Рішення

від 28.10.2014 по справі 4/651

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/651 28.10.14 За позовом Прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"

треті особи: 1. Київська міська державна адміністрація Головне управління земельних ресурсів м. Києва

2. Комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство"

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від прокуратури Немикіна А.А. - посв.

від позивача Самелюк К.О. за дов.;

від відповідача Гриньковський С.П. - за дов.,

від третьої особи 1 не з'явився

від третьої особи 2 Свистанюк О.Л. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить: зобов'язати Мале підприємство "Київ-Карпати" (відповідача) привести у придатний стан для використання за цільовим призначенням стан земельної ділянки лісового фонду, яку воно займає по Броворському проспекту,32-а поблизу КПП ДАІ "Биківня" Дніпровського лісопаркового господарства і повернути її за належністю; за рахунок Малого підприємства "Київ-Карпати" знести незаконно встановлені та споруджені за вказаною адресою тимчасові та капітальні архітектурні форми, які експлуатуються в цілях громадського харчування.

Прокурор в позовній заяві надав обґрунтування позовних вимог: як зобов'язання повернути земельну ділянку, яка витікає із чинного законодавства у результаті самовільного використання земельної ділянки відповідачем та застосування наслідків передбачених ст. 212 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2005р. провадження у справі було зупинено до розгляду справи №30/396-А.

Суд зобов'язував сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

На неодноразові звернення суду до сторін, прокурор не повідомив суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р., за клопотанням Відповідача, допущено правонаступництво у справі, а саме замінено Мале підприємство "Київ-Карпати" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати".

Суд до початку розгляду справи після поновлення провадження у справі надав можливість прокурору уточнити свої позовні вимоги, у відповідності до правил ст.22 ГПК України.

Прокурор Дніпровського району міста Києва неодноразово уточнював свої позовні вимоги.

Так, 23.06.2014р. Прокурор Дніпровського району міста Києва подав до господарського суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ - Карпати" (відповідача) привести у придатний стан для використання за цільовим призначенням стан земельних ділянок лісового фонду по Броварському проспекту,32-а поблизу КПП ДАІ "Биківня" Дніпровського лісопаркового господарствао.н.66:455:0001,66:455:0020 площею 0,46 га і повернути їх за належністю; за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" знести незаконно встановлені та споруджені по Броварському проспекту,32-а поблизу КПП ДАІ "Биківня" Дніпровського лісопаркового господарствао.н.66:455:0001,66:455:0020 тимчасові та капітальні архітектурні форми, які експлуатуються в цілях громадського харчування.

16.10.2014р. в судовому засіданні прокурор подав Заяву від 15.10.2014р. 336-96528 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ - Карпати" звільнити та повернути Київській міській раді земельну ділянку по Броварському проспекту,32-а поблизу КПП ДАІ "Биківня" Дніпровського лісопаркового господарства о.н.66:455:0001,66:455:0020 площею 0,46 га.

Прокурор в уточненні позовної заяви від 15.10.2014р. 336-96528 також обґрунтовує позовні вимоги як зобов'язання повернути земельну ділянку, яка витікає із чинного законодавства у результаті самовільного використання земельної ділянки відповідачем, з посиланням на ст. 212 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнаний статус Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 16 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Одночасно з цим, ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності до ст.13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, являються об'єктами права власності народу України. Від імені українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.ст. 116,123,124 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності мають право на землю тільки з підстав, користування земельною ділянкою, яке виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує це право та його державної реєстрації. Передбачено також право на оренду земельної ділянки, яке виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що засвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Документи про набуття права власності на землю або на право користування земельною ділянкою, в тому числі на оренду земельної ділянки видаються на підставі відповідних рішень органів самоврядування.

Згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься обов'язок щодо розпорядження землями, які віднесені до комунальної або державної форми власності.

Згідно рішення Київради від 20.09.1983 року №1547, спірна земельна ділянка відведена управлінню «Київміськшляхбуд» виконкому Київської міськради.

Комунальна корпорація "Київавтодор " , як правонаступник управління "Київміськшляхбуд " виконкому Київської міської ради припинила право користування частиною земельної ділянки площею 0,15 га, яка раніше була надана управлінню "Київміськшляхбуд " виконкому міськради для реконструкції та будівництва автошляху Ленінград - Київ - Одеса у зв'язку з розміщенням пункту громадського харчування МП "Київ-Карпати" .

Згідно розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м.Києва №691 від 24.10.1996 року МП "Київ-Карпати" з метою покращення обслуговування відвідувачів дозволено розмістити господарські приміщення і виконати благоустрій прилеглої території з розміщенням архітектурних малих форм біля пункту громадського харчування за адресою м.Київ, Броварський проспект поблизу КПП ДАІ

" Биківня " .

Згідно договору купівлі - продажу від 21 листопада 1997 року МП "Київ-Карпати" придбало у ЗАТ "Київтрансекспедиція " павільйон контрольно-диспетчерського пункту розміщеного на вказаній земельній ділянці.

Згідно Розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації №705 від 21.08.1998 року надано в оренду МП "Київ-Карпати" вказану вище земельну ділянку для подальшого користування для обслуговування пункту громадського харчування.

Згідно рішення Київської міської ради №153/874 від 08.06.2000 року дозволено МП "Київ-Карпати" місце розташування закладу громадського харчування на земельній ділянці за адресою Броварський проспект (поблизу КПП ДАІ " Биківня " ) площею 0,15 га за рахунок земель відведених раніше рішенням №1547 від 20.09.1983 року управлінню "Київміськшляхбуд " .

Згідно проекту, затвердженого Київським головним управлінням архітектури 2002 року, реконструйовано вказаний павільйон в заклад громадського харчування МП "Київ-Карпати" . Цей проект передбачав облаштування та впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території, побудову на прилеглій земельній ділянці доріжок, майданчиків, малих архітектурних форм. Цей проект було погоджено з відповідними органами та службами, про що є відмітки у самому проекті та в копіях листів - погоджень, які в ньому містяться.

24.01.2002р. між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою укладено договір про резервуванняя земельної ділянки площею 0,1478 га на пр-ті Броварському поблизу КПП " Биківня " , яким обумовлено порядок користування земельною ділянкою до належного її документального оформлення, оплати за таке користування. В преамбулі договору вказано, що межі спірної земельної ділянки перенесені в натуру і зазначені на плані, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно листів доручень Київського міського голови від 20.02.2003 року №4871, Київської міської ради від 27.12.2004 року №22-ПК-6291 та технічним завданням ТОВ

" Транспроект " розроблено проект землеустрою.

Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища висновком 10.07.2007 року за № 19-6818, Головне управління охорони культурної спадщини висновком від 11.05.2007 року №3218 погодили відведення земельної ділянки МП "Київ-Карпати" .

На замовлення відповідача розроблений проект землеустрою №ТПВ-7653 від 12.11.2008 року був поданий в Київраду, все було узгоджено з посадовими особами Київради.

В матеріалах справи є лист Державного агентства земельних ресурсів України від 16.09.2014р. за № 28-26-0.3-4914/2-14 про те, що до цього часу проект землеустрою знаходиться на узгодженні.

На підставі ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міської ради в сфері регулювання земельних відносин на території міста відноситься здійснення контролю за виконанням і охороною земель комунальної власності, дотримання земельного, екологічного законодавства, надання земельних ділянок в користування, передача їх у власність із земель комунальної власності.

Виконуючи зазначені функції 04.06.2014 року Департаментом земельних ресурсів було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Броварський,32-а, о.н.66:455:0001,66:455:0020 площею 0,46 га, яка перебуває обліковується за МП "Київ - Карпати", про що було складено акт в якому зазначено, що на момент перевірки на земельних ділянках н.66:455:0001,66:455:0020, на площі 0,46га розміщені комплекс будівель та споруд закладу громадського харчування "Легенда" (ресторан, магазин продуктів, альтанки та допоміжні споруди). Документів стосовно суб'єкта господарювання, який на теперішній час використовує земельну ділянку під будівлями та спорудами не надано.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України передача в користування земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації.

На підставі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки визначається як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Із зазначеного визначення витікає, що під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти заволодіння земельною ділянкою, без законних підстав та яке відбувається з порушенням порядку надання земельних ділянок, здійснюється без відведення землі в натурі й одержання відповідного документу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою площею 0,46га по проспекту Броварський,32-а, в м. Києві на підставі розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва №691 від 24.10.1996 року, згідно Розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації №705 від 21.08.1998 року земельну ділянку надано для подальшого користування для обслуговування пункту громадського харчування, 10.12.1998р. укладений договір оренди на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за №652 від 21.12.1998р., 24.01.2002р. між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою укладено договір про резервуванняя земельної ділянки площею 0,1478 га, в подальшому було виконано відведення в натурі меж вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується актом відведення в натурі меж земельних ділянок від 06.10.2003р

Таким чином, відповідач самостійно не займав земельну ділянку, а протягом певного періоду з 1996 року по 2014 року користувався земельною ділянкою із дозволу органу, який виконує функції власника щодо земель комунальної та державної власності.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати Відповідачем земельного податку за спірну земельну ділянку.

Матеріалами справи доведено, що Відповідач у встановленому законом порядку отримав на це відповідні рішення компетентних органів, розробив відповідну технічну документацію, своєчасно подав необхідні документи на оформлення свого права користування спірною земельною ділянкою до Київської міської ради, рішення щодо відведення земельної ділянки не прийнято не з його вини, відмови щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" не отримано.

Відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Тому, суд вважає, що позивачем не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем через що не можливо застосовувати до цих правовідносин наслідки ст.212 Земельного кодексу України.

Таким чином, твердження Прокурора, що самовільне зайняття малим підприємством "Київ-Карпати" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати") спірної земельної ділянки порушує інтереси держави в сфері землекористування є необґрунтованим.

З урахуванням волевиявлення органу, який виконує функції власника земель державної та комунальної власності щодо припинення земельних правовідносин з відповідачем через закінчення дії договору оренди землі та не повернення останнім орендованої земельної ділянки у добровільному порядку, орган самоврядування мав визначитись із способом захисту порушеного права у відповідності до чинного законодавства, зокрема. ст.ст.16, 525 ЦК України, та вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором, зокрема повернення у належному стані земельної ділянки орендодавцю після закінчення дії договору.

Крім того, відповідачем надано суду копію витягу № 23841850 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про реєстрацію права власності відповідача на нерухомість, яка знаходиться на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що:

- у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

- якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

- у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

- у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

- у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Судом при прийняті рішення прийнято до уваги Постанову Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду № 14 від 26.12.2011, № 10 від 17.10.2012, № 3 від 16.01.2013, № 8 від 29.05.2013, № 13 від 17.12.2013, № 6 від 10.07.2014).

" 3.1. Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку . З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають ".

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що прокурором недоведені позовні вимоги щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки Київській міській раді земельну ділянку по проспекту Броварський,32-а, в м. Києві, по близу КПП ДАІ "Биківня" о.н.66:455:0001,66:455:0020 площею 0,46 га, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора не задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір не відшкодовується та не стягується в Державний бюджет України.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.11.2014р.

Суддя І.І.Борисенко