Рішення

від 23.10.2014 по справі 298/710/14-ц

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/710/14-ц

Номер провадження 2/298/187/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючої - судді Лютянської М.С.

при секретарі Чорняковій О.С.

за участю позивача ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Костринської сільської ради Великоберезнянського району, виконавчого комітету Костринської сільської ради Великоберезнянського району про скасування рішення рад, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на житловий будинок, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що вона проживала однією сім`єю зі своїм чоловіком ОСОБА_7 з 1959 року і до його смерті 2007 року в АДРЕСА_1. В них народилися діти: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_8 27.02.1971 року позивачка зі своїм чоловіком ОСОБА_7 офіційно зареєстрували свій шлюб. За час спільного проживання спільною працею та за спільні кошти, ведучи спільний бюджет та господарство згідно дозволу Виконавчого комітету Великоберезнянської районної ради депутатів трудящих Закарпатської області від 09 грудня 1958 року, побудували житловий будинок в АДРЕСА_1. У вказаному будинку зі своєю сім'єю позивачка проживала все своє спільне з чоловіком ОСОБА_7 життя та після його смерті проживає по сьогоднішній день. За час життя чоловік позивачки ОСОБА_7 склав заповіт . яким заповів своєму синові ОСОБА_3 належний йому будинок з надвірними будовами та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки ОСОБА_7 Разом з позивачкою в цьому будинку проживали її син ОСОБА_3 невістка ОСОБА_9 та онука ОСОБА_10 з своїм чоловіком ОСОБА_5 Онука позивачки ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_5 13 листопада 2004 році та прийняла його прізвище ОСОБА_11. В молодої сім`ї народилася дитина правнук позивачки ОСОБА_24. ІНФОРМАЦІЯ_4 сталася страшна біда та онука позивачки ОСОБА_11 трагічно загинула в дорожньо-транспортній пригоді. Після смерті онуки її чоловік залишився проживати в будинку з позивачкою. 13 жовтня 2011 року син позивачки ОСОБА_3 подарував своєму зятеві ОСОБА_5 належний нібито йому будинок в АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що вона не знала про це, аж поки в травні 2014 році її син ОСОБА_3 не повідомив її . Відтак позивачка дізналася про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів. А тому просить суд скасувати рішення виконавчого комітету Костринської сільської ради Великоберезнянського району № 47 від 19.08.2010 року на підставі якого було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, визнати недійсним укладений 13.10.2011 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договір дарування житлового будинку. Також просить визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,0884 га., в АДРЕСА_1 та визнати за нею право на обов'язкову частку в спадщині за померлим. Позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, оскільки їй стало відомо , що відповідач ОСОБА_5 виготовив акт на земельну ділянку площею 0,0884 га , що в АДРЕСА_1 та просить визнати його нечинним та скасувати,а також рішення 9 сесії 6 скликання від 26.04.2012 року виданої Костринською сільською радою визнати нечинним та скасувати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала повністю та показала суду,що вона з своїм чоловіком побудували будинок в 1959 році. Чоловік її помер 2007 році, а 2008 році померла її онука ОСОБА_11, яка була одружена з ОСОБА_5, після смерті онуки ОСОБА_12 залишився в них проживати разом з своїм сином, а її правнуком ОСОБА_24. Вона не знала , що будинок був подарований ОСОБА_5, а дізналася про це лише в травні 2014 року. Про те, що вона з 1959 року проживала в спірному будинку, а також будувала його разом з покійним чоловіком, можуть ствердити сусіди, родичі. Крім того, від спільного подружнього життя в них з покійним чоловіком народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є спадкоємцями за померлим чоловіком.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав та не заперечує проти його задоволення. Також пояснив, що померлий у 2007 році батько ОСОБА_7 заповідав все своє майно йому, склавши заповіт. Після смерті його доньки зять ОСОБА_5 з його внуком ОСОБА_24 продовжували проживати й спірному будинку. Відповідач ОСОБА_3 зазначив, що він подарував будинок зятю ОСОБА_5 з умовою , що останній буде допомагати їм та будинок залишиться його онукові. Він не розумів, що між ним і його зятем укладається саме договір дарування і він не знав про наслідки укладання такого договору.

Відповідач ОСОБА_5 в попередньому судовому засіданні позов не визнав та показав суду, що десять років проживає в АДРЕСА_1 разом з батьками покійної його дружини. Жили мирно та дружно, доки не знайшов собі іншу жінку та хотів з нею одружитися. ОСОБА_3 є його тестем, разом ремонтували машини, займалися ремонтом будинку. ОСОБА_3 отримав будинок в спадок за заповітом від свого померлого батька ОСОБА_7, який помер у 2007 році. Тесть сам просив його залишити проживати з ними, та неодноразово говорив, що подарує йому їхній будинок. І в 2011 році вони оформили у приватного нотаріуса договір дарування на цей будинок. Про дарування будинку знали всі. Просить в позові відмовити у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Представник відповідача Костринської сільської ради та представник виконавчого комітету Костринської сільської ради в судове засідання не з'явилися однак від представника Костринської сільської ради надійшла до суду заява про розгляд справи у їх відсутності, позов не визнає.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, який був головою дворогосподарства будинку АДРЕСА_1, що стверджується виписками з господарських книг. За своє життя ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповідав належний йому будинок з надвірними будовами та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_3. Заповіт було складено 19.02.2007 року та зареєстровано в реєстрі за № 08 в Костринській сільській раді, копія заповіту в матеріалах справи. Також встановлено, що 06 вересня 2010 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ОСОБА_3, підставою видачі якого є рішення виконкому Костринської сільської ради видане від 19.08.2010 року, що видано в обхід процедури спадкування. А також , що спірний будинок був подарований ОСОБА_3 ОСОБА_20 ОСОБА_21 13.10.2011 року.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно статті 1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині мають: - малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення; - до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця; - будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частина 3 статті 1235 ЦКодексу передбачає, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на час смерті чоловіка позивачки ОСОБА_7, вона проживала в будинку, була пенсіонеркою, на даний час проживає, мала обов'язкову частку в спадковому майні, суд вважає, що вона прийняла спадщину, а тому рішення виконкому Костринської сільської ради від 19.08.2010 року є незаконним, і підлягає скасуванню, так як прийняте з порушенням вимог закону.

Підлягає скасуванню і свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 від 06 вересня 2010 року, видане на ім'я ОСОБА_3 та підставі рішення виконкому від 19.08.2010 року, яке прийняте з порушенням вимог закону.

Судом встановлено, що 13.10.2011 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування житлового будинку, згідно умов якого відповідач ОСОБА_3 передає, а відповідач ОСОБА_5 прийняв передане йому безоплатно у власність майно від дарувальника житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1

Статтею 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність.

Дарування майна іншим особам належить до виключного права власника майна, що є предметом договору дарування.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано , відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦПК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В судовому засіданні встановлено, що договір дарування, вчинений відповідачем ОСОБА_3, не відповідав його внутрішній волі, оскільки він думав, що укладає договір довічного утримання, який забезпечував би йому та його дружині сторонній догляд з боку ОСОБА_5 та в пам'ять своєї померлої доньки, вважав, що цей будинок буде належати онуку - ОСОБА_24.

Даний правочин не може залишатися в силі, так як не відповідає загальним вимогам, додержання яких, є необхідною умовою для чинності правочину і відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України такий правочин являються недійсним. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину-ч.2 ст.216 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину.

Крім того, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.09.2010 року на ім'я ОСОБА_3 видане з порушенням норм чинного законодавства, тому суд вважає, що договір дарування від 13.10.2011 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід визнати недійсним.

Так, свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 пояснили, що вони знали зі слів відповідача ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3 обіцяв подарувати свій будинок саме йому , своєму зятеві. Також свідки ствердили, що і їм особисто казав ОСОБА_3 про те, що подарує будинок своєму зятеві.

Однак, суд не може взяти до уваги ці покази свідків.

Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР (1969) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною власністю.

Пунктом 2 Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР встановлено, що Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР застосовується до шлюбно-сімейних правовідносин, що виникли після введення його в дію, тобто з 1 січня 1970 року. По шлюбно-сімейних правовідносинах, які виникли до 01 січня 1970 року, Кодекс застосовується до тих прав і обов'язків, що виникнуть після введення в дію Кодексу, за винятками, встановленими наступними статтями цього Указу.

Пунктом 4 Указу Президії Верховної Ради Української РСР визначено, що правила статей 24,25,26 та 28 Кодексу щодо прав подружжя на майно та його розділу застосовуються у відношенні всього майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, в тому числі й набутого ним до 01 січня 1970 року.

Як встановлено в судовому засіданні: свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_17 пояснили суду, що вони проживають по сусідству з позивачкою вже тривалий час. Вони ствердили, що позивачка та померлий ОСОБА_7 стали разом проживати в спірному будинку з 1959 року. В тому ж році вони обвінчалися і в них народився сина ОСОБА_22 та донька ОСОБА_16. Вони також пояснили, що позивачка разом зі своїм покійним чоловіком здійснювали будівництво, облаштування їхнього будинку.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона є донькою позивачки та померлого ОСОБА_7, народилася і виросла в спірному будинку. Також пояснила, що вона фактично є одним із спадкоємців після смерті батька. Однак, вона не зверталася після його смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вважала за потрібне не претендувати на частину спадщини на користь сина своєї племінниці ОСОБА_24.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності на 1/2 частини спірного будинку за позивачкою та про визнання її права на обов'язкову частку підлягає до задоволення.

Також обґрунтованими є вимоги позивача про скасування Державного акта про право власності на земельну ділянку виданий Костринською сільською радою на ім'я ОСОБА_5 та рішення 9 сесії 6 скликання від 26.04.2012 року Костринської сільської ради, що стала підставою для видачі оспорююваного Державного акту.

Доводи відповідача ОСОБА_5 про пропуск строку позовної давності позивачкою не можна брати до уваги, оскільки перебіг такого строку щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в судовому засіданні, про порушення своїх прав позивачка довідалася в травні 2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,60, 88, 209, 212-215,218 ЦПК України, ст.ст.203,215, 216, 229, 230, 261,319,717, 1235, 1241,1268, 1297 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Костринської сільської ради Великоберезнянського району, виконавчого комітету Костринської сільської ради Великоберезнянського району про скасування рішення рад, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на житловий будинок, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити.

Скасувати рішення виконавчого комітету Костринської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області №47 від 19.08.2010 року «Про надання дозволу на реєстрацію будинку та видачі свідоцтва на право власності на нього».

Визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 від 06.09.2010 року, видане Костринською сільською радою Великоберезнянського району на підставі рішення виконавчого комітету Костринської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області №47 від 19.08.2010 року «Про надання дозволу на реєстрацію будинку та видачі свідоцтва на право власності на нього».

Визнати недійсним укладений 13.10.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу ОСОБА_23 та зареєстрованому в реєстрі за номером 1405.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0884 га.

Визнати за ОСОБА_1 право на обов'язкову частку в спадщині за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавцем ОСОБА_7, в тому числі на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0884 га.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ЯЛ №775665 від 08.06.2012 року на ім'я ОСОБА_5, виданий Костринською сільською радою Великоберезнянського району Закарпатської області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею,договорів оренди землі за №212080001000301- визнати нечинним та скасувати.

Рішення 9 сесії 6 скликання від 26.04.2012 року Костринської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області в частині, що стала підставою для видачі вказаного вище державного акту ЯЛ №775665 від 08.06.2012 року на ім'я ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку - визнати нечинним та скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 121(сто двадцять одну) грн.. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 4500(чотири тисячі п'ятсот) грн.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Великоберезнянський районний суд.

Головуюча Лютянська М.С.