Рішення

від 03.11.2014 по справі 926/1265/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 926/1265/14

За позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівці в інтересах держави

до відповідачів: 1) Чернівецької міської ради

2) Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області

про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

від позивача (прокурор) - Чебан С.Ф..

від відповідача 1 - Юзьків М.І, довіреність від 02.06.2014р.

від відповідача 2 - Дарійчук Є.О., довіреність від 26.08.2014 р.

від третьої особи - Байзетінов О.В, довіреність від 01.10.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Шевченківського району м. Чернівці звернувся з позовом до відповідачів 1) Чернівецької міської ради та 2) Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 3.2 рішення 12 сесії Чернівецької міської ради 51 сесії VІ скликання №328 прийнятого 27.10.2011 року "Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення" відповідно до якого ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" надано дозвіл на влаштування малих архітектурних форм (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) та па складання проектів відведення земельних ділянок, орієнтованою площею 0,0060 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування малих архітектурних форм (павільйонів з продажу хлібобулочних виробів) на розі вулиць Південно-Кільцева - Червоноармійська в м. Чернівці;

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення 26 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №568 прийнятого 26.07.2012 року "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки", згідно якого ПАХ Чернівецький хлібокомбінат затверджено проект відведення земельної ділянки на розі вулиць Південно-Кільцева - Червоноармійська в м. Чернівці, площею 0,0030 га для укладення договору платного земельного сервітуту для влаштування малих архітектурних форм, (павільйони з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 5 років;

- визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 16.08.12 р. №66 та додатковий договір від 17.06.14 р. № 1/66, укладених між Чернівецькою міською радою та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

- звільнити ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" та повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 0,0030 га, яка розташована на розі вулиць Південно-Кільцева-Героїв Майдану, вартістю 41261,00 грн., кадастровий номер 7310136300:10:001:0100.

Прокурор, обґрунтовує свої позовні вимоги неправомірністю оскаржуваних рішень, які, на думку прокурора, не узгоджуються з вимогами ст. 98 Земельного кодексу України, ст. ст. 401, 404 Цивільного кодексу України та підлягають скасуванню, а спірний договір визнанню недійсним, оскільки відповідач 2 не є ні власником ні землекористувачем суміжною земельної ділянки, а також тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах "червоних ліній".

Провадження у справі порушено ухвалою від 19.08.2014 р. Ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою від 03.09.2014 р. залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Чернівецькій області. Ухвалою від 20.10.2014 р. строк вирішення спору продовжено поза межами двох місяців та відкладено розгляд справи на 03.11.2014 р., прокурора зобов'язано надати докази в підтвердження знаходження спірної ділянки в межах "червоних ліній", відповідача - надати 1 зобов'язати надати рішення Чернівецької міської ради про зміну назви вулиці, копію паспорта прив'язки малої архітектурної форми розміщеної на спірній земельній ділянці, відповідача 2 - надати копію паспорта прив'язки малої архітектурної форми розміщеної на спірній земельній ділянці, третій особі надати відзив на позов та докази в його обгрунтування, копію довідки про включення до ЄДР.

В судовому засіданні 03.11.2014 р. прокурор надав пояснення на відзиви та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, витребувані документи надав частково. У відзиві на позов Чернівецька міська рада зазначає наступне, що згідно з положеннями Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування, якщо вони не визнані незаконними (скасовані) в судовому порядку, є обов'язковими на відповідній території для усіх підприємств, установ, організацій.

Оспорювані позивачем пункт 3.2 рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2011 р. №328 та пункт 2 рішення Чернівецької міської ради від 26.07.2012 р. №568, повідомляє позивач 1, прийняті відповідно до «Порядку встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності», затвердженому рішенням Чернівецької міської ради №1257 від 25.02.2010 р. (надалі Порядок), який прийнятий Чернівецькою міською радою на підставі постанови КМ України від 26.08.2009 р. №982.

Оскільки вищевказаний порядок незаконним в судовому порядку не визнавався, він, вважає відповідач 1, є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, а прийняті відповідно до нього (Порядку) і оспорювані у даній справі рішення такими, що відповідають законодавству. Тому, правові підстави для визнання цих рішень недійсними відсутні. Окрім того, згідно з частиною 4 ст. 11 ЦК України у відносинах, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів, органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Доводи прокурора про те, що виходячи з норм ст. 98 Земельного кодексу України, ст. ст. 401,404 ЦК України, право вимагати встановлення земельного сервітуту може лише власник чи користувач земельної ділянки, відповідач 1 вважає помилковим, і такими, що не засновані на чинному законодавстві.

Правове обґрунтування прокурором підстав для визнання недійсним оспорюваного у справі договору встановлення земельного сервітуту від 16.08.2012 р. №66 та додаткового договору від 17.06.2014 №1/66, Чернівецька міська рада вважає таким, що не відповідає нормам статей 207, 208, 215, 216 ЦК України, а також прийнятим без врахування пунктів 2.1 та 2.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Оспорювана у справі земельна ділянка розташована в межах населеного пункту м. Чернівці, її власником виступає територіальна громада Чернівців в особі Чернівецької міської ради, тобто, стверджує позивач 1, спірна земельна ділянка не є державною власністю, а відтак розпорядження нею органом місцевого самоврядування не зачіпає інтересів держави, а тому, якщо прокурор вважає, що оспорювані рішення є незаконними, він (прокурор), відповідно до Закону про прокуратуру, вправі спочатку внести подання міській раді, а до господарського суду звернутися лише у разі його відхилення в цілому чи частково або у разі неповідомлення прокурора про результати розгляду порушення.

Прокурор, зазначаючи у позові про те, що Державна інспекція сільського господарства (надалі Держсільгоспінспекція), на яку державою покладено відповідні функції у сфері контролю за використанням та охороною земель і яка не наділена повноваженнями для звернення з позовом до суду, у той же час не надає жодних документів щодо встановлення Держсільгоспінспекцією фактів порушення відповідачами земельного законодавства, отже, вважає відповідач 1, відсутнє порушення інтересів держави, що потребують захисту з боку органів прокуратури.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, витребувані документи не надав, проти задоволення позовних вимог прокурора також заперечує, вважаючи їх такими, що не засновані на чинному земельному законодавстві та такими, задоволення яких господарським судом, поряд з іншими позовами прокурорів м. Чернівці з цього питання, може привести до фактичної ліквідації створеної ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" торговельної мережі та до зростання цін на хліб і хлібобулочні вироби. Решта заперечень відповідача 2 співпадає з оцінкою позовних вимог прокурора, наданою відповідачем 1 і наведених вище судом.

Представник третьої особи в судовому засіданні витребувані документи не надав, усно пояснив, що Держсільгоспінспекцією в Чернівецькій області перевірка надання сервітуту спірної земельної ділянки не проводилась та на даний момент у зв'язку із мараторієм не проведення перевірок не може бути проведена, відповідно третій особі нічого не відомо про даний спір.

Так, розглянувши подані прокурором, сторонами та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Пунктом 3.2 рішення 14 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення», №328 27.10.2011 року надано дозвіл ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» на влаштування малих архітектурних форм (павільйонів з продажу хлібобулочних виробів) та на складання проектів відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,0060 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування малих архітектурних форм (павільйонів) в тому числі на розі вул. Південно-Кільцева - вул. Червоноармійська в м. Чернівці.

Пунктом 2 рішення 26 сесії VI скликання Чернівецької міської ради "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки" № 568 від 26.07.2012 р. затверджено ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» проект відведення земельної ділянки площею 0,0030 га за адресою вул. Південно-Кільцева вул. Червоноармійська м. Чернівці, для укладення договору встановлення платного сервітуту для влаштування та обслуговування малих архітектурних форм (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 5 років.

На виконання вищевказаних рішень 16.08.2012 р. між Чернівецькою міською радою (відповідач 1) та ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» (відповідач 2) укладено договір встановлення земельного сервітуту № 66 зареєстрований Управлінням Держкомзему у м. Чернівці 30.03.2012 за № 7310136300100010100501, відповідно до умов якого відносно земельної ділянки, площею 0,0030 га, кадастровий номер 7310136300:10:001:0100, що розташована за на розі вул. Південно-Кільцева вул. Червоноармійська м. Чернівці, та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в інтересах ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» був встановлений сервітут на право влаштування МАФ, терміном до 16.08.2017 року. Земельна ділянка згідно з актом прийому-передачі від 18.06.2012 р. Чернівецькою міською радою передана ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» для встановлення земельного сервітуту та влаштування малої архітектурної форми.

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут розраховано відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1237,83 грн.

17.06.2014 року між Чернівецькою міською радою (відповідач 1) та ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» (відповідач 2) укладено додатковий договір № 1/66 до договору встановлення земельного сервітуту, згідно якого на підставі рішення 47 сесії Чернівецької міської ради 6 скликання від 06.03.2014 року № 1115 в пункті 1.1 договору замінено слова «на розі вул. Південно-Кільцева вул. Червоноармійська» замінено на слова «на розі вулиць Південно-Кільцевої- Героїв Майдану».

Земельна ділянка площею 0,0030 га за адресою: на розі вулиць Південно-Кільцевої- Героїв Майдану у м. Чернівці, згідно витягу із Держаного кадастру земель, знаходиться в межах населеного пункту міста Чернівці.

Відповідно до норм Земельного кодексу (в редакції Станом на день прийняття оскаржуваних рішень), а саме пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, виходячи із вказаних норм законодавства, Чернівецька міська рада вправі надавати чи відмовляти в наданні у користування земельних ділянок, в межах міста, окрім земель, що відносяться до державної чи приватної власності, так як відповідно до вказаних вище норм уповноважена здійснювати права власника на земельні ділянки в межах населеного пункту.

Наведені пункти зазначених рішень Чернівецької міськради ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

У відповідності, до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Викладене достеменно свідчить про те, що правом подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Утім, оскаржені позивачем рішення достеменно свідчать про те, що земельна ділянка відповідачеві-2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення МАФ для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, відповідач-2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Згідно з пунктом "в" статті 12 ЗК України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користуванні без конкурсу на умовах сервітуту.

Частиною другою статті 123 ЗК України встановлено, що особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірних рішень, Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

У відповідність з частиною другою статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З врахуванням приписів наведеної статті 4 ГПК України суд не приймає до уваги посилання Чернівецької міської ради на «Порядок встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або плануються розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності» (надалі Порядок), затверджений рішенням Чернівецької міської ради IV скликання №1257 від 25.02.2010 р., як на акт, який підлягає виконанню всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, оскільки зазначений Порядок в частині встановлення земельних сервітутів для розміщення і обслуговування малих архітектурних форм, призначених для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам ст. 401 ЦК України.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 28 цього Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Таким чином, стаціонарна конструкція для встановлення якої відповідачем 1 приймались спірні рішення та між відповідачами укладався спірний договір відведення земельної ділянки для встановлення сервітуту, підпадає під визначення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, наведеного у вищевказаному Законі.

За приписом частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, а не шляхом встановлення земельного сервітуту.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Важливо також зауважити, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набув чинності з 12 березня 2011 р. тобто спірні рішення приймались після даної дати.

Щодо посилань прокурора на знаходження спірної ділянки в межах "червоних ліній" суд відхиляє дані твердження виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 39 цього Кодексу, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Положеннями ст. 71 Земельного кодексу України передбачено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій», генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні обмеження, розміщення та функціональне призначення об'єктів містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів; червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

Згідно Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2001, затверджених наказом Держбуду України від 11 квітня 2001 р. № 89 га введені в дію з 1 жовтня 2001 p., розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється. Споруди торговельно-побутового призначення (крім кіосків з продажу проїзних квитків на зупинках маршрутних транспортних засобів) і рекламоносії повинні розміщуватися за межами тротуарів або узбіч згідно з вимогами існуючих законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною документацією та місцевими правилами забудови населених пунктів.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що:

автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів;

вулиця - це автомобільна дорога, призначена для руху транспорт) і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів;

проїзна частина - це частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до приписів п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 за № 7/52, чинного на момент прийняття спірних рішень та укладання договору особистого строкового сервітуту від 20.02.2012, тимчасові споруди не реєструвалися як об'єкт нерухомості.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка, площею 0,0030 га, кадастровий номер 7310136300:10:001:0100, що розташована на розі вул. Південно-Кільцева вул. Героїв Майдану м. Чернівці, та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для влаштування малої архітектурної форми (павільйону з продажу хлібобулочних виробів). Відповідно спірна земельна ділянка до земель транспорту не відноситься.

Також із вищезазначених норм випливає, що не заборонено надавати в користування земельні ділянки в межах червоних ліній, а заборона стосується лише розміщення будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній".

Прокурором не надано та в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження розміщення на спірній земельній ділянці малих архітектурних форм відповідача 2.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункти 2, 10 частини другій статті 16 ЦК України).

У частині десятій статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Разом з тим, як зазначено й в постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. № 926/701/13, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України встановлено, що до повноважень господарського суду не віднесено скасування оспорюваних актів державних та інших органів.

Крім того, суд зазначає, що обраний прокурором Шевченківського району м. Чернівці спосіб захисту порушених відповідачами інтересів держави шляхом визнання незаконними рішень відповідача-1 відповідає законодавству, є адекватним та призводить до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, а відтак, часткове скасування рішень, визнаних судом незаконними, є зайвим та алогічним. Тому суд в частині позовних вимог, що до скасування рішень вирішив відмовити.

Оскільки спірний пункт 3.2 оскаржуваного рішення 14 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення», №328 27.10.2011 року, стосуються також інших земельних ділянок, правомірність розпорядження якими не оскаржується в даній справі, суд вирішив:

- визнати незаконним пункт 3.2 рішення 14 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення», №328 27.10.2011 року, в частині земельної ділянки площею 0,0030 га., що розташована на розі вул. Південно-Кільцева вул. Героїв Майдану м. Чернівці.

Також, суд вирішив: - визнати незаконним пункт 2 рішення 26 сесії VI скликання Чернівецької міської ради "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки" № 568 від 26.07.2012 р.

Що стосується посилання відповідачів на те, що прокурором при зверненні з позовом не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави при прийнятті Чернівецькою міською радою спірних рішень, або яка існує загроза порушення інтересів держави, суд зазначає наступне.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

В контексті викладеного, враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор Шевченківського району м. Чернівці, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим твердження відповідачів про відсутність порушення інтересів держави суд визнає хибними. (дана позиція зазначена також в постанові ВГСУ від 17.10.2013 року по справі №917/717/13).

При ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту та додаткового договору до нього Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржений договір та додатковий договір укладені на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, не відповідають наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд вирішив визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 16.08.2012 р. № 66 та додатковий договір від 17.06.2014 № 1/66, укладених між Чернівецького міською радою та ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат.

Оскільки, судом визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту, він є таким з моменту його вчинення і не породжує жодних прав чи обов'язків для його сторін. Визнання рішенням суду договору недійсним тягне за собою припинення його дії. Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України: «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним право чином».

Суд вирішив звільнити публічним акціонерним товариством "Чернівецький хлібокомбінат" (58018 м. Чернівці, вул. Головна, 233 код ЄДРПОУ 03293304) земельну ділянку на розі вулиць Південно-Кільцевої - Героїв Майдану, м. Чернівці, площею 0,0030 га, вартістю 41261,00 гри., кадастровий номер: 7310136300:10:001:0100.

Щодо позовної вимоги повернути ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" у комунальну власність земельну ділянку площею 0,0030 га, яка розташована на розі вулиць Південно-Кільцева-Героїв Майдану, вартістю 41261,00 грн., кадастровий номер 7310136300:10:001:0100, суд вирішив відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог виходячи із наступного.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка, площею 0,0030 га, кадастровий номер 7310136300:10:001:0100, що розташована на розі вул. Південно-Кільцева вул. Героїв Майдану м. Чернівці, на даний момент належить до комунальної форми власності.

Спірними рішеннями та договорами не змінювалась форма власності на дану земельну ділянку, вона надавалась тільки в користування. Та й взагалі не існує спору щодо форми власності спірної земельної ділянки. Відповідно земельна ділянка площею 0,0030 га, кадастровий номер 7310136300:10:001:0100, що розташована на розі вул. Південно-Кільцева вул. Героїв Майдану м. Чернівці, належить до комунальної форми власності та повертати її до комунальної форми власності не має необхідності.

Судові витрати, з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в дохід Державного бюджету наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення земельної ділянки судовий збір належить стягнути з ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 49, 78, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним пункт 3.2 рішення 14 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення», №328 27.10.2011 року, в частині земельної ділянки площею 0,0030 га., що розташована на розі вул. Південно-Кільцева вул. Героїв Майдану м. Чернівці.

3. Визнати незаконним пункт 2 рішення 26 сесії VI скликання Чернівецької міської ради "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки" № 568 від 26.07.2012 р.

4. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 16.08.2012 р. №66 та додатковий договір від 17.06.2014 р. № 1/66, укладених між Чернівецькою міською радою та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

5. Звільнити публічним акціонерним товариством "Чернівецький хлібокомбінат" (58018 м. Чернівці, вул. Головна, 233 код ЄДРПОУ 03293304) земельну ділянку на розі вулиць Південно-Кільцевої - Героїв Майдану, м. Чернівці, площею 0,0030 га, вартістю 41261,00 гри., кадастровий номер: 7310136300:10:001:0100.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000 м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 04062216) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 3045 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074 (стягувач - ДПІ у м.Чернівці).

8. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат (58018 м. Чернівці, вул. Головна, 233 код ЄДРПОУ 03293304) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074 (стягувач - ДПІ у м.Чернівці).

9. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

За згодою прокурора, представників сторін та третьої особи в судовому засіданні 03.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 07.11.2014 року.

Суддя І.В. Марущак