Рішення

від 05.11.2014 по справі 918/1364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2014 р. Справа № 918/1364/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали"

до відповідача 1) Рівненський обласний центр зайнятості

до відповідача 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ - ВОЛИНЬ"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

Представники:

Від позивача : Горлатий О.В.

Від відповідача 1) : Бессольніков П.В.

Від відповідача 2) : Слесарчук О.П.

Від третьої особи : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1) Рівненського обласного центру зайнятості та відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ - ВОЛИНЬ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали", про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №62 від 23 липня 2014 року, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ". Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірний договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором. А саме. 21.07.2014 р. між ТзОВ "ГРЕЙН-СЕРВІС" та Рівненським обласним центром зайнятості було укладено Договір б/н про відступлення права вимоги на суму 170400 грн. 00 коп. до ДП "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали", що включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство №8/24. Вказану у Договорі суму позивач 28.07.2014 р. перерахував на рахунок відповідача 1). Отже, позивач виконав умови Договору від 21.07.2014 р. Однак, відповідачем 1) було повернуто дану суму коштів для ТзОВ "ГРЕЙН-СЕРВІС" як помилково направлені. Як пояснює позивач, в ході переписки між сторонами було з'ясовано те, що 23.07.2014 р. між Рівненським обласним центром зайнятості та ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" укладено Договір №62 про відступлення права вимоги у розмірі 179 400 грн. 00 коп. до ДП "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали", що включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство №8/24. 30.07.2014 р. відповідач 2) на виконання умов Договору №62 перерахував відповідачу 1) 179 400 грн. 00 коп. У подальшому 16.09.2014 р. позивач повторно перерахував на рахунок Рівненського обласного центру зайнятості кошти в розмірі 179 400 грн. 00 коп. Позивач вважає, що умови Договору б/н від 21.07.2014 р. виконано сторонами повністю.

За умовами ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 цього ж кодексу).

Отже, зважаючи, що укладення Договору про відступлення права вимоги №62 від 23 липня 2014 року не було спрямоване на настання реальних правових наслідків, позивач, покликаючись на ст.ст.203, 215 ЦК України, вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач 1) Рівненський обласний центр зайнятості надав суду письмовий відзив на позов, у якому вимоги ТзОВ "ГРЕЙН-СЕРВІС" не визнає (арк.с. 22-24). Вказує, що відповідач 1) є кредитором у справі про банкрутство ДП "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали". 09.07.2014 р. до відповідача 1) надійшов лист-пропозиція від позивача щодо укладення договору відступлення права вимоги конкурсної заборгованості 4-ї черги до згаданого боржника. 21.07.2014 р. до відповідача 1) звернувся представник позивача з трьома примірниками договору про відступлення права вимоги стосовно 4-ї черги у сумі 179 400 грн. 00 коп. Однак, розглянувши договір Рівненський обласний центр зайнятості звернув увагу, що сума заборгованості вказана у цифрах не відповідає сумі, зазначеній прописом. Крім того, погашення заборгованості передбачалося графіком протягом 6-ти місяців. Тому відповідач 1) листом від 23.07.2014 р. просив позивача виправити недоліки та повідомив про зупинення дії Договору від 21.07.2014 р. Проте, позивач не надав відповіді на повідомлення відповідача 1), а 28.07.2014 р. перерахував Рівненському обласному центру зайнятості кошти у розмірі 179 400 грн. 00 коп.

Поряд з тим, 23.07.2014 р. керівник ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" звернувся до відповідача 1) з пропозицією укласти з ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" договір про відступлення права вимоги на суму 179 400 грн. 00 коп. Як пояснює Рівненський обласний центр зайнятості, оскільки у останнього не було відомостей чи укладений договір з позивачем (так як на лист від 23.07.2014 р. ще не було отримано відповіді від позивача), та у зв'язку з тим, що проект договору, наданий відповідачем 2) передбачав погашення боргу у сумі 179 400 грн. 00 коп. до 15.08.2014 р., тому того ж 23.07.2014 р. між відповідачем 1) та ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" було укладено Договір №62 про відступлення права вимоги. На виконання останнього відповідач 2) перерахував 179 400 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 30.07.2014 р.

Відповідач 1) зазначає, що Договір від 21.07.2014 р. з підписом директора ТзОВ "ГРЕЙН-СЕРВІС" та печаткою останнього був отриманий відповідачем 1) лише 01.08.2014 р. Тому станом на 28.07.2014 р. у Рівненського обласного центру зайнятості не було відомостей, що договір зі сторони позивача укладений. Відтак, сплачені позивачем кошти в сумі 179 400 грн. 00 коп. були повернуті останньому як помилково перераховані. Крім того, оскільки 30.07.2014 р. ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" перерахував Рівненському обласному центру зайнятості 179 400 грн. 00 коп., тому у останнього не було підстав зараховувати платіж, що надійшов від ТзОВ "ГРЕЙН-СЕРВІС" у розмірі 179 400 грн. 00 коп.

За наведеного відповідач 1) вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить в позові відмовити.

Від відповідача 2) ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" надійшли письмові заперечення на позов, згідно яких останній вважає, що позивач належним чином не обґрунтував чим порушено його права та інтереси укладенням спірного Договору №62 від 23.07.2014 р. (арк.с. 32-33). Також позивач не довів належними та допустимими доказами своє право на звернення до суду з таким позовом. Відтак, ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ" вважає позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Позивачем під час розгляду справи було подано клопотання від 05.11.2014 р., у якому просив залучити до участі у справі №918/1364/14 прокурора Рівненської області (арк.с. 42). Клопотання було відхилене судом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що прокурор може брати участь у справі лише у разі подання ним позову, та у випадку вступу у вже порушену справу за своєю ініціативою на будь-якій стадії розгляду справи. Суд звертає увагу, що чинним ГПК України не передбачено можливості залучати прокурора до участі у справі за ініціативою суду чи за клопотанням учасників процесу, поданим під час розгляду спору у суді. За наведеного у суду відсутні правові підстави для задоволення поданого позивачем клопотання про залучення прокурора для участі у справі №918/1364/14.

05 листопада 2014 року позивачем були подані додаткові письмові пояснення (арк.с. 43), у яких більш детально висвітлив позицію, що викладена у позовній заяві.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї, просить позов задоволити та визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №62 від 23 липня 2014 року, укладений між Рівненським обласним центром зайнятості та ТзОВ "ГАЗ - ВОЛИНЬ".

Натомість представники відповідачів 1) та 2) надали пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмових відзивах на позов. Просять в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, пояснень по суті спору не надав. Ухвала суду від 14.10.2014 р., що направлялася на адресу Дочірнього підприємства "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (33027, м.Рівне, вул.Київська, 94) повернута з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що ухвалою від 14.10.2014 р. не було визнано обов'язковою явку третьої особи до суду, та доказів наявних у справі достатньо для вирішення спору по суті без участі представника ДП "Укрбурштин" ДАК "Українські поліметали".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 23 липня 2014 року між Рівненським обласним центром зайнятості (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ - ВОЛИНЬ" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №62 (арк.с. 6-7), за яким Первісний кредитор на умовах цього Договору відступає на користь Нового кредитора, а Новий кредитор набуває право вимоги у розмірі 179 400 грн. 00 коп. до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (далі іменується Боржник), що включене до четвертої черги реєстру вимог кредиторів у справі №8/24 про банкрутство Боржника, затвердженого ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 січня 2004 року, що виникла у Боржника перед Первісним кредитором за договором №12 від 28 грудня 1994 року (далі іменується Основне зобов'язання).

Згідно п.2.1. Договору за відступлення права вимоги Новий кредитор сплачує на користь Первісного кредитора винагороду у розмірі 179 400 грн. 00 коп. частинами та у строки, встановлені у пункті 2.2. Договору, за яким оплата здійснюється Новим кредитором у повному розмірі в термін до 15 серпня 2014 року.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ - ВОЛИНЬ" було здійснено платіж у сумі 179 400 грн. 00 коп. на користь Рівненського обласного центру зайнятості. Вказане підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення №2 від 30.07.2014 р. (арк.с. 54).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що фактично відповідачем 1) та відповідачем 2) вчинялися дії на виконання укладеного між ними спірного Договору про відступлення права вимоги №62 від 23.07.2014 р.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що між Рівненським обласним центром зайнятості (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги від 21.07.2014 р. (арк.с. 8-9), за яким Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредиторові, у розмірі 179 400 грн. 00 коп., що включена до четвертої черги реєстру вимог кредиторів у справі №8/24 про банкрутство Дочірнього підприємства "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (далі Боржник), затвердженого ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 січня 2004 року, що виникла між Первісним кредитором та Боржником за договором №12 від 28 грудня 1994 року (далі - Основне зобов'язання).

Відповідно до п.2.1. Договору згідно з відступленням права вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору, на умовах визначених в п.2.2. цього Договору, заборгованість у розмірі 179 400 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" було здійснено платіж у сумі 179 400 грн. 00 коп. на користь Рівненського обласного центру зайнятості. Вказане підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення від 28.07.2014 р. (арк.с. 10).

Предметом розгляду даного спору є визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №62 від 23.07.2014 р., укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ - ВОЛИНЬ", у зв'язку з тим, що останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою статтi 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язаннi може бути замiнений iншою особою внаслiдок, зокрема передання ним своїх прав iншiй особi за правочином (вiдступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язаннi не може бути замiнений, якщо це встановлено договором або законом.

Вiдступлення права вимоги є договiрною передачею вимог первiсного кредитора новому кредиторовi та вiдбувається на пiдставi укладеного мiж ними правочину, при цьому замiна кредитора саме у зобов'язаннi допускається протягом усього часу iснування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Отже, наявнiсть судового рiшення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовiдносин сторiн договору, тому замiна кредитора у зобов'язаннi шляхом вiдступлення права вимоги iз зазначенням у договорi обсягу зобов'язання, яке передається, на стадiї виконання судового рiшення не обмежує цивiльних прав учасникiв спiрних правовiдносин.

Вiдповiдно до статтi 115 ГПК України рiшення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всiй територiї України i виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскiльки виконання рiшення суду є невiд'ємною стадiєю процесу правосуддя, то i замiна сторони на цiй стадiї може вiдбуватися не iнакше, як на пiдставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови i порядок виконання рiшень судiв, що вiдповiдно до закону пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку.

Частиною п'ятою статтi 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разi вибуття однiєї iз сторiн державний виконавець з власної iнiцiативи або за заявою сторони, а також сама заiнтересована сторона мають право звернутися до суду iз заявою про замiну сторони її правонаступником. Для правонаступника усi дiї, вчиненi до його вступу у виконавче провадження, обов'язковi тiєю мiрою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замiнив.

При цьому питання замiни сторони її правонаступником, у тому числi i в разi замiни кредитора у зобов'язаннi, вирiшується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Пiдсумовуючи наведене, замiна кредитора у зобов'язаннi, як i саме зобов'язання, є iнститутом цивiльного права, а вiдносини, пов'язанi з виконанням судового рiшення, характеру цивiльно-правових не мають.

Частиною 5 статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку мається на увазі об'єктивна реальна можливість настання правового результату після укладення правочину.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Слід зазначити, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову). Вказана позиція також відображена у абз.5 пункту 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Суд зауважує, що доказами, наявними у справі, підтверджується той факт, що відповідачами на виконання спірного договору вчинено дії - відповідачем 2) сплачено відповідачу 1) певну суму коштів. Таким чином, вбачається, що сторонами досягнуто певного правового результату за спірним договором.

Натомість позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності об'єктивної реальної можливості настання правового результату після укладення спірного Договору №62 від 23.07.2014 р.

Також судом не встановлено фактичних обставин стосовно того, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Суд звертає увагу, що згідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У даному випадку ТзОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" не є стороною спірного правочину, проте як на підставу визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №62 посилається на той факт, що у зв'язку з його укладенням позивач не може реалізувати своє право на звернення до господарського суду Рівненської області із заявою в межах справи про банкрутство №8/24 про заміну сторони у зобов'язанні відносно боржника ДП "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали", так як належним позивачу таким правом незаконно розпоряджається ТзОВ "ГАЗ-ВОЛИНЬ".

Однак, вказана обставина не може вважатися порушенням прав позивача, оскільки умови Договору №62 від 23.07.2014 р. жодним чином не стосуються прав та інтересів ТзОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" та останнє взагалі не згадується у тексті спірного правочину.

Інших обставин, які підтверджують порушення прав позивача у зв'язку з укладенням спірного правочину суду не наведено.

Таким чином, доводи позивача стосовно порушення його прав у зв'язку з укладенням договору, який оскаржується у даній справі, є надуманими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже позивач повинен довести, що його права порушені у зв'язку з укладенням між відповідачами Договору №62 від 23.07.2014 р., чого у даному випадку не було зроблено.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, ТзОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України на підтвердження того факту, що Договір №62 від 23.07.2014 р. порушує його права та інтереси. Доводи позивача, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї, спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому не приймаються судом до уваги.

Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Суд дійшов висновку, що укладений між ТзОВ "ГАЗ-ВОЛИНЬ" та Рівненським обласним центром зайнятості Договір №62 від 23.07.2014 р. жодним чином не порушує права та інтереси позивача. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні вказаного позову слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Крім того, під час звернення до суду з даним позовом позивачем надлишково сплачено судовий збір.

Так, за умовами ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється - один розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У даному випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч.2 ст.7 даного Закону).

Суд звертає увагу, що при зверненні до суду із даним позовом позивач мав би сплатити судовий збір - один розмір мінімальної заробітної плати, що станом на день звернення позивача з даним позовом складає 1218 грн. 00 коп.

Як вбачається з квитанції №K17/J/127 від 19.09.2014 р. ТзОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" сплачено судовий збір у розмірі 3 588 грн. 00 коп. Таким чином, за підрахунками суду переплачена сума судового збору складає 2 370 грн. 00 коп. (3 588 грн. 00 коп. - 1 218 грн. 00 коп. = 2 370 грн. 00 коп.).

У п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК). За необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України. Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума переплаченого судового збору у розмірі 2 370 грн. 00 коп., сплаченого позивачем згідно квитанції №K17/J/127 від 19.09.2014 р., підлягає поверненню ТзОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС".

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" (03067, м.Київ, вул.Гарматна, 4, код ЄДРПОУ 36797469) судовий збір у сумі 2 370 грн. 00 коп., сплачений згідно квитанції №K17/J/127 від 19.09.2014 р.

Повне рішення складено "07" листопада 2014 року

Суддя Бережнюк В.В.