Рішення

від 03.11.2014 по справі 911/3482/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 911/3482/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс»

про стягнення 265968,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Коновалов С.В., довір. б/н від 12.08.2014 р.

від відповідача : Острянко М.М., довір. б/н від 08.04.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна» (далі - ТОВ «ГЕА-Україна», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс» (далі - ТОВ НВП «Будтехносервіс», відповідач) про стягнення 265968,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 09.07.10 від 14.07.2010 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 170709,61 грн. донарахованої вартості поставленого обладнання у зв'язку із зміною курсу євро, 36773,94 грн. 3% річних, 58484,45 грн. інфляційних втрат, а також 5320,36 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

20.10.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ НВП «Будтехносервіс» було подано відзив на позов б/н, б/д (вх. № 22515/14 від 20.10.2014 р.), відповідно до якого відповідач вважає вимоги позивача безпідставними з огляду на наступне.

Укладаючи договір, сторони за взаємною домовленістю погодили таку його істотну умову як ціну. Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість обладнання, яке позивач зобов'язався поставити відповідачу, склала 3048201,00 грн. Грошовий еквівалент ціни договору у іноземній валюті сторонами не погоджувався.

Умовами п. 6.2 договору сторони погодили порядок та строки здійснення оплати ціни обладнання відповідачем. Зокрема, підпунктами 6.2.1, 6.2.2 та 6.2.3 пункту 6.2 договору встановлено порядок та суми платежів, які повинен був здійснити покупець в оплату за обладнання та які виражені виключно у гривні.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили можливість зміни ціни договору при зміні курсу євро, встановленого Національним банком України, більше ніж на 4%, а п. 12.1 договору сторони передбачили, що при внесенні змін у договір, всі зміни вважаються дійсними тільки у тому випадку, якщо вони оформлені письмово із зазначенням того, що такі зміни є невід'ємною частиною договору.

Відповідач наголошував, що після укладення договору сторони додаткових угод про внесення змін у договір, зокрема, щодо зміни ціни договору, не укладали.

Також відповідач зазначив, що у період з 25.11.2010 р. по 12.12.2012 р. покупець повністю розрахувався із продавцем за поставлене обладнання.

На переконання відповідача, оскільки весь обсяг обладнання було поставлено продавцем і прийнято покупцем за видатковими накладними № 117 від 26.10.2010 р. і № 117/1 від 28.10.2010 р., остаточний розрахунок відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 договору повинен був бути здійснений покупцем у строк до 17.11.2010 р. Відповідно, перебіг прострочення покупця в оплаті за обладнання почався з 17.11.2010 р., а як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом 14.08.2014 р. Таким чином, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення із відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми сплив 18.11.2013 р., до дати звернення з позовом до суду.

У зв'язку з викладеним відповідачем заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору у даній справі, і останній просить суд відмовити ТОВ «ГЕА-Україна» у позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

У судовому засіданні 20.10.2014 р. представником відповідача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 22535/14 від 20.10.2014 р.) про продовження строку вирішення спору у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 р. строк розгляду справи був продовжений на підставі приписів ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів до 05.11.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 03.11.2014 р. проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 03.11.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Будтехносервіс» (покупець) було укладено договір поставки № 09.07.10, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується придбати та поставити обладнання для кондиціювання повітря (обладнання) на умовах та у строки, передбачені даним договором, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах та у строки, передбачені даним договором.

Згідно до п. 3.1 договору, обладнання поставляється покупцю на умовах DDP-БУКОВЕЛЬ (Incoterms 2000) за цінами, вказаними у специфікації додатку № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна вартість обладнання становить 3048201,00 грн.

У відповідності з п. 4.2 договору, у зв'язку з тим, що частина імпортованої складової є майже усією сумою даного договору, загальна сума даного договору підлягає зміні при зміні курсу євро, встановленого НБУ. Такий перерахунок відбувається, якщо курс євро зміниться на 4,0% за період від дати підписання даного договору до дати надходження оплати відповідно до п. 6.2 договору на розрахунковий рахунок продавця. У випадку, якщо зміна курсу євро відбулась по відношенню до частини суми даного договору, перерахунку підлягає лише та сума договору, у відношенні до якої відбулась така зміна курсу євро.

Відповідно до п. 6.2 договору покупець здійснює оплату в наступному порядку: передоплату у розмірі 12% від суми даного договору, вказаної у п. 4.1 договору, що складає 365784,12 грн., шляхом перерахування даної суми на рахунок продавця на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору (пп. 6.2.1); передоплату у розмірі 20% від суми даного договору, вказаної у п. 4.1 договору, що складає 609640,20 грн., шляхом перерахування даної суми на рахунок продавця до 22.09.2010 р. (пп. 6.2.2); вартість обладнання, що залишилася, у розмірі 68% від суми даного договору, вказаної у п. 4.1 договору, що складає 2072776,68 грн., покупець сплачує протягом 15 банківських днів з моменту передачі обладнання згідно видаткової накладної (пп. 6.2.3).

Згідно з п. 7.2 договору документом, що підтверджує передачу обладнання, є накладна, виписана при пред'явленні довіреності.

Пунктом 12.1 договору сторони передбачили, що при внесенні змін у договір, всі зміни вважаються дійсними тільки у тому випадку, якщо вони оформлені письмово із зазначенням того, що такі зміни є невід'ємною частиною договору.

Даний договір вступає в силу після підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань одне перед одним, які випливають з умов даного договору (п. 12.2 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 3048201,00 грн., що підтверджується накладними № 117 від 26.10.2010 р. на суму 1240169,71 грн. та № 117/1 від 28.10.2010 р. на суму 1808031,29 грн., а також відповідними довіреностями на отримання товару, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зазначений факт сторонами у справі не заперечується.

Прийнятий відповідачем товар був оплачений відповідачем з порушенням термінів, встановлених договором, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача, а саме - 05.08.2010 р. в сумі 365784,12 грн., 22.09.2010 р. в сумі 450000,00 грн., 14.10.2010 р. в сумі 100000,00 грн., 25.11.2010 р. в сумі 500000,00 грн., 23.12.2010 р. в сумі 952040,99 грн., 22.04.2011 р. в сумі 113395,98 грн., 28.12.2011 р. в сумі 50000,00 грн., 20.07.2012 р. в сумі 100000,00 грн., 28.09.2012 р. в сумі 200000,00 грн., 12.12.2012 р. в сумі 216979,91 грн.

Як слідує з позову, оскільки відповідач за отримане обладнання розраховувався несвоєчасно, допустивши порушення строків оплати обладнання, позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення 170709,61 грн. донарахованої вартості товару (з урахуванням зміни курсу євро по відношенню до гривні), 36773,94 грн. 3% річних та 58484,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення оплати.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як слідує з позову, позивач донарахував до сплати відповідачеві 170709,61 грн. вартості обладнання у зв'язку зі зміною курсу євро до гривні на час здійснення відповідачем оплат за договором.

Пунктом 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті , сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу; якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. При цьому, положення ч. 3 вказаної норми про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Укладаючи договір, сторони у даній справі за взаємною домовленістю погодили умови щодо ціни, а саме - відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість обладнання, яке позивач зобов'язався поставити відповідачу, склала 3048201,00 грн.

При цьому, грошовий еквівалент ціни договору у іноземній валюті сторонами не визначався.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що, укладаючи договір, сторони погодили таку істотну умову як ціна договору і встановили її у гривні, без встановлення еквіваленту ціни у іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Поряд з цим, ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як узгоджено сторонами у п. 4.2 договору, у зв'язку з тим, що частина імпортованої складової є майже усією сумою даного договору, загальна сума даного договору підлягає зміні при зміні курсу євро, встановленого НБУ. Такий перерахунок відбувається, якщо курс євро зміниться на 4,0% за період від дати підписання даного договору до дати надходження оплати відповідно до п. 6.2 договору на розрахунковий рахунок продавця; у випадку, якщо зміна курсу євро відбулась по відношенню до частини суми даного договору, перерахунку підлягає лише та сума договору, у відношенні до якої відбулась така зміна курсу євро.

Поряд з цим, пунктом 12.1 договору сторони передбачили, що при внесенні змін у договір, всі зміни вважаються дійсними тільки у тому випадку, якщо вони оформлені письмово із зазначенням того, що такі зміни є невід'ємною частиною договору .

Як слідує з матеріалів справи, після укладення договору сторони додаткових угод про внесення змін у договір щодо зміни його ціни не укладали.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ГЕА-Україна» в частині стягнення з відповідача 170709,61 грн. доплати, пов'язаної із зміною курсу євро, оскільки збільшення позивачем у односторонньому порядку ціни договору шляхом її коригування відповідно до зміни курсу євро не відповідає вимогам договору та наведеним вище приписам законодавства.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у зв'язку з простроченням відповідачем внесення оплат за поставлене позивачем обладнання у сумі 36773,94 грн., у тому числі - за період з 18.11.2010 р. до 25.11.2010 р. на суму 2132416,88 грн. в сумі 1226,87 грн., з 25.11.2010 р. до 23.12.2010 р. на суму 1632416,88 грн. в сумі 4025,14 грн., з 23.12.2010 р. до 22.04.2011 р. на суму 680375,89 грн. в сумі 6710,55 грн., з 22.04.2011 р. до 28.12.2011 р. на суму 566979,91 грн. в сумі 11790,08 грн., з 28.12.2011 р. до 20.07.2012 р. на суму 516979,91 грн. в сумі 8668,26 грн., з 20.07.2012 р. до 28.09.2012 р. на суму 416979,91 грн. в сумі 2399,06 грн., з 28.09.2012 р. до 12.12.2012 р. на суму 216979,91 грн. в сумі 1953,98 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 33368,73 грн., у тому числі - за період з 18.11.2010 р. до 25.11.2010 р. на суму 2132416,88 грн. в сумі 1226,87 грн., з 25.11.2010 р. до 23.12.2010 р. на суму 1632416,88 грн. в сумі 3756,80 грн., з 23.12.2010 р. до 22.04.2011 р. на суму 680375,89 грн. в сумі 6710,55 грн., з 22.04.2011 р. до 28.12.2011 р. на суму 566979,91 грн. в сумі 11650,27 грн., з 28.12.2011 р. до 20.07.2012 р. на суму 516979,91 грн. в сумі 8668,26 грн., з 20.07.2012 р. до 28.09.2012 р. на суму 416979,91 грн. в сумі 2399,06 грн., з 28.09.2012 р. до 12.12.2012 р. на суму 216979,91 грн. в сумі 1355,98 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 58484,45 грн., у тому числі - за період з 18.11.2010 р. до 25.11.2010 р. на суму 2132416,88 грн. в сумі 1492,69 грн., з 25.11.2010 р. до 30.11.2010 р. на суму 1632416,88 грн. в сумі 816,20 грн., з 01.12.2010 р. до 23.12.2010 р. на суму 1632416,88 грн. в сумі 9689,18 грн., з 23.12.2010 р. до 30.12.2010 р. на суму 680375,89 грн. в сумі 1404,64 грн., з 01.01.2011 р. до 22.04.2011 р. на суму 680375,89 грн. в сумі 32701,91 грн., за травень 2011 року на суму 566979,91 грн. в сумі 4535,83 грн., за червень 2011 року на суму 566979,91 грн. в сумі 2267,91 грн., за вересень 2011 року на суму 566979,91 грн. в сумі 566,98 грн., за листопад 2011 року на суму 566979,91 грн. в сумі 566,98 грн., за грудень 2011 року на суму 566979,91 грн. в сумі 1113,96 грн., за період з січня 2012 року до березня 2012 року на суму 516979,91 грн. в сумі 3618,83 грн.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період, що складається з повних календарних місяців прострочення платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 р. у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 р. у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 р. у справі № 32/301.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Також слід зазначити, що оскільки індекс інфляції є показником, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, та визначається щодо повного календарного місяця, то, відповідно, індекс інфляції за поточний календарний місяць стає відомим лише у наступному місяці, а відтак право кредитора на звернення до боржника із вимогою щодо стягнення інфляційних втрат за попередній місяць прострочки виконання грошового зобов'язання виникає лише у наступному календарному місяці, коли стає відомим індекс інфляції за попередній місяць.

З урахуванням наведеного, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 35029,55 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 18.11.2010 - 25.11.2010 2132416.88 1.000 0.00 2132416.88 25.11.2010 - 30.11.2010 1632416.88 1.000 0.00 1632416.88 23.12.2010 - 22.04.2011 680375.89 1.047 31977.67 712353.56 01.05.2011 - 28.12.2011 566979.91 0.999 -566.98 566412.93 01.01.2012 - 31.03.2012 516979.91 1.007 3618.86 520598.77 Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 35029,55 грн. інфляційних втрат та 33368,73 грн. 3% річних.

ТОВ НВП «Будтехносервіс», заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у своєму відзиві просило суд застосувати позовну давність при вирішенні спору у даній справі та відмовити ТОВ «ГЕА-Україна» у позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

Так, на переконання відповідача, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення із відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми сплив 18.11.2013 р., до дати звернення позивачем з даним позовом до суду.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У даній справі судом встановлено переривання перебігу позовної давності шляхом вчинення ТОВ НВП «Будтехносервіс» дій, що свідчать про визнання останнім боргу, оскільки до матеріалів справи, у тому числі - самим відповідачем, було надано докази здійснення останнім часткових оплат щодо зобов'язання з оплати обладнання, поставленого позивачем відповідачеві за договором поставки № 09.07.10 від 14.07.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж відповідачем було здійснено 12.12.2012 р., у зв'язку з чим перебіг трирічного строку позовної давності стосовно процентів і сум інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, починається з 13.12.2012 р.

За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування позовної давності у даній справі, і відповідна заява ТОВ НВП «Будтехносервіс» залишається судом без задоволення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Будтехносервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 20589354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕА-Україна» (01135, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Павлівська, 29, код 30861271) - 35029 (тридцять п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 33368 (тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн. 73 коп. 3% річних, 1367 (одну тисячу триста шістдесят сім) грн. 97 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 10.11.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна