Постанова

від 24.11.2011 по справі 2а-7377/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р. № 2а-7377/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Тарасюк О.В.

від відповідача - Мамай П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Добропласт" до Державна податкова інспекція у Бродівському районі про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добропласт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 09.06.2011 року № 0000292311/14448, № 0000292311/14449.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податкової інспекцією у Бродівському районі Львівської області проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТзОВ «Добропласт»щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Екопласт - Львів»за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 27.05.2011 року № 132/23-018/35603053 на підставі якого винесено податкові повідомлення -рішення № 0000292311/14448, № 0000292311 від 09.06.2011 року. Позивач вважає, що податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням закону, а тому підлягають до скасування, оскільки висновки податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом є необґрунтованими та безпідставними, спростовують поданими первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов, вважають оскаржувані рішення правомірними та прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 28 листопада 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівській області (далі - відповідач) проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Екопласт -Львів» (код ЄДРПОУ 33196220 ) за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 27.05.2011 року № 132/23-018/35603053 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 09.06.2011 року:

-№ 0000292311/14448, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20435, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5108, 75 грн.;

-№ 0000262311/14449, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 106338, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26584, 50 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем ч.1, 5, ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Податковий орган вважає, що зазначені у розділах 3.1.2, 3.2.2 правочини (між позивачем та контрагентом ТзОВ «Екопласт -Львів») мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавно з метою ухилення від сплати податків. Перевіркою встановлено, що відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку щодо взаєморозрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропласт»з ТзОВ «Екопласт -Львів»відсутні як база так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вказано,що згідно до висновку п.3.1.4. цього акту ТзОВ «Добропласт»порушено п.5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, та завищено валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 3 квартали 2010 року в сумі 425000, 00 грн., в т.ч. за 3 -квартал 2010 року в сумі 425000, 00 грн. Крім цього порушено пп.4.1.1. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.05.1997 року № 283/97 -ВР із змінами та доповненнями, та занижено валові доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за 3 квартали 2010 року в сумі 351, 00 грн. Як наслідок вказаного у висновку п.3.2.3 та описаного у розділі 3 цього акту ТзОВ «Добропласт»порушено п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п. 7.2 , п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 20435, 00 грн., в тому числі за серпень 2010 р. в сумі 20435, 00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем період з 01.01.2010 р. по 04.11.2010 р. ТзОВ «Добропласт»задекларовано валові витрат в сумі 947863, 00 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 р. по 04.11.2010 року встановлено завищення всього в сумі 425000, 00 грн., у тому числі: за 3 кв. 2010 року -425000, 00 грн. Проведено перевірку відображеного показника за період з 01.01.2010 р. по 04.11.2010 року в сумі 892053, 00 грн., на підставі таких документів: податкових декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, декларації з податку на додану вартість за період січень -вересень 2010 року та додатків № 5 до них, копії договору від 03.08.2010 року про поставку товарів ТзОВ «Екопласт- Львів»ТзОВ «Добропласт»податкової накладної від 16.08.2010 року № 1525 ТзОВ «Екопласт -Львів», накладної від 16.08.2010 року № 1642 ТзОВ «Екопласт -Львів». При проведенні перевірки неможливо визначити чи товарно -матеріальні цінності: анкерні пластини у кількості 301 шт., блоки віконні металопластикові у кількості 1636 м. кв., відливи зовнішні у кількості 725 м., піна монтажна у кількості 600 шт. на загальну суму 510000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 85000, 00 грн., були використанні у господарській діяльності платника податку, оскільки у періоді проведення перевірки посадовими особами ТзОВ «Добропласт»не надано у повному обсязі документи, які б підтверджували оприбуткування і списання згаданих вище товарно -матеріальних цінностей. При перевірці використано акт перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 року № 3315/23-2/33196220 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ «Екопласт -Львів»проведеною перевіркою встановлено не нарахування податку на прибуток та неподання декларації по податку на прибуток за: 1 пів. 2010 року, 3 кв. 2010 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (далі -Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств»(із мінами і доповненнями, далі -Закон №334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

03.08.2010 року у м. Березне між Відділом освіти Березнівської райдержадміністрації (замовник) та ТзОВ «Добропласт»(генпідрядник) уклали договір генпідряду № 194. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням, замовника, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: капітальний ремонт -заміна вікон відповідно до специфікації (далі «Специфікація»), що є Додатком № 1 до цього Договору.

03.08.2010 року у м. Львові ТзОВ «Добропласт»(покупець) та ТзОВ «Екопласт -Львів»(продавець) уклали договір поставки. Предметом поставки є такий товар: профільні системи для виробництва віконних та дверних конструкцій, підвіконники з ПВХ, інша продукція для виробництва віконних та дверних конструкцій, готові віконні, дверні та нестандартні конструкції, будівельні матеріали, інші товари.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Екопласт -Львів»позивач представив суду наступні документи: накладну № 1642 від 16.08.2010 року на загальну суму 510000, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 85000, 00 грн.; податкову накладну № 1525 від 16.08.2010 року на загальну суму 510000, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 85000, 00 грн.; платіжні доручення від 18.08.2010 року на суму 310000, 00 грн., № 3 від 16.08.2010 року на суму 200000, 00 грн., виписки із рахунку, оборотно -сальдову відомість по рахунку 631, картки рахунку 631, 20, витяг з журналу реєстрації довіреностей (а.с.67), сертифікати відповідності, довідки форми КБ2в та КБ3.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Таким чином всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТзОВ «Екопласт - Львів»по придбанню товару.

Як встановлено податковим органом при проведенні перевірки, до видів діяльності позивача відноситься: виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво будівельних металевих виробів, будівництво будівель, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, виробництво будівельних і сталевих конструкцій, інші.

29.04.2011 року Директором ТзОВ «Добропласт»ОСОБА_3 адресовано лист -пояснення начальнику ДПІ у Бродівському районі Львівської області, з якого вбачається, що отриманий товар від ТзОВ «Екопласт -Львів»використовувався для забезпечення умов договору генпідряду між ТзОВ «Добропласт»та Відділом освіти Березнівської РДА Рівненської області, для виконання робіт та кількість використаного матеріалу засвідчується актами приймання виконаних підрядних робіт та підсумковими відомостями ресурсів.

Таким чином, враховуючи подані позивачем пояснення та докази, товари, придбані ним у контрагента ТзОВ «Екопласт Львів»були використані у господарській діяльності з метою виконання договору генпідряду від 03.08.2010 року№194. Відповідач не надав жодних доказів у спростування цих обставин та на підтвердження своїх висновків, викладених у акті перевірки про те, що вказані товари не використовувались позивачем у господарській діяльності.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку позивача, оформлені відповідними первинними документами, свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення його діяльності, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який працює з 01.09.2010 року інженером будівельником ТзОВ «Добропласт»повідомив, що ним виконувались роботи по монтажу віконних блоків у школах Рівенської області. Також повідомив, що віконні блоки складаються з вікна та анкерних пластин.

Відповідно до ст..70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відтак, судом не беруться до уваги подані представником відповідача пояснення працівників шкіл, оскільки відповідачем не надано доказів законності їх отримання та відношення до предмету доказування у даній справі. Крім того, вказані пояснення надавались 22.06.2011 року, значно пізніше складення акта перевірки та винесення оскаржуваних рішень.

Судом не беруться до уваги покликання відповідача на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 15.06.2011 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки дана постанова винесена лише на підставі протоколу від 27.05.2011 року серії СЕ № 044725, жодні первинні документи не досліджувались судом при прийнятті рішення та не досліджувалось питання реальності операцій ТзОВ «Добропласт»та ТзОВ «Екопласт Львів», правомірності формування підприємством валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, як вбачається з постанови суду від 15.06.2011 року судом встановлено обставину судом не встановлено обставин реальності (нереальності, фактичності) операцій ТзОВ «Добропласт»та ТзОВ «Екопласт Львів», правомірності формування підприємством валових витрат та податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з купівлі у контрагента товарів, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на формування валових витрат та включення до податкового кредиту, відповідачем не спростована.

По суті даного спору Закону України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь -яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також; за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість).

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», всі вимоги відносно порядку формування валового доходу та податкового кредиту позивачем виконані.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215. ст.228 ЦК України.

Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, договорів ), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що передані контрагентом товарно-матеріальні цінності (стартові пакети та картки поповнення рахунків) потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок . Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагента позивача та порушення ним податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ТзОВ «Добропласт» права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.

Податковим органом не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, не наведено обґрунтованих доказів та доводів, які б ставили під сумнів реальність вищенаведених правовідносин.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про заниження позивачем суми валового доходу та завищення суми податкового кредиту, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення від 09.06.2011 року № 0000292311/14448, від 09.06.2011 року № 0000262311/14449 прийняті необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення -рішення винесені ДПІ у Бродівському районі Львівської області від 09.06.2011 року № 0000292311/14448 та від 09.06.2011 року № 0000262311/14449.

3. Стягнути з Державного Бюджету України на користь ТзОВ «Добропласт»(адреса: 80600, Бродівський р-н, с. Смільне, буд. 4) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна