Постанова

від 10.11.2014 по справі 911/1545/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа№ 911/1545/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»

на рішення Господарського суду Київської області

від 27.06.2014

у справі № 911/1545/14 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміра», м. Кіровоград,

до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Київська обл., м. Узин,

про стягнення 170 152,90 грн,

за участю представників:

від позивача: Довженко Д.С. - представник (довіреність №7 від 22.05.2014);

від відповідача: Авраменко О.С. - представник (довіреність №9 від 24.10.2014);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саміра» (надалі - ТОВ «Саміра») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (надалі - ТДВ «Узинський цукровий комбінат») про стягнення заборгованості в сумі 170 152,90 грн, з яких 169 000,00 грн основного боргу та 1 152,90 грн 3 % річних, обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг з охорони за період з листопада 2013 року по січень 2014 року за договором №07/08/12 від 15.08.2012.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2013 у справі №911/1545/14 позовні вимоги позивача задоволені повністю, стягнуто з ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на користь ТОВ «Саміра» 169 000,00 грн боргу, 1 152,90 грн 3 % річних та 3 403,06 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 по справі №911/1545/14 скасувати як необґрунтоване в частині нарахування заборгованості за надані послуги за січень місяць 2014 року та суми 3% річних.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням судом норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2014 апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначена до розгляду на 26.08.2014.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 для розгляду справи №911/1545/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Майданевич А.Г.

26.08.2014 в судовому засіданні в порядку статті 77 ГПК України була оголошена перерва до 27.10.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 для розгляду справи №911/1545/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Суховий В.Г.

В судовому засіданні 27.10.2014 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.11.2014 у зв'язку з неявкою уповноваженої особи відповідача.

10.11.2014 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині нарахування заборгованості за надані послуги за січень місяць 2014 року та суми 3% річних.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

10.11.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.08.2012 між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (в тексті договору - замовник) та ТОВ «Саміра» (в тексті договору - охорона) було укладено договір про надання охоронних послуг №07/08/12 (далі - договір), згідно умов якого охорона зобов'язалася за замовленням замовника надати охоронні послуги, а саме, прийняти під охорону об'єкт (далі - об'єкт), вказаний в Дислокації (Додаток №1 до договору), а замовник - прийняти послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами договору (п.п. 1.1, 1.3).

Ціна договору становить 40 000,00 грн, в т.ч. ПДВ (20%) щомісяця. Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 20 числа наступного місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок охорони після підписання акту наданих послуг та надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого. Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг. Сторони, за взаємною згодою, можуть установити інші умови і форми розрахунків за надані послуги, які передбачені чинним законодавством, склавши при цьому додаток до договору (п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору).

Згідно п. 7.1. договору фактом, що підтверджує надання охороною послуг є акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який складається щомісячно (до 20 числа поточного місяця) та затверджується представниками сторін. Замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов договору не пізніше п'ятого числа поточного місяця.

Пунктом 11.1. договору сторони визначили, що такий набуває чинності з 15.08.2012 і діє до 15.08.2013. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію на умовах даного договору (п. 11.2 договору).

Додатком №1 до договору (а.с. 16) визначено дислокацію об'єктів (постів), які передаються та охороняються ТОВ «Саміра» з 15.08.2012.

08.07.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно якої погодили встановити з 08.07.2013 вартість охоронних послуг в сумі 54 000,00 грн щомісяця з урахуванням ПДВ та Додатком №1 до договору (а.с. 18), у якому визначено пости охорони, що дислокуються з 08.07.2013.

03.10.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно якої погодили встановити з 03.10.2013 вартість охоронних послуг в сумі 61 000,00 грн щомісяця з урахуванням ПДВ та Додатком №1 до договору (а.с. 130-131), у якому визначено пости охорони, що дислокуються з 03.10.2013.

01.01.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, згідно якої погодили встановити з 01.01.2014 вартість охоронних послуг в сумі 47 000,00 грн щомісяця з урахуванням ПДВ та Додатком №1 до договору (а.с. 20), у якому визначено пости охорони, що дислокуються з 01.01.2014.

Вимоги позивача у справі обґрунтовані тим, що на виконання умов договору у період з листопада 2013 року по січень 2014 року позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 169 000,00 грн, однак, в порушення умов договору відповідач за надані послуги не розрахувався.

12.03.2014 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 01.02.2014 (а.с. 22), згідно якої позивач просив останнього підписати акт наданих послуг за січень 2014 року та погасити наявний борг у розмірі 169 000,00 грн.

З огляду на те, що вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 169 000,00 грн не була погашена, останній був вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним позивачем факт надання відповідачу послуг з охорони у період з листопада 2013 року по січень 2014 року та дійшов висновку про наявність порушення зі сторони відповідача зобов'язання з оплати наданих послуг за укладеним між сторонами договором.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач відзиву на позов та обґрунтованих заперечень не надав, а в апеляційній скарзі наголошував на недоведеності позивачем факту надання охоронних послуг за січень 2014 року, а тому вважає, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення їх оплати.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору вірно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення ТОВ «Саміра» та ТДВ «Узинський цукровий комбінат» договору про надання охоронних послуг №07/08/12 від 15.08.2012 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 20 числа наступного місяця. При цьому, сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг (п. 4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору про надання охоронних послуг №07/08/12 від 15.08.2012 за період з листопада 2013 року по грудень 2013 року надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 122 000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг (а.с. 38-39), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у січні 2014 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони на суму 47 000,00 грн, що підтверджується журналами прийому-здачі ключів під охорону від 18.08.2012 (а.с. 88-91), журналом прийому-здачі приміщень та об'єктів під охорону від 18.08.2012 (а.с. 92), журналом вносу-виносу ТМЦ від 18.08.2012 (а.с. 93-94), журналом в'їзду-виїзду автотранспорту від 18.08.2012 (а.с. 95-96), журналами прийому-здачі об'єктів під охорону від 18.08.2012 (а.с. 97-98, 110-112), журналом проведення інвентаризації майна від 18.08.2012 (а.с. 99-101), журналами реєстрації вивозу ТМЦ від 18.08.2012 (а.с. 102-109), журналом прийому-здачі чергування начальників змін (а.с. 113-115), ведення яких передбачено Інструкцією про порядок приймання (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону об'єкту ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та Інструкцією про пропускний режим на території об'єкту ТДВ «Узинський цукровий комбінат», що є додатками №3 та №4 до договору відповідно (а.с. 186-189).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 12.03.2014 позивачем на адресу відповідача разом з претензією було надіслано для підписання акт про надання послуг за січень 2014 року на суму 47 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.03.2014 та фіскальним чеком №3417 від 12.03.2014 (а.с. 133).

Проте, зазначений акт про надання послуг за січень 2014 року відповідачем не було повернуто на адресу виконавця, а так само не було надано письмових зауважень до якості наданих послуг.

Разом з тим, пунктом 7.1 договору сторони встановили, що замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов договору не пізніше п'ятого числа поточного місяця. В разі обґрунтованих зауважень до охорони, які можуть потягнути за собою питання вартості наданих послуг, замовник зобов'язаний в термін 3 календарних днів з дня виявлення названих зауважень, письмово заявити про них охороні. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці зауваження, як порушення умов договору (п. 7.2. договору).

Зважаючи на умови договору та з огляду на відсутність зауважень щодо наданих позивачем у січні 2014 року послуг з охорони, колегія суддів дійшла висновку, що акт про надання послуг за січень 2014 року на загальну суму 47 000,00 грн, направлений на адресу ТДВ «Узинський цукровий комбінат», вважається підписаним, а вартість наданих за ним послуг підлягає оплаті у відповідності до п. 4.2 договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що між сторонами були підписані додаткова угода №3 від 01.01.2014 до договору (а.с. 19), згідно якої погоджено надання та вартість охоронних послуг з 01 січня 2014 року та Додаток №1 до договору (а.с. 20), в якому визначено пости охорони, що дислокуються з 01 січня 2014 року.

Таким чином, враховуючи сукупність наявних у справі доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про доведеність факту надання відповідачу послуг з охорони за період з листопада 2013 року по січень 2014 року на загальну суму 169 000,00 грн.

Під час апеляційного розгляду представник скаржника просив критично поставитись до додаткової угоди №3 від 01.01.2014 до договору №07/08/12 про надання охоронних послуг, вказуючи, що дана угода не підтверджує належним чином надання позивачем послуг у січні 2014, оскільки підписана колишнім керівником ТДВ «Узинський цукровий комбінат», який на момент укладання зазначеного правочину не мав повноважень на його підписання.

Однак, слід зауважити, що в матеріалах справи на підтвердження обставин переобрання директора товариства в порядку, передбаченому п. 9.21 Статуту ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та внесення відповідних змін до реєстраційних документів відповідача на момент укладання додаткової угоди, скаржник не надав.

Отже, наведені вище твердження правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач за отримані послуги з охорони, в порушення умов договору про надання охоронних послуг №07/08/12 від 15.08.2012, не розрахувався, що підтверджується, зокрема, банківськими виписками (а.с. 59-70, 116-128), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані послуги на момент винесення оскаржуваного рішення склав 169 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлене, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідача перед позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 169 000,00 грн є належним чином доведеним, документально підтвердженим, відповідачем не спростованим, а тому позовні вимоги про стягнення боргу за надані послуги з охорони згідно договору №07/08/12 від 15.08.2012 судом першої інстанції задоволено правомірно.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання охоронних послуг №07/08/12 від 15.08.2012, позивач крім основної суми боргу просив стягнути з відповідача 1 152,90 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.02.2014 по 24.04.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням грошового зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на користь ТОВ «Саміра» трьох процентів річних в сумі 1 152,90 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2014 у справі №911/1545/14 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТДВ «Узинський цукровий комбінат» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2013 у справі №911/1545/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2013 у справі №911/1545/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1545/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий