Рішення

від 05.11.2014 по справі 908/3361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/89/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 Справа № 908/3361/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, договір № 17 від 17.07.2014 р.; від відповідача: не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3361/14,

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; адреса представника: АДРЕСА_2, скорочено ФОП ОСОБА_2 );

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-ЮГ" (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 11, скорочено ТОВ "ТАК-ЮГ");

про стягнення суми.

Сутність спору:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-ЮГ" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 2ф-7/03/14 від 07.03.2014 р. в розмірі 175978,08 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір в розмірі 3519,56 грн. та банківську комісію в розмірі 17,60 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 3200 грн. та банківську комісію в розмірі 32 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3361/14, присвоєно справі номер провадження 34/89/14, розгляд якої призначено на 24.09.2014 р.

Представником позивача в судовому засіданні 24.09.2014 р. надана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що позивач та представник позивача проживають, працюють та постійно знаходяться в м. Києві, тому для явки в судове засідання господарського суду Запорізької області, що відбулось 24.09.2014 р. понесені витрати в розмірі 695,80 грн. Представник позивача для прибуття в судове засідання використовував поїзд маршрутом "Київ - Запоріжжя-1" та "Запоріжжя-1 - Київ", що підтверджується посадочними документами ДП "ГІОЦ Укрзалізниці" № 000В3907-СF76-8Е89-0001 та № 000В3907-1F36-D3F9-0001. У зв'язку з цим, позивач просить збільшити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-ЮГ": суму заборгованості в розмірі 175978,08 грн., судовий збір в розмірі 3519,56 грн. та банківську комісію в розмірі 17,60 грн., витрати за послуги адвоката в розмірі 3200 грн. та банківську комісію в розмірі 32 грн., витрати, пов'язані з явкою представника позивача до суду в розмірі 695,80 грн.

Судом було встановлено, що вказана заява містить лише вимогу про додаткові судові витрати, позовні вимоги по суті не змінюються, тому суд прийняв до розгляду заяву про стягнення судових витрат на суму 695,80 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.11.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.03.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 2ф-7/03/14, відповідно до якого ТОВ "ТАК-ЮГ" було надано поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на суму 160000 грн., яку відповідач не повернув. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 175978,08 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 160000 грн., 3 % річних в розмірі 1578,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 14400 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3519,56 грн. та банківську комісію в розмірі 17,60 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 3200 грн. та банківську комісію в розмірі 32 грн., витрати, пов'язані з явкою представника позивача до суду в розмірі 695,80 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 1, 2, 12, 15, 44, 64, 82 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, відповіла на поставлені судом питання.

ТОВ "ТАК-ЮГ", відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалось, письмовий відзив та витребувані судом документи не надало, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали господарського суду були направлені на адресу ТОВ "ТАК-ЮГ", яка була зазначена в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 11, що відповідає ст. 64 ГПК України.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014 р. ФОП ОСОБА_2 (кредитор) та ТОВ "ТАК-ЮГ" (позичальник) був укладений договір № 2ф-7/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір № 2ф-7/03/14).

Згідно п. 1.1. договору № 2ф-7/03/14 в порядку та на умовах, передбачених чинним Договором, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому фінансова допомога), а Позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк.

Відповідно до п. 2.1. договору № 2ф-7/03/14 фінансова допомога надається у розмірі 160000 грн. для поповнення обігових коштів Позичальника. Фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника грошових коштів.

Відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договором не нараховуються (п. 1.3. договору № 2ф-7/03/14 ).

Згідно п. 3.1. договору № 2ф-7/03/14, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАК-ЮГ", по даній справі, є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 1.4. договору № 2ф-7/03/14 фінансова допомога надається строком на 50 днів з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Позичальника. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно п. 1.5. договору № 2ф-7/03/14 по закінченню строку, вказаного в п. 1.4. цього Договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі.

Пунктом 2.2. договору № 2ф-7/03/14 передбачено, що кредитор зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника, в строк що не перевищує двох банківських днів з дати підписання цього Договору.

На виконання умов Договору № 2ф-7/03/14, кредитор надав позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 160000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 07.03.2014 р. на суму 160000 грн. В даному платіжному дорученні зазначено в графі призначення платежу: сплата відповідно договору поворотної -фінансової допомоги № 1ф-3/03/14 від 03.03.2014 р.

В судовому засіданні 24.09.2014 р. позивачем були надані пояснення з приводу того, про що свідчить призначення платежу на платіжному дорученні № 3 від 07.03.2014 р., в яких позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем окрім спірного договору від 07.03.2014 р. раніше укладено аналогічний за текстом та метою договір від 03.03.2014 р. № 1ф-3/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на суму 202000 грн. Платіжним дорученням № 2 від 04.03.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 202000 грн., про що зазначив в колонці "призначення платежу" платіжного доручення. В подальшому, 07.03.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено спірний договір № 2ф-7/03/14 на суму фінансової допомоги в розмірі 160000 грн. В цей же день, позивач перерахував відповідачеві суму в розмірі 160000 грн., проте помилково не вніс зміни до колонки "призначення платежу" в платіжному дорученні № 3 від 07.03.2014 р. та залишив формулювання призначення платежу, аналогічним попередньому платіжному дорученню № 2.

В підтвердження вищезазначених обставин, позивачем було надано в матеріали справи договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.03.2014 р. № 1ф-3/03/14 та платіжне доручення № 2 від 04.03.2014 р. про перерахування 202000 грн., що підтверджує виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.03.2014 р. № 1ф-3/03/14. Також надано договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 17.03.2014 р. № 3ф-17/03/14 та платіжне доручення № 5 від 17.03.2014 р. про перерахування 137992 грн., що підтверджує виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 17.03.2014 р. № 3ф-17/03/14.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що платіжне доручення № 3 від 07.03.2014 р. на суму 160000 грн. є саме доказом виконання умов договору № 2ф-7/03/14 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.03.2014 р.

Сума платіжного доручення № 3 від 07.03.2014 р. повністю відповідає предмету саме договору № 2ф-7/03/14, пунктом 1.2. якого передбачено фінансову допомогу в сумі 160000 грн.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК" грошові кошти в розмірі 160000 грн. були зараховані на рахунок ТОВ "ТАК- ЮГ" 07.03.2014 р.

Згідно п. 2.1. договору № 2ф-7/03/14 кредитор має право вимагати від позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до п. 1.5. цього договору.

Пунктом 2.3. договору № 2ф-7/03/14 передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені договором.

Таким чином, відповідно до п. 1.4. договору № 2ф-7/03/14 строк повернення позичальником фінансової допомоги сплинув 25.04.2014 р.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі вищевикладеного, у відповідача виникла заборгованість по сплаті грошових коштів в розмірі 160000 грн. за договором № 2ф-7/03/14, жодною зі сторін не надано доказів погашення вказаної заборгованості, тому позовні вимоги про стягнення 160000 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 1578,08 грн. за період: з 28.04.2014 р. по 26.08.2014 р. та інфляційних втрат в розмірі 14400 грн. за період: квітень 2014 р. - липень 2014 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що правильною сумою до стягнення 3 % річних є сума в розмірі 1591,23 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягає заявлена сума 3 % річних в розмірі 1578,08 грн.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 8411,76 грн., виходячи з наступного.

Судом були враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, згідно якого, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним Договором остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач при розрахунку інфляційних втрат виходив з того, що граничним строком повернення відповідачем фінансової допомоги по договору № 2ф-7/03/14 є 28.04.2014 р., як вже було встановлено вище правильною датою виникнення зобов'язання щодо повернення грошових коштів по договору № 2ф-7/03/14 є 26.04.2014 р. Таким чином, враховуючи рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 р., інфляційні втрати на суму 160000 грн. слід нараховувати саме з травня 2014 р., а не з квітня 2014 р., як це зробив позивач.

На підставі вищевикладеного, правильною сумою до стягнення інфляційних витрат за період: з травня 2014 р. по липень 2014 р. є сума в розмірі 8411,76 грн. В іншій частині стягнення інфляційних витрат слід відмовити.

Отже, стягненню підлягає 160000 грн. заборгованості по основному боргу, 1578,08 грн. 3% річних, 8411,76 інфляційних втрат, тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3200 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

17.07.2014 р. ФОП ОСОБА_2 (клієнт) та Адвокатським бюро "Ірини Пономаренко"(бюро) укладено договір № 17 про надання правової допомоги (далі - договір № 17).

Відповідно до п. 1.1. договору № 17 в порядку та на умовах, визначених даним договором, бюро за дорученням клієнта зобов'язується здійснювати його захист, представництво та надавати інші види правової допомоги.

Згідно п. п. 1, 3 додатку № 1 до договору № 17 вартість послуг бюро складає 10000 грн. та 10 % від суми, фактично стягнутої на користь клієнта. Оплата послуг бюро здійснюється наступним чином:

- сума, в розмірі 10000 грн. сплачується протягом трьох днів, з моменту підписання договору про надання правової допомоги від 17.07.2014 р. № 17;

- сума, в розмірі 10 % від суми, фактично стягнутої на користь клієнта, сплачується клієнтом в день отримання ним суми боргу або на наступний робочий день.

Відповідно до п. п. 1, 4 заявки на доручення, бюро надає адвокатські послуги клієнту, спрямовані на стягнення з ТОВ "ТАК-ЮГ" заборгованості на користь клієнта за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.03.14 № 1ф-3/03/14, від 07.03.14 № 2ф-7/03/14, від 17.03.14 № 3ф-17/03/14. Розподіл суми гонорару здійснюється пропорційно суми заборгованості та становить: за Договором від 03.03.14 - 4040,00 грн.; за Договором від 07.03.14 - 3200,00 гри.; за Договором від 17.03.14 - 2760,00 гри., всього 10 000,00 грн.

Позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 21.06.2014 р. ОСОБА_4, ордер від 08.09.14 р. № 079009 на ОСОБА_1, а також квитанцію № N1BYP61786 від 17.07.14 р. про сплату 10000 грн.

В п/п. 6.5. п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, для розрахунку вартості витрат на послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам береться загальна задоволена сума позовних вимог, яка складає 169989,84 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3091,11 грн. витрат на послуги адвоката.

Що стосується стягнення витрат пов'язаних з явкою представника позивача до суду в розмірі 695,80 грн. та банківської комісії в розмірі 17,60 грн. та в розмірі 32 грн., слід зазначити наступне.

Згідно розділу 1 постанови пленуму Вищого господарського суду Запорізької області "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.03.2013 р. відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи . Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою .

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 р. справу № 908/3361/14 призначено до розгляду на 24.09.2014 р., позивача зобов'язано забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

В підтвердження доказів понесених витрат, пов'язаних з явкою представника позивача в судове засідання 24.09.2014 р., представником позивача надано копію посадочного документу № 000В3907-СF76-8E89-0001 маршрутом: Київ - Запоріжжя 1, на дату відправлення: 24.09.2014 р., вартістю 346,40 грн. та копію посадочного документу № 000В3907-1F36-D3F9-0001 маршрутом: Запоріжжя 1 - Київ, на дату відправлення: 24.09.2014 р., вартістю 346,40 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені ФОП ОСОБА_2 пов'язаних з явкою представника позивача в судове засідання 24.09.2014 р. пропорційно розміру задоволеним вимогам, які складають суму в розмірі 672,12 грн.

В підтвердження понесених витрат банківської комісії позивач надає копію квитанції № N18YP61786 від 17.07.2014 р. на суму 100 грн., яка була сплачена за переказ коштів за послуги адвоката в розмірі 10000 грн., що підтверджується копією квитанції № N1BYP61786 від 17.07.14 р. на суму 10000 грн. Як встановлено вище, з суми 10000 грн. за послуги адвоката по спірному договору від 07.03.14 № 2ф-7/03/14 сплачено суму в розмірі 3200 грн., тому комісія з цієї суми становить 32 грн.

Крім того, в підтвердження понесених витрат банківської комісії позивач надає копію квитанції № k84/Q/10 від 26.08.2014 р. на суму 55,01 грн., яка була сплачена за переказ коштів по сплаті судового збору в розмірі 11002,28 грн., що підтверджується квитанцією № k84/Q/10 від 26.08.2014 р. на суму 11002,28 грн. Ціна позову по справі № 908/3361/14 складає 175978,08 грн., тому судовий збір за даним позовом повинен складати 3519,56 грн., комісія з якої складає 17,60 грн. Оскільки, позивач в резолютивній частині позовної заяви просить не повертати надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 7482,72 грн., суд не повертає судовий збір в розмірі 7482,72 грн., як надмірно сплачений по справі № 908/3361/14. Витрати по оплаті комісії безпосередньо пов'язані з витратами позивача на оплату судових витрат з оплати судового збору та послуг адвоката, тому вони теж відносяться до складу судових витрат.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені ФОП ОСОБА_2 пов'язаних зі сплатою банківської комісії за переказ грошових коштів про сплату судового збору та за послуги адвоката, пропорційно розміру задоволеним вимогам, які складають суму в розмірі 47,91 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-ЮГ" (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 32298124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. заборгованості по основному боргу, 1578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн. 08 коп. 3 % річних, 8411 (вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 3399 (три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп. судового збору, 3091 (три тисячі дев'яносто одна) грн. 11 коп. послуг адвоката, 47 (сорок сім) грн. 91 коп. банківської комісії, 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 12 коп. витрат на проїзд.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2014 р.

Суддя А.О. Науменко