Рішення

від 29.10.2014 по справі 483/541/14-ц

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №483/541/14-ц

Провадження № 2/483/248/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року м.Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Парамєєвої Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вященка М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Очаків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Очакіського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 01 вересня 2012 року по 01 вересня 2013 року працював директором бази відпочинку «Южанка» (далі - б/в «Южанка»), Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля». 01 вересня 2013 року позивача було звільнено з займаної посади. Вказане звільнення вважає безпідставним та протизаконним оскільки, наказів про звільнення він не отримував, розрахунок з ним не проведено, довідку про заборгованість із заробітної плати та довідку про розмір заробітної плати власник на його прохання не надав. Крім цього, зазначив, що звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України (розірвання трудового договору по ініціативі власника або уповноваженого ним органу у випадку систематичного невиконання працівником своїх обов'язків) проводиться за погодженням з профспілковим комітетом (ст.43 КЗпП), на збори якого його не запрошували. Внаслідок того, що він був позбавлений засобів існування по вині відповідача, на протязі пів року відчував фізичні та душевні страждання, вимушений був брати в борг гроші у знайомих та друзів для сплати кредитні рахунки та втратив нормальні життєві зв'язки, вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Невиплата відповідачем заробітної плати, привела його до моральних страждань та завдання відповідачем йому моральної шкоди. Раніше звернутись до суду за захистом своїх прав позивач не міг, так як був дуже наляканий, йому весь час погрожували позбавленням життя, він був у розпачі не знаючи, як та де далі жити, перебував у дуже скрутному матеріальному стані, а тому вважає, що строк пропустив з поважних причин. Посилаючись на викладені обставини просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати незаконним наказ Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» від 01 вересня 2013 року та скасувати його, поновити його на посаді директора, стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2012 року та за січень, лютий, березень, квітень, серпень 2013 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2013 року і до винесення рішення по справі, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 01 вересня 2012 року і до винесення рішення по справі, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн., стягнути грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2012-2013 роки, стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) позов підтримав з підстав зазначених в позові. Додатково надав заяву в якій просив стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в сумі 14400 грн., заборгованість за вимушений прогул в сумі 14400 грн., відпускні 2800 грн., матеріальну та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Представник відповідача Вященко М.К. (далі - відповідач) в судовому засіданні позов не визнав повністю з підстав зазначених в запереченні до позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

З копії довідки-підтвердження головного управління Міндоходів у м.Києві державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Міндоходів у м.Києві від 17 січня 2014 року вбачається, що Міжнародній асоціація «Допомога родинам Чорнобиля» код ЄДРПОУ 20052051 з 27 жовтня 1997 року присвоєно ознаку неприбутковості організації - 0006 (Громадські організації).

Пунктом 7 Статуту Громадської організації «Допомога родинам Чорнобиля» (далі - ГО «Допомога родинам Чорнобиля») передбачено порядок створення відокремлених підрозділів. Пунктом 7.5. передбачено, що відокремлені підрозділи діють на підставі цього Статуту та Положення, яке затверджується Правлінням Організації.

Так, таким підрозділом є база відпочинку «Южанка» ГО «Допомога родинам Чорнобиля», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 квітня 2014 року серії АД №596137.

Матеріалами справи встановлено, що позивача на підставі протоколу від 30 серпня 2012 року №17, письмової трудової угоди від 30 серпня 2012 року та наказу від 01 вересня 2012 року №04-ос було зараховано з 01 вересня 2013 року у Міжнародну асоціацію «Допомога родинам Чорнобиля» на посаду директора б/в «Южанка» на волонтерських засадах «безоплатно», що підтверджується їх копіями.

З копії протоколу засідання правління Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» від 24 грудня 2012 року №18 вбачається, що протокол Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» від 30 серпня 2012 року №17 про призначення ОСОБА_1 директором б/в «Южанка» визнано недійсним.

Наказом від 11 квітня 2013 року №2-ос позивача ОСОБА_1 було призначено на роботу у Міжнародну асоціацію «Допомога родинам Чорнобиля» з 01 вересня 2012 року на волонтерських засадах «безоплатно», а наказ від 01 вересня 2012 року №04-ос було визнано недійсним.

Наказом Президента Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» від 30 серпня 2013 року №12 розірвано трудовий договір від 30 серпня 2013 року з ОСОБА_1 директором бази відпочинку «Южанка» Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України - систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, що підтверджується його копією.

Наказом Президента Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» від 30 серпня 2013 року №9-ос позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи за рішенням Правління згідно протоколу від 16 серпня 2013 року №15.

Пунктом 3 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вбачається з заперечень до позову наданих представником відповідача та його пояснень в судовому засіданні, позивач погано працював, займався самоуправством, підробкою документів, печатки та розкраданням коштів відповідача.

Так, 14 червня 2013 року позивачеві ОСОБА_1 було направлено повідомлення №1 про надання письмових пояснень в строк до 16 червня 2013 року щодо виготовлення печатки без дозволу, оформлення співробітників без затвердження штатного розпису та погодження з керівництвом та надати фінансовий звіт з підписаними калькуляціями (кошторисами) по виконанню будівельних робіт з розрахунком матеріалів та оплати за роботу, що підтверджується його копією.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, вказану вимогу позивач не виконав за що наказом від 17 червня 2013 року №8-ос позивачеві ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором), що підтверджується його копією.

З акту від 17 червня 2013 року №34, складеного за участю президента, голови правління, юриста Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля», адміністратора, начальника рятувальної станції та сантехніка б/в «Южанка» вбачається, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з вказаним вище наказом про оголошення догани від підпису відмовився.

01 серпня 2013 року позивачеві ОСОБА_1 направлено повідомлення №2 про надання в строк до 05 серпня 2013 року письмових пояснень щодо несанкціонованого виготовлення печатки, оформлення співробітників без затвердження штатного розпису, погодження з керівництвом та витрачання коштів Асоціації на особисті потреби, незаконне присвоювання коштів відпочиваючих, які повинні були йти на рахунок Асоціації, а перераховувались на особисті рахунки та постійної відсутності на базі відпочинку, що підтверджується його копією.

Позивач вказане повідомлення отримав, що вбачається з акту від 06 серпня 2013 року №52 складеного за участю голови правління, юриста Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» та інспектора б/в «Южанка», але від підпису відмовився.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, вказану вимогу позивач також не виконав, за що наказом від 06 серпня 2013 року №8/1-ос позивачеві ОСОБА_1 оголошено сувору догану за порушення трудової дисципліни (невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором) що підтверджується його копією.

З акту від 06 серпня 2013 року №56, складеного за участю голови правління, юриста Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля», адміністратора, начальника рятувальної станції та старшого інспектора б/в «Южанка» вбачається, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з вказаним вище наказом про оголошення суворої догани, від підпису відмовився.

Пунктом 3.2. Положення про філію (інший відокремлений підрозділ) база відпочинку «Южанка» Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» передбачено, що філія підпорядкована у своїй фінансовій та господарській діяльності Підприємству. Звіт про фінансову та господарську діяльність надається Філією кожного кварталу не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітній період.

Частиною 4 п.2 трудової угоди від 30 серпня 2012 року передбачено, що «Працівник» при списанні, передачі (продажу, обміні) майна бази, при реконструкції бази, зміні штату, всіх фінансових витратах, зобов'язується погоджувати з Правлінням МА.

Враховуючи вказані обставини суд приходить до висновку, що твердження позивача з приводу безпідставності та необґрунтованості звільнення, так як стягнення за порушення трудової дисципліни на нього не накладались, не заслуговують на увагу оскільки, позивача ОСОБА_1 двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Крім цього, накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачем не оскаржено.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і п.2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В пункті 15 Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року №9 зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43 1 КЗпП.

Пунктами п.п.5 і 6 ч.1 ст. 43 1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації та звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, в ГО «Допомога родинам Чорнобиля» взагалі відсутня профспілкова організація.

Враховуючи вказану обставину, суд не приймає до уваги твердження позивача ОСОБА_1 з приводу недотримання відповідачем вимог ст.43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на його звільнення.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що він не є членом профспілкової організації і така в МА «Допомога родинам Чорнобиля» не створювалась.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання незаконним і скасування наказу про його звільнення з посади директора від 01 вересня 2013 року, поновлення на посаді директора та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2013 року є необґрунтованими та безпідставними.

Вирішуючи питання з приводу стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2012 року та за січень, лютий, березень, квітень, серпень 2013 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 вересня 2013 року, суд дійшов наступного.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як зазначено вище, позивача було призначено на роботу у МА «Допомога родинам чорнобиля» з 01 вересня 2012 року на волонтерських засадах (безоплатно) та укладено трудову угоду між позивачем та відповідачем 30 серпня 2012 року, якою позивач прийняв на себе роботу в якості директора бази відпочинку «Южанка», волонтером на громадських засадах з матеріальною відповідальністю.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивача ОСОБА_1 було прийнято на волонтерських засадах, а заробітна платня встановлюється на період оздоровчого сезону.

Про це свідчить і резолюція керівника МА «Допомога родинам чорнобиля» на заяві позивача про прийняття на роботу, де зазначено «зарахувати з посадовим окладом не більшим мінімальної заробітної плати на даний час 01.09.2012 на період оздоровчого сезону».

Вказана обставина також підтверджується копією наказу МА «Допомога родинам чорнобиля» «Щодо затвердження штату та посадових окладів» від 07 травня 2013 року №4, де з 01 травня 2013 року по 01 вересня 2013 року директору б/в «Южанка» встановлено оклад у розмірі 1200 грн.

Тобто, лише у вказаний період позивачеві ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата. Додатково про це підтверджує і лист начальника Управління ПФУ в м.Очакові та Очаківського району Миколаївської області від 15 жовтня 2014 року №4478/02, де зазначено, що позивачеві ОСОБА_1 в період з квітня 2013 року по липень 2013 року нараховувалась заробітна плата по підприємству база відпочинку «Южанка» та копії звітів про нараховану заробітну плату за період з квітня по липень 2013 року.

Як вбачається з наданих до суду довідок №1 і №2 від 14 вересня 2014 року, про заробітну плату за 2013 рік, позивачем за період з квітня по липень 2013 року нараховано 6083,11 грн., з урахуванням утримань до виплати 5068,05 грн.

В той час, як згідно затвердженого окладу з травня по серпень 2013 року нарахування складають 4800 грн., що з урахуванням утримань становить 4449,28 грн.

Зокрема, посадовий оклад директора б/в «Южанка», де працював позивач встановлено з травня 2013 року в той час, як останній почав нараховувати заробітну платню з квітня 2013 року, а тому врахування позивачем при вирахуванні заборгованості по заробітній платі серпень 2013 року не заслуговують на увагу та є безпідставним.

Крім цього, суд не приймає до уваги твердження позивача, що його було прийнято на роботу з посадовим окладом в розмірі мінімальної заробітної плати за весь період роботи оскільки, в наказі про прийняття на роботу та трудовій угоді вказана обставина не зазначена, а крім цього, вказано, що позивача прийнято на волонтерських засадах (безоплатно). Вказаний наказ та трудову угоду позивач не оскаржував та з їх умовами на час укладення був згодний.

Також, суд не приймає до уваги, твердження позивача, що розмір заборгованості відповідача з заробітної плати становить 14400 грн. та розмір заборгованості по вимушеному прогулу становить 14400 грн. виходячи з наступного. Так, в судовому засіданні оголошувалась перерва для надання можливості позивачеві надати розрахунок такої заборгованості однак, останній, в поданій 29 жовтня 2014 року до суду заяві, лише зазначив суму в розмірі 14400 грн. по кожній із заборгованостей не мотивуючи жодним розрахунком. В даному випадку суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини в судовому засіданні та надати їм належну оцінку, що в свою чергу не може слугувати беззаперечною підставою для взяття їх за основу та задоволення таких вимог.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2012 року та за січень, лютий, березень, квітень, серпень 2013 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 вересня 2013 року є необґрунтованими та безпідставними.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку за 2012 та 2013 роки, суд дійшов наступного.

Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Порядок і умови надання щорічних відпусток встановлено у ст.79 КЗпП України де зазначено, що щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників.

Закон України «Про відпуст ки» поширюється на всіх громадян України, які пере бувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізич ної особи, то норма Закону щодо складання графіка відпусток має бути дотримана і у випадку, коли на підприємстві працює три особи.

Частиною 1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно наданої представником відповідача довідки ГО «Допомога родинам чорнобиля» про розрахунок компенсації за невикористану відпустку позивача від 22 жовтня 2014 року, компенсація при звільненні складає 311,95 грн., що разом з заробітною платнею до виплати становить 4761,23 грн. (4449,28 грн.+311,95 грн.). Фактично позивачем в 2013 році згідно довідки №2 від 14 вересня 2014 року отримано 5068,05 грн.

Тобто, на час звільнення позивача, переплата організації становить 306,82 грн. (5068,05 грн. - 4761,23 грн.).

Крім цього, слід зазначити, що пунктом 1.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28 вересня 2005 року №286 та зареєстрованої в Мін'юсті 30 листопада 2005 року за №1442/11722, перед бачено, що форми державних статистичних спосте режень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації.

До первинної облікової документації для ви значення кількісного складу працівників належить і табель обліку використання робочого часу.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції щодо за повнення форми державного статистичного спо стереження №3-ПВ (термінова, піврічна) «Звіт про використання робочого часу», затвердженої наказом Держкомстату України від 27 грудня 2007 року №467 та зареєстрованої в Мін'юсті 11січня 2008 року за №15/14706, підставою для складання звіту є: форми первинної облікової документації підпри ємства, установи, організації: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання від пустки; табель обліку використання робочого часу; довідки й інші офіційні документи, що підтверджу ють відсутність працівника на роботі.

Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність заборгованості з компенсації невикористаної відпустки, а позивач працюючи директором б/в «Южанка», здійснював прийом, звільнення працівників та повинен був бути обізнаним з вказаними вище нормами щодо ведення первинної облікової документації, то вказана вимога на думку суду є необґрунтованою, такою, що не ґрунтується на доказах та спростовується наданими представником відповідача розрахунками.

Також не приймається до уваги вимога позивача про стягнення з відповідача 2800 грн. відпускних, з підстав зазначених вище.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відшкодування моральних страждань у розмірі 5000 грн., суд дійшов наступного.

Статтею 237 1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зі змісту п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи позивача про те, що він зазнав моральних страждань так як був позбавлений засобів існування з вини відповідача, відчував фізичні та душевні страждання, брав в борг гроші у знайомих та друзів, сплачує великі гроші по кредитам, втратив нормальні життєві зв'язки та вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, суд не приймає до уваги оскільки, вони не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, наведеним Законом передбачено вичерпний перелік випадків за яких здійснюється компенсація витрат на правову допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію угоди про надання юридичної допомоги від 03 березня 2014 року де розмір гонорару складає 600 грн., ордер від 20 березня 2014 року Серії МК №028251 виданий адвокатом ОСОБА_4 та квитанція від 20 березня 2014 року №123 про сплату позивачем 600 грн. за позов.

Враховуючи вказані обставини, а також те що представник позивача не приймав у часті в розгляді справи та не був присутнім на судових засіданнях, така вимога позивача є безпідставною.

Також, суд не приймає до уваги вимоги позивача, зазначені в заяві від 29 жовтня 2014 року, щодо стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди в сумі 10000 грн. оскільки, як зазначалося вище вказані вимоги є предметом доказування. Всупереч цьому, позивач мотивував таке збільшення тим, що оскільки його адвокат не приймав участі у справі, він вимушений був нести витрати так як звертався до інших фахівців, таким чином моральна шкода за позовом в розмірі 5000 грн. та додаткові витрати разом складають 10000 грн.

В даному випадку суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини в судовому засіданні та надати їм належну оцінку оскільки, жодним належним та допустимим доказом додаткові витрати позивачем не підтверджені.

Крім цього, позивачем в позові заявлено вимогу про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На обґрунтування вказаної вимоги він зазначив, що був дуже наляканий, весь час йому погрожували позбавити життя, він був у розпачі та лікувався, не знав де і як далі жити.

В судовому засіданні 25 вересня 2014 року позивач зазначив, що пропустив строк таму що звертався до прокуратури та міліції.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В ч.1 п.4 Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року №9 зазначено, що передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. В ч.3 цього ж пункту зазначено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

З копії акту від 02 вересня 2013 року №62/1, про відмову вів підпису про ознайомлення з наказом №9-ос та №12 складеного за участю голови правління, старшого інспектора, інспектора, начальника рятувальної станції, сантехніка та повара вбачається, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 30 серпня 2013 року №9-ос про звільнення та з наказом від 30 серпня 2013 року №12 про розірвання трудової угоди та від підпису відмовився.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача, як на підставу пропуску строку звернення до суду, ті обставини, що зазначені вище оскільки, як зазначив сам позивач в судовому засіданні, він пропустив строк оскільки звертався до прокуратури та міліції, що само по собі суперечить викладеним в позовній заяві обставинам. Крім цього, не заслуговують на увагу і посилання позивача, як на підставу пропуску строку звернення до суду, перебування на лікуванні оскільки, таке твердження не підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказані обставини та норми Закону, а також ту обставину, що позивач був обізнаний про своє звільнення 02 вересня 2013 року і мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав в передбачений законом строк, суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку відсутні.

Таким чином, оцінюючі досліджені в судовому засіданні обставини справи в сукупності з наданими сторонами доказами, суд дійшов переконання, що в задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з пропуском без поважних причин строків звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що при зверненні до суду позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий