Постанова

від 06.11.2014 по справі 4/390

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 4/390 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.14 у справі№4/390 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." доТовариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" простягнення та спонукання повернути майно Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.11.14, у зв'язку з виходом із відпустки судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у її постійному складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Швець В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Браташов А.В. - за дов. від 16.12.13; від відповідача: Лесик М.А. - за дов. від 03.11.14

Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." у липні 2011 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" про зобов'язання відповідача повернути майно, передане за договором оренди від 23.04.08 №8.95. Водночас, позивач просив стягнути з відповідача 119 873,77 грн, з яких: 117825,67 грн заборгованості з орендних платежів, 2048,10 грн вартості пошкодженого майна. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 615, 629, 782 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.11 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.12 ( Мальченко А.О. - головуючий, Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 119873,77 грн боргу, 1198,73 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Водночас, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" повернути позивачеві майно в кількості 3657 одиниць, а саме: Балку Дока Н20 Эко Р 3,90 м (шифр 189931000) - 1540 одиниць, Балку Дока Н20 Эко Р 2,65м (шифр 189937000) - 2117 одиниць.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 19.04.12, перевірену постанову апеляційного суду від 16.01.12 залишив без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" залишив без задоволення. На виконання рішення у даній справі, Господарським судом міста Києва видано наказ від 10.02.12. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." 03.06.14 звернулось до суду першої інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 10.02.12 до виконання та видачу дублікату вказаного наказу. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник вказував на те, що 08.08.12 державним виконавцем Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 10.02.12. Водночас, 18.10.12 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві через фактичне місцезнаходження майна у місті Львові, у зв'язку з чим вказаний наказ було скеровано до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Разом з цим, 18.06.13 державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, з огляду на те, що даний наказ підлягає виконанню Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Однак, як вказував заявник, наказ від 10.02.12 та постанова від 18.06.13 були втрачені при поштовій пересилці і до виконання не пред'явлено, про що свідчить довідка Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.14, ухваленою суддею Борисенко І.І., заяву позивача задоволено. Поновлено строк для пред'явлення наказу до виконання та видано дублікат наказу від 10.02.12. Суд першої інстанції визнав доведеними обставини щодо втрати наказу та вказав на наявність виняткових обставин, через які позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права стягувача. Суд керувався приписами статей 115, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Верховець А.А.- головуючого , Остапенко О.М., Доманської М.Л., постановою від 02.09.14, перевірену ухвалу суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" залишив без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 1, 4 7 , 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, статей 23, 24 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 " Про судове рішення". На думку скаржника, суди безпідставно одночасно застосували приписи статей 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, і не врахували того, що однорічний строк на пред'явлення наказу до виконання на момент звернення позивача до суду із даною заявою не сплив, а відтак і не міг бути поновлений судом. Наголошує скаржник і на тому, що резолютивна частина ухвали від 15.07.14, не відповідає приписам статті 120 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона мала б відтворювати втрачений наказ і містити дату видачі останнього, а саме 10.02.12, а не дату видачі дубліката цього наказу. Від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу. Приписами статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік ухвал, котрі можуть бути оскаржені до апеляційного суду, зокрема окремо від рішення місцевого господарського суду, в апеляційному порядку, можуть бути оскаржені ухвали про видачу дублікату наказу та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. З матеріалів справи убачається, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції від 02.09.14 про залишення без змін ухвали місцевого суду від 15.07.14 щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу. Як установлено судами попередніх інстанцій, і це підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.11 стягнуто з відповідача на користь позивача 119873,77 грн боргу, 1198,73 грн державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" повернути позивачеві майно в кількості 3657 одиниць, а саме: Балку Дока Н20 Эко Р 3,90 м (шифр 189931000) - 1540 одиниць, Балку Дока Н20 Эко Р 2,65м (шифр 189937000) - 2117 одиниць. На виконання вказаного рішення, судом першої інстанції видано наказ від 10.02.12. Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." 03.08.12 звернулось до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про примусове виконання вказаного наказу, і 08.08.12 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №33725330. Втім, оскільки спірне майно знаходиться у місті Львові державним виконавцем 18.10.12 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з чим стягувач направив наказ від 10.02.12 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції. Судами також установлено, що 18.06.13 державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, і 26.07.13 ця постанова з оригіналом наказу від 10.02.12 скеровані на адресу стягувача. Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." звернулось до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу від 10.02.12 до виконання та видачу дублікату цього наказу, у зв'язку з його втратою при поштовій пересилці з Франківського відділу державної виконавчої служби, що унеможливлює пред'явлення наказу від 10.02.12 до виконання та виконання судового рішення у даній справі. Відповідно до статті 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал та постанов. Згідно зі статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". За приписами статті 116 цього ж Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видачі наказу у справі) визначені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання упродовж року , якщо інше не передбачено законом. Згідно зі статтею 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику. Таким чином, названою статтею визначено право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання. При цьому, відновлення такого строку можливе у разі наявності поважних причин пропуску такого пропуску, які оцінюються судом за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Порядок видачі дублікату наказу, у разі його втрати , унормований статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу ; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. Отже, необхідними умовами для видачі господарським судом дублікату наказу є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дублікату до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, і у разі якщо цей строк пропущено, звернення стягувача до суду із заявою про його поновлення. Дослідивши усі обставини, викладені в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В.", надавши оцінку наданим останнім документам на підтвердження своїх вимог, суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що наказ був втрачений та не пред'явлений до виконання з незалежних від стягувача обставин, обґрунтовано визнали поважними причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання та правомірно відновили його. Водночас, суди установили, що факт втрати наказу від 10.02.12, підтверджується довідкою Франківського ВДВС Львівського МУЮ, що у відповідності до статті 120 Господарського процесуального кодексу України вірно визнали підставою для видачі дубліката цього наказу. Не знайшов свого підтвердження матеріалами справи і довід скаржника про помилкове відновлення судом строку для пред'явлення наказу до виконання. Посилання скаржника на те, що резолютивна частина ухвали у справі не відповідає приписам статті 120 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона мала б відтворювати втрачений наказ і містити дату видачі останнього, а не дату видачі дубліката цього наказу визнається неспроможним, оскільки як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було видано дублікат наказу від 10.02.12 (139 арк.спр), який повністю відтворює втрачений наказ, у тому числі містить й дату видачі останнього, а не дату видачі дубліката. Щодо твердження скаржника про те, що саме в резолютивній частині ухвали має відтворюватись втрачений наказ, то цей довід визнається безпідставним, адже вимоги до змісту ухвали викладені в статті 86 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої резолютивна частина ухвали має містити висновок з розглянутого питання, і в даному випадку, ухвала господарського суду міста Києва від 15.07.14 повністю відповідає вимогам вказаної статті. Не підтверджується матеріалами справи і посилання скаржника на порушення судом приписів статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про судове рішення", адже суд апеляційної інстанції надав оцінку усім доводам відповідача, і мотиви їх відхилення відображені у постанові апеляційного суду. Враховуючи те, що рішення господарського суду у даній справі, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання, однак не було виконано через незалежні від заявника обставини, а саме через втрату під час поштової пересилки наказу від 10.02.12, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про наявність підстав для відновлення пропущеного строку та видачі дублікату наказу. За таких обставин, доводи скаржника про порушення судами норм процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, тому правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.14 у справі № 4/390 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т. Гоголь

В.Швець