Ухвала

від 30.09.2014 по справі 804/1144/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/1144/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Шестерня Н. О. (дов. від 25.12.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Дженаріс Сервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року

у справі № 804/1144/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженаріс Сервіс»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дженаріс Сервіс» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення №0005392201 від 12 грудня 2013 року на суму 260 418,75 грн., з яких 208 335,00 грн. - за основним платежем, 52 083,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та суперечать діючому законодавству.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що запит податкового органу про надання інформації не містить посилань на обставини, передбачені п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, за наявності яких податковий орган має право звернутись до платника податків із письмовим запитом, що, як наслідок, свідчить про відсутність правових підстав у відповідача для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач зазначає, що податковий кредит за товарами, які залишись при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість, не формувався, товари придбані у постачальника, який не мав статусу платника податку на додану вартість, а відтак у податкового органу відсутні підстави для визнання платником податків умовного продажу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що податковим органом не досліджено в ході перевірки та не надано відомостей про суму залишків товарів та необоротних активів, підтверджених належними доказами, не встановлено, чи вказані залишки були наявні у позивача на момент проведення перевірки, не досліджено факту нарахування податкового кредиту за такими товарами, що свідчить про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення. В іншому - апеляційна скарга мотивована доводами, викладеними в адміністративному позові.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість з 16.10.2012 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200077402, виданого Дніпропетровською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 383753804179.

12.07.2013 видане позивачу свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою позивача.

10.07.2013 листом №11693/10/15.2-25 з посиланням на пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем направлено на адресу позивача запит про надання документів та письмових пояснень щодо реалізації на території України товарів, які імпортовані за квітень 2013 року.

На означений запит 09.10.2013 позивач надав відповідь листом № 09/10/2013-01, в якому повідомив, що всі господарські операції, відображені у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту, відбувались у відповідності до видів діяльності товариства, що затверджено його Статутом. Позивач зазначив, що господарські операції по купівлі/продажу імпортних товарів у квітні 2013 року в повній мірі відображені в Загальному реєстрі податкових накладних та включені в податкових деклараціях з податку на додану вартість, переданих до податкового органу засобами електронної звітності та в строки, затверджені законодавством України. Разом з тим, документів, вказаних відповідачем у запиті №11693/10/15.2-25 від 10.07.2013, позивачем до податкового органу не надано.

22.10.2013 відповідачем прийнятий наказ №293, яким призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476) з питань дотримання податкового законодавства при реалізації на території України товарів, які імпортовані у квітні 2013 року. Повідомлення про проведення перевірки та копію наказу №293 від 22.10.2013 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням 25.10.2013.

На виконання наказу №293 від 22.10.2013 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання податкового законодавства при реалізації на території України товарів, які імпортовані у квітні 2013 року, за результатами якої складений акт №214/22-01/3837538 від 30.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 208335,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість за власним бажанням платника податків 12.07.2013 підприємство відповідно до вказаної норми повинно було самостійно здійснити умовне нарахування сум податку на додану вартість на вартість залишків товарів та необоротних активів в липні 2013 року.

Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари» залишки товарно-матеріальних цінностей на складі станом на 12.07.2013 складають 1041673,11 грн.

В податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року обсяг поставки складає 0,00 грн., коригування податкового кредиту до зменшення підприємством не здійснювалось.

Згідно даних ІС «Податковий блок», «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сума ПДВ по придбаним товарам від ТОВ «Рибна компанія Імперіал» та ТОВ «Ланіч ЛТД», які залишилися на складі позивача після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, віднесено до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005392201 від 12.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 260418,75 грн., в тому числі за основним платежем - 208335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52083,75 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається зі змісту запиту №11693/10/15.2-25 від 10.07.2013, відповідачем отримано інформацію щодо виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення позивачем норм податкового, валютного та іншого законодавства при реалізації на території України товарів, що імпортовані за квітень 2013 року, що й стало підставою для надіслання такого запиту. Вказаний запит містить посилання на норму Податкового кодексу України, яка передбачає право податкового органу витребувати письмовим запитом інформацію про господарські взаємовідносини платника податку з його контрагентами та право у разі неотримання або неповного отримання відповіді на такий запит - здійснити проведення невиїзної документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Про проведення перевірки позивач повідомлений до її проведення, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій податкового органу щодо призначення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача та її проведення.

По суті виявленого податковим органом порушення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.184.6 ст.184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Отже у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість за заявою такого платника податків ця особа зобов'язана визнати умовний продаж отриманих товарів за наявності умов, наведених у вказаній нормі.

Із змісту пункту 184.7 статті 184 ПК України випливає, що обов'язок платника податку стосовно визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах

Таким чином, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість об'єктом оподаткування є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Податковий орган, виходячи з досліджених в ході перевірки документів, інформації бази даних ІС «Податковий блок», «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», дійшов висновку про віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним товарам від ТОВ «Рибна компанія Імперіал» та ТОВ «Ланіч ЛТД», які залишилися на складі позивача після анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість, на загальну суму 208334,60 грн., що була включена до декларації з податку на додану вартість у квітні 2013 року.

Вказані сума складається з суми ПДВ у розмірі 166667,96 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Рибна компанія Імперіал» за договором поставки №0804/13-3 від 08.04.2013 та суми ПДВ у розмірі 41666,67 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Ланіч ЛТД» за договором поставки №7/04 від 25.04.2013.

Факт включення сум податку на додану вартість у складі отриманого товару від перелічених підприємств - контрагентів позивача в загальному розмірі 208334,60 грн. підтверджений наявними в матеріалах справи доказами: податковою декларацією з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року, додатком 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань по податковому кредиту в розрізі контрагентів», реєстром виданих та отриманих податкових накладних, що доданий до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (а.с.21-31).

Виявлений податковим органом в ході проведеної перевірки факт наявності залишку товару станом на 12.07.2013 на загальну суму 1041673,11 грн. позивачем не спростовується, підтверджується листом від 09.10.2013 № 09/10/2013-01, як не спростовується і той факт, що підприємством не визначено податкові зобов'язання по такому товару в порядку, встановленому п.184.7 ст.184 ПК України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність таких рішень, дій чи бездіяльності, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (ч.1 ст.71 КАС України).

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження наведених доводів щодо придбання товарів, які перебували на обліку позивача, без нарахування податкового кредиту.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що в останньому звітному (податковому) періоді на обліку позивача залишилися товари, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, позивачем не визнано умовний продаж таких товарів та не нараховані податкові зобов'язання виходячи із їх звичайної ціни.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновку податкового органу щодо порушення позивачем п.184.7 ст.184 ПК України, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0005392201 від 12.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 260418,75 грн., в тому числі за основним платежем - 208335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52083,75 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дженаріс Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 804/1144/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко