Ухвала

від 23.10.2014 по справі 804/7223/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/58325/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Борисенко І.В.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стальінвестпром» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000152204 від 20 травня 2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

19 червня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000152204 від 20 травня 2013 року скасовано.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що у Товариства наявні всі необхідні документи, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, на підтвердження реальності господарської операції із контрагентами, які надають право на формування відповідних показників при обчисленні податку на додану вартість.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 15 квітня 2013 року до 19 квітня 2013 року ДПІ здійснила позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Ривс» за період лютий, березень, червень-вересень 2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період червень-листопад 2012 року, ТОВ «Старт Д» за період червень-листопад 2012 року, ПП «Полюс» за період лютий, березень 2012 року щодо їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої 19 квітня 2013 року був складений акт перевірки.

У цьому акті зазначено, що Товариство порушило п. 198.2, п. 198,3 п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у розмірі 267 193,00 грн.

20 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000152204, яким Товариству була збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 333 991,25 грн., в тому числі за основним платежем - 267 193,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66 798,25 грн.

При перевірці ДПІ зазначила про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення Товариством операцій з постачальником TOB «Ривс» за період лютий, березень, червень - вересень 2012 року, TOB «Ангстрем Континенталь» за період липень, вересень 2012 року, TOB «Старт Д» за період червень - листопад 2012 року, ПП «Полюс» за період лютий - березень 2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ Товариством були надані первинні документи щодо господарської діяльності з зазначеними контрагентами, однак ДПІ не була надана належна оцінка зазначеним документам та поставлено під сумнів правовідносини контрагентів Товариства з третіми особами.

Здійснені господарські операцій Товариства з контрагентами підтверджуються податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, оформленими при виконанні договірних зобов'язань.

Товари і послуги, отримані Товариством від контрагентів, призначені для використання у власній господарській діяльності і були використані в оподатковуваних операціях в межах власної господарській діяльності.

Розрахунки з контрагентами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не спростовується ДПІ.

Крім того, перевіркою не встановлена невідповідність первинних документів, наданих Товариством, та не наведено жодного порушення Товариством правил бухгалтерського та податкового обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що висновки ДПІ про нікчемність угод були зроблені не на підставі первинних документів, а з огляду на матеріали перевірки контрагентів, які не мають жодного відношення до бухгалтерського чи податкового обліку Товариства.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є реальність здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначили, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Борисенко І.В.

Юрченко В.П.