Вирок

від 16.04.2014 по справі 545/2506/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2506/13-к

Номер провадження 11-кп/786/129/14

Категорія: ч.1 ст. 190 КК України - Н.Т.

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

виправданої ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Решетилівського району, який затверджував обвинувальний акт на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2013 року.

Цим вироком :

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Мала Шкурупіївка Решетилівського району Полтавської області, українка, громадянка України, із середньою освітою, інвалід 2 групи, одружена, неповнолітніх дітей не має, зареєстрована та фактично проживаюча в АДРЕСА_1 , раніше не судима,

- за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України визнана невинуватою та виправдана за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

У задоволенні уточненого позову Управління Пенсійного Фонду України в Решетилівському районі Полтавської області до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочинів у сумі 233 100,54 гривень відмовлено за безпідставністю.

По справі вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_10 , яка обвинувачувалася у використанні завідомо підроблених документів та заволодінні чужим майном шляхом обману у особливо великих розмірах, за ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України виправдана, за відсутністю в діях складу злочину.

Як зазначено в обвинувальному висновку влітку 2004 року, ОСОБА_10 , будучи жителькою АДРЕСА_1 , маючи на меті встановити факт участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 по 09 червня 1987 року та з 11 по 15 червня 1987 року, отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та отримання підвищеної пенсії, тобто, незаконного заволодіння грошима Управління Пенсійного фонду України у Решетилівському районі Полтавської області, - звернулася до працівників ВАТ «Решетилівське АТП» з проханням видати їй виписки з наказів про відрядження водіїв: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими вона їздила у червні 1987 року до м. Чорнобиль. В подальшому, від невстановлених осіб ВАТ «Решетилівське АТП» отримала завідомо для неї підроблені шляхом повного виготовлення виписку із наказу начальника «Решетилівського АТП-15344» № 26 від 01.06.1987 року про відрядження водія вантажного автомобіля ОСОБА_13 до м. Чорнобиль Київської області для перевезення вантажу Решетилівському заводу «Металіст» строком із 01 по 09 червня 1987 року, виписку із наказу начальника «Решетилівського АТП-15344» № 26 від 15.06.1987 року про відрядження водія вантажного автомобіля ОСОБА_12 до м. Чорнобиль Київської області для перевезення вантажу Решетилівському заводу «Металіст» строком із 11 по 15 червня 1987 року, на яких був підроблений підпис голови правління «Решетилівське АТП-15344» ОСОБА_14 , поставлений відтиск печатки ВАТ «Решетилівське АТП-15344» (ідентифікаційний код 03118185) та завищені терміни відрядження водіїв ОСОБА_13 на 5 днів, а водія ОСОБА_12 на 2 дні.

Відповідно до наказу начальника «Решетилівського АТП-15344» № 24 від 01.06.1987 року водій вантажного автомобіля ОСОБА_11 був відряджений у м. Чорнобиль Київської області для перевезення вантажу Решетилівському заводу «Металіст» строком із 01 по 04 червня 1987 року.

Відповідно до наказу начальника «Решетилівського АТП-15344» № 26 від 15.06.1987 року водій вантажного автомобіля ОСОБА_12 був відряджений у м. Чорнобиль Київської області для перевезення вантажу Решетилівському заводу «Металіст» строком із 11 по 13 червня 1987 року.

На підставі наказу міністра автотранспорту УССР № 91 від 29.04.1986 року «Решетилівське АТП-16041» перейменовано в «Решетилівське АТП-15344», а згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України № 180-АТП від 14.12.1995 року «Решетилівське АТП-15344» перейменовано у ВАТ «Решетилівське АТП-15344».

У подальшому ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підроблені виписки із наказів начальника «Решетилівського АТП-15344» № 26 від 01.06.1987 року та № 26 від 15.06.1987 року використала шляхом їх подання 20 вересня 2004 року до Решетилівського районного суду Полтавської області для встановлення факту її участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 по 09 червня 1987 року та з 11 по 15 червня 1987 року, що саме у вказані періоди вона, перебуваючи у відпустці відповідно до наказу № 46 з 04 по 25 червня 1987 року, була відкликана із відпустки та перевозила вантаж із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до м. Чорнобиль.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2004 року ОСОБА_10 встановлено факт її участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 по 09 червня 1987 року та з 11 по 15 червня 1987 року.

Крім цього, ОСОБА_10 з метою отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та отримання підвищеної пенсії, тобто, незаконного заволодіння грошима Управління Пенсійного фонду України у Решетилівському районі Полтавської області, 15.03.2005 року звернулася до Управління Праці та Соціального захисту населення Решетилівської РДА щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, куди було подано рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2004 року, яким ОСОБА_10 встановлено факт її участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 по 09 червня 1987 року та з 11 по 15 червня 1987 року.

28.03.2005 року ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі щодо призначення їй пенсії за віком. Станом на 28.03.2005 року ОСОБА_10 відповідно до чинного законодавства не мала права на одержання пенсії за віком. Але, їй пенсія по віку була встановлена із урахуванням ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796 - XII, згідно якої учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

19 лютого 2008 року ОСОБА_10 отримала посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії серії НОМЕР_1 .

Подавши документи до Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі, ОСОБА_10 безпідставно зменшено пенсійний вік та призначено пенсію за віком з 28.03.2005 року.

Отже, ОСОБА_10 , використовуючи підроблені виписку із наказу начальника «Решетилівського АТП-15344» № 26 від 01.06.1987 року та виписку із наказу начальника «Решетилівського АТП-15344» № 26 від 15.06.1987 року, ввівши в оману працівників Решетилівського районного суду Полтавської області, Управління Праці та Соціального захисту населення у Решетилівському районі, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, отримала статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, після чого ввівши в оману працівників Управління Пенсійного фонду у Решетилівському районі, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ ( зі змінами та доповненнями ), ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, шахрайським шляхом отримала у період з 28.03.2005 року по 31.03.2013 року пільгову підвищену пенсію на суму 233 100,54 грн., що підтверджено висновком додаткової судової економічної експертизи № 479 від 15.05.2012 року та довідкою Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі від 05.04.2013 року.

Отже, ОСОБА_10 завдала збитків Управлінню Пенсійного фонду України у Решетилівському районі Полтавської області на загальну суму 233 100,54 грн., що є особливо великим розміром, що становить 661,81 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дії ОСОБА_10 органами досудового слідства кваліфіковано за ст. 358 ч. 3 КК України (в редакції 2001 року), як умисні дії, що виразилися у використанні завідомо підроблених документів та за ст. 190 ч. 4 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене в особливо великих розмірах.

Виправдовуючи ОСОБА_10 , суд першої інстанції, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, вказав, що винуватість її не знайшла свого підтвердження по пред`явленому обвинуваченню за ч.3 ст. 358 та ч.4 ст. 190 КК України, оскільки державним обвинувачем не було надано обґрунтованих та достовірних доказів її вини, а було лише посилання у обвинуваченні на її винність у вчиненні вказаних злочинів. Свідчення обвинуваченої як в ході досудового слідства так і в ході судового слідства є стабільними.

При цьому, суд послався на показання виправданої ОСОБА_10 , яка у 1987 році працювала на заводі «Металіст» і була відряджена разом із водіями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до м. Чорнобиль, при цьому точного періоду вона вже не пам`ятає. Всі відрядження вона здавала у бухгалтерію підприємства. ОСОБА_10 невідомо хто готував виписки із наказів про відрядження водіїв. За рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області встановлено факт перебування участі її у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і до цього часу вона отримує пенсію як ліквідатора аварії.

Аналізуючи показання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_12 та коротко виклавши їхній зміст, суд вказав, що вони не тільки не спростували факт перебування ОСОБА_10 у зоні відчуження в м. Чорнобиль, але й підтвердили його. Також суд зазначив, що вказані свідки не підтвердили інкриміновані ОСОБА_10 обставини злочину.

Так, розкриваючи зміст вказаних показань, суд зазначив, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_22 , які у 1987 році працювали на «АТП 15344», підтвердили той факт що водії підприємства ОСОБА_11 та ОСОБА_23 того року їздили до м. Чорнобиль із продукцією від заводу «Металіст». Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та ОСОБА_18 додатково повідомили, що експедитором від заводу «Металіст» під час даних поїздок була ОСОБА_10 . Жоден із свідків не вказував часу перебування водіїв та експедитора у зоні відчуження.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_22 підтвердили, що у 1987 році ОСОБА_10 працювала на заводі «Металіст» товарознавцем, а також той факт що вказаного року завод відправляв до м. Чорнобиль продукцію. Про те, чи супроводжувала товар ОСОБА_10 , їм нічого невідомо. Однак ОСОБА_22 повідомила, що разом із ОСОБА_16 на прохання ОСОБА_10 шукали в архіві «АТП 15344» копії наказів про відрядження останньої до м. Чорнобиль, проте вони були знищені за закінченням терміну зберігання.

Із показань свідка ОСОБА_12 (водія АТП-15344) слідує, що він у 1987 році двічі їздив до м. Чорнобиль. Кожного разу відрядження тривало три доби.

Суд також послався на показання свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що на прохання ОСОБА_10 виготовляла виписки із наказів про відрядження її та ОСОБА_11 які підписав ОСОБА_24 .

Досліджені в судовому засіданні письмові докази, а саме: акти ревізії Полтавської міжрайонної фінансової інспекції, висновки судово-почерко-знавчої експертизи № 1011 від 14.02.2012 року, № 1010 від 16.03.2012 року, висновки криміналістичної судово-технічної експертизи документів № 999 від 16.02.2012 року, № 997 від 15.02.2012 року, № 1129 від 02.03.2012 року, № 1128 від 29.02.2012 року, № 1130 від 07.03.2012 року, № 1127 від 27.02.2012 року, висновки судово-економічної експертизи № 406 від 03.05.2012 року, додаткової судово-економічної експертизи № 479 від 15.05.2012 року суд вважає неналежними доказами, оскільки вони, на думку суду, не доводять жодної обставини щодо пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення та не спростовують факту перебування її в м. Чорнобиль, як це встановлено рішенням Решетилівського районного суду від 14.10.2004 року.

Висновки судово-економічної експертизи №406 від 03.05.2012 року та додаткової судово-економічної експертизи №479 від 15.05.2012 року суд визнав недопустимими доказами згідно ст. 86 КПК України, оскільки перший суперечить другому, а у постанові про призначення додаткової експертизи від 04.05.2012 року не вказано підстави для її проведення. Суд вважає, що у даному випадку має місце суперечність доказів, яка не усунута органами досудового слідства.

Суд також вважає, що документи, вилучені у виправданої під час обшуку 04.02.2012 року в її помешканні, не доводять інкримінованих їй складів обох злочинів, оскільки наявна у них інформація стосується ОСОБА_10 і вона мала право зберігати дані документи.

На спростування обвинувачення суд зазначив, що органами досудового слідства не встановлено факт підроблення виписок із наказів про відрядження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , позаяк, 13.01.2012 року органами досудового слідства було порушення кримінальну справу по факту підроблення невстановленою особою документів за ознакою складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

Окрім того, виправдовуючи ОСОБА_10 , суд послався на рішення Решетилівського районного суду від 14.10.2004 року про встановлення факту участі останньої в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вказавши, що на сьогодні воно є чинним і згідно нього ОСОБА_10 отримує пенсію в УПФ. Суд вказав, що згідно ч.5 ст. 124 Конституції України та ч.3 ст. 61 ЦПК України, судові рішення є обов`язковими до виконання на території України і обставини, встановлені рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлені ці обставини. Тому з`ясування обставин винесення даного рішення, суд вважає недоцільним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на наявність прямого умислу у ОСОБА_10 на використання завідомо підроблених документів. Сам висновок експерта про те, що на виписках із наказів підпис виконано не ОСОБА_14 , на думку суду, автоматично не доводить факт підробки вказаних виписок. Суд стверджує, що виправдана не могла знати і не знала про те, що підпис директора нібито підроблений, а тому в цій частині має місце припущення органів обвинувачення.

Внаслідок не доведення вини ОСОБА_10 у завідомому використанню підробленого документу, суд вважає, що не доведено і суб`єктивну сторону вчинення нею шахрайства.

Суд вказав, оскільки відсутні склади кримінальних правопорушень в діях ОСОБА_10 , то відсутні і наслідки, в тому числі і шкода, відтак позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області до задоволення не підлягають, як і не підлягають стягненню із ОСОБА_10 процесуальні витрати за проведення експертиз внаслідок її виправдання.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування виправдувального вироку суду та постановлення нового вироку за яким кримінальне провадження у частині вчинення злочину ОСОБА_10 передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. 2001 року) на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України закрити у зв`язку із закінченням строків давності.

У частині вчинення злочину ОСОБА_10 , передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України визнати винною та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Заявлений цивільний позов Управління пенсійного фонду України в Решетилівському районі задовольнити повністю та стягнути із ОСОБА_10 кошти в сумі 233100 грн. 54 коп.

Вважає, що суд першої інстанції при постановленні виправдувального вироку допустив однобічність в оцінці доказів, зібраних в ході досудового слідства та судового розгляду. Винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена показаннями свідків, висновками судових експертиз, речовими доказами. Також вказує на те, що сторона захисту у судових дебатах просила застосувати ст. 49 КК України та звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності по ч.3 ст. 358 КК України, що свідчить про винуватість останньої у вчиненні злочинів.

У своїх запереченнях захисник ОСОБА_25 вказує на недопустимість всіх письмових доказів, досліджених у суді першої інстанції, що складають 4 томи кримінального провадження, оскільки всупереч положенням ч.4 ст.291 КПК України вказані матеріали були подані до суду у підготовчому судового засідання, тобто до початку судового розгляду. З огляду на порушення судом процедури отримання доказів, просить відмовити прокурору в задоволенні його апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, промову прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, захисника та виправдану ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення скарги та просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про відсутність в дія ОСОБА_10 складу інкримінованого їй правопорушення, є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону та зібраних у справі доказах та яким не була надана належна оцінка, у зв`язку з чим вирок суду підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Колегія суддів оцінивши зібрані у справі докази, вважає доведеною вину ОСОБА_10 у використанні завідомо підроблених документів та заволодінні чужим майном шляхом обману за таких обставин.

ОСОБА_10 маючи на меті зменшити пенсійний вік та отримати пенсію за віком, яка регламентована ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закону), влітку 2004 року звернулася до Решетилівського районного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 1 по 9 та з 11 по 15 червня 1987 року, подавши при цьому завідомо для неї підроблені виписки із наказів №26 від 15.06.1987 року та № 24 від 01.06.1987 року про відрядження водіїв Решетилівського АТП-15344 ОСОБА_11 та Короля у вказаний період до м. Чорнобиль для перевезення продукції заводу «Металіст», на якому у 1987 році ОСОБА_10 працювала товарознавцем. Терміни відрядження були завищені у ОСОБА_11 на 5 днів, а у ОСОБА_12 на 2 дні та вказані відповідно з 01 по 09 червня 1987 року та із 11 по 15 червня 1987 року. На даних виписках стояв підроблений підпис голови правління «Решетилівське АТП-15344» ОСОБА_14 , а також відтиск печатки ВАТ «Решетилівське АТП-15344» (ідентифікаційний код 03118185).

Відповідно до наказів начальника «Решетилівського АТП-15344» № 24 від 01.06.1987 року та №26 від 15.06.1987 року водії вантажних автомобілів відповідно ОСОБА_11 був відряджений у м. Чорнобиль Київської області для перевезення вантажу Решетилівському заводу «Металіст» строком із 01 по 04 червня 1987 року, а ОСОБА_12 був відряджений у м. Чорнобиль з аналогічним вантажем строком із 11 по 13 червня 1987 року.

У подальшому ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, отримані документи використала шляхом надання їх до Решетилівського районного суду Полтавської області для встановлення факту її участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС загальним строком перебування у зоні відчуження 14 днів.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2004 року ОСОБА_10 встановлено факт її участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 по 09 червня 1987 року та з 11 по 15 червня 1987 року.

Після цього ОСОБА_10 отримала посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, звернувши таким чином вказане рішення суду до виконання.

28.03.2005 року ОСОБА_10 було призначено пенсію за віком із фактичним зменшенням пенсійного віку на понад 3 роки та 8 місяців, хоча відповідно до чинного законодавства вона не мала права на її одержання.

19 лютого 2008 року після встановлення ОСОБА_10 другої групи інвалідності, вона отримала посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії серії НОМЕР_1 , оскільки все таки працювала у зоні відчуження у 1987 році понад 1 день та мала пов`язані з цим захворювання.

Таким чином, ОСОБА_10 , використовуючи підроблені виписки із вказаних вище наказів начальника «Решетилівського АТП-15344», ввівши в оману працівників Решетилівського районного суду Полтавської області, Управління Праці та Соціального захисту населення у Решетилівському районі, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, отримала статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, після чого ввівши в оману працівників Управління Пенсійного фонду у Решетилівському районі, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», реалізувала свою мету спрямовану на незаконне заволодіння грошима фонду та отримала за період з 28.03.2005 року по 19 лютого 2008 року 11539 грн., що становить 66,05 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Зазначені вище дії ОСОБА_10 є суспільно-небезпечними, протиправними і відповідальність за їх вчинення передбачена Кримінальним кодексом України.

У суді першої інстанції ОСОБА_10 показала, що вона, працюючи на заводі «Металіст» не пам`ятає скільки разів влітку 1987 року їздила до м. Чорнобиль разом із водіями АТП- 15344 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , виписки із наказів про відрядження останніх отримала на даному підприємстві та не причетна до їхнього виготовлення.

Такі показання не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, свідок ОСОБА_12 , який у 1987 році працював на посаді водія АТП - 15344, показав, що згідно наказу про відрядження він двічі влітку 1987 року возив продукцію заводу «Металіст» до м. Чорнобиль. Один раз разом із ним в якості експедитора їздила ОСОБА_10 та обидва відрядження тривали по три доби. При цьому, близько однієї доби водій витрачав лише на дорогу в одну сторону. Відтак разом із ОСОБА_10 свідок перебував у зоні відчуження близько однієї доби.

Свідок ОСОБА_18 , яка у 1987 році працювала на посаді бригадира закрійного цеху Решетилівського заводу «Металіст», показала, що працівниця ОСОБА_10 того року двічі їздила у відрядження до м. Чорнобиль із продукцією заводу та загальна кількість відрядження складала 4 дні.

Об`єктивно такі показання свідків підтверджуються і матеріалами кримінального провадження, а саме: довідкою ЗАТ заводу «Металіст» про те, що ОСОБА_10 працювала на заводі товарознавцем з 26.06.1986 р. по 04.09.1989 р., копіями наказів про відрядження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за номерами 24 та 26 відповідно від 01.06.87р. та 15.06.87 р. та копіями товарно-транспортних накладних про перевезення вантажу заводу «Металіст» до м. Чорнобиль №23426 від 01.06.1987 року та №34837 від 11.06.87 року. Відповідно до вказаних документів ОСОБА_11 перебував у відрядженні з 01 по 04 червня 1987 року, а ОСОБА_12 з 11 по 13 червня 1987 року. Окрім того, відповідно до копії наказу №24а від 01.06.1987 року водій ОСОБА_11 перебував у відрядженні у м. Кострома з 05 по 15 червня 1987 року.

/а.с. 40 т.1, а.с.41, 43, 76, 86, 87 т.2/

Згідно ст. 55 Закону, особам, які у 1987 році працювали у зоні відчуження не менше 14 календарних днів пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на 8 років.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право на отримання пенсії за віком у ОСОБА_10 виникло 12 серпня 2009 року, позаяк остання на той час вже отримувала пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з 28 березня 2005 року, що підтверджується інформацією УПФ про перерахунок пенсії на її картковий рахунок №65/02-14 від 03.02.2012 року.

/а.с.41, 133-135 т.1/

Досудовим слідством доведено обізнаність ОСОБА_10 про відсутність у неї такого права, через перебування у зоні відчуження значно менше ніж 14 днів, а висновки суду в цій частині про зворотне, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до протоколу обшуку помешкання ОСОБА_10 від 04.02.2012 року, у останньої було вилучено копії наказів про відрядження щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які містили виправлення із збільшенням терміну їх перебування у м. Чорнобиль. А також було вилучено виписки із цих наказів, у яких терміни перебування вказаних водіїв у відрядженні були завищені. Окрім того, на вказаних виписках був підроблений підпис голови правління ОСОБА_14 , що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №1010 від 16.03.2012 року

/а.с.6-21, 23, 104-115 т.3/

Факт не встановлення органами досудового слідства, хто саме вніс до документів (виписки із наказів) завідомо неправдиві відомості не може бути підставою для виправдання ОСОБА_10 у використанні завідомо для неї підробленого документу.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2004 року заява ОСОБА_10 задоволена та встановлено факт участь її у ліквідації аварії з 01 по 09 та з 11 по 15 червня 1987 року (загалом 14 днів) але його висновки спростовуються наведеними вище доказами, а тому не можуть бути беззаперечним доказом невинуватості ОСОБА_26 і не має переваги при оцінці доказів.

/а.с.50-51 т.1/

Таким чином, усвідомлюючи, що рішення Решетилівського районного суду від 14.10.2004 року ґрунтується на неналежних доказах ОСОБА_10 звернула його до виконання, шляхом подання до компетентних органів та отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Після цього, ОСОБА_10 звернулася до УПФ України в Решетилівському районі і їй безпідставно було зменшено пенсійний вік та призначено пенсію за віком з 28 березня 2005 року.

Слід вказати, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 14 Закону ОСОБА_10 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАС 3 категорії, оскільки як встановлено досудовим та судовим слідством, остання перебувала у зоні відчуження у 1987 році у зв`язку з виконання своїх трудових обов`язків понад 1 день, але менше 14 днів. Така участь, хоча і підтверджує її статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, проте не дає права на зниження пенсійного віку на 8 років.

Матеріали справи містять висновок Харківської міжвідомчої експертної комісії №523 від 05.09.2007 року та довідку МСЕ №0257644 видану 05.02.2008 року про встановлення ОСОБА_10 другої групи інвалідності у зв`язку з наявним у неї захворюванням, пов`язаним із участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 категорія 1, виданого 19 лютого 2008 року. Відтак, починаючи з цієї дати ОСОБА_10 мала право на отримання пенсії по інвалідності, виплату якої також здійснюють органи УПФ України.

/а.с.79, 80 т.1 а.с.109 т.4/

Оскільки органи досудового слідства не надали документального підтвердження скільки саме ОСОБА_10 отримати пенсію по інвалідності, право на яку у неї виникло після отримання вказаного посвідчення, а судовим органам не притаманно збирання доказів, - колегія суддів вважає, що досудовим слідством не доведено вчинення злочину ОСОБА_10 заволодіння грошовими коштами УПФ в Решетилівському районі шляхом обману починаючи з 19 лютого 2008 року, а тому, вказані епізоди підлягають вилученню з її обвинувачення за недоведеністю.

Відповідно до розрахунку суми пенсії за період з 28 березня 2005 року по лютий 2008 року включно ОСОБА_10 протиправно отримала пенсію в сумі 11 539 грн., що становить 66,05 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок суду першої інстанції та твердження ОСОБА_10 про відсутність умислу в останньої у наданні завідомо підроблених документів до суду з метою встановлення факту участі її у ліквідації наслідків аварії на Чарнобильській АЕС у 1987 році протягом 14 днів з послідуючим отриманням права на пільгову пенсію та зниження пенсійного віку на 8 років і, як наслідок цього, відсутність мети на умисне протиправне, незаконне заволодіння грошима УПФ України в Решетилівському районі, а тому неможливість нести нею кримінальну відповідальність, не заслуговують на увагу.

З урахуванням наведеного дії ОСОБА_10 після скасування необґрунтованого її виправдання підлягають кваліфікації не за ч.4 ст. 190 КК України, як пред`явлено обвинувачення, а за ч.1 ст. 190 КК України, як шахрайство тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, а також за ч.3 ст. 358 КК України (в ред. 2001 року) як використання завідомо підробленого документа.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок суду в частині виправдання ОСОБА_10 та вирішення цивільного позову до скасування.

Позиція сторони захисту, викладена у запереченні, не заслуговує на увагу, оскільки порушення судом принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, передбаченого ст. 23 КПК України, порядок виконання якого регламентований ч.4 ст. 291 КПК України із встановленням заборони подачі матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду, - у даному кримінальному провадженні не сприяло формуванню свідомого обвинувального ухилу у складу колегії суддів суду першої інстанції, що підтверджується постановленням у кінцевому результаті виправдувального вироку щодо ОСОБА_10 з підстав відсутності в її діях складу кримінального правопорушення.

При призначення покарання винуватій, колегія суддів, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, особу винуватої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, є людиною пенсійного віку.

Разом з тим, ОСОБА_10 підлягає звільненню від покарання за вчинення обох кримінальних правопорушень на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення нею злочинів невеликої тяжкості минуло більше трьох років.

Цивільний позов УПФ України підлягає частковому задоволенню у межах встановлених судом збитків, спричинених злочинними діями ОСОБА_10 в розмірі 11539 гривень.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Решетилівського району, який затверджував обвинувальний акт задовольнити частково.

Скасувати вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2013 року щодо виправдання ОСОБА_10 за ч.3 ст. 358 та ч.4 ст. 190 КК України та в частині вирішення цивільного позову.

Постановити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 358 КК України в ред. 2001 року призначивши їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень на користь держави і звільнивши її від відбування на підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності; та за ч.1 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень на користь держави і звільнивши її від відбування на підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов Управляння пенсійного фонду України в Решетилівському районі задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_10 на користь УПФ України в Решетилівському районі Полтавської області 11539 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_10 на користь держави витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 1593 грн. 80 коп.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом 3-х місяців з дня проголошення вироку Апеляційним судом Полтавської області.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4