Ухвала

від 05.11.2014 по справі 803/1217/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 9712/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Затолочного В.С. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макро Маркет» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Яремче Івано-Франківської обл. Державної податкової служби до Приватного підприємства «Макро Маркет» про примусове стягнення податкового боргу з банківських рахунків та за рахунок готівкових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.05.2013р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у м.Яремче Івано-Франківської обл. Державної податкової служби звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують відповідача Приватне підприємство /ПП/ «Макро Маркет», та за рахунок готівкових коштів, що належать відповідачу, суму заборгованості в розмірі 25262 грн. 47 коп. (а.с.2-4).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. заявлений позов задоволено; стягнуто з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують платника податків ПП «Макро Маркет» податковий борг у розмірі 25262 грн. 47 коп. на користь місцевого бюджету смт.Ворохта (а.с.34-36).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ПП «Макро Маркет», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.41 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що виносячи спірне рішення, суд не врахував тієї обставини, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого податковим органом нараховані податкові зобов'язання, є розірваним у вересні 2011 року.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Податкового кодексу /ПК/ України, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.5 ст.41 ПК України).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, за відповідачем ПП/ «Макро Маркет» значиться за липень-грудень 2012 року податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 25262 грн. 47 коп.

Вказана заборгованість стверджується даними облікової картки платника податків, довідкою податкового органу № 510/10/19-041/17 від 18.05.2013р., податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік; відомостями про наявні земельні ділянки (а.с.7-8, 9, 10, 26-27).

У зв'язку з несплатою суми податкового боргу та на виконання ст.59 ПК України позивачем була скерована на адресу відповідача податкова вимога № 46 від 03.11.2011р. на суму 4065 грн. 02 коп. (а.с.21).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу, доказів погашення якого останнім не представлено, не було здобуто таких судом під час розгляду справи по суті, через що заявлений позов підлягає задоволенню.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що жодних доказів розірвання у вересні 2011 року договору оренди земельної ділянки від 23.06.2008р. (із терміном дії до 23.06.2013р.), укладеного між відповідачем та Ворохтянською селищною радою, апелянтом не представлено.

Разом з тим, 20.02.2012р. позивачем подано до ДПІ в м.Яремче податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності), згідно якої нараховано орендну плату за землю на 2012 рік в розмірі 50524 грн. 99 коп.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11 ст.56 ПК України).

Позивачем проведено часткову сплату суми задекларованої орендної плати за земельну ділянку в розмірі 25262 грн. 47 коп. (за липень 2012 року по терміну сплати 30.08.2012р. - 4210 грн. 42 коп., за серпень 2012 року по терміну сплати 30.09.2012р. - 4210 грн. 42 коп., за вересень 2012 року по терміну сплати 30.10.2012р. - 4210 грн. 42 коп., за жовтень 2012 року по терміну сплати 30.12.2012р. - 4210 грн. 42 коп., за листопад 2012 року по терміну сплати 30.12.2012р. - 4210 грн. 42 коп., за грудень 2012 року по терміну сплати 30.01.2013р. -4210 грн. 37 коп.

Також будь-які зміни (виправлення або уточнення) у подану податкову звітність позивачем не вносилися.

Оцінюючи в сукупності вищевказані обставини, приймаючи до уваги самостійне декларування позивачем грошових зобов'язань по орендній платі за землю, часткову сплату до бюджету нарахованих сум орендної плати, колегія суддів не вбачає правових підстав для звільнення позивача від обов'язку сплати орендної плати за землю.

За таких умов доводи апелянта про неправомірність нарахування орендної плати слід вважати безпідставними та необґрунтованими.

Також враховуючи пріоритетність застосування ПК України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо укладення, розірвання чи продовження договору оренди землі не може бути перешкодою для вирішення питання про стягнення плати за землю за умови фактичного користування земельною ділянкою.

Податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень податкових органів не належать.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макро Маркет» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. в адміністративній справі № 803/1217/13а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.С.Затолочний

Н.В.Савицька