Рішення

від 04.11.2014 по справі 911/4308/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" листопада 2014 р.                                                              Справа № 911/4308/14 Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” до Товариства з обмеженою відповідальністю  “Компанія Агропротект” про стягнення боргу, за участю представників: позивача: не з'явились;         відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” до Товариства з обмеженою відповідальністю  “Компанія Агропротект” про стягнення боргу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 2803-1 від 28.03.2014.    Ухвалою від 09.10.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.10.2014. Ухвалою від 21.10.2014 розгляд справи було відкладено на 04.11.2014 03.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог. Вказана заява прийнята судом, а відтак позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідача 250096,00 грн боргу, 235480,00 грн штрафу, 43815,20 грн пені, 58992,49 грн 30% річних, 16467,44 грн втрат від інфляції. В судове засідання 04.11.2014 представники сторін не з'явились. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”) Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд   Встановив: 28.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю  “Компанія Агропротект” (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” (позикодавець) було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 2803-1, відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 570960,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.п. 2.1., 2.2. договору). Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.06.2014 (включно) (п. 3.1. договору). Позивачем відповідно до платіжного доручення № 375 від 31.03.2014 було перераховано відповідачу обумовлену договором суму грошових коштів - 570960,00 грн (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи), а відтак судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1050 якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання з повернення коштів, а саме не повернув останні у обумовлений сторонами строк,  перераховуючи їх частинами. Так, загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів (з урахуванням проплат, що були здійснені відповідачем після порушення провадження у даній справі) становить 320000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються довідкою про зарахування коштів станом на 30.10.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», а також актом звірки взаєморозрахунків, що містяться в матеріалах справи. Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 250960,00 грн Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів, проте відповідач ані відзиву, ані доказів сплати боргу суду не надав. Водночас, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 250096,00 грн боргу. Суд допускає, що таке зазначення суми є технічною опискою, проте рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а відтак суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленій сумі -  250096,00 грн, як таку, що є обґрунтованою, документально підтвердженою та не спростованою відповідачем. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 235480,00 грн штрафу, 43815,20 грн пені, 58992,49 грн 30% річних, 16467,44 грн втрат від інфляції.           Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За прострочення повернення фінансової допомоги з позичальника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 30% річних процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку прострочення повернення фінансової допомоги, окрім пені та процентів, з позивальника стягується штраф, зокрема, у розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення понад 60 днів. Нарахування штрафних санкцій та позовна давність їх стягнення не обмежуються термінами передбаченими ст. 232 ГК України, скороченим терміном позовної давності та здійснюються до моменту їх сплати (п.п. 4.2., 4.3. договору). Перевіривши розрахунок штрафу у сумі 235480,00 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про його стягнення підлягає задоволенню. Щодо розрахунку пені та 30% річних, то він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд встановив що розмір пені та 30% річних є меншим ніж заявлено позивачем, а відтак вказані вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 43296,83 грн пені та 57024,46 30% річних. Щодо розрахунку втрат від інфляції, то він також є арифметично невірним та розмір останніх є більшим ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1   ст. 83 Господарського процесуального кодексу України   господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за      межі заявлених позовних вимог. Відтак, вказана вимога підлягає задоволенню повністю у сумі 16467,44 грн. Крім того, 30.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем було подано заяву про забезпечення позову. Остання вмотивована тим, що відповідач має заборгованість не лише за спірним договором, а також дебіторську заборгованість строк виконання якої має настати найближчим часом, а відтак існує ризик неможливості виконання рішення суду, у зв'язку з чим просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх поточних рахунках відповідача. Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходів до забезпечення позову.             Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Розглянувши подану заяву суд не вбачає підстав для забезпечення позову, оскільки позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що кошти, майно, інші цінності, які належать відповідачу, можуть зникнути, а також те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Крім того, суд вважає за необхідне повернути позивачу зайво сплачений судовий судовий збір внаслідок подання заяви про зменшення позовних вимог. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.       Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. 2.       Позов задовольнити частково. 3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  “Компанія Агропротект” (код ЄДРПОУ 36969566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” (код ЄДРПОУ 36673556) 250096,00 грн боргу, 235480,00 грн штрафу, 43296,83 грн пені, 57024,46 грн 30% річних, 16467,44 грн втрат від інфляції, а також 12047,29 грн судового збору. 4.      В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 5.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “РОСКО ТРЕЙД” (код ЄДРПОУ 36673556) з державного бюджету України 1545,74 грн судового збору. 6.          Видати наказ.                Суддя                                                                                                            А.Ф. Черногуз