Рішення

від 06.11.2014 по справі 920/1681/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2014 Справа № 920/1681/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична та тепловозна тяга», м. Харків

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп», м. Лебедин, Сумська область

про стягнення 34 250 грн. 27 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: Котенко Ю.І., довіреність від 25.03.2013р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення передбаченого умовами договору поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. зобов'язання з оплати вартості поставленного товару у розмірі 8 681 грн. 78 коп., 36 % річних від простроченої суми, нарахованих на суму невиконаного грошового зобов'язання за договором поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. у розмірі 18 073 грн. 94 коп., інфляційні нарахування за весь час простроченого зобов'язання у розмірі 7 494 грн. 55 коп., а всього - 34 250 грн. 27 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву від 06.11.2014р., в якій просить суд долучити до матеріалів справи лист № 10931 від 29.10.2014р. відділу державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції, в якому зазначено, що станом на 07.10.2014р. стягнення по виконавчому документу з ПАТ «Лебединський МДЕ «Темп» не проводились та рішення господарського суду Сумської області по справі № 920/1361/13 від 31.10.2013р. залишається не виконаним. Вказаний лист оглянутий судом та долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце судового слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2013р. у справі № 920/1361/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична та тепловозна тяга» (позивач у даній справі) до відповідача Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп» (відповідач у даній справі) про стягнення 130 794 грн. 69 коп., позов задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. у розмірі 130 794 грн. 69 коп., в тому числі: 54 701 грн. 40 коп. основного боргу, 44 205 грн. 58 коп. штрафу, 9 061 грн. 72 коп. пені, 22 825 грн. 99 коп. річних, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 126 грн. 18 коп. (а. с. 11-18).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. у справі № 920/1361/13 рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2013р. у справі № 920/1361/13 змінено шляхом доповнення його резолютивної частини абзацем наступного змісту: провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 28 935 грн. 50 коп. припинити. В іншій частині рішення залишено без змін (а. с. 19-26).

Таким чином, рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2013р. у справі № 920/1361/13 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 54 701 грн. 40 коп. основного боргу, 44 205 грн. 58 коп. штрафу, 9 061 грн. 72 коп. пені, 22 825 грн. 99 коп. річних, а також витрат по сплаті судового збору у сумі 3 126 грн. 18 коп. (всього 133 920 грн. 87 коп.) залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2013р. у справі № 920/1361/13, залишеним в силі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. у справі № 920/1361/13, встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 01122-Р від 20.01.2012р., що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 133 920 грн. 87 коп., в результаті чого з набранням рішенням від 31.10.2013р. законної сили (12.11.2013р.) у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем на загальну суму 133 920 грн. 87 коп., про що господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ.

Як встановлено матеріалами справи, 11.03.2014р. постановою ВП № 42430972 (державний виконавець Ващенко Ю.В.) відділу державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 12.11.2013р. у справі № 920/1361/13 (а. с.27). При цьому, на момент розгляду даної справи, заборгованість відповідача перед позивачем, яка встановлена рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2013р. у справі № 920/1361/13, залишається не сплаченою відповідачем, що підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції за № 10931 від 29.10.2014р.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення передбаченого умовами договору поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. зобов'язання з оплати вартості поставленного товару у розмірі 8 681 грн. 78 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до абзацу 1 п. 12.1 договору поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. у разі будь-якого порушення замовником зобов`язання з оплати отриманого товару, замовник сплачує на користь постачальника штраф у розмірі трьох відсотків від вартості отриманого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, за весь час прострочення до дня оплати включно (обмеження у нарахуванні штрафних санкцій, передбачене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не застосовується) (а. с. 35-38).

Таким чином, враховуючи, що на момент розгляду даної справи відповідач не здійснив оплату вартості отриманого від позивача товару на виконання рішення суду від 31.10.2013р. у справі № 920/1361/13, а також зміст п. 12.1 договору поставки № 01122-Р від 20.01.2012р., суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача пені від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, в тому числі за період, що утворився після ухвалення рішення від 31.10.2013р.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені позовні вимоги по стягненню з відповідача 36 % річних від простроченої суми, нарахованих на суму невиконаного грошового зобов'язання за договором поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. у розмірі 18 073 грн. 94 коп., а також інфляційні нарахування за весь час простроченого зобов'язання у розмірі 7 494 грн. 55 коп.

Абзацем 2 п. 12.1 договору поставки № 01122-Р від 20.01.2012р. передбачено, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, замовник, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого від постачальника товару, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 36 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання зобов`язання до дня фактичної оплати (а. с. 35-38).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Крім того, згідно п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 36% річних та інфляційних втрат також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем у розмірі 1 827 грн. 00 коп., відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп» (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Першогвардійська, 86, код 02971676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична та тепловозна тяга» (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, буд. 15, офіс 1, код 34045149) 8 681 грн. 78 коп. пені, 18 073 грн. 94 коп. 36 % річних, 7 494 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.11.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД