Постанова

від 11.11.2014 по справі 917/393/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа № 917/393/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю:

прокурора - Булулукова О.О. (посвідчення № 011116 від 21 серпня 2012 року);

представників:

відповідача - не з'явився,

3- особи - ОСОБА_1 (довіреність № 818 від 14 квітня 2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. № 2542 П\1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року у справі № 917/393/14

за позовом Кременчуцького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Кременчук

до Кременчуцької міської ради, м. Кременчук

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м.Кременчук

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.08.2014 року по справі № 917/393/14 (суддя Солодюк О.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Визнані недійсними п.п. 1.6., 1.8, п. 2 рішення Кременчуцької міської ради від 26.01.2010 року "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" та п.п. 1, 2 рішення Кременчуцької міської ради від 29.10.2013 року "Про продовження терміну дії особистих строкових сервітутів в м. Кременчуці" в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Стягнуто з Кременчуцької міської ради в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2014 року по справі № 917/393/14 скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити Кременчуцькому прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вважає, що місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції не було враховано, що спірне рішення Кременчуцької міської ради від 26.01.2010 року «Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці» було прийнято на підставі Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ України від 26.08.2009 року № 982, який діяв на той час. Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності хоча і був підзаконним актом, проте, регулював більш повно та детально спірні правовідносини на час винесення Кременчуцькою міською радою спірного рішення.

24.09.2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Кременчуцької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області - без змін (вх. 8235).

Прокурор вважає, зокрема, що спірне рішення Кременчуцької міської ради про надання особистого сервітуту було прийнято на підставі Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, який є підзаконним актом та не відповідає вимогам Закону. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам Закону, слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім того зазначає, що рішення Кременчуцької міської ради про продовження дії особистого сервітуту також не відповідає вимогам Закону, оскільки на момент прийняття такого рішення, Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності від 26.08.2009 року № 982 вже втратив чинність.

Також, спірні рішення ради не відповідають вимогам Закону, оскільки у відповідності до положень статей 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, передача в оренду земель, які є державною або комунальною власністю, права на яких підлягають продажу на земельних торгах.

Розгляд справи відкладався.

У призначене судове засідання представник Кременчуцької міської ради не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 52), подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій також просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.08.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцька міська рада діяла всупереч інтересам громади та вимогам статей 10,26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», приписам статей 12,123,124,134,135 Земельного кодексу України, та мала можливість розпоряджатись спірними земельними ділянками шляхом передачі їх в оренду, а не керуватись Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою КМУ України № 982 від 26 серпня 2009 року, який надавав дозвіл для встановлення земельного сервітуту та який є підзаконним актом та має нижчу юридичну силу в порівнянні з вищенаведеними нормами Закону.

Судова колегія частково не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області ХІІХ сесії п'ятого скликання від 26.01.2010 року "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" вирішено надати дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації готової їжі (без права реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива) по АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 36 кв.м. строком на три роки (п.1.6) (т. 1 а.с.154).

Відповідно до п.1.8 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області ХІІХ сесії п'ятого скликання від 26.01.2010 року "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" вирішено надати дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації готової їжі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 22 кв.м. строком на три роки (т. 1 а.с. 155)

Пунктом 2 цього Рішення зобов'язано суб'єктів господарювання в десятиденний строк укласти договір особистого строкового сервітуту.

02 червня 2010 року між Кременчуцькою міською радою (надавач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (набувач) укладений договір про встановлення особистого сервітуту, відповідно до якого надавач надав, а набувач прийняв об'єкт особистого строкового сервітуту - земельну ділянку площею 36 кв.м. по АДРЕСА_2 в строкове платне користування для розміщення стаціонарної малої архітектурної форми- торговельного павільйону для реалізації готової їжі (без права реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива) (т. 1 а.с.32-33).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 36 кв.м. станом на 08 лютого 2010 року становить 7853,76 грн. (280,16 грн. на 1 кв.м).

Договір від 02.06.2010 року про встановлення особистого сервітуту зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області, про що 15.06.2010 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041057500196.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області на ХХХVII сесії шостого скликання від 29.10.2013 року "Про продовження терміну дії особистих строкових сервітутів в м. Кременчуці" вирішено затвердити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності - торговельного павільйону для реалізації хліба та хлібобулочних виробів по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 13-14)

Продовжено з 15.06.2013 року строком на три роки з дати державної реєстрації речового права на земельну ділянку за умови виконання пунктів 1.2, 2.2 цього Рішення термін дії особистих строкових сервітутів, укладених між Кременчуцькою міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зареєстрованих 15 червня 2010 року за № 041057500196 (т. 1 а.с. 32-33) та №041057500201 (а.с.122-123), на підставі яких у користуванні перебували земельні ділянки площею 36 кв.м. (кадастровий № 5310436100:03:003:0223) та площею 22 кв.м. (кадастровий № 5310436100:08:005:0663) для розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - торговельного павільйону для реалізації готової їжі (без права реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива), у тому числі по угіддях : графа 42 - землі комерційного та іншого використання - 36 кв.м. та 22 кв.м., зі зміною функціонального призначення - для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності - торговельного павільйону для реалізації хліба та хлібобулочних виробів (код КВЦПЗ В 03.07) по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 шляхом укладання договору.

Встановлено плату за землю в розмірі 5% від грошової оцінки землі щорічно.

29.10.2013 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (надавач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (набувач) був укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту, відповідно до якого надавач надав, а набувач прийняв об'єкт особистого строкового сервітуту - земельну ділянку площею 36 кв.м. по АДРЕСА_2 в строкове платне користування для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності - торговельного павільйону для реалізації хліба та хлібобулочних виробів (т. 1 а.с.55-59).

Договір укладено на три роки з дати державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 36 кв.м. станом на 2013 рік становить 36 366,48 грн. (1010,18 грн. за 1 кв.м.).

29.10.2013 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (надавач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (набувач) був укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту, відповідно до якого надавач надав, а набувач прийняв об'єкт особистого строкового сервітуту - земельну ділянку площею 22 кв.м. по АДРЕСА_1 в строкове платне користування для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності - торговельного павільйону для реалізації хліба та хлібобулочних виробів (т. 1 а.с. 65-68).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 22 кв.м. станом на 2013 рік становить 37 099,48 грн. (1686,34 грн. за 1 кв.м.).

Договір укладено строком на три роки з дати державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Під час проведення перевірки, державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області складено довідку дотримання вимог земельного законодавства від 11.02.2014 року. Перевіркою встановлено, що рішенням Кременчуцької міської ради від 29.10.2013 року ФОП ОСОБА_2 продовжено строковий земельний сервітут на спірні земельні ділянки з порушенням вимог ст. 12, п.п.3,4 ст. 98, ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України (т. 1 а.с.21-22).

Результати перевірки послужили зверненню прокурора до суду з позовом про визнання недійсними п.п. 1.6., 1.8, п. 2 рішення Кременчуцької міської ради від 26.01.2010 року "Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці" та п.п. 1, 2 рішення Кременчуцької міської ради від 29.10.2013 року "Про продовження терміну дії особистих строкових сервітутів в м. Кременчуці" в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів зазначає, що до цивільного законодавства відносять низку підзаконних актів, які, хоча і стоять за ієрархією нижче Конституції, міжнародних договорів та законів, проте за певних обставин також є джерелами цивільного права. Це, наприклад, цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України (ч. 3 ст. 4 Цивільного кодексу України). Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України, які не можуть суперечити положенням ЦК України або іншого закону (ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України). До джерел цивільного законодавства також належать і нормативно-правові акти інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, але лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України, ЦК України та іншими законами (ч. 5 ст. 4 Цивільного кодексу України. При цьому, якщо ці нормативно-правові акти врегульовують права, свободи та обов'язки громадян або мають міжвідомчий характер, то підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Важливим є визначити період нормативно-правового акта, тобто термін, упродовж якого він має силу і є загальнообов'язковим для застосування. Цей період характеризується двома основними категоріями: набрання нормативно-правовим актом чинності і припинення дії нормативно-правового акта.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009 року затверджено Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок).

Постанова КМУ від 26.08.2009 року № 982 втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 548 ( 548-2011-п ) від 25.05.2011 року.

Цей Порядок розроблений відповідно до вимог законодавства з метою врахування органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень щодо розміщення малих архітектурних форм соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 7 Порядку, сільська, селищна, міська рада реєструє подану заяву про розміщення малої архітектурної форми і в місячний строк приймає рішення щодо попереднього погодження місця розташування малої архітектурної форми та уповноважує виконавчий орган або посадову особу сільської, селищної, міської ради (далі - уповноважений представник) передати суб"єктові господарювання перелік документів, які необхідно подати для прийняття рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту. Забороняється делегування зазначених повноважень комунальним та приватним підприємствам.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, отримавши необхідний пакет документів, звернувся до Кременчуцької міської ради із заявою про надання дозволу на розміщення малих архітектурних форм по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 36 кв.м. та по АДРЕСА_1 площею 22 кв.м.

Кременчуцька міська рада, керуючись вищезгаданим Порядком та статтями 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняла рішення від 26.01.2010 р. «Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці», яким, як зазначено було вже в цій постанові, надано дозвіл на розміщення торговельних павільйонів для реалізації готової їжі по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 36 кв.м. та по АДРЕСА_1 площею 22 кв.м. строком на 3 роки, та зобов'язала в місячний термін укласти договори особистого строкового земельного сервітуту та сплатити плату за договорами за період з дня прийняття рішення до дня державної реєстрації договорів.

На підставі вищевказаного рішення, між Кременчуцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було підписано договори про встановлення строкових земельних сервітутів від 2 червня 2010 р., зареєстровані в управлінні Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено записи від 15 червня 2010 року №041057500196 та №041057500201 відповідно.

Отже, виходячи з вищенаведеного, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були виконані усі вимоги чинного законодавства та прийнятих Кременчуцькою міською радою рішень щодо оформлення договорів про встановлення особистих строкових сервітутів для розміщення стаціонарних малих архітектурних форм.

Види права земельного сервітуту обумовлені статтею 99 Земельного Кодексу України. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Кременчуцька міська рада, яка при прийнятті рішення від 26.01.2010 року керувалась Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982, не порушувала вимоги діючого законодавства, оскільки даний Порядок був чинним на той час, його в установленому законом порядку не скасовано.

У зв'язку із чим, підстави для визнання недійсними п.п. 1.6, 1.8, п.2 рішення Кременчуцької міської ради від 26.01.2010 р. «Про розміщення малих архітектурних форм в м. Кременчуці» відсутні.

Щодо вимоги прокурора визнати п.п. 1, 2 рішення Кременчуцької міської ради від 29.10.2013 р. «Про продовження терміну дії особистих строкових сервітутів в м. Кременчуці» в частині оформлення особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд ФОП ОСОБА_2, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" до розмежування, відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлений порядок передачі земельних ділянок в оренду та визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приймаючи оскаржуване рішення від 29.10.2013 року «Про продовження терміну дії особистих сервітутів в м. Кременчуці», Кременчуцька міська рада не звернула уваги на той факт, що рішення про надання дозволу на встановлення особистого сервітуту Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, ґрунтувалось на умовах Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009 року, який втратив чинність на підставі Постанови КМУ № 548 (548-2011-п) від 25.05.2011 року «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації».

Тобто, Рішення Кременчуцької міської ради від 29.10.2013 року приймалось на підставі підзаконного акту, який втратив чинність, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, на момент прийняття рішення Кременчуцькою міською радою від 29.10.2013 року, дія договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, укладених в 2010 році, припинена згідно п. 5.2 Договру від 15.06.2010 року (закінчений строк, на який його було укладено).

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначений порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 2.34 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб.

З урахуванням вищевикладеного, за відсутності у Фізичній особи-підприємця ОСОБА_2 права на земельний сервітут, після закінчення терміну користування земельними ділянками, Кременчуцька міська рада повинна була розпорядитися спірними земельними ділянками шляхом передачі їх в оренду, з огляду на приписи Земельного законодавства з урахуванням того, що надання земельних ділянок у користування проводиться за результатами проведення земельних торгів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року по справі № 917/393/14 в частині визнання недійсним п.п.1.6, 1.8, п.2 рішення Кременчуцької міської ради «Про розміщення малих архітектурних форм у м. Кременчуці» від 26 січня 2010 року - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кременчук - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року у справі №917/393/14 в частині визнання недійсним п.п.1.6, 1.8, п.2 рішення Кременчуцької міської ради «Про розміщення малих архітектурних форм у м. Кременчуці» від 26 січня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 11.11.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.