Рішення

від 23.12.2014 по справі 559/3148/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Хилевича С.В., Шеремет А.М.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача приватний нотаріус Дубенського районного округу ОСОБА_3, та реєстраційна служба Дубенського районного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та недійсними договорів дарування земельних ділянок.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку та надвірних будівель від 15 березня 2014 року, укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, реєстраційний №223, недійсним.

Визнано договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована в с.Зелений Гай, Дубенського району Рівненської області, кадастровий №5621680800:03:005:0032, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_1, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, реєстраційний №224, недійсним.

Визнано договір дарування земельної ділянки від 15 березня 2014 року про дарування земельної ділянки площею 0,1415 га, що розташована в с.Зелений Гай, Дубенського району Рівненської області кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, для ведення особистого селянського господарства, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_1, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу реєстраційний № 225, недійсним.

Скасовано право власності ОСОБА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок та господарські будівлі АДРЕСА_1.

Скасовано право власності ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 5621680800:03:005:0032, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул.Хліборобська, 39 в с.Зелений Гай, Дубенського району Рівненської області.

Скасовано право власності ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку площею 0,1415 га, кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Зелений Гай, Дубенського району Рівненської області.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права та не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

В обґрунтування скарги вказує, що у порушення вимог ст.229 ЦК України суд першої інстанції прийшов до неправомірного висновку про визнання недійсними оспорюваних договорів з тих міркувань, що ОСОБА_2 помилилася щодо самої природи правочину в силу свого похилого віку (78 років) та правової необізнаності.

Всупереч правилам ст.ст. 10, 60 ЦПК України будь-яких належних і допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог про існування помилки на момент укладення договорів позивач не надала, а судом їх здобуто не було.

При цьому судом не було враховано показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про те, що позивач неодноразово обіцяла відчужити будинок на користь інших осіб за те, що вони її доглянуть протягом холодної пори року, бо боялася залишитися взимку сама.

Суперечить матеріалам справи і висновок суду про те, що ОСОБА_1 не сплачував грошових коштів за оплатне відчуження ОСОБА_2 на його користь спірного будинку та земельних ділянок. Так як, у п.4 договору купівлі-продажу житлового будинку чітко вказано про те, що продавець своїм підписом під цим договором підтверджує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий житловий будинок - 53 385 грн.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 15.03.2014р. між ОСОБА_2, як продавцем та ОСОБА_1, як покупцем укладено договір купівлі - продажу відповідно до якого останній купив будинок АДРЕСА_1, якій належав на праві власності ОСОБА_2

Відповідно до п. 4 договору продаж вчинено за 53 385 грн., які були сплачені Покупцем Продавцеві до підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

15.03.2014р. було також нотаріально посвідчені договір дарування ОСОБА_2 для ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5621680800:03:005:0032, площею 0,15 га для будівництва обслуговування вказаного будинку та договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 5621680800:03:003:0013, площею 0,1415 га в межах, згідно з планом для ведення особистого селянського господарства біля цього ж будинку.

Ухвалюючи рішення про визнання вказаних договорів недійсними суд першої інстанції виходив з того, що через свій похилий вік ОСОБА_2 помилялася щодо предмету договору, оскільки вважала, що в дійсності укладала договір довічного утримання.

Проте такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі та вимогам закону, а тому таке рішення, відповідно до правил ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як на підставу задоволення своїх вимог ОСОБА_2 посилається на свій похилий вік та на те, що в дійсності вона мала намір укласти не договір купівлі - продажу будинку, а договір довічного утримання.

Однак похилий вік сам по собі не є безумовним доказом того, що під час підписання спірних договорів вона не розуміла значення своїх дій чи не розуміла правових наслідків цих угод.

В п. 13 договору купівлі - продажу вказано, що Покупець та Продавець стверджують, що цей договір укладений не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Також Продавець та Покупець стверджують, що вини не обмежені в праві укладати будь які правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомлювати ними суті цього договору, договір не вчинений під впливом тяжкої для Продавця обставини і вкрай невигідних для нього умовах.

В своїх запереченнях на позов приватний нотаріус ОСОБА_3 ствердила, що роз"яснила сторонам кожен пункт договорів та роз"яснила їх правові наслідки. ОСОБА_2 розуміла, які саме правочини вона укладає, в неї не було доповнень та зауважень щодо їх умов та вона добровільно його підписала.

В позовній заяві ОСОБА_2 доводить, що укладаючи договір купівлі - продажу будинковолодіння вона вважала, що в дійсності укладає договір довічного утримання. Однак вона не доводить, які були підстави вважати договори дарування земельних ділянок також договором довічного утримання.

Крім того в позовній заяві ОСОБА_2 також вказує, що це адвокат їй роз"яснив, що краще було укладати не договір купівлі продажу, а договір довічного утримання. З цього випливає, що позивачка розуміла, який саме договір вона укладає та усвідомлювала його наслідки, а бажання визнати його недійсним виникло тільки після спілкування з адвокатом.

Враховуючи викладені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні її вимог, оскільки підстав, передбачених ст.ст. 229, 216 ЦПК України для визнання вказаних правочинів недійсними колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05 листопада 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача приватний нотаріус Дубенського районного округу ОСОБА_3, та реєстраційна служба Дубенського районного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та недійсними договорів дарування земельних ділянок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1011,15 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: С.В. Хилевич

А.М. Шеремет