Постанова

від 10.11.2014 по справі 813/4742/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року № 813/4742/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Мандюк О.О.;

від відповідача - Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Готель «Відень» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Готель «Відень» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 року за №0001902204 та за №0001912204.

Позивач в позовній заяві стверджує, що фактичне здійснення господарських операцій з ПП «Воллі» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А відтак, продовжує позивач, посилання в акті перевірки на невідповідність вимогам вищезазначеного Закону не може бути доказом протиправної поведінки товариства, оскільки сам по собі факт порушення податкового законодавства іншими особами не може бути доказом протиправної поведінки платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що вироком Сихівського районного суду від 26.12.2012 року у справі №1319/5265/2012 директора ПП «Воллі» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.2, 358 ч.4 КК України. Зокрема, у даному вироку встановлено, що податкові, виписані ПП «Воллі» є недійсними, так як не підписані уповноваженою особою підприємств, відповідно контрагенти-вигодонабувачі формували податковий кредит по безтоварних операціях від контрагента «Воллі».

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Готель «Відень» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 16.05.2014 року за № 381/22-04/32569146 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року:

- за №0001912204, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5834 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем - 5833 грн. 33 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.;

- за №0001902204, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6708 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем - 6708 грн. 33 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- підп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, підп.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв'язку з чим товариством занижено податок на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого товариством зайво включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 5833 грн. 33 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про занижено податку на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп. та про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 5833 грн. 33 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Воллі».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Воллі».

Так, між ТзОВ «Готель «Відень» (замовник) і ПП «Воллі» (підрядник) 01.06.2011 року було укладено договір відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу по поточному ремонту приміщень ТзОВ «Готель «Відень» на просп.Свободи, 12 у м.Львові, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На виконання вищенаведеного договору позивачем надано податкову накладну від 03.06.2011 року за №11 на суму 35000 грн. 00 коп., довідку про вартість виконаних робіт будівельних робіт за червень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, платіжне доручення від 03.06.2011 року за №458 на суму 35000 грн. 00 коп.

В той же час, контролюючий орган вважає, оскільки на ПП «Воллі» відсутні складські приміщення , виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Такі висновки ґрунтуються на довідці ДПІ у Франківському районі м.Львова від 23.08.2011 року за №1559/23-434029609 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року».

Також в матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду від 26.12.2012 року у справі №1319/5265/2012, яким директора ПП «Воллі» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), 27 ч.2, 358 ч.4 КК України (використання завідомо підроблених документів).

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Суд бере до уваги те, що за змістом наведеної норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (в даному випадку ПП «Воллі») виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

При цьому, надані під час судового розгляду справи пояснення свідка ОСОБА_5 - колишнього директора ТзОВ «Готель «Відень», про реальність досліджуваних господарських операцій спростовуються обставинами, викладеними у згаданому вироку суду.

Крім того, зазначені показання свідка спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 (директор ПП «Воллі»), який зазначив, що жодної господарської діяльності не здійснював, роботи для позивача не виконував.

А відтак, враховуючи показання ОСОБА_4 та те, що вироком суду встановлено фіктивність підприємницької діяльності контрагента позивача - ПП «Воллі», суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, а відтак і правомірними є висновки про завищення платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість 5833 грн. 33 коп.

Що стосується висновків відповідача про заниження податку на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп., то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.131.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зі змісту даної норми вбачається, що основою для формування витрат є виконання робіт - фактичне вчинення господарської операції, яке призводить до зміни майнового стану суб'єктів господарювання.

Як передбачено п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Воллі», правомірним є висновок перевіряючих про заниження податку на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Відень» (код ЄДРПОУ 32569146), що знаходиться за адресою м.Львів, пр.Свободи, 12 в користь Державного бюджету України, 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 листопада 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк