Ухвала

від 02.06.2015 по справі 804/7188/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"02" червня 2015 р. справа № 804/7188/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, ЛТД"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. у справі № 804/7188/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, ЛТД"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

22.05.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.02.2013 року, яким відповідачем було збільшено зобов'язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість на 27795 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2990 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14.02.2013 року, яким відповідачем було збільшено зобов'язання позивача за основним платежем з податку на прибуток на 76433,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8220,75 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду вмотивована тим, що позивачем не доведено належними засобами доказування факт укладання угод та надання послуг.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 0.09.2011 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за злочини, передбачені ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ст. 366 КК України, оскільки даний вирок не можна брати до уваги через те, що він жодним чином не стосується позивача. Зазначає також, що до перевірки позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують показники, відображені останнім у податковій звітності. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності можливості позивача здійснити правочини з іншими контрагентами, оскільки показання свідків та наявні в справі первинні бухгалтерські документи підтверджують поставку товарів, їх подальше перероблення та продаж. Також зазначає, що кваліфікація правочинів позивача, як безтоварних, зроблена відповідачем, бездоказова та суперечить первинним бухгалтерським документам.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, до судового засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач зареєстрований як юридична особа 30.12.1994 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та останній перебуває на податковому обліку у відповідача з 05.01.1995 року.

В період часу з 10.01.2013 року по 23.01.2013 року відповідачем, на підставі наказу № 26 від 09.01.2013 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-майнових операцій по взаємовідносинам з підприємством ТОВ ТПК «Слайден» (код ЄДРПОУ 34680996) за період з 01.12.2009 року по 10.01.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 436/22-5/21935290 від 23.01.2013 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76 931грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 27974 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 14.02.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на загальну суму 24806 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2990 грн.;

- форми «Р» від 14.02.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 68213 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8220,75 грн.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та ТОВ «ТПК Слайден» 05.01.2011 року укладено договір № 05-01/11-К, за яким постачальник (ТОВ «ТПК Слайден») зобов'язується поставити та передати товар покупцеві (позивач) у власність продукцію промислово технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

З висновків акта перевірки вбачається, що позивачем за перевіряємий період занижено податок на прибуток на суму 76931 грн., а також неправомірно включено до складу податкового кредиту за даний період суми ПДВ в розмірі 27974 грн.

Даний висновок ґрунтується на вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 1-339/11, яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до даного вироку, судом встановлено, що ОСОБА_2, являючись засновником ТОВ «ТНК «Слайден», код ЄДРПОУ 34680996, в травні 2009 року вступив у злочинний зговір з ОСОБА_3 Згідно домовленості ОСОБА_3 призначався на посаду директора ТОВ «ТПК «Слайден» та по вказівці і під контролем ОСОБА_2 повинен був здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства, за що отримувати заробітну платню як директор підприємства. Здійснення фінансово-господарської діяльності за злочинним наміром ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повинно було здійснюватись з порушенням діючого податкового законодавства України, внесення в документи податкової звітності недостовірних відомостей.

Таким чином, згідно вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року у справі № 1-339/11, який набрав законної сили, діяльність ТОВ «ТНК «Слайден» була визнана фіктивною з моменту заснування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їх юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Позивачем до перевірки, на запит відповідача, надавались первинні документи, а саме договір поставки № 05-01/11-К від 05.01.2011 року, видаткова накладна РН-0000234 від 17.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000723 від 06.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000724 від 06.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000773 від 30.12.2010 року, видаткова накладна від 30.12.2010 року, видаткова накладна РН-0000050 від 01.03.2011 року, видаткова накладна РН-0000105 від 14.03.2011 року, податкова накладна 1105 від 05.11.2010 року, податкова накладна 1203 від 03.12.2010 року, податкова накладна 1227 від 27.12.2010 року, податкова накладна 1230 від 30.12.2010 року, податкова накладна 41 від 18.02.2011 року, податкова накладна 57 від 28.02.2011 року, податкова накладна 67 від 14.03.2011 року, податкова накладна 12141 від 14.12.2009 року, виписки банку, копії актів звірки, реєстри податкових накладних.

Відповідно до акта перевірки № 436/22-5/21935290 від 23.01.2013 року позивачем на запит надано відповідь, що до укладання договору поставки № 05-01/11-К від 05.01.2011 року взаємовідносини між останнім та ТОВ «ТПК «Слайден» відбувались на підставі договорів, що були заключні в усній формі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Крім того, позивачем до суду першої інстанції було надано договір купівлі-продажу № 03-12/09-к від 03.12.2009 року та договір купівлі-продажу № 01-11/10-К від 01.11.2010 року.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином колегія суддів критично ставиться до наданих догорів, оскільки вони не були надані на запит відповідача до перевірки, а тому не були предметом дослідження перевіряючих.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно наданих договорів № 03-12/09-к від 03.12.2009 року та № 01-11/10-К від 01.11.2010 року постачання товару відбувається на умовах «Франко-завод» (EXW) за рахунок покупця (позивача) за Інкотермс (в редакції 2000 року).

У відповідності до Інкотермс 2010 термін EXW «Франко-завод» означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Згідно пояснень працівників позивача, наданих суду першої інстанції останніми заперечувався факт поставки товарів у відповідності до EXW.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568.

Відповідно до пункту 11.1 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У відповідності до матеріалів справи, а саме листа начальника ОАВ ОУ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено, що автомобіль марки SCANIA R113M (державний номер НОМЕР_3), яким перевозився придбаний позивачем товар, належить ОСОБА_4. В матеріалах справи відсутні будь-які договори з власником транспортного засобу щодо перевезень вантажу, за договорами купівлі-продажу товарів, укладених з ТОВ "ТПК "Слайден".

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції; 2) установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів, також вказує на те, що в товарно-транспортній накладній від 21.03.2011 року не зазначено конкретну адресу пункту відправлення та пункту призначення, що унеможливлює встановлення місця завантаження та розвантаження товару.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надано сертифікати якості на придбаний товар (жир) у ТОВ «ТПК «Слайден», що також унеможливлює встановлення виробника продукції.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угод та надання послуг.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційно-фінансова компанія "Лівий берег, ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. у справі № 804/7188/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун