cpg1251
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2014 р. Справа № 921/547/14-г/10
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бонк Т.Б.,
суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.
при секретарі Борщ І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Галушко Г.М.
від відповідача (скаржник) - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд" м.Тернопіль, б/н від 13.08.2014 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.08.2014 року (головуючий суддя Півторак М.Є.)
у справі № 921/547/14-г/10
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд" м. Тернопіль
про cтягнення заборгованості в сумі 77 180,09 грн.
в с т а н о в и в :
рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.08.2014 року у справі № 921/547/14-г/10 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" - 70625,17 грн. основного боргу; 5079,37 грн. - пені; 3182,67 грн. три проценти річних від простроченої суми; 8481,28 грн. інфляційних втрат ; 1827.00 грн. в повернення сплаченого судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши товар за договором поставки, оплатив його лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, на суму якої нараховано пеню за договором, 3 % річних та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України.
В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду Тернопільської області від 04.08.2014 року у справі № 921/547/14-г/10 скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи це неправильними розрахунками основного боргу та відповідно і штрафних санкцій з іншими нарахуваннями. Зазначає, що позивачем не було взято до уваги всіх здійснених ним оплат, а тому сума основного боргу, що заявлена до стягнення в розмірі 70625,17 грн., є завищеною.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні? апеляційної скарги відмовити, мотивуючи тим, що в матеріалах справи міститься гарантійний лист відповідача, яким він підтверджує існування перед позивачем основної заборгованості в сумі 70625,17 грн. Крім того, відповідач в суді першої інстанції не подав належних доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення стосовно завищення основного боргу в суді апеляційної інстанції.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", м. Теребовля (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю" Техно-Буд" м.Тернопіль (Покупець), було укладено Договір № РЕ/ТН/0061/12 поставки товарів (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупця будівельні матеріали (товар) для використання у господарській діяльності, а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).
Асортимент товару, його кількість, дати та поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних. Ціни на кожну наступну поставку встановлюється в накладних (п. 1.2. Договору).
Згідно п.1.3. Договору накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між Сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що Покупець подає заявку на поставку товару у письмовій формі або за допомогою факсимільного зв'язку чи засобів електронного зв'язку.
Відповідно до пункту 4.1. договору форма оплати: передоплата в розмірі __ відсотків від загальної вартості товару, що поставляється. Решта суми - протягом 30 календарних днів від дати отримання товару, уповноваженою особою Покупця.
Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Ферозіт" м. Теребовля поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд", м. Тернопіль товарно - матеріальні цінності в домовлених об'ємах та належної якості на загальну суму 260 882,19 грн., в підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні про отримання товару:
-02.01.2013 року отримано товар на суму 2249,60 грн. (Видаткова накладна № ТН000000001 від 02.01.2013 року ; Довіреність №1 на отримання матеріальних цінностей від 02.01.2013 року;
-04.01.2013 року отримано товар на суму 2564,00 грн. (Видаткова накладна № ТН000000022 від 04.02.2013 року та Довіреність № 4 на отримання матеріальних цінностей від 04.01.2013 року;
-10.01.2013 року отримано товар на суму 15647,20 грн. (Видаткова накладна № ТН000000030 від 10.01.2013 року ; Довіреність №6 на отримання матеріальних цінностей від 10.01.2013 року;
-14.01.2013 року отримано товар на суму 5519,24 грн. (Видаткова накладна № ТН000000051 від 14.01.2013 року ; Довіреність № 8 від 14.01.2013 року на отримання матеріальних цінностей ;
-16.01.2013 року отримано товар на суму 9310,08 грн., (Видаткова накладна № ТН000000054 від 16.01.2013 року , Довіреність №10 від16.01.2013 року на отримання матеріальних цінностей;
-17.01.2013 року отримано товар на суму 750 грн. (Видаткова накладна № ТН000000065 від 17.01.2013 року ;
-18.01.2013 року отримано товар на суму 7861,20 грн. (Видаткова накладна № ТН000000072 від 18.01.2013 року; Довіреність №14 від 18.01.2013 року на отримання матеріальних цінностей.
-29.11.2012 року отримано товар на суму 3620,80 грн. (Видаткова накладна № 1248; Довіреність № 118 від 29.11.2012 року ;
-29.11.2012 року отримано товар на суму 1988,00 грн. (Видаткова накладна № ТН000001664 , Довіреність №119 від 29.11.2012 року ;
-29.11.2012 року отримано товар на суму 36139,00 грн. (Видаткова накладна № ТН000001665, Довіреність № 120 від 29.11.2012 року ;
-03.12.2012 року отримано товар на суму 21726,00 грн., (Видаткова накладна № ТН000001682 від 03.12.2012 року ,Довіреність № 122 від 03.12.2012 року ;
-03.12.2012 року отримано товар на суму 910,85 грн. (видаткова накладна № ТН000001681;
- 05.12.2012 року отримано товар на суму 6572,56 (Видаткова накладна № ТН000001693 , довіреність № 125 від 05.12.2012 року ;
-05.12.2012 року отримано товар на суму 327,62 грн. (Видаткова накладна № ТН000001695, Довіреність № 125 від 05.12.2012 року ;
-06.12.2012 року отримано товар на суму 484,77 грн. (Видаткова накладна № ТН000001702 , Довіреність № 125 від 05.12.2012 року ;
-10.12.2012 року отримано товар на суму 5693,05 грн. (Видаткова накладна № ТН000001717 , Довіреність № 126 від 05.12.2012 року ;
-10.12.2012 року отримано товар на суму 1325.00 грн. (Видаткова накладна № ТН000001718 , Довіреність № 126 від 05.12.2012 року ;
-12.12.2012 року отримано товар на суму 24895,08 грн. (Видаткова накладна № ТН000001729, Довіреність № 139 від 12.12.2012 року ;
-12.12.2012 року отримано товар на суму 7094,64 грн. (Видаткова накладна № ТН000001731, Довіреність № 140 від 12.12.2012 року ;
-14.12.2012 року отримано товар на суму 8520,00 грн. (Видаткова накладна № ТН000001744 , Довіреність № 144 від 14.12.2012 року ;
-18.12.2012 року отримано товар на суму 17763,58 грн. (Видаткова накладна № ТН000001750, Довіреність № 146 від 18.12.2012 року ;
-20.12.2012 року отримано товар на суму 12291,00 грн. (Видаткова накладна №ТН000001751, Довіреність № 150 від 20.12.2012 року;
-25.12.2012 року отримано товар на суму 24654,70 грн. (Видаткова накладна № ТН000001770, Довіреність № 158 від 25.12.2012 року ;
-27.12.2012 року отримано товар на суму 12672,80 грн. (Видаткова накладна № ТН000001788, Довіреність № 163 від 27.12.2012 року ;
-27.12.2012 року отримано товар на суму 28184,22 грн. (Видаткова накладна №ТН000001789 від 27.12.2012 року ;
-28.12.2012 року отримано товар на суму 2117,20 грн. (Видаткова накладна № ТН000001799 від 28.12.2012 року , Довіреність № 165 від 28.12.2012 року.
Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар частково на суму 190 257,02 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями виписок з банківського рахунку.
Таким чином, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд " м. Тернопіль перед ТзОВ " Ферозіт " м. Теребовля на час подання позову до суду становила 70625,17 грн.
Станом на момент розгляду спору в апеляційному порядку в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили сплату відповідачем вищевказаного боргу.
Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача 70625,17 грн. основного боргу, 5079,37 грн. - пені; 3182,67 грн. - 3% річних, 8481,28 грн. - інфляційних втрат, а всього 87 368,49 грн.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджено, що покупець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд", м. Тернопіль отримало від ТзОВ "Ферозіт", м. Теребовля, товар на суму 260 882,19 грн., однак повністю не оплатило його вартості, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 70625,17 грн.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).
Отже, відповідач у справі ТзОВ " Техно-Буд " м. Тернопіль зобов'язане було оплатити отриманий товар після прийняття товаророзподільних документів (накладних ).
У гарантійному листі вих. № 18 від 02.06.2014 року відповідач ТОВ «Техно-Буд» гарантував сплатити ТОВ «Ферозіт» заборгованість в сумі 70625,17 грн., що виникла на підставі договору РЕ/ТН/0061/12 від 23.11.2012 року не пізніше 25.12.2014 року, що, однак, ним дотримано не було.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 70625,17 грн.
Щодо заперечень відповідача з приводу невірного розрахунку позивачем суми основного боргу в розмірі 70625,17 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що сума основного боргу в розмірі 70625,17 грн. є завищеною та не відповідає дійсності з тих підстав, що позивачем не було враховано інших здійснених відповідачем проплат за укладеним договором. Зазначив, що ним насправді було оплачено 192 607,62 грн., а не 190 257,02 грн., а відтак сума боргу складає 68274,57 грн., а не 70625,17 грн.
На підтвердження своїх доводів скаржник надав копії виписок з банківського рахунку (а.с. 151-161), з огляду та аналізу яких вбачається, що серед таких наявні копії виписок, які не були надані суду першої інстанції, зокрема, від 05.06.2013 року на суму 750,6 грн. та на суму 1600, 0 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, надання чи ненадання доказів - це право сторони. Але вибираючи спосіб захисту, який базований на ненаданні доказів, сторона несе ризик, що вона не зможе в подальшому посилатися на ті докази, яких вона не надала.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обгрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції також висував заперечення з приводу невірного нарахування суми основного боргу (а.с. 105-107) та зазначав, що така становить не 70625,17 грн., а 43901,32 грн., та зазначав, що в січні 2013 року було оплачено ще 10 000,0 грн., на підтвердження чого надав копії виписок з банківського рахунку від 29.01.2013 року та 30.01.2013 року.
Проте, слід зазначити, що такі банківські виписки були враховані позивачем при здійсненні ним розрахунку основної суми боргу. Разом з тим, відповідач в суді першої інстанції не надав суду копій банківських виписок від 05.06.2013 року на суму 750,6 грн. та на суму 1600, 0 грн. у підтвердження своїх заперечень, які були надані вже в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, скаржником у апеляційному провадженні при поданні додаткових доказів належно не доведено неможливість подання вищезазначених доказів у суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при прийнятті рішення надав оцінку наявним у справі доказам.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд при оцінці доказів та прийнятті рішення не приймає додаткових доказів, наданих скаржником.
Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку позивач ТОВ "Ферозіт", м. Теребовля, просить стягнути з відповідача 3% річних, що становить 3182,67 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 40857.25 27.01.2013 - 27.01.2013 1 3 % 3.36 42974.45 28.01.2013 - 28.01.2013 1 3 % 3.53 37974.45 29.01.2013 - 29.01.2013 1 3 % 3.12 32974.45 30.01.2013 - 01.02.2013 3 3% 8.13 35224.05 02.02.2013 - 03.02.2013 2 3% 5.79 37788.05 04.02.2013 - 09.02.2013 6 3 % 18.64 53435.25 10.02.2013 - 13.02.2013 4 3 % 17.57 58954.49 14.02.2013 - 15.02.2013 2 3 % 9.69 68264.57 16.02.2013 - 16.02.2013 1 3 % 5.61 69014.57 17.02.2013 - 17.02.2013 1 3 % 5.67 76875.77 18.02.2013 - 26.03.2013 37 3% 233.79 74875.77 27.03.2013 - 18.04.2013 23 3 % 141.55 73875.77 19.04.2013 - 28.07.2013 101 3 % 613.27 70625.17 29.07.2013 - 27.07.2014 364 3 % 2112.95 Всього 27.01.2013 - 27.07.2014 547 3 % 3182.67
Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий розрахунок 3% річних, вважає вимоги позивача в частині стягнення 3182,67 грн. 3% річних обґрунтованими та погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 3182,67 грн. 3% річних.
Разом з тим, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині невірно зазначено розмір 3 % річних, які підлягають до стягнення, зокрема, зазначено, що до задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення 3083,99 грн. Однак вже в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив правильний розмір 3% річних, що підлягають до стягнення, а саме - 3182.67 грн.
Також, відповідно до розрахунку ТОВ "Ферозіт" просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі - 8481,28 грн. (період заборгованості : 29.07.2013 р. - 10.07.2014 року; сума боргу: 70625,17 грн. х 1,120 (сукупний індекс інфляції за вказаний період) = 8481,28 грн.
Апеляційний господарський суд, перевіривши представлений розрахунок, вважає вимоги позивача в частині стягнення 8481,28 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 8481,28 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 5.2 Договору поставки товарів №РЕ/ТН/0061/12 від 23.11.2012 року у випадку порушення строків, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки .
У п.5.4. Договору сторони домовилися, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки.
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач у справі надав розрахунок суми пені за період з 27.01.2013 року по 22.07.2013 року, що становить 5079,37 грн.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 40857.25 27.01.2013 - 27.01.2013 1 7.5000 % 0.041 % 16.79 42974.45 28.01.2013 - 28.01.2013 1 7.5000 % 0.041 % 17.66 37974.45 29.01.2013 - 29.01.2013 1 7.5000 % 0.041 % 15.61 32974.45 30.01.2013 - 01.02.2013 3 7.5000 % 0.041 % 40.65 35224.05 02.02.2013 - 03.02.2013 2 7.5000 % 0.041 % 28.95 37788.05 04.02.2013 - 09.02.2013 6 7.5000 % 0.041 % 93.18 53435.25 10.02.2013 - 13.02.2013 4 7.5000 % 0.041 % 87.84 58954.49 14.02.2013 - 15.02.2013 2 7.5000 % 0.041 % 48.46 68264.57 16.02.2013 - 16.02.2013 1 7.5000 % 0.041 % 28.05 69014.57 17.02.2013 - 17.02.2013 1 7.5000 % 0.041 % 28.36 76875.77 18.02.2013 - 26.03.2013 37 7.5000 % 0.041 % 1168.93 74875.77 27.03.2013 - 18.04.2013 23 7.5000 % 0.041 % 707.73 73875.77 19.04.2013 - 09.06.2013 52 7.5000 % 0.041 % 1578.72 73875.77 10.06.2013 - 22.07.2013 43 7.0000 % 0.038 % 1218.44 Всього 27.01.2013 - 22.07.2013 177 7.5000 % 0.041 % 5079.37
Апеляційний господарський суд, перевіривши представлений розрахунок пені, вважає вимоги позивача в частині стягнення 5079.37 грн. пені обґрунтованими та погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 5079.37 грн. пені.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Господарський суд першої інстанції повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" м. Теребовля, вул. Шевченка, 171,Тернопільської області (ідент. код 37961273) з Державного бюджету України - 285 грн. 35 коп. судового збору, як зайво сплаченого. Решта судових витрат, тобто 1827 грн., у відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, залишив за відповідачем.
Апеляційний господарський суд погоджується із вищезазначеним висновком суду, що стосується судових витрат у даній справі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в апеляційній інстанції залишаються на скаржнику відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
рішення господарського суду Тернопільської області від 04.08.2014 року у справі № 921/547/14-г/10 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд", м.Тернопіль, б/н від 13.08.2014 року - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд .
Повний текст постанови складений 10.11.14 року.
Головуючий -суддя: Т.Б. Бонк
Судді: С.М. Бойко
Г.Г. Якімець
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.11.2014 |
Оприлюднено | 13.11.2014 |
Номер документу | 41316894 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Бонк Т.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні