Постанова

від 06.11.2014 по справі 910/14554/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа№ 910/14554/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

За участю представників:

від позивача: Ташлицька Н.М. - представник за довіреністю,

від відповідача: Костюк А.І. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» (за вх. №8503/14)

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р.

у справі №910/14554/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест»

про стягнення 150 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» (далі-відповідач) про стягнення 150 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №38 від 26.03.2012 р. позивач поставив відповідачу товар, а останній натомість свого грошового зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 42 321,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6 624,54 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 75 661,23 грн. та збитків у розмірі 25 392,83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року у справі №910/14554/14 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГА» основний борг у розмірі 42 321,40 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 75 661,23 грн., неустойку у розмірі 6 085,59 грн., збитки у розмірі 25 392,83 грн. та судовий збір у розмірі 2 989,22 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 13.08.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити частково; стягнути на користь позивача основний борг у розмірі 42 321,40 грн. та неустойку у розмірі 6 085,59 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи; неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу №38 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати за нього певну грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною цього Договору. Якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, вказаному у специфікації (накладній). Специфікації (накладні) можуть містити і іншу інформацію про товар, у тому числі категорії насіння, їх схожість, вологість.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі специфікації або без неї.

У пункті 3.1 Договору передбачені обов'язки покупця за даним Договором, а саме:

- під час реалізації товару покупець зобов'язаний надавати лише ті вказівки та рекомендації до застосування, що наведені у друкованих матеріалах по товару (п. 3.1.1 Договору);

- на протязі строку дії Договору, а також після його закінчення, покупець зобов'язаний не розкривати інформацію, що стала відома покупцю відносно продажу або виробництва товару (п. 3.1.2 Договору);

- покупець зобов'язаний самостійно нести відповідальність за всі збитки, що виникли у нього або третіх осіб внаслідок неправильного зберігання, транспортування, реалізації або застосування товару (п. 3.1.3 Договору);

- покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності до п. 4 (умови оплати товару) цього Договору (п. 3.1.4 Договору);

- покупець зобов'язаний забезпечити протягом 20-ти днів з моменту доставки товару належне зберігання його на своєму складі у випадку відмови від прийняття товару (п. 3.1.5 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначені умови повної оплати товару покупцем продавцю, а саме:

а) у разі, якщо сторони або їх представники підписали специфікацію та не узгодили строки оплати товару, то покупець повинен оплатити товар продавцю до його поставки, а саме протягом п'яти календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації;

б) у разі, якщо сторони або їх представники не підписали специфікацію, однак продавцем був наданий покупцю рахунок-фактура, у якому міститься термін "передоплата", то покупець повинен оплатити партію товару по такому рахунку до її поставки, а саме протягом одного календарного дня (строк дії рахунку-фактури) з моменту виписки рахунку-фактури. Якщо оплата товару по такому рахунку-фактурі була здійснена покупцем по закінченню одного календарного дня, то продавець зобов'язується, на власний розсуд, або повернути сплачену покупцем суму, або поставити товар, що передбачений у рахунку-фактурі;

в) у разі, якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, у якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує товар у відповідності з вказаним графіком. Графік оплати товару може бути передбачений в окремо підписаному сторонами або їх представниками документі, який буде також невід'ємною частиною Договору;

г) у разі, якщо поставка конкретної партії товару не узгоджена сторонами у відповідній специфікації (здійснюється без специфікації), то покупець оплачує продавцю товар за видатковою накладною протягом п'яти календарних днів з дати прийняття товару.

Якщо продавцем був наданий рахунок-фактура, у якому міститься посилання на передоплату або вказаний строк оплати у видатковій накладній, і разом з тим сторонами був узгоджений певний графік оплати товару, а також в інших випадках, коли оплата товару може бути здійснена покупцем у той або інший термін, покупець у будь-якому випадку зобов'язується повністю оплатити товар до закінчення пізнішого строку, що вказаний у видатковій накладній або специфікації, або рахунку-фактурі.

Відповідно до п.4.6 Договору продавець має право на дострокове виконання зобов'язання з передачі відповідної партії товару покупцю. У цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити товар за відповідним графіком оплати, а у разі його відсутності покупець зобов'язаний оплатити отриманий від продавця товар протягом п'яти календарних днів з моменту оформлення відповідної видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу №38 від 26.03.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 442 785,68 грн., що підтверджується видатковими накладними № 377 від 02.07.2012 на суму 22 321,44 грн., № 370 від 18.06.2012 на суму 77 343,24 грн., № 284 від 15.05.2012 на суму 10 960,80 грн., № 283 від 15.05.2012 на суму 24 532,64 грн., № 282 від 15.05.2012 на суму 42 041,28 грн., № 238 від 08.05.2012 на суму 29 567,52 грн., № 175 від 27.04.2012 на суму 43 602,60 грн., № 149 від 24.04.2012 на суму 78 000,00 грн., № 150 від 24.04.2012 на суму 111 765,60 грн., № 42 від 26.03.2012 на суму 2 650,56 грн., а також специфікаціями № 1 від 26.03.2012р., № 2 від 09.04.2012р., № 3 від 09.04.2012р., № 4 від 24.04.2012р., № 4/1 від 26.04.2012р., № 5 від 08.05.2012 р., № 5/1 від 15.05.2012 р., № 5/2 від 15.05.2012р., № 6 від 18.06.2012р., № 7 від 02.07.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи. Зазначені документи підписані обома сторонами та скріплені печатками. Факт отримання товару підтверджується довіреностями ААА № 194363 від 28.06.2012р., ААА № 194354 від 24.05.2012р., ААА № 194352 від 18.05.2012р., № 7 від 24.05.2012 р.,№ 8 від 24.04.2012р., № 4 від 26.03.2012 р., підписаними представниками відповідача та скріпленими печаткою.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем вартість поставленого товару була оплачена частково у розмірі 400 464,28 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з особового рахунку позивача, а заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних товар становить 42 321,40 грн.

Дана обставина апелянтом не оспорюється.

04.03.2013 р. та 13.05.2014 р. позивачем на адресу відповідача були надіслані вимоги №5 та № 29 відповідно, в яких ТОВ "ВОГА" просило ТОВ "Садагроінвест" погасити існуючу заборгованість. Однак зазначені вимоги залишились без відповіді.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним на думку позивача виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті отриманого згідно Договору та видаткових накладних товару.

Договір №38 від 26.03.2012р. є Договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст п. 4.1 пп. "в" Договору, грошове зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане згідно графіків, які містяться у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Проте, відповідач в порушення умов Договору оплату за поставлений товар у встановлений Договором строк не здійснив, та станом на день винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 42 321,40 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 42 321,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно із ч.2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір неустойки встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 8.4.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 3.1.4 Договору покупець сплачує продавцю неустойку, зверх збитків, у розмірі 05% від суми боргу за кожен день в незалежності від вини. Нарахування неустойки зупиняється через один рік від дати, коли зобов'язання з оплати товару повинно було бути виконано покупцем.

Таким чином, сторонами в Договорі погоджено інший порядок нарахування пені.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, з відповідача судом правомірно стягнуто 6 085,59 грн. пені. Дана обставина апелянтом не оспорюється.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 75 661,23 грн., судова колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 названого Кодексу).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що з дня, коли товар повинен бути оплачений, продавець має право вимагати від покупця, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, зверх неустойки та збитків.

Крім того, п.4.4 Договору встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами:

а) 0,1 % від неоплаченої ціни товару за специфікацією (у випадку її відсутності за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем;

б) 0,5 % від неоплаченої ціни товару за специфікацією (у випадку її відсутності за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, вказаних у пункті "а" п. 4.4 даного Договору;

в) 3 % від неоплаченої ціни товару за специфікацією (у випадку її відсутності за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, вказаних у пункті "б" п. 4.4 даного Договору;

Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та сума, від якої будуть нараховуватись проценти, можуть бути передбачені у специфікації або іншому узгодженому сторонами або їх представниками документі.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку сума правомірно нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, яка підлягає стягненню з відповідача становить 662 753,10 грн.

При цьому, позивачем з урахуванням скрутного фінансового становища відповідача заявлено до стягнення суму відсотків частково, у розмірі 75 661,23 грн.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 75 661,23 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 25 392,83 грн. збитків, судова колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і не отриманого доходу.

Умовами підпункту 8.4.2 Договору сторони визначили, що у випадку, якщо покупець прострочить оплату товару більш, ніж на 60 календарних днів, то крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш, ніж на 100 днів, то 40% від ціни неоплаченого товару, якщо більш, ніж на 200 днів, то 60% від ціни неоплаченого товару.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 25 392,83 грн. збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Викладене узгоджується з висновками суду касаційної інстанції, зокрема, в постанові від 09.02.2011р. №10/019-10 та від 24.02.2014 №902/939/13.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест» (за вх. №8503/14) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі №910/14554/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року у справі №910/14554/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/14554/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 11.11.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов