Постанова

від 21.10.2014 по справі 910/8861/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 910/8861/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плейс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 по справі №910/8861/14 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плейс"

про стягнення 331 785, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014р. у справі №910/8861/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Омо" 263 908 грн. 94 коп. основного боргу, 17 608 грн. 13 коп. пені, 4 302 грн. 00 коп. 3 % річних, 2 251 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 5 761 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору та 1 100 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плейс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/8861/14 повністю та прийняти нове, яким залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Омо" без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 у справі №910/8861/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Хрипун О.О., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 16.09.2014.

16.09.2014 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 розгляд справи №910/8861/14 відкладено на 06.10.2014.

02.10.2014 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов уточнений розрахунок заборгованості.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі №910/8861/14 розгляд справи відкладено на 21.10.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у нараді за участю голів апеляційних та місцевих господарських судів України, яка відбудеться 21 жовтня 2014 року для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В. судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В. судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.

В судове засідання 21.10.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.04.2013 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 369 (далі- Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався постачати відповідачу серветки паперові в асортименті та в строк згідно з заявкою, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно п.2.1. Договору товар, за даним Договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними на основі заявок покупця.

Пунктом 2.3 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії товару в місці постачання; доказом передачі товару у власність Покупця є накладна, оформлена належним чином та доручення, які Покупець повинен направити в триденний термін Продавцю, з дня отримання товару.

Згідно п. 4.3. Договору сторони встановили, що розрахунки за кожну партію товару, поставлену за даним Договором, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності до п. 4.4 Договору розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється протягом 50 ( п'ятдесяти) календарних днів.

Згідно п. 8.1. Договору, він вступає в силу з дати з його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків, до повного їх завершення.

У випадку, якщо жодна з сторін, за 30 днів до закінчення дії цього Договору, не повідомили іншу про припинення його умов, Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік, на тих же умовах (п. 8.2. Договору).

16.05.2013 р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 369 від 08.04.2013 р., відповідно до якої п. 1.1. Договору виклали в наступній редакції: "Продавець зобов'язується постачати покупцю серветки паперові та скриньки поштові індивідуальні в асортименті та в строк згідно заявки (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору".

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був повністю оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі НОМЕР_1 606, 58 грн. В зв'язку з простроченням сплати отриманого товару позивач, крім суми основного боргу, також просить стягнути з відповідача 17 608, 13 грн. - пені, 4 319, 21 грн. - 3 % річних та 2 251,92 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 764 183,46 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: № РН-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 12 226, 80 грн., № РН-0000072 від 18.04.2013 р. на суму 11 686, 08 грн., № РН-0000073 від 18.04.2013 р. на суму 24 053, 28 грн., № РН-0000076 від 22.04.2013 р. на суму 2 928, 96 грн., № РН-0000077 від 22.04.2013 р. на суму 5 805, 84 грн., № РН-0000078 від 22.04.2013 р. на суму 8 623, 92 грн., № РН-0000079 від 22.04.2013 р. на суму 51 926, 40 грн., № РН-0000080 від 23.04.2013 р. на суму 2 492, 64 грн., № РН-0000081 від 23.04.2013 р. на суму 21 359, 28 грн., № РН-0000082 від 23.04.2013 р. на суму 1 689, 12 грн., № РН-0000083 від 23.04.2013 р. на суму 6 943, 20 грн., № РН-0000084 від 23.04.2013 р. на суму 9 171, 12 грн., № РН-0000085 від 23.04.2013 р. на суму 10 766, 40 грн., № РН-0000086 від 23.04.2013 р. на суму 2 138, 40 грн., № РН-0000087 від 23.04.2013 р. на суму 12 091, 20 грн., № РН-0000088 від 23.04.2013 р. на суму 12 065, 76 грн., № РН-0000092 від 24.04.2013 р. на суму 8 924, 64 грн., № РН-0000093 від 24.04.2013 р. на суму 8 886, 24 грн., № РН-0000094 від 24.04.2013 р. на суму 8 405, 04 грн., № РН-0000095 від 25.04.2013 р. на суму 5 765, 52 грн., № РН-0000096 від 24.04.2013 р. на суму 12 117, 60 грн., № РН-0000097 від 24.04.2013 р. на суму 5 685, 12 грн., № РН-0000098 від 24.04.2013 р. на суму 3 426, 24 грн., № РН-0000102 від 29.04.2013 р. на суму 2 112, 00 грн., № РН-0000114 від 23.05.2013 р. на суму 65 978, 16 грн., № РН-0000124 від 31.05.2013 р. на суму 84 183, 84 грн., № РН-0000141 від 17.06.2013 р. на суму 58 285, 20 грн., № РН-0000142 від 18.06.2013 р. на суму 5 047, 92 грн., № РН-0000143 від 20.06.2013 р. на суму 10 194, 96 грн., № РН-0000154 від 15.07.2013 р. на суму 11 011, 68 грн., № РН-0000162 від 22.07.2013 р. на суму 12 340, 08 грн., № РН-0000166 від 24.07.2013 р. на суму 26 539, 68 грн., № РН-0000177 від 19.08.2013 р. на суму 15 865, 20 грн., № РН-0000182 від 22.08.2013 р. на суму 45 395, 16 грн., № РН-0000191 від 04.09.2013 р. на суму 8 408, 40 грн., № РН-0000192 від 05.09.2013 р. на суму 4 174, 08 грн., № РН-0000196 від 09.09.2013 р. на суму 40 575, 60 грн., № РН-0000203 від 16.09.2013 р. на суму 7 929, 84 грн., № РН-0000216 від 11.10.2013 р. на суму 48 850, 50 грн., № РН-0000252 від 19.11.2013 р. на суму 23 246, 88 грн., № РН-0000265 від 16.12.2013 р. на суму 26 750, 52 грн., № РН-0000269 від 16.12.2013 р. на суму 2 323, 92 грн., № РН-0000270 від 16.12.2013 р. на суму 11 713, 68 грн., № РН-0000271 від 16.12.2013 р. на суму 3 105, 36 грн., № РН-0000272 від 17.12.2013 р. на суму 972, 00 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу частину товару на загальну суму 6 116,50 грн. відповідно до накладних: № ВП-0000004 від 23.07.2013 р. на суму 84, 18 грн., № ВП-0000006 від 01.08.2013 р. на суму 84, 18 грн., № ВП-0000008 від 22.08.2013 р. на суму 143, 04 грн., № ВП-0000012 від 06.12.2013 р. на суму 168, 36 грн., № ВП-0000001 від 16.01.2014 р. на суму 5 636, 74 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар на суму 494 158,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 03.06.2013 р. - 2 293, 26 грн., від 26.06.2013 р. - 33 548, 19 грн., від 18.07.2013 р. - 29 203, 94 грн., від 2 001, 18 грн., від 15.08.2013 р. - 4 481, 76 грн., від 15.08.2013 р. - 45 969, 12 грн., від 25.09.2013 р. - 12 179, 04 грн., від 01.10.2013 р. - 51 770, 94 грн., від 23.10.2013 р. - 9 316, 38 грн., від 28.10.2013 р. - 45 230, 82 грн., від 21.11.2013 р. - 16 352, 28 грн., від 25.11.2013 р. - 95 130, 90 грн., від 05.12.2013 р. - 1 881, 06 грн., від 05.12.2013 р. - 6 786, 43 грн., від 25.12.2013 р. - 12 213, 18 грн., від 15 493, 38 грн., від 24.01.2014 р. - 15 657, 30 грн., 19 443, 66 грн., від 18.03.2014 р. - 14 500, 98 грн., від 19.03.2014 р. - 17 006, 58 грн., від 11.04.2014 р. - 14 528, 70 грн., 15 666, 39 грн., від 03.06.2014 р. - 13 502, 55 грн.

Таким чином, згідно з розрахунком суду станом на час вирішення даного спору борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 263 908,94 грн. (764 183,46 грн. вартості поставленого товару - 6 116,50 грн. повернутого товару - 494 158,02 грн. часткової оплати).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної і в повному обсязі оплати отриманого товару.

Посилання скаржника на те, що термін оплати за товар не настав, оскільки відповідачем не отриманий від позивача повний комплект товаророзпорядчих документів на поставлений товар, а саме не надані усі рахунки-фактури, сертифікати відповідності, товаротранспортні накладні, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умови укладеного між сторонами Договору не містять жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача оплатити прийнятий товар лише після отримання товаророзпорядчих документів на нього.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється протягом 50 ( п'ятдесяти) календарних днів, а доказом передачі товару у власність відповідача, згідно з п. 2.3. Договору, є оформлена належним чином накладна.

Прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Отже, відповідач зобов'язаний оплатити прийнятий товар протягом 50 -ти календарних днів, як це передбачено п.4.4. Договору.

Факт порушення зобов'язань за Договором щодо оплати отриманого товару у встановлений Договором строк та наявність заборгованості відповідача по оплаті отриманого товару на суму 263 908,94 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 263 908,94 грн.

Між тим, відмовляючи в задоволенні решти суми основного боргу, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що частину основного боргу на суму 13 502,55 грн. відповідач сплатив позивачу згідно платіжного доручення № 174 03.06.2014, тобто після порушення провадження у справі ( ухвала про порушення провадження у справі від 13.05.2014).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що в частині суми основного боргу в розмірі 13 502,55 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в стягненні решти частини суми основного боргу судом першої інстанції правомірно відмовлено.

За прострочення відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню в сумі 17 608,13 грн., 4 319, 21 грн. - 3 % річних та 2 251, 92 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вимоги закону та умови Договору, встановивши прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 17 608, 13 грн. пені.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 4 302,00 грн. - 3 % річних та 2 251,92 грн. - інфляційних втрат.

Позивач, також просив суд відшкодувати понесені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 100, 00 грн.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової допомоги від 14.03.2014 р., укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 26.09.2003 р. та копія платіжного доручення № 1633 від 17.03.2014 р. на суму 1 100, 00 грн.

Вказаними документами підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату коштів у розмірі 1 100, 00 грн. та фактичне перерахування коштів, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що правова природа зазначених витрат підприємства є витратами на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Врахувавши ціну позову, категорію спору, рівень його складності, тривалість розгляду справи, а також розмір задоволених позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі в сумі 1 100, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Плейс", як необґрунтована задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 має бути змінено.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плейс" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/8861/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/8861/14 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плейс" (01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 37/2, офіс 3; код ЄДРПОУ 36149681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Омо" (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця За рудкою, будинок 35, квартира 30; код ЄДРПОУ 20093794) 263 908,94 грн. (двісті шістдесят три тисячі дев'ятсот вісім грн.94 коп.) основного боргу, 17 608, 13 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісім грн. 13 коп.) пені, 4 302, 00 грн. (чотири тисячі триста дві грн.) 3 % річних, 2 251,92 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят одну грн. 92 коп.) інфляційних втрат, 5 761,42 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят одну грн. 42коп.) витрат по сплаті судового збору та 1 100,00 грн. (одну тисячу сто грн.) витрат на оплату послуг адвоката.

В частині стягнення 13 502,55 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/8861/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

Т.В. Ільєнок