Постанова

від 22.10.2014 по справі 910/2756/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа№ 910/2756/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 22.10.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року

у справі №910/2756/14 (головуючий суддя Сташків Р.Б., судді: Отрош І.М., Любченко М.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"

2) закритого акціонерного товариства "Славолія"

3) закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія"

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія"

про стягнення 162 807 216,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №910/2756/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай», як з основного боржника, із ЗАТ «Славолія», із ЗАТ «Слов'янськолія» та з ТОВ «Азовська продовольча компанія», як його поручителів, на користь ПАТ «Дельта Банк» 126 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 29 473 813,64 грн. заборгованості за відсотками, 6 148 109,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 788 874,61 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також 72 902,06 грн. судового збору. У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач 1 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №910/2756/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2014 року у справі №910/2756/14 апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 22.10.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідачів 2, 3, 4 у судове засідання 22.10.2014 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі 2, 3, 4 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності їх представників.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2010 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (далі - банк, кредитор) та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №3.3ДС/35/2010-KJIT, з подальшими змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в національній валюті України або в іноземних валютах (долари США, та євро) з повною/частковою конвертацією у гривню в межах загальної суми, еквівалентної 120 000 000,00 грн. (в подальшому договором від 29.11.2010 року суму збільшено до 156 000 000,00 грн.) за офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної додаткової угоди до кредитного договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати відсотків, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами кредитного договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 кредитного договору та термін його кінцевого повернення, визначаються додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 цього договору.

Разом з тим, відсоткові ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом (п. 2.7 кредитного договору), та позичальник зобов'язався сплачувати банку нараховані відсотки за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами (п. 3.4.3 кредитного договору), нараховані з 1 по 19 число кожного місяця - до останнього робочого числа кожного місяця, нараховані з 20 по останній календарний день місяця - до останнього робочого числа наступного місяця, а також у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у п. 3.4.5 цього договору.

В подальшому, у межах кредитного договору між сторонами було укладено наступні додаткові угоди:

1) від 30.07.2010 року про надання кредиту в сумі 9 800 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 30.12.2010 року та сплатою 23% річних;

2) від 02.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 500 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

3) від 03.08.2010 року про надання кредиту в сумі 2 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

4) від 04.08.2010 року про надання кредиту в сумі 2 500 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

5) від 05.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

6) від 06.08.2010 року про надання кредиту в сумі 4 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

7) від 09.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

8) від 10.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

9) від 11.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

10) від 12.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

11) від 13.08.2010 року про надання кредиту в сумі 3 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 01.11.2010 року та сплатою 23% річних;

12) від 27.08.2010 року про внесення змін в п. 1.1 кредитного договору та про встановлення нових строків повернення попередньо наданих кредитних коштів - не пізніше 29.07.2011 року;

13) від 27.08.2010 року про надання кредиту в сумі 80 200 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 26.08.2011 року та зі сплатою 23% річних;

14) від 29.11.2010 року про внесення змін в п. 1.1 кредитного договору, яким встановлено, що банк надає позичальнику в національній валюті України або в іноземних валютах (долари США та євро) з повною/частковою конвертацією у гривню в межах загальної суми, еквівалентної 156000000 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної додаткової угоди до кредитного договору про надання кредиту, що є невід'ємною частиною; також у даній додатковій угоди сторони погодили змінити строки повернення кредитів, отриманих за попередніми додатковими угодами;

15) від 29.11.2010 року про надання кредиту в сумі 14 800 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 31.08.2011 року та сплатою 23% річних;

16) від 01.12.2010 року про надання кредиту в сумі 5 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 31.08.2011 року та сплатою 23% річних;

17) від 02.12.2010 року про надання кредиту в сумі 5 000 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 31.08.2011 року та сплатою 23% річних;

18) від 03.12.2010 року про надання кредиту в сумі 11 200 000 грн., зі строком повернення кредиту не пізніше 31.08.2011 року та сплатою 23% річних;

19) від 19.12.2011 року про внесення змін в п. 1.1 кредитного договору, яким встановлено, що банк надав позичальнику кредит у сумі фактичної заборгованості 126 000 000 грн. з кінцевим терміном повернення 29.07.2013 року включно;

20) від 13.09.2013 року про викладення умов кредитного договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору, в редакції вищевказаної додаткової угоди №18 від 13.09.2013 року, встановлено базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 17% річних, але у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту (02.10.2013 року згідно з вказаним п. 1.1.1), діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за кредитним договором встановлюється в розмірі 23% річних та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитним договором по день фактичного погашення заборгованості за кредитом (п. 1.1.3 кредитного договору, в редакції додаткової угоди №18 від 13.09.2013 року).

Відповідно до п.п. 2.6 - 2.7 кредитного договору, в редакції вищевказаної додаткової угоди №18 від 13.09.2013 року нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30- 31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу). Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 чиста місяця, наступного на місяцем, в якому нараховані відсотки в сумі 10 000 грн., решта нарахованих та несплачених процентів сплачується в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Водночас, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1, як позичальника по кредитному договору, між банком та відповідачами 2, 3 та 4 (поручителями) було укладено:

- з відповідачем 2 договір поруки №3.3ДС/35/П01/2010-КЛТ від 30.07.2010 року, з додатковими договорами від 29.11.2010 року та від 13.09.2013 року;

- з відповідачем 3 договір поруки №3.3ДС/35/П02/2010-КЛТ від 30.07.2010 року, з додатковими договорами від 29.11.2010 року та від 13.09.2013 року;

- з відповідачем 4 договір поруки №3.3ДС/35/П03/2010-КЛТ від 30.07.2010 року, з додатковими договорами від 29.11.2010 року та від 13.09.2013 року.

У відповідності до п. 1.1. договорів поруки, в редакції додаткових договорів, поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати за виконання позичальником, умов щодо сплати кредитору суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредитору отриманий кредит в розмірі 126 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі у строки (терміни) та на умовах, визначених у кредитному договорі та додаткових договорах до нього, що можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до 02.10.2013 року включно, сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором та цими договорами поруки, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Згідно з п.п. 3.1.2 п. 3.1 договорів поруки сторонами передбачено, що у разі невиконання позичальником та поручителями забезпеченого порукою зобов'язання, вони зобов'язалися відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з законодавством України може бути звернуто стягнення.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідача 1, як з позичальника, та з відповідачів 2, 3 та 4, як з поручителів, заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем належним чином виконані покладені на нього зобов'язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів позичальнику, що підтверджується виписками банку про рух коштів між сторонами.

Проте, всупереч викладеному вище, відповідач 1 не надав суду доказів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків у межах спірного у справі періоду.

Водночас, 26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (далі - продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, яким було замінено кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до п. 2.1. даного договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняті їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Отже, на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 26.06.2013 року, який є дійсним та відповідачами не оспорюється, позивач набув всіх прав вимоги кредитора, які мав банк за умовами кредитного договору, про що сторонами було також укладено додатковий договір №18 від 13.09.2013 року до кредитного договору, а також за умовами договорів поруки укладено додаткові договори від 13.09.2013 року.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором навіть перед новим кредитором.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитом в розмірі 126 000 000,00 грн., яка була видана позивачем відповідачу, що підтверджується виписками з банку (а.с. 95-101) та укладеними додатковими угодами (а.с. 36-71).

Відтак, виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи факт прострочення відповідачами виконання зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки, що є підставою для застосування до них правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, на підставі п. 4.1. кредитного договору, та з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку.

Відповідно до п. 2.7. кредитного договору (в редакції додаткового договору №18 від 13.09.2013 року) сторони погодили, що сплата відсотків за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 чиста місяця, наступного на місяцем, в якому нараховані відсотки в сумі 10000 грн., решта нарахованих та несплачених відсотків сплачується в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Отже, відповідач 1 був зобов'язаний сплачувати позивачу відсотки в сумі 10 000 грн. щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування. У випадку несплати, то з 11 числа місяця, у якому мала бути здійснена оплата, дана сума відсотків переходила в прострочення.

Згідно з п. 4.1. додаткового договору №18 визначено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачами виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідачів на користь позивача 29 473 813,64 грн. заборгованості за відсотками, 6 148 109,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 788 874,61 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника з приводу того, що додатковий договір №18 від 13.09.2013 року не є належним доказом у справі, оскільки позивачем кредит відповідачу 1 не видавався, колегією суддів відхиляються, оскільки виписками з банку (а.с. 95-101) та укладеними додатковими угодами (а.с. 36-71) підтверджується факт видачі кредиту відповідачу 1.

Разом з тим, додатковий договір №18 від 13.09.2013 року був укладений між позивачем та відповідачем 1, відповідно до якого умови кредитного договору були викладені в новій редакції, а кредитні кошти були надані відповідачу 1 раніше, відповідно до кредитного договору та вище зазначених відповідних додаткових угод до нього.

При цьому, слід зазначити, що даний додатковий договір сторонами в судовому порядку не оскаржений, а отже є дійсним.

Отже, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №910/2756/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №910/2756/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №910/2756/14 залишити без змін.

3. Справу №910/2756/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань