Постанова

від 05.12.2014 по справі 918/1364/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року Справа № 918/1364/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Горлатий О.В. (директор);

відповідача 1: Бессольніков П.В. (довіреність №11-1844/1 від 08.06.2011 року);

відповідача 2: Слесарчук О.П. (довіреність №б/н від 13.10.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ТОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.2014 року у справі № 918/1364/14 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Укрбурштин" Державної акціонерної компанії "Українські поліметали"

до Рівненського обласного центру зайнятості (відповідач 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ - ВОЛИНЬ" (відповідач 2)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05 листопада 2014 року у справі №918/1364/14 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Грейн-Сервіс» (надалі - позивач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємства «Укрбурштин» Державної акціонерної компанії «Українські поліметали» до Рівненського обласного центру зайнятості (надалі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ - Волинь» (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовлено /а.с. 59-62/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що укладений між ТОВ "Газ-Волинь" та Рівненським обласним центром зайнятості Договір №62 від 23.07.2014 року жодним чином не порушує права та інтереси позивача. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні вказаного позову слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Грейн-Сервіс» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05 листопада 2014 року у справі №918/1364/14 та постановити нове рішення, яким визнати недійсним договір №62 від 23.07.2014 року укладений між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ «Газ-Волинь» про відступлення права вимоги в розмірі 179400 грн. до ДП «Укрбурштин» ДАК «Українські поліметали», що включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів останнього по справі про банкрутство №8/24 /а.с. 66-68/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт вказує, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду викладені в рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт зазначає, що спірні договори Рівненський обласний центр зайнятості уклав одночасно в останню декаду липня 2014 року (21 та 23 числа), договори мають один і той самий предмет: відступлення права вимоги в розмірі 179400,00 грн., до ДП «Укрбурштин» ДАК «Українські поліметали», що включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів останнього по справі про банкрутство №8/24, мають однакову ціну 179400,00 грн. та різних контрагентів Рівненського обласного центру зайнятості - ТОВ «ІК «Грейн - Сервіс» та ТОВ «Газ - Волинь»; судом першої інстанції не враховано те, що лише до 21.07.2014 року Рівненський обласний центр зайнятості був правомочним визначати юридичну долю зазначеного свого права вимоги: чи і далі бути учасником (кредитором) у справі №8/24 про банкрутство ДП «Укрбурштин» ДАК «Українські поліметали», чи відмовитися від цього права у передбачений законом спосіб, зокрема відступити право вимоги іншій особі або взагалі відмовитися від цих вимог; суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що 23.07.2014 року Рівненський обласний центр зайнятості не повідомив ТОВ «Газ-Волинь» про обтяження спірного права вимоги, з 21.07.2014 року ТОВ «Грейн Сервіс» отримало право вимагати від Рівненського обласного центру зайнятості передачі йому спірного право вимоги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського від 24 листопада 2014 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 04 грудня 2014 року /а.с. 65/.

Від відповідача 1 - Рівненського обласного центру зайнятості надійшов відзив №11-4522 від 01.12.2014 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 88-91/.

Від відповідача 2 - ТОВ «Газ-Волинь» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає, що оскаржуване рішення прийнято з вірним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а також встановленням фактичних обставин справи /а.с. 92-97/. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені у оскаржуваному рішенні.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідачів повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 липня 2014 року між Рівненським обласним центром зайнятості (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Волинь" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №62 /а.с. 6-7/, за яким Первісний кредитор на умовах цього Договору відступає на користь Нового кредитора, а Новий кредитор набуває право вимоги у розмірі 179400 грн. 00 коп. до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (далі - Боржник), що включене до четвертої черги реєстру вимог кредиторів у справі №8/24 про банкрутство Боржника, затвердженого ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 січня 2004 року, що виникла у Боржника перед Первісним кредитором за договором №12 від 28 грудня 1994 року (далі іменується Основне зобов'язання).

Згідно пункту 2.1. Договору за відступлення права вимоги Новий кредитор сплачує на користь Первісного кредитора винагороду у розмірі 179400 грн. 00 коп. частинами та у строки, встановлені у пункті 2.2. Договору, за яким оплата здійснюється Новим кредитором у повному розмірі в термін до 15 серпня 2014 року.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Волинь" було здійснено платіж у сумі 179 400 грн. 00 коп. на користь Рівненського обласного центру зайнятості. Вказане підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення №2 від 30.07.2014 року /а.с. 54/.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що фактично відповідачем 1) та відповідачем 2) вчинялися дії на виконання укладеного між ними спірного Договору про відступлення права вимоги №62 від 23.07.2014 року.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що між Рівненським обласним центром зайнятості (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Грейн-Сервіс" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги від 21.07.2014 року /а.с. 8-9/, за яким Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредиторові, у розмірі 179400 грн. 00 коп., що включена до четвертої черги реєстру вимог кредиторів у справі №8/24 про банкрутство Дочірнього підприємства "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (далі - Боржник), затвердженого ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 січня 2004 року, що виникла між Первісним кредитором та Боржником за договором №12 від 28 грудня 1994 року (далі - Основне зобов'язання).

Відповідно до пункту 2.1. Договору згідно з відступленням права вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору, на умовах визначених в пункті 2.2. цього Договору, заборгованість у розмірі 179400 грн. 00 коп. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Грейн-Сервіс" було здійснено платіж у сумі 179400 грн. 00 коп. на користь Рівненського обласного центру зайнятості. Вказане підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення від 28.07.2014 року /а.с. 10/.

Предметом розгляду даного спору є визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №62 від 23.07.2014 року, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ - Волинь", у зв'язку з тим, що останній, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою статтi 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язаннi може бути замiнений iншою особою внаслiдок, зокрема передання ним своїх прав iншiй особi за правочином (вiдступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язаннi не може бути замiнений, якщо це встановлено договором або законом.

Вiдступлення права вимоги є договiрною передачею вимог первiсного кредитора новому кредиторовi та вiдбувається на пiдставi укладеного мiж ними правочину, при цьому замiна кредитора саме у зобов'язаннi допускається протягом усього часу iснування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Отже, наявнiсть судового рiшення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовiдносин сторiн договору, тому замiна кредитора у зобов'язаннi шляхом вiдступлення права вимоги iз зазначенням у договорi обсягу зобов'язання, яке передається, на стадiї виконання судового рiшення не обмежує цивiльних прав учасникiв спiрних правовiдносин.

Вiдповiдно до статтi 115 ГПК України рiшення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всiй територiї України i виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскiльки виконання рiшення суду є невiд'ємною стадiєю процесу правосуддя, то i замiна сторони на цiй стадiї може вiдбуватися не iнакше, як на пiдставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови i порядок виконання рiшень судiв, що вiдповiдно до закону пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку.

Частиною п'ятою статтi 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разi вибуття однiєї iз сторiн державний виконавець з власної iнiцiативи або за заявою сторони, а також сама заiнтересована сторона мають право звернутися до суду iз заявою про замiну сторони її правонаступником. Для правонаступника усi дiї, вчиненi до його вступу у виконавче провадження, обов'язковi тiєю мiрою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замiнив.

При цьому питання замiни сторони її правонаступником, у тому числi i в разi замiни кредитора у зобов'язаннi, вирiшується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Замiна кредитора у зобов'язаннi, як i саме зобов'язання, є iнститутом цивiльного права, а вiдносини, пов'язанi з виконанням судового рiшення, характеру цивiльно-правових не мають.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку мається на увазі об'єктивна реальна можливість настання правового результату після укладення правочину.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Слід зазначити, що у силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову). Вказана позиція також відображена у абз.5 пункту 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Судами обох інстанцій вбачається з матеріалів справи, що доказами, наявними у справі, підтверджується той факт, що відповідачами на виконання спірного договору вчинено дії - ТОВ «Газ-Волинь» сплачено Рівненському обласному центру зайнятості певну суму коштів. Таким чином, вбачається, що сторонами досягнуто певного правового результату за спірним договором.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем -ТОВ «Інвестиційна компанія «Грейн -Сервіс» не надано суду належних та допустимих доказів відсутності об'єктивної реальної можливості настання правового результату після укладення спірного Договору №62 від 23.07.2014 року.

Також судами не встановлено фактичних обставин стосовно того, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Суд звертає увагу, що згідно частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У даному випадку ТзОВ "Інвестиційна компанія "Грейн-Сервіс" не є стороною спірного правочину, проте як на підставу визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №62 посилається на той факт, що у зв'язку з його укладенням позивач не може реалізувати своє право на звернення до господарського суду Рівненської області із заявою в межах справи про банкрутство №8/24 про заміну сторони у зобов'язанні відносно боржника ДП "Укрбурштин" державної акціонерної компанії "Українські поліметали", так як належним позивачу таким правом незаконно розпоряджається ТОВ "Газ-Волинь".

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вказана обставина не може вважатися порушенням прав позивача, оскільки умови Договору №62 від 23.07.2014 року жодним чином не стосуються прав та інтересів ТзОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" та останнє взагалі не згадується у тексті спірного правочину.

Інших обставин, які підтверджують порушення прав позивача у зв'язку з укладенням спірного правочину судам обох інстанцій не наведено.

Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, апелянтом - ТОВ "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" не було надано як суду першої так і апеляційної інстанції належних та допустимих доказів у розумінні статей 33-34 ГПК України на підтвердження того факту, що Договір №62 від 23.07.2014 року порушує його права та інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що укладений між ТОВ "Газ-Волинь" та Рівненським обласним центром зайнятості Договір №62 від 23.07.2014 року жодним чином не порушує права та інтереси позивача. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні вказаного позову слід відмовити.

Крім того, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу те, що про відсутність порушення прав ТОВ "Інвестиційна компанія "Грейн-Сервіс" свідчить наявний в матеріалах справи лист Рівненського обласного центру зайнятості №11-2654 від 23.07.2014 року в якому відповідач 1 повідомляє скаржника - Директора ТОВ "Інвестиційна компанія "Грейн-Сервіс" про зупинення дії договору про відступлення права вимоги від 21.07.2014 року до його затвердження або погодження керівництвом Державного центру зайнятості у відповідності до пункту 1 статті 513 Цивільного кодексу України. Представник апелянта в судовому засіданні 05 грудня 2014 року не заперечив факт одержання листа Рівненського обласного центру зайнятості №11-2654 від 23.07.2014 року.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.14 р. у справі №918/1364/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ГРЕЙН-СЕРВІС" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1364/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.