Рішення

від 30.10.2014 по справі 910/15876/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15876/14 30.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" про стягнення 36 144 936,90 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Леус М.Д. (дов. № 1-04-2239 від 19.04.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 36 144 936,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/15876/14, розгляд справи призначено на 18.09.2014 року.

03.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року справу № 910/15876/14 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року суддя Пригунова прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/15876/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15876/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 18.09.2014 року.

У судовому засіданні 30.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2014 року також не з'явився, вимоги ухвал суду у справі № 910/15876/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. №4, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сурінта" (позичальник) було укладено Кредитний договір №15/2013 (надалі по тексту - Кредитний договір).

В подальшому до Кредитного договору вносились зміни згідно з Додатковою угодою №1 від 07.10.2013 року, Додатковою угодою №2 від 05.11.2013 року, Додатковою угодою №3 від 05.12.2013 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 32 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 11 вересня 2014 року включно, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором.

За користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 23,0% відсотки річних. При порушенні позичальником терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, встановлюється плата у розмірі 46,0% відсотків річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом до дати її погашення (пункту 2.2 Договору).

Відповідно до умов Кредитного договору, позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 32 000 000,00 у термін до 11.09.2014 року включно.

Згідно з пунктом 8.1 Кредитного договору при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісій, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, позичальник виплачує банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань по цьому договору здійснюється, починаючи від дня виникнення прострочених зобов'язань до дня їх фактичного повернення банку.

Додатковою угодою №1 від 07.10.2013 року сторони домовились, що нараховані відсотки за користування кредитом за період з 12.09.2013 року по 30.09.2013 року включно, позичальник зобов'язується сплатити в термін до 05.11.2013 року.

Додатковою угодою №2 від 05.11.2013 року сторони домовились, що нараховані відсотки за користування кредитом за період з 12.09.2013 року по 31.10.2013 року включно в сумі 946 590,87 грн. та комісію за резервування кредитної лінії нараховану за період з 24.09.2013 року по 24.10.2013 року включно в сумі 166,13 грн. позичальник зобов'язується сплатити в термін до 05.12.2013 року.

Додатковою угодою № 3 від 05.12.2013 року сторони домовились пункт 2.1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: "2.1. Банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі:

- з 11 вересня 2013 року по 04 грудня 2013 року - 32 000 000,00 (тридцять два мільйони) гривень 00 копійок;

- з 05 грудня 2013 року по 11 вересня 2014 року - 30 043 971,00 (тридцять мільйонів сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят одна) гривня 00 копійок, а позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 11 вересня 2014 року включно сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором".

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди №3 сторони домовились, що сплата відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 січня 2014 року по 30 квітня 2014 року, передбачена кредитним договором, відбувається в термін до 05 травня 2014 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сурінта" допустило порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно Кредитного договору.

Згідно з пунктом 6.2 Кредитного договору якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, у банка виникає право вимоги дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, виконання інших зобов'язань позичальника за цим договором у повному обсязі виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані відсотки, а також інші суми, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню у безспірному порядку. При цьому, згідно з чинним законодавством України, по зобов'язаннях, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, сплатити відсотки за користування кредитними коштами за фактичний термін користування, в повному обсязі виконати зобов'язання за цим договором.

Приймаючи до уваги неповернення відповідачем кредитних коштів, отриманих згідно з Кредитним договором, позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з вимогою №1-09-3214 від 04.06.2014 року згідно яких позивач вимагав протягом 30-ти календарних днів з моменту направлення даної вимоги сплатити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі.

Проте, за твердженням позивача, станом на день розгляду даної справи, відповідач свої зобов'язання щодо повернення заборгованості за Договором не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 36 144 936,90 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 30 043 971,00 грн., заборгованість по відсотках - 5 906 727,01 грн. за період з 30.08.2013 року по 20.07.2014 року, заборгованість по неустойці - 194 238,89 грн., нарахованої за період з 06.05.2014 року по 20.07.2014 року.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено Кредитний договір №15/2013 від 12.09.2013 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 32 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути фактично отриманий кредит у термін до 11 вересня 2014 року включно, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" грошових коштів в межах кредитної лінії у розмірі 32 000 000,00 грн., свідчать додаткові угоди до Договору та виписки з банківського рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "Сурінта" належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 30 043 971,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурінта" 30 043 971,00 грн. заборгованості по кредиту за Кредитним договором №15/2013 від 12.09.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 2.2. Кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 23,0% відсотки річних. При порушенні позичальником терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, встановлюється плата у розмірі 46,0% відсотків річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом до дати її погашення.

Відтак, обґрунтованими є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурінта" заборгованості по відсотках на загальну суму 5 906 727,01 грн., нарахованих за період з 30.08.2013 року по 20.07.2014 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відсотків на загальну суму 194 238,89 грн., нарахованої за період з 06.05.2014 року по 20.07.2014 року.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 Кредитного договору сторони погодили, що при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісій, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, позичальник виплачує банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань по цьому договору здійснюється, починаючи від дня виникнення прострочених зобов'язань до дня їх фактичного повернення банку.

Дії відповідача є порушенням вимог Кредитного договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, встановивши прострочення відповідача за Кредитним договором, приймаючи до уваги пункт 8.1 Договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурінта" пені за прострочення сплати відсотків на загальну суму 194 238,89 грн., нарахованої за період з 06.05.2014 року по 20.07.2014 року.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки, ціна позову становить 36 144 936,90 грн., тому судовий збір повинен становити 73 080,00 грн.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.04.2014 року №217 "Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2014 року прийнято рішення №29 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель".

Враховуючи, те що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" звільнений, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в розмірі 73 080,00 грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. №4; код ЄДРПОУ 37879860) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (01001, м. Київ, вул. Боженка, 86-Г; код ЄДРПОУ 26475516) 30 043 971 (тридцять мільйонів сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 5 906 727 (п'ять мільйонів дев'ятсот шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 01 коп. заборгованості по відсотках, 194 238 (сто дев'яносто чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 89 коп. заборгованості по неустойці.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. №4; код ЄДРПОУ 37879860) в доход Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк