладна 1105 від 05.11.2010 року, податкова накладна 1203 від 03.12.2010 року, податкова накладна 1227 від 27.12.2010 року, податкова накладна 1230 від 30.12.2010 року, податкова накладна 41 від 18.02.2011 року, податкова накладна 57 від 28.02.2011 року, податкова накладна 67 від 14.03.2011 року, податкова накладна 12141 від 14.12.2009 року, виписки банку; копії актів звірки, реєстри податкових накладних.

Позивачем під час податкової перевірки також було зазначено, що до укладення договору поставки № 05-01/11-К від 05.01.2011 року, взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ТПК «Слайден» відбувались на підставі договорів, що були заключені в усній формі, що суперечить ст. 208 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Проте, вже до суду додатково було надано договір купівлі-продажу № 03-12/09-к від 03.12.2009 року та договір купівлі-продажу № 01-11/10-К від 01.11.2010 року.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу № 03-12/09-к від 03.12.2009 року: «3.1 Поставщик принимает на себя обязательства осуществить поставку продукции», договору купівлі-продажу № 01-11/10-К від 01.11.2010 року «4.1 ... поставка товару здійснюється за рахунок Покупця», Договору поставки № 05- 01 /11 -К від 05.01.2011 року «4.1 ... поставка товару здійснюється за рахунок Покупця».

Так, відповідно до листа від 18.08.2014 року № 2708/04-36-10-05 встановлено що у ТОВ ВКФК «Лівий Берег, ЛТД» та ТОВ ТПК «Слайден» відсутні транспортні засоби, автомобіль SCANIA R113M (держ. номер НОМЕР_3) належить ОСОБА_10.

З метою з'ясування реальності оскаржуваної господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху в судовому засіданні 14.08.2014 в якості свідків було допитано ОСОБА_11, директора ТОВ ВКФК «Лівий Берег, ЛТД», та ОСОБА_12, менеджера по збуту.

В судовому засіданні дані свідки надали пояснення з приводу укладених з позивачем договорів.

Так, свідок ОСОБА_11 (директор ТОВ ВКФК «Лівий Берег, ЛТД») зазначив, що транспортування відбувалось за рахунок постачальника, а свідок ОСОБА_12 (менеджер по збуту) зазначив, що йому не відомо чиїм транспортом перевозився придбаний товар та він не був присутній при навантажені вантажу.

Відповідно до 2-х договорів поставка товару повинна була здійснюватись за рахунок Позивача, проте відсутні договори із ОСОБА_10 на перевезення вантажу.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угод та надання послуг.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, ЛТД» для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відповідність висновків документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-майнових операцій по взаємовідносинам з підприємством ТОВ ТПК «Слайден» (код ЄДРПОУ 34680996) за період з 01.12.2009 по 10.01.2013 фактичним обставинам та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку з викладеним вище, оцінивши докази, які є у справі, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія «Лівий берег, ЛТД» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових звідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко