Рішення

від 05.11.2014 по справі 559/3148/14-ц

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3148/14-ц

2/559/1174/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1 (представник позивача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача приватний нотаріус Дубенського районного округу ОСОБА_4, та реєстраційна служба Дубенського районного управління юстиції

про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та недійсними договорів дарування земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивач посилається на наступне. Позивачка народилася 1936 року і вже досягла 78 років. Похилий вік та стан здоров'я призвели до того, що позивачка весь час потребує сторонньої допомоги як у веденні домашнього господарства в хаті так і на городі, а також постійних витрат на лікування. Дітей та рідні, які б могли їй в чомусь допомогти не має.

Поруч з позивачкою проживає сусідка - ОСОБА_5. Сусідка ОСОБА_5 запропонувала позивачці, що вона із своїм сином, ОСОБА_3 будуть допомагати по господарству та матеріально підтримувати позивачку, а також доглядати якщо позивачка захворіє, оплачувати ліки, при умові, що позивачка передасть житловий будинок та земельні ділянки її синові.

Земельні ділянки не були позивачкою приватизовані, то сусідка та її син взялися допомагати позивачці у виготовленні документів на приватизацію земельних ділянок. Проте все робилося за кошти позивачки.

В кінці лютого 2014 року позивачка дуже захворіла, був хронічний бронхіт. Враховуючи, що раніше у позивачки був туберкульоз, її забрали у стаціонар в Дубенську центральну районну районну лікарню, де вона перебувала з 03.03.2014 року по 14.03.2014 року. В цей період і сусідка, і її син не один раз приїздили до позивачки в лікарню, привозили продукти та необхідні ліки. Проявляли таку турботу, що навіть в палаті позивачці всі заздрили, що має таких сусідів. Сусідка та її син - відповідач по справі, запевнили позивачку, що якщо позивачка передасть на користь відповідача житловий будинок та земельні ділянки, то вони будуть опікуватися позивачкою до смерті, а саме: допомагати по господарству, надавати матеріальну допомогу на все необхідне.

Враховуючи ці запевнення, позивачка погодилася на їх пропозицію, так як вже стара, часто хворіє і не має нікого щоб хтось їй допоміг.

15 березня 2014 року після виписки з лікарні, син сусідки посадив позивачку в автомобіль і завіз до нотаріуса підписувати якісь договори.

Позивачкою було підписано документи у нотаріуса. В подальшому адвокат пояснила, що позивачка підписала:

-договір купівлі-продажу житлового будинку та надвірних будівель від 15 березня 2014 року;

-договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 015 га, що розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 0,1415 га, що розташована в с.Зелений Гай, Дубенського району, Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства.

Адвокат пояснила, що в цьому випадку необхідно було укласти договір довічного утримання. При такому договорі дійсно здійснюється догляд та матеріальна допомога, тією особою яка стає власником житлового будинку та земельних ділянок, а позивачка до смерті може проживати у житловому будинку та отримувати матеріальну допомогу та догляд.

Якби нотаріус пояснила позивачці, що краще для неї укласти саме договір довічного утримання, то позивачка б ніколи не підписала ті договори, що їй було надано на підпис.

Як проживала у своїй хаті позивачка, так і проживає до теперішнього часу, а також користується земельними ділянками.

Не один раз позивачка чула, що дорожчає природний газ. Коли житловий будинок по документах був на її ім'я, то вона мала субсидію і могла таким чином опалювати житловий будинок. Враховуючи це позивачка звернулася до відповідача та його матері з питанням «хто буде оплачувати за використаний природний газ необхідний для обігріву житлового будинку». На поставлене питання отримала відповідь, що оплачувати газ позивачка буде сама. Було наголошено, що мало того, що позивачка живе у будинку відповідача, так ще вимагає оплату за природний газ. В зв'язку з цим позивачка почала вимагати повернути їй житловий будинок та земельні ділянки.

Проте сусідка та її син, відповідач по справі, заявили, що коли позивачка їм віддасть 53385 грн. то тоді отримає назад свій житловий будинок.

Позивачка зазначає, що ніяких грошей по договору купівлі-продажу житлового будинку від покупця - ОСОБА_3 не отримувала. В договорі купівлі-продажу навіть відсутній пункт про те, що кошти отримані продавцем до підписання договору купівлі-продажу. Також ніякої розписки про те, що позивачкою отримано кошти за відчуження домоволодіння, позивачка відповідачу не давала. Все відчуження майна, як хати так і земельних ділянок здійснювалося позивачкою без отримання будь-яких коштів від відповідача, так як відповідач запевняв, що буде позивачці допомагати вести господарство, допомагати матеріально і продуктами харчування і коштами на лікування, а також здійснювати за нею догляд, якщо позивачка буду не здатна встати з ліжка.

Все викладене свідчить, що всі договори, які позивачка підписувала у нотаріуса, позивачкою вчинено під впливом помилки. Позивачка помилилася щодо правової природи правочину та предмета правочину, а саме: вона думала, що взамін за своє майно - житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, отримає від відповідача та його матері належну допомогу, матеріальну підтримку на продукти харчування та лікування, а також до смерті буде проживати у своєму будинку, а тепер має тільки додаткові витрати по оплаті за природний газ та в будь-який час може опинитися на вулиці, так як житловий будинок та земельні ділянки вже не її.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третью, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин має бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

В даному випадку позивачка зазначає, що помилилася щодо правової природи правочину та предмета правочину. Вона думала, що взамін свого майна отримає обіцяну допомогу, догляд, матеріальну та духовну підтримку.

При підписанні договорів купівлі-продажу житлового будинку, господарських будівель та договорів дарування земельних ділянок позивачка вважала, що укладає договір довічного утримання, тобто помилялася щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення, а тому наявні всі підстави передбачені ст.229 ЦК України для визнання договорів недійсними.

Згідно ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Зважаючи на викладене, позивачка просить:

1. Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку та надвірних будівель від 15 березня 2014 року, укладений між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, реєстраційний №223, недійсним.

2. Визнати договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 015 га, розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, кадастровий №5621680800:03:005:0032, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, реєстраційний № 224, недійсним.

3.Визнати договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 0,1415 га, розташована в с.Зелений Гай, Дубенського району, Рівненської області, кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, для ведення особистого селянського господарства, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу реєстраційний № 225, недійсним.

4.Скасувати право власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок та господарські будівлі АДРЕСА_1

5.Скасувати право власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 5621680800:03:005:0032, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1

6.Скасувати право власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,1415 га, кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача доповнила що ОСОБА_2, будучи особою похилого віку, і маючи ряд хвороб, потрапила в ситуацію, коли у неї не лишилось рідні і немає кому за нею доглянути. Сусідка, ОСОБА_5, пообіцяла позивачці, що вона за нею буде доглядати, але лише у тому випадку, якщо ОСОБА_2 "перепише" все своє майно на її сина. В чому полягає правова природа цього слова "переписати" майно, старі люди розуміються погано. Коли ОСОБА_2 потрапила до лікарні у березні 2014 року, сусіди її досить часто відвідували та добре доглядали. Зразу ж після виписки з лікарні завезли до нотаріуса. ОСОБА_2 не розуміла що підписувала у нотаріуса. Лише коли ОСОБА_2 показала документи адвокату, і та пояснила їй всю правову природу підписаних позивачкою угод, позивачка сказала, що насправді вона хотіла укласти з сусідами договір довічного утримання, тобто щоб вони її доглянули до смерті, а тоді майно перейшло б їм. Конфлікт з сусідами у ОСОБА_2 виник через оплату газу, бо ОСОБА_2 хоча й ніби продала будинок, але сама продовжувала оплачувати газ. При цьому сусіди наголосили, що вона вже живе у їхньому будинку. На вимогу повернути їй будинок, сусіди заявили, що коли ОСОБА_2 поверне їм гроші за будинок, тоді вони й повернуть їй будинок. Хоча ніяких грошей за будинок сім'я ОСОБА_5 для ОСОБА_2 не передавала. До цього часу позивачка продовжує проживати у цьому будинку, ніхто не порушував питання про її виселення, до цього часу проводить оплату за газ, хоча ніби є нові власники. Це все вказує на те, що при укладенні угоди мався на увазі договір довічного утримання.

Позивачка ОСОБА_2 доповнила, що до того як її завезли до нотаріуса сусіди дійсно два місяці здійснювали за нею хорощий догляд, відвідували у лікарні. Але після підписання документів у нотаріуса відношенння різко змінилось і сусіди не хочуть її доглядати. Сусіди дійсно допомагали їй оформляти документи на приватизацію земельних ділянок, але за все сплачувала вона сама, зі своїх грошей. На це витратила десь біля 4 тисяч гривень. Вона хотіла підписати договір довічного утримання, тобто щоб за її майно сусіди б здійнювали за нею нормальний догляд до смерті. Грошей ні за будинок ні за земельні ділянки сусіди їй зовсім не передавали ні копійки.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнав та пояснив наступне. З серпня 2013 року його сусідука, ОСОБА_2 сама почала ходити до їх будинку, та бідкатись, що родичі в с.Квасилів, на яких вона склала заповіт, ні в чому їй не допомагають. Батько відповідача по сусідськи домоміг ОСОБА_2 посадити картоплю, домомагав по господарству. ОСОБА_2 сама почала говорити, що перепише на відповідача будинок. Але відповідач відповів, що переписувати на нього будинок не треба, а краще він його купить. Мав на меті з цього будинку зробити собі дачу. Прийняв таке рішення бо чув по селу, що ОСОБА_2 раніше неодноразово складала на людей заповіт, ці люди за нею доглядали, допомагали, а вона перезимувавши зиму, потім заповіт анульовувала чи переписувала. Але виявилось, що у ОСОБА_2 не були приватизовані земельні ділянки. Відповідач допомагав їй у приватизації цих земельних ділянок. Вони з ОСОБА_2 домовились, що відповідач бере на себе витрати по приватизації землі, але ці витрати будуть враховані при купівлі-продажу будинку. Скільки точно грошей він потратив на ці цілі, він вказати не може, але десь порядку 5 тисяч доларів. Крім того він ніс витрати на лікування ОСОБА_2, тобто давав гроші їй на лікування, в якій сумі теж не пам'ятає. Також його сім'я давала гроші на харчування ОСОБА_2. ОСОБА_2 при підписанні договору купівлі продажу погодилась, що з нею проведено розрахунок за будинок. Крім того коли він підрахував понесені ним витрати, то виявилось, що він повинен доплатити ОСОБА_2 ще 17 тисяч гривень за будинок. Їй давали ці гроші, але вона не захотіла їх брати, сказала, що боїться, що її обкрадуть, і виявила бажання, щоб гроші поки зберігались у матері відповідача, а коли у неї виникне потреба, вона їх візьме. Тож ці 17 тисяч гривень поки зберігаються у його матері. А з червня цього року виник конфлікт через оплату газу. ОСОБА_2 сказала, що у неї втрачені пільги по оплаті газу і щоб за газ оплачував ОСОБА_3. На це він відповів, що пільги не втрачені, нехай вона оплачує по пільгах, а різницю він буде оплачувати. Але після цього ОСОБА_2 почала писати різні скарги в міліцію, райдержадміністрацію, аж до того, що її хочуть отравити. Після цього сім'я відповідача дійсно перестала її відвідувати і надавати їй допомогу чи догляд. Позову не визнає, бо було укладено договір купівлі-продажу. Перед підписанням договору нотаріус чітко пояснювала ОСОБА_2 що це означає, тобто, що після підписання договору будинок вже не належатиме ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю відповідача. З минулого року сусідка ОСОБА_2 стала ходити до їх будинку та просити допомоги по господарству. Плакалась, що написала заповіт на якихось родичів з с.Квасилів, але вони за нею не доглядають. Сім'я ОСОБА_5, шкодуючи ОСОБА_2, по можливості їй допомагала по господарству. ОСОБА_2 сама запропонувала переписати будинок на сина ОСОБА_5. Але син сказав, що переписувати на нього будинок не потрібно, краще він його купить. Син так вирішив, бо про ОСОБА_2 ходили чутки, що вона вже неодноразово скаладала заповіти, але потім неодноразово їх змінювала. Але виявилось, що у ОСОБА_2 не приватизована земля. Тому син домовився із ОСОБА_2, що дасть їй гроші на приватизацію землі, але потім це буде враховано при купівлі будинку. Сім'я ОСОБА_5 у всьому допомагала ОСОБА_2, доглядала за нею. Коли ОСОБА_2 потрапила до лікарні, свідок давала їй на витрати 200 гривень, потім внук передав ще 400 гривень, купували одяг, ліки. А коли ОСОБА_2 виписалась з лікарні, тоді й офомили документи в нотаріуса. Син порахував скільки потратив на приватизацію землі і виявилось, що залишилось ще заплатити 17 тисяч гривень для ОСОБА_2 за будинок. ОСОБА_8 боялась що у неї можуть вкрасти ці гроші, тому не взяла їх, а залишила їх на зберіганні у свідка, сказавши, що коли їй потрібні будуть гроші, тоді вона й візьме. Свідок не заперечує, що говорила ОСОБА_8, що доки вона ще буде жити, то догляне її, але діти свідкові ОСОБА_8 доглядати не будуть. Такого обов'язку щоб доглядати ОСОБА_8 до смерті сім'я ОСОБА_5 на себе не брала, хоча син обіцяв поховати її та поставити пам'ятник.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що приходиться двоюрідною сестрою для позивачки. У травні 2014 року приїзжала до поизивачки і в той час до неї зайшла сусідка ОСОБА_5. В присутності сусідки сказала ОСОБА_2 що добре, що остання віддала свій будинок, то тепер ці люди її доглянуть до смерті. Але сусідка заперечила це, наголосивши, що будинок вони купили. І доки сусудка житиме, "то ще дасть якусь миску супу для ОСОБА_8, але діти сусідчині ОСОБА_8 доглядати не будуть". Про те що ОСОБА_8 переписала будинок на сусідів, свідок дізналась від ОСОБА_8 у телефоній розмові.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що приходиться для позивачки двоюрідним племінником. Весною цього року він приїзжав до ОСОБА_8 і тітка просила, щоб він доглянув її на старість і тоді вона перепише на нього будинок. Свідок відмовився від цієї пропозиції, бо сам є інвалідом і не в змозі здійснювати належний догляд за тіткою. Потім чув, що тітка розпорядилась будиноком на користь якихось людей і ніби ці люди мали доглянути тітку.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_3 виготовляв документи по приватизації землі ОСОБА_8 за свої гроші. Йому ще лишилось віддати за будинок десь 13 чи 15 тисяч гривень. Сім'я ОСОБА_3 доглядала за сусідкою належним чином, але потім це закінчилось скандалом, бо ОСОБА_8 пішла до міліції та ще написала на ОСОБА_3 якусь заяву. По селу свідок чула, що ОСОБА_8 вже не одним людям хотіла подарувати чи продати будинок. Від кого вона чула зазначене сказати не свідок на могла.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 15 березня 2014 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. Купівлю-продаж вчинено за 53385 грн. Також вказано, що продавець своїм підписом під цим договором підтверджує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий житловий будинок. (п.4 договору. а.с.8,9)

Відповідно до копії договору дарування від 15 березня 2014 року, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 Андрієвичу земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, що розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області. Дар оцінено в суму 95550 грн. (а.с.10,11.)

Відповідно до копії договору дарування від 15 березня 2014 року, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1415 га, що розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області. Дар оцінено в суму 1533,44 грн. (а.с.12,13.)

Згідно епікризу хвороби, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Дубенської ЦРЛ з 03 березня по 14 березня 2014 року з приводу хронічного бронхіту. (а.с.14.)

Вислухавши пояснення сторнін, свідків, ознайомившись з документами по справі, суд приходить до висновку, до доводи позивачки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин має бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

В даному випадку суд погоджуєтьмя з тим, що зі сторони позивачки ОСОБА_2 мала місце помилка щодо самої природи правочину. В силу свого похилого віку ( 78 років) та правової необізнаності, ОСОБА_2 вважала що "переписуючи" будинок та даруючи земельні ділянки сусідам, вона на взамін на старість років, як особа що не має близьких родичів, буде мати матеріальну та моральну підтримку з їх сторони та належний догляд до смерті. Тобто ОСОБА_2 сподівалась, що сім'я ОСОБА_3 бере на себе якісь зобов'язання по її утриманню та догляду, в іншому разі для ОСОБА_2 не було ніякого сенсу переписувати свій будинок для чужих людей, та дарувати їм земельні ділянки.

Той факт, що при розпоряджені ОСОБА_2 своїм майном, насправді мав місце договір довічного утримання, що і мала на увазі ОСОБА_2, укладаючи договір, підтверджують і побічні докази і стан речей після підписання договорів купівлі-продажу та дарування.

Так після продажу свого будинку ОСОБА_2 продовжує у ньому проживати і ніхто не порушував питання щодо її виселення.

ОСОБА_2 продовжує проводити оплату газу, хоча по документах ніби є новий власник будинку.

І після продажу будинку як встановлено в судовому засіданні в тому числі і зі слів відповідача та його матері, сім'я ОСОБА_3 продовжувала здійнювати догляд за ОСОБА_2, доки не виник конфлік через оплату газу.

Перед розпорядженням своїм майном на користь сусідів ОСОБА_3, ОСОБА_2 просила своєго двоюрідного племінника ОСОБА_10, щоб він доглянув її до смерті а вона перепише на нього будинок. Тобто ОСОБА_2 мала на меті розпорядитись своїм майном, як вона каже "переписати" його для іншої особи, за умови, що остання догляне ОСОБА_2 до смерті.

Те що це не був договір купівлі-продажу може побічно стверджувати і той факт, що розрахунку як такого між сторонами не відбулося. Як вказувала ОСОБА_2, вона за свій будинок не отримала жодної копійки грошей.

Відповідач і той не заперечував, що передав якісь гроші за будинок для ОСОБА_2. Він лише стверджував, що за свої гроші виготовляв документи на приватизацію землі і ще 17 тисяч гривень які зберігаються у його матері, мав передати ОСОБА_2 по її першій вимозі. Правда пред'явити якійсь докази тому, що саме він платив за приватизацію, а також що виготовлення документів на дві земельні ділянки коштувало більше 36 тисяч гривень, відповідач не зміг.

Згідно ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач до договорах отримав будинок та дві земельні ділянки. Натомість будь-яких коштів по угодах позивачка не отримала, отже їй нічого повертати для відповідача ОСОБА_3

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.10,60,209,212 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача приватний нотаріус Дубенського районного округу ОСОБА_4, та реєстраційна служба Дубенського районного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та недійсними договорів дарування земельних ділянок, - задоволити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку та надвірних будівель від 15 березня 2014 року, укладений між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, реєстраційний №223, недійсним.

Визнати договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, кадастровий №5621680800:03:005:0032, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, реєстраційний № 224, недійсним.

Визнати договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 0,1415 га, що розташована в с.Зелений Гай, Дубенського району, Рівненської області, кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, для ведення особистого селянського господарства, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу реєстраційний № 225, недійсним.

Скасувати право власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок та господарські будівлі АДРЕСА_1

Скасувати право власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 5621680800:03:005:0032, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1

Скасувати право власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,1415 га, кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішшення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: