Ухвала

від 19.03.2015 по справі 813/4742/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 р. Справа № 876/10988/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Відень" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Відень" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

07.07.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель "Відень" (надалі - ТзОВ "Готель "Відень") звернулось до суду із адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 року за №0001902204 та за №0001912204.

В обґрунтування вимог позовної заяви ТзОВ "Готель "Відень" зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій з ПП "Воллі" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А відтак, на думку позивача, посилання в акті перевірки на невідповідність вимогам вищезазначеного Закону не може бути доказом протиправної поведінки товариства, оскільки сам по собі факт порушення податкового законодавства іншими особами не може бути доказом протиправної поведінки платника податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Готель "Відень" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ", ПП "Воллі", іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено Акт від 16.05.2014 року за № 381/22-04/32569146 (а.с. 65-74) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року:

- за №0001912204, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5834 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем - 5833 грн. 33 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп. (а.с.10);

- за №0001902204, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6708 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем - 6708 грн. 33 коп. (а.с.8).

Податковим органом встановлено порушення:

- п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, підп.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв'язку з чим товариством занижено податок на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого товариством зайво включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 5833 грн. 33 коп.

Дані повідомлення-рішення оскаржувались позивачем у порядку адміністративного оскарження, однак органами доходів і зборів залишені без змін.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведені правові норми, колегією суддів досліджувались обставини правомірності формування ТзОВ "Готель "Відень" податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Воллі".

Так, із матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "Готель "Відень" (замовник) і ПП "Воллі" (підрядник) 01.06.2011 року було укладено договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу по поточному ремонту приміщень ТзОВ "Готель "Відень" на просп.Свободи, 12 у м.Львові, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с.12-14). На виконання вищенаведеного договору позивачем надано податкову накладну від 03.06.2011 року за №11 на суму 35000 грн. 00 коп. (а.с.15), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (а.с.16), акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (а.с.17-22), платіжне доручення від 03.06.2011 року за №458 на суму 35000 грн. 00 коп. (а.с.28).

В той же час, колегія суддів бере до уваги Акт ДПІ у Франківському районі м.Львова від 23.08.2011 року за №1559/23-4/34029609 "Про проведення аналізу діяльності ПП "Воллі" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року". Відповідно до даного Акту, у ПП "Воллі" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також в матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року у справі №1319/5265/2012 (а.с.51 звор. - 59), яким директора ПП "Воллі" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), 27 ч.2, 358 ч.4 КК України (використання завідомо підроблених документів).

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що за змістом вищенаведеної норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (в даному випадку ПП "Воллі") виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В контексті даної процесуальної норми колегія суддів бере до уваги показання свідка ОСОБА_1 (директора ПП "Воллі") надані у судовому засіданні суду першої інстанції, який зазначив, що жодної господарської діяльності не здійснював, роботи для позивача не виконував.

А тому, враховуючи показання ОСОБА_1 та той факт, що вироком суду встановлено фіктивність підприємницької діяльності контрагента позивача - ПП "Воллі", суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, а відтак і правомірними є висновки про завищення платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість 5833 грн. 33 коп.

Щодо висновків податкового органу про заниження податку на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп., то тут судова колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.131.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зі змісту даної норми слідує, що основою для формування витрат є виконання робіт - фактичне вчинення господарської операції, яке призводить до зміни майнового стану суб'єктів господарювання.

В силу п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги вищенаведені норми ПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в процесі судового розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТзОВ "Готель "Відень" з його контрагентом ПП "Воллі", а тому правомірним є висновок податкового органу про заниження податку на прибуток на суму 6708 грн. 33 коп.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного переконання, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими письмовими доказами, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Відень" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. по справі № 813/4742/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 24.03.2015 року.