Рішення

від 10.11.2014 по справі 922/4638/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р.Справа № 922/4638/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Військового прокурора Черкаського гарнізону, м. Черкаси в інтересах держави в особі 1) Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ; 2) Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко технолоджі", м. Харків про стягнення 3431,96 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Волика О.Г. службове посвідчення №012011 від 30.10.12 р.;

1-го позивача - не з'явився;

2-го позивача - Ченцова О.Є. довіреність №10 від 01.04.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Державної служби України з надзвичайних ситуацій; 2) Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко технолоджі", в якій прокурор просить: стягнути з відповідача: заборгованість згідно договору №291 від 25.06.2010 р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій заборгованість за обслуговування об'єкта за періоди з грудня 2011 р. по вересень 2014 р. в сумі 3323,16 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 13,27 грн., пеню у сумі 95,53 грн. Також прокурор просить розірвати договір №291 від 25.06.2010 р. укладений між Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Технолоджі" на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача по справі.

У позовній заяві прокурор виклав клопотання про забезпечення позову, а саме просив накласти арешт на грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача у межах заявленого позову.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначалося в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": п.3. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурором не надано доказів в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, про вчинення відповідачем будь-яких дій направлених на уникнення виконання рішення суду, тому суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник 1-го позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 03 листопада 2014 року письмові пояснення по справі за вх.№38294, в яких пояснив, що позовні вимоги заявлені Військовим прокурором Черкаського гарнізону підтримує та просить позов задовольнити.

Присутній представник 2-го позивача у судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримував та просив їх задовольнити, про що надав через канцелярію господарського суду Харківської області письмові пояснення за вх. №39482, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 30 жовтня 2014 року повернулась ухвала від 21 жовтня 2014 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд.140-Б, кв. 75, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників прокуратури та 2-го позивача господарським судом встановлено наступне.

25.06.2010 р. між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (2-ий позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Технолоджі" було укладено договір № 291 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів на окремих територій.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 2.1-2.4 вказаного договору на Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України зобов'язано: здійснювати добір основного особового складу "Аварійно-рятувальної служби" відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах. Постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць згідно з нормами виїзду на "Об'єкт" що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації; створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт; організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення.

Згідно з пунктами 3.12, 4.1, 4.2 договору, ТОВ "Еко Технолоджі" зобов'язано оплачувати постійне та обов'язкове страхування, вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 1 % від загальної суми вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта 9773,75 грн., а саме 97,74 грн. на місяць.

Згідно з пунктами договору 6.1, 6.2 договір вступає в силу з 01 липня 2010 року та може бути припинений у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно- рятувальним службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Відповідно до п. 5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором Аварійно-рятувальна служба та "Об'єкт" несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України свої зобов'язання за договором виконав належним чином та направив на адресу відповідача - ТОВ "Еко Технолоджі" рахунки за період з грудня 2011 р. по вересень 2014 р., які містяться у матеріалах справи (аркуші справи №16-24).

ТОВ "Еко Технолоджі" не розрахувалось за надані послуги за період з грудня 2011 р. по вересень 2014 р., у зв'язку із чим виникла заборгованість перед Державою в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України у розмірі 3323,16 грн.

Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України в порядку досудового врегулювання спору направлені на адресу відповідача листи - вимоги №182 від 01.04.2013 р., №352 від 13.08.2014 р. про необхідність сплати заборгованості та розірвання договору, які залишені відповідачем без розгляду.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3323,16 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, прокурор просить суд стягнути на користь держави в особі Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 13,27 грн. та пеню у сумі 95,53 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ст.638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За довідкою начальника фінансово - економічного відділення Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про заборгованість з договору №291 від 25.06.10 р. (аркуш справи №12-13), відповідач не сплачував орендну плату з грудня 2011 р. по вересень 2014 р., що є істотним порушенням умов договору, наслідком чого є розірвання договору за рішенням суду.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач ухилявся від оплати послуг за договором протягом тривалого часу 3 роки - спірний договір №291 від 25.06.2010 р. укладений між Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Технолоджі" на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій підлягає розірванню в судовому порядку, відповідно до цього позовні вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову - відмовити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Технолоджі" (61121, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 140-Б, кв. 75, код ЄДРПОУ 3638282) на користь держави в особі Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, код ЄДРПОУ 25576385) згідно договору №291 від 25.06.2010 р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій заборгованість за обслуговування об'єкта за періоди з грудня 2011 р. по вересень 2014 р. в сумі 3323,16 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 13,27 грн., пеню у сумі 95,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Розірвати договір №291 від 25.06.2010 р. укладений між Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, код ЄДРПОУ 25576385) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Технолоджі" (61121, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 140-Б, кв. 75, код ЄДРПОУ 3638282) на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Технолоджі" (61121, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 140-Б, кв. 75, код ЄДРПОУ 3638282) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 3045,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний