Рішення

від 06.11.2014 по справі 539/2630/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2630/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3446/14

Головуючий у 1-й інстанції Яценко В. В.

Доповідач Мартєв С. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Полтава Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - КУЗНЄЦОВОЇ О.Ю., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - САМОЙЛОВОЇ М.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 9 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Вітас" і К" в особі КУЗЬМЕНКА ВІТАЛІЯ ІВАНОВИЧА, за участю третьої особи: Ісковецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, про стягнення орендної плати.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що 1 січня між Фермерським господарство "Вітас" і К" в особі КУЗЬМЕНКА В.І. та її батьком ОСОБА_5 було укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки, площею 4,6097 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розміщується на території Ісковецької сільської ради Лубенського району.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, позивачка оформила спадкові права на вказану земельну ділянку, отримавши 18.12.13 року у Другій Лубенські нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

15.11.13 року ОСОБА_1 направила голові ФГ "Вітас" і К" листа, у якому повідомила господарство про небажання укладати новий договір оренди та просила провести з нею розрахунок по орендній платі до кінця року, що залишилось відповідачем невиконаним.

З приводу несплати орендної плати позивачка зверталася до Лубенської міжрайонної прокуратури, яка перенаправила її заяву голові Лубенської РДА, та у відповіді від 10.02.14 року ОСОБА_1 було роз'яснено право на звернення до суду для вирішення цього спору.

Просила стягнути з Фермерського господарства "Вітас" і К" в особі КУЗЬМЕНКА В.І. орендну плату у розмірі 4 193,61 грн. та пеню у розмірі, передбаченому п. 14 договору оренди.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 9 жовтня 2014 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального й процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено фактичні обставини укладення між ОСОБА_5 та Фермерським господарством "Вітас" і К" договору оренди від 1.01.08 року, за умовами якого останнім було передано в оренду відповідачу строком на 5 років належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 5322882700:03:002:0449, площею 4,6097 га, що знаходиться на території Ісковецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, зі сплатою фіксованої орендної плати у розмірі 1 355,28 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 та належна йому земельна ділянка успадкована ОСОБА_1, яка 18.12.13 року отримала у Другій Лубенській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (а.с. 14).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що розмір встановленої у договорі орендної плати сторонами не переглядався та у 2012 році ОСОБА_5 отримав оренду плату у більшому розмірі, переплата щодо сплати якої була зарахована відповідачем у рахунок майбутніх платежів за договором оренди.

Між тим, із таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи і нормам матеріального права.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Позивачем та відповідачем не заперечується, що протягом строку дії договору оренди від 1.01.08 року від сторін договору пропозиції щодо зміни розміру орендної плати не надходило, додаткових угод про внесення змін у порядок обрахунку орендної плати не укладалося.

З огляду на умови п. п. 9, 11, 13 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі 1 355,28 грн. до 1.01. кожного року на період оренди земельної ділянки.

Разом з тим, відповідач у суді апеляційної інстанції підтвердив, що попри обумовлений у договорі оренди фіксований розмір орендних платежів, нарахування орендної плати ним здійснювалось у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, та протягом 2012-2013 року орендна плата складала 2 960,19 грн. на рік, що також вбачається з наявної у справі довідки-розрахунку орендної плати за період 2009-2013 роки (а.с. 30).

Тобто, у строк до 1.01.14 року ОСОБА_1, як спадкоємцю ОСОБА_5, підлягала до виплати оренда плата у розмірі 2 960,19 грн.

Проте, у рахунок платежу за 2013 рік відповідачем було виплачено позивачці лише 361 грн. 07 коп. орендної плати, що підтверджується наявною у справі квитанцією та жодною зі сторін даної обстави не заперечується (а.с. 31).

Твердження відповідача, що решта суми орендної плати була виплачена ОСОБА_5 у рахунок орендної плати за 2012 рік є безпідставним, оскільки у справі відсутні будь-які докази того, що переплата орендної плати у розмірі 1 973,47 грн. за 2012 рік була авансовим платежем на наступний 2013 рік, як і не надано відповідачем заяви ОСОБА_5 щодо утримання цієї суми за рахунок орендної плати, що підлягала виплати останньому у строк до 1.01.14 року.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати у повному обсязі орендної плати, у зв'язку з чим, за договором оренди від 1.01.08 року рахується заборгованість по орендній платі за 2013 рік у розмірі 2 599,12 грн., що, з огляду на умови п. 14 договору оренди, не позбавляє ОСОБА_1 права на отримання неустойки (пені) за період з 1.01.14 року по 1.08.14 року (момент звернення до суду з даним позовом).

Водночас, у разі доведеності виплати орендної плати ОСОБА_5 у 2012 році понад обумовлений сторонами розмір, різниця проведеної ФГ "Вітас" і К" виплати може бути відшкодована, у порядку ст. ст. 1213-124 ЦК України, шляхом пред'явлення вимог до спадкоємця.

За таких обставин, позов є обґрунтованим, а рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 п. 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 9 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити нове .

Стягнути з Фермерського господарства "Вітас" і К" на користь ОСОБА_1 2 599 грн. 12 коп. заборгованості по орендній платі за 2013 рік за договором оренди від 1.01.08 року, укладеним між ОСОБА_5 та Фермерським господарством "Вітас" і К", та 277 грн. 20 коп. пені за невнесення в строки орендної плати, а всього - 2 876 грн. 32 коп.

Стягнути з Фермерського господарства "Вітас" і К" на користь ОСОБА_1 144 грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: С.Ю. МАРТЄВ

Судді : О.Ю. КУЗНЄЦОВА

Л.М. ХІЛЬ

З оригіналом згідно:

суддя С.Ю. МАРТЄВ