Постанова

від 05.11.2014 по справі 808/6722/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року о 17 год. 13 хв.Справа № 808/6722/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Резниченко О.О.,

відповідача - Кравченко М.С., Авраменко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач, ТОВ «Технохімреагент») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000233910 та № 0000243910 від 10.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової невиїзної перевірки, по взаємовідносинах позивача з ПП фірма «Торреон», оскільки товари та послуги, отримані від ПП фірма «Торреон», позивачем оплачені, використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з ПП фірма «Торреон». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що перевіркою контрагента позивача ПП фірма «Торреон» з питань дотримання вимог податкового законодавства, співробітники ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя не змогли встановити фактичне місцезнаходження останнього та дійшли висновку, що господарські операції між ПП Фірма «Торреон» та контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджується, а тому задекларовані податкові зобов'язання за період з 01.01.2010 по 02.07.2013 підлягають зменшенню до 0,00 грн. та податковий кредит з 01.01.2010 по 02.07.2013 підлягає зменшенню до 0,00 грн. Зазначене свідчить, що операції від імені ПП фірма «Торреон» не мали факту реального вчинення. Таким чином, позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ПП фірма «Торреон». Також представник відповідача зазначив, що у ПП фірма «Торреон» відсутні трудові ресурси, об'єкти нерухомого майна, земельні ділянки, власні транспортні засоби, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача додали, що позивачем до перевірки не надані первинні бухгалтерські документи. Також, зазначили, що за транспортним підприємством ТОВ «Рєгада груп», яке здійснювало перевезення товару, зареєстровано лише один транспортний засіб, який згідно товарно-транспортних накладних не значиться, товарно-транспортні накладні мають недоліки оформлення. Крім того, позивач є власником торгової марки Puro Tech, прав на виготовлення даної хімічної речовини третім особам, у тому числі ПП Фірмі «Торреон», позивач у встановленому порядку не передавав, а отже, на думку відповідача, це свідчить про фактичне нездійснення господарських операцій, предметом яких є дана продукція.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (код ЄДРПОУ 34155997) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 1 103 102 0000 012169 від 21.02.2006, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В період з 17.06.2014 року по 24.06.2014 року співробітниками СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Технохімреагент» (код ЄДРПОУ 34155997) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по господарських операціях з ПП фірма «Торреон» (код ЄДРПОУ 31381043) за період: червень, липень 2011 року ПДВ за періоди, в яких відображено у складі податкового кредиту та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом, за результатами якої складено акт №216/28-04-39-00/34155997 від 24.06.2014.

Згідно висновків даного акту встановлено порушення ТОВ «Технохімреагент:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 398 062,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 на суму 346 140,00 грн., а саме: червень 2011 року - 114 874 грн., липень 2011 року - 231 266 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує наступним.

Згідно акту перевірки від 15.07.2013 року № 157/08-31-22/31381043, здійсненої ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП Фірма «Торреон» за контрагентами (постачальниками та покупцями) за період з 01.01.2010 по 02.07.2013, встановлено, що зазначене підприємство не зверталось до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя з питання взяття на облік у зв'язку зі зміною місцезнаходження, фактично за новим місцезнаходженням (м. Запоріжжя, вул. Жукова, 8) не знаходиться. У зв'язку з не наданням до перевірки первинної бухгалтерської документації не встановлено факту передачі товарів (послуг) до підприємство-покупців. Враховуючи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, зроблено висновок про здійснення даним підприємством діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, жодне з підприємств постачальників ПП Фірми «Торреон» не займається діяльністю, пов'язаною з хімічною промисловістю, що свідчить про неотримання останнім ні хімічних реагентів, ні сировини для їх виготовлення.

Також, товарно-транспортні накладні на транспортування товару від ПП Фірма «Торреон» до позивача мають певні недоліки оформлення, а саме: неможливо встановити дату транспортування, відсутні відомості щодо назви, кількості, вартості окремо кожного виду товарно -матеріальних цінностей, що відвантажуються.

17 жовтня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №216/28-04-39-00/34155997 від 24.06.2014 прийнято податкове повідомлення рішення:

№0000233910 від 10.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 461 774 грн., в т.ч. за основним платежем 346 140 грн. та 115 634 грн. за штрафними санкціями;

№0000243910 від 10.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 398 062 грн., в т.ч. за основним платежем 398062,00 грн. та 0,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ПП Фірма «Торреон» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП Фірма «Торреон» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ПП Фірма «Торреон».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ПП Фірма «Торреон» було укладено договори поставки №67-1/8 від 20.04.2011, №69-1/9 від 12.05.2011, №70-1/11 від 13.05.2011, №8-03у від 06.06.2011, №8-02 від 06.06.2011, №8-02у від 06.06.2011, № 8-01 від 03.06.2011, №10048 від 09.06.2011, №78-3/11 від 22.07.2011, №77-3/11 від 20.07.2011, №71-5/11 від 03.06.2011.

На підтвердження здійснення господарської операції з позивачем ПП Фірма «Торреон» до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), товаро-транспортні накладні, прибуткові накладні, відомості приходу товару, журнал - ордер, журнал реєстрації довіреностей (а.с. 25-85, 91-112, т.1). На підтвердження здійснення оплати за отримання матеріальних цінностей від ПП Фірма «Торреон» позивачем до матеріалів справи надано виписки з банку (а.с. 86-90, т.1), .

На підтвердження використання в подальшій господарській діяльності позивача товару отриманого від ПП Фірма «Торреон», позивачем до матеріалів справи надано договори на поставку «Puro Tech» укладених між позивачем та ВАТ «Укрграфіт», ТОВ «Надія», ВАТ «Ясинівський коксохімічний завод», ЗАТ «Кримський ТИТАН», ЗАТ «Запорізький масложирокомбінат» (а.с. 5-36, т.2).

Крім того, в якості доказів реальності здійснення господарських операцій по договорах про надання послуг №8-03у та №8-02у від 06.06.11 позивачем також надано договір підряду №1426 від 18.03.2011, укладений між позивачем та ПАТ «Запоріжкокс» (а.с. 201-211, т.1), довідки про вартість виконаних робіт по даному договору (а.с. 212-215, т.1) оборотно-сальдові відомості щодо необоротних активів та журнал-ордер по рахунку «Основні засоби» (а.с. 216-225, т.1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд не приймає посилання податкового органу на те, що позивачем не надано на перевірку документів первинного податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ПП Фірма «Торреон», оскільки на сторінці 5 акту перевірки №216/28-04-39-00/34155997 податковий орган самостійно вказує на первинні документи, які були використані при проведенні перевірки.

При розгляді справи судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП Фірма «Торреон» базується, серед іншого, на даних акту перевірки ПП Фірма «Торреон» проведеної ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя (акт №157/08-31-22/31381043 від 15.07.2013 р.), за результатами якої податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між ПП Фірма «Торреон» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджується, а тому задекларовані податкові зобов'язання за період з 01.01.2010 по 02.07.2013 підлягають зменшенню до 0,00 грн. та податковий кредит з 01.01.2010 по 02.07.2013 підлягає зменшенню до 0,00 грн.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Податкового Кодексу України не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Щодо посилань представника відповідача на відсутності трудових ресурсів, об'єктів нерухомого майна, земельних ділянок, власних транспортних засобів у ПП Фірма «Торреон» суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборони використовувати залучені трудові ресурси та орендувати приміщення, транспортні засоби. Крім того, суд зазначає, що всі запити податкового органу про наявність у контрагента позивача трудових ресурсів, об'єктів нерухомого майна, земельних ділянок, власних транспортних засобів, тощо, були зроблені значно пізніше ніж були здійсненні господарські операції між позивачем та ПП Фірма «Торреон».

Стосовно посилань представника податкового органу на те, що ТОВ «Технохімреагент» є власником товару торгівельної марки «Puro Tech», який придбавався позивачем у ПП Фірма «Торреон», та має відповідні технічні умови на виготовлення хімічних реагентів під торгівельною маркою «Puro Tech», суд зазначає наступне.

Представником позивача до матеріалів справи надано лист вих.312 від 19.04.2011 відповідно до якого ТОВ «Технохімреагент» пропонує ПП Фірма «Торреон» виготовити хімічні реагенти на підставі розроблених позивачем технічних умов. Листом від 22.04.2011 №19/56-01 ПП Фірма «Торреон» повідомило позивача проте, що не має відповідних виробничих потужностей та дозвільної документації на виготовлення такої хімічної продукції. Разом з тим, ПП Фірма «Торреон» у вказаному листі запропоновано залучити для виготовлення такої хімічної продукції третіх осіб, після чого ПП Фірма «Торреон» буде здійснювати належним чином постачання позивачу реагентів «Puro Tech». Позивачем листом вих.346 від 26.04.2011 надано дозвіл на передачу технічних умов на виготовлення хімічних реагентів торгівельної марки «Puro Tech» третім особам. А отже, посилання представника відповідача на те, що позивач фактично реалізовував товар сам собі базується виключно на припущеннях, є необґрунтованим та таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що дана обставина була встановлена відповідачем під час здійснення перевірки позивача згідно акту від 03.10.2014 №322/28-04-39-00/34155997 (а.с. 163-173, т.1), що не могло бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.07.2014 року, які є чинними та не скасовані податковим органом, оскільки відбулось пізніше у часі.

Щодо порушень при заповненні товаро-транспортних накладних, суд зазначає, що встановлення порушень при складанні товаро-транспортної накладної та/або відсутність товаро-транспортної накладної, за наявності всіх передбачених чинним законодавством документів первинного податкового та бухгалтерського обліку, не може слугувати підставою для висновків про безтоварний характер операцій. Крім того, відповідно до чинного законодавства товарно-транспортні накладні не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП Фірма «Торреон» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, відповідно до якої якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 10.07.2014 р. №0000233910 та №0000243910.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко