Ухвала

від 04.03.2015 по справі 910/2756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.03.2015Справа № 910/2756/14 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай»

про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі №910/2756/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай»;

2) Закритого акціонерного товариства «Славолія»;

3) Закритого акціонерного товариства «Слов'янськолія»;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»

про стягнення 162807216,80 грн.

Головуючий суддя - Сташків Р.Б.

Судді: Отрош І.М.;

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача - Ткаченко О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 (заявника) - Шендрик К.О. (представник за довіреністю);

від інших відповідачів - не з'явились.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014, у справі №910/2756/14 позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», Закритого акціонерного товариства «Славолія», Закритого акціонерного товариства «Слов'янськолія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія» задоволено частково та солідарно стягнуто з відповідачів 126000000 грн. заборгованості за кредитом, 29473813 грн. 64 коп. заборгованості за процентами, 6148109 грн. 59 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 788874 грн. 61 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, а також 72902 грн. 06 коп. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення 21.11.2014 було видано відповідні накази.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (Відповідача-1) надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 27.06.2014 у справі №910/2756/14 до 01.06.2015 (згідно пізнішого уточнення).

Ухвалою суду від 17.12.2014 судом у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (Відповідача-1) вдруге надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 27.06.2014 у справі №910/2756/14 до 02.08.2015.

Судом заяву Відповідача-1 було визнано такою, що відповідає ст. 121 ГПК України та призначено до розгляду на 04.03.2015.

Представник Відповідача-1 подану заяву у судовому засіданні підтримав. Представник Позивача проти відстрочення виконання рішення заперечив. Інші Відповідачі своїх представників до суду не направили та письмових пояснень до суду не подали і не надіслали.

Розглянувши матеріали справи та подану заяву, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач-1 є одним з учасників ринку сільськогосподарської продукції та продуктів харчування в Україні, та зазначає, що, хоча юридична адреса компанії в м. Києві, проте переважна більшість виробничих та фінансових активів розташовані у містах Донецьку та Слов'янську, а фактичне розташування центрального офісу в м. Донецьку. Така інформація є публічною, опублікована у чисельних офертах щодо співпраці на українських інтернет-ресурсах та в ЗМІ, а отже є загальновідомою.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», що пов'язано з проведенням антитерористичної операції на сході України.

Відповідач-1 зазначає, що з цього часу вести бізнес у східних областях України стало складно та небезпечно через чисельні напади та захоплення активів з боку незаконних озброєних формувань, комерційні перевезення заблоковані, відбуваються силові захоплення та грабежі, тощо, тому унеможливлено проведення розрахунків між місцевими контрагентами та ведення прибуткової бізнес-діяльності.

Відповідачем-1 було прийнято рішення про тимчасове припинення діяльності підприємства, про що видано наказ від 10.05.2014, а листами від 13.05.2014 повідомлено основних своїх контрагентів про припинення діяльності підприємства та про неможливість виконати зобов'язань з віджиму соняшникового масла через форс-мажорні обставини. Також Відповідачем-1 надано акт про виявлену шкоду від 07.07.2014 на маслоекстракційному завод, складений за участю директора Відповідача-1 та представників охоронної компанії.

Окрім того, 14.11.2014 Указом Президента України № 875/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», відповідно до п. 8 якого, вирішено запропонувати НБУ вжити заходів щодо припинення обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, відкритих суб'єктам господарювання всіх форм власності та населенню на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях.

Відповідач-1 вказує, що інша частина його активів, а саме Донецький комбінат хлібопродуктів знаходиться у м. Донецьку, та з наявної у нього інформації даний об'єкт був захоплений, на територію була заведена важка військова техніка, доступ до території заблоковано, але зафіксувати це Відповідач-1 не може, оскільки від часу захоплення правоохоронні органи України у місті не працюють.

Відповідач-1 вважає, що через перелічені обставини є фактично неплатоспроможним, зокрема оскільки одна переважна частина активів досі перебуває у зруйнованому стані, а інша - знаходиться на неконтрольованій Україною території, та розпоряджатися нею неможливо, а дебітори Відповідача на цих територіях з об'єктивних причин не можуть виконати зобов'язання через заблоковану банківську систему, тому Відповідач-1 не має можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі №910/2756/14, тому просить його відстрочити.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Тобто, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. (наведені правові позиції містяться у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що дійсно проведення АТО на певних територіях сходу України є загальновідомою інформацією, тому ця обставина не потребує доведення Відповідачем-1.

Проте суд не надано доказів фактичної фінансової неспроможності Відповідача-1 виконати рішення суду повністю та у встановлений рішенням суду строк, а саме доказів відсутності коштів на рахунках та відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, чи яке Відповідач-1 міг би здати в оренду чи відчужили для отримання необхідних для виконання рішення суду коштів. Також Відповідачем-1 не надано доказів, що така фінансова неспроможність викликана саме через проведення АТО, а не є господарським прорахунком чи умисним допуском погіршення фінансового стану підприємства, оскільки він часу указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», що пов'язано з проведенням антитерористичної операції на сході України, та до прийняття Відповідачем-1 рішення про тимчасове припинення діяльності підприємства, минув рік.

Відповідачем-1 також не надано суду обґрунтованого розрахунку та письмових доказів розміру збитків, завданих підприємству через проведення АТО, чим також не доведено фінансової неспроможності виконати рішення суду, а одні лише його посилання Відповідача-1 на відсутність кошів, належними доказами не є. Доказів відсутності прибутку також надано не було.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, за змістом поданої заяви про відстрочку виконання рішення Відповідач-1 посилається на проведення АТО на певних територіях сходу України, як на обставину непереборної та незалежної від Відповідача-1 сили, тобто, як на форс-мажорну обставину. Проте за змістом статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Суд також враховує матеріальні інтереси сторін та їх фінансовий стан, і зокрема, що Відповідачем-1 не доведено його фінансової неспроможності, і також не обгрунтвоано належними засобами доказування необхідності відстрочення рішення саме до 02.08.2015, тобто не обгрунтвоано, з яких джерел Відповідач-1 передбачає надходження коштів, при тому, що сам посилається на неможливість проводити прибуткову господарську діяльність та фінансову неспроможність.

Натомість суд враховує, що присуджена до стягнення заборгованість є великою, а отже суттєво вплине на матеріальний стан Позивача, зокрема, якого на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 було віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації. Отже, Позивач, як суб'єкт ринку банківських послуг у нестабільний для економіки України час потребує вчасного фінансування, в тому у вигляді повернення йому раніше наданих банком кредитних коштів та несплачених процентів за користування ними. Суд також приймає до уваги, що всі Відповідачі, в тому числі Відповідач-1, були винними у виникненні даного спору, оскільки вчасно не розрахувалися з Позивачем.

Отже, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, суд не знайшов передбачених ст. 121 ГПК України підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 у справі №910/2756/14 до 02.08.2015 відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Літвінова М.Є.