Постанова

від 06.11.2014 по справі 910/11148/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р. Справа№ 910/11148/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест"

на рішення Господарського суду м.Києва

від 19.08.2014р.

у справі № 910/11148/14 ( суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест"

про стягнення 21 941, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" 20 815,45грн. суму інфляційних витрат та 3% річних у сумі 2 878,08грн., а всього 23 693грн.53коп. за Договором поставки від 01.06.2013р. 01.06.2013р. №01/06.

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву на підставі положень статей 22 та 78 ГПК України про відмову від позову та про припинення провадження у справі до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест».

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.08.2014р. у справі № 910/11148/14 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішенння суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 815 грн. 45 коп. індексу інфляції за період з жовтня 2013р. по травень 2014р., 2 878 грн. 08коп. - 3% річних за період з грудня 2013р. по травень 2014р., 1 грн. 00 коп. судового збору, 2 000 грн. 00коп. адвокатських послуг, 188 грн.60 коп. інших судових витрат.

Рішенням суду припинено провадження у справі № 910/11148/14 щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідач-1, не погодившись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом винесено рішення з порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та без урахування принципу змагальності, що відповідно закріплені ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в порушення ст. 77 ГПК України місцевий господарський суд не відклав розгляд справи, незважаючи на те, що 19.08.2014р. апелянтом було надіслано суду термінову телеграму, яка за своїм змістом є клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його уповноваженого представника у відпустці, чим позбавив Скаржника права на участь в судовому засіданні, тому останній не міг належним чином довести обгрунтованість своїх заперечень щодо Позову.

Скаржник звертає увагу суду, що між TOB «Агро-Прод», TOB «Ренесанс Кепітал Інвест» та TOB «Ренесанс Капітал Інвест» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 01/06 від 01.06.2013р., відповідно до п. 1 якої сторонами чітко визначено предмет зобов'язання Нового покупця (Скаржника) по Договору № 01/06 від 01.06.2013р., а саме - «Обов'язок оплатити отриманий товар 4 925 кг. какао порошку натурального на загальну суму 194 537,50 грн.», будь-яких інших зобов'язань даною Додатковою угодою не передбачено.

Апелянт вважає, що право позивача нараховувати суми штрафних санкції за прострочення оплати вказаного товару в Додатковій угоді № 1 до Договору № 01/06 від 01.06.2013р. передбачено не було, а отже судом першої інстанції безпідставно та незаконно задоволено позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 20 815,45 грн., а також суми 3% річних у розмірі 2 878,08 грн.

Також апелянт вважає, що відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Однак в матеріалах справи відсутні розрахунки вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього - не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову та кількість судових засіданнь, Скаржник вважає, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. є неспіврозмірни та завищеними.

В судове засідання представники сторін повторно не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.11.2014 року за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне.

01.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" було укладено Договір поставки № 01/06.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору позивач (постачальник за договормо) зобов'язується передати у власність першого відповідача (покупець за договором) продукцію, сировину для харчової промисловості, покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до специфікації № 1 від 04.06.2013 до договору № 01/06 від 01.06.2013 позивач постачає 5-ть тонн натурального какао-порошку виробництва компанії "Гриф" (Польща) на умовах СРТ Житомир; ціна на даний товар (включаючи 20% ПДВ) становить 39,50 грн. за 1 кг.

Факт постачання позивачем першому відповідачу товару згідно із умовами договору № 01/06 та одержання товару першим відповідачем підтверджується наявною у матеріалах справи та підписаною представниками позивача та першого відповідача видатковою накладною № РН-0000141 від 05.06.2013 на суму 194 537,50 грн.

Згідно із п. 4.2 договору № 01/06 розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції перший відповідач здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 14-ти календарних днів після підписання першим відповідачем видаткової накладної на партію товару.

02.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" (постачальником), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" (новим покупцем) укладено Додаткову угоду №1 до договору №01/06 від 01.06.2013р., відповідно до якої за погодженням з постачальником покупець передає, а новий покупець приймає на себе права та обов'язки сторони у Договорі №01/06 від 01 червня 2013р., а саме до нового покупця переходить з моменту підписання даної додаткової угоди обов'язок оплатити отриманий товар - 4 925кг. какао порошку натурального на загальну суму 194 537,50грн.

Згідно до п.5 Додаткової угоди 02.07.2013р №1 передбачено настання солідарного обов'язку покупця до нового покупця по оплаті заборгованості за одержаний товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. по справі № 910/19089/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" задоволено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2014р. зазначене рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. по справі №910/19089/13 було виконано ТОВ «Ренасана Капітал Інвест» лише 19.05.2014р.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, під час розгляду Господарським судом м.Києва справи № 910/19089/13 інфляційні нарахування не були предметом позову, а індекс інфляції до жовтня 2013р. був рівний одиниці.

Рішеням Господарського суду м.Києва встановлено, що відповідач-2 порушив свої зобов'язання щодо належного виконання умов договору, чим порушив права позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Спір у даній справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання по сплаті платежів. Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 20 815,45 грн. та 2 878,08 грн. 3% річних за прострочення по оплаті, а саме сума інфляційних витрат на заборгованість у розмірі 194 537,50грн. яка нарахована за період з жовтня 2013р. по травень 2014р. Сума 3% річних нарахована на суму заборгованості 194 537,50грн. за період з грудня 2013р. по травень 2014р.

Відповідно до ч. 1ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача-2 виникло за Договором поставки від 01.06.2013р. №01/06 та Додаткової угоди 02.07.2013р №1 до Договору по сплаті позивачу заборгованості у розмірі 194 537,50грн. основної заборгованості підтверджується Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року № №910/19089/13 за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599,600,601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутність інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсаційні (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Місцевим судом при прийнятті рішення у справі взято до уваги п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011р. з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011р. щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача-2 перед позивачем у розмірі 194 537,50грн. у період з жовтня 2013р. по травень 2014р. не виконано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Оскільки спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, колегія погоджується з наданим розрахунком та вважає, що вимоги позивача про стягнення 20 815,45 грн. суму інфляційних нарахувань та 2 878,08 грн. - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судового збору та інші витрати, пов'язані розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про адвокатуру» адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю. Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.

Позивачем в підтвердження судових витрат на оплату послуг адвоката у даній справі надано суду докази, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" уклало договір про надання адвокатських послуг № 02-04/14 та Додаткову угоду до договору з Адвокатом ОСОБА_2. Відповідно до видаткового касового ордеру від 04.08.2014р. Адвокатом ОСОБА_2 отримано гонорар за адвокатські послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод" у розмірі 2000 грн.

За таких обставин колегія приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про понесення позивачем витрат на адвокатські послуги, а отже місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення витрат на оплату послуг адвоката на відповідача-2.

Підлягають також задоволенню заявлені позивачем вимоги про відшкодування витрат, які пов'язані з розглядом справи у розмірі 188грн.60 коп., а саме витрати понесені позивачем за одержання витягів з державного реєстру відносно позивача та відповідачів (183грн.) та витрати по банківської комісії (5грн.), які підтверджені позивачем документально.

Щодо посилання апелянта на порушення норм процесуального права щодо незадоволення клопотання про відкладення розгляду справи через перебування у відпустці уповноваженого представника, колегія вважає за необхідне зазначити, що неможливість представника відповідача особисто брати участь в судовому засіданні не заважала відповідачу направити в судове засідання іншого повноважного представника ( ст. 28 ГПК України), або посадової особи ( ст. 30 ГПК України).

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р було порушено провадження у справі та справу № 910/11148/14 призначено до розгляду на 03.07.2014р. Таким чином, у позивача було достатньо часу для підготовки до судового засідання та надання всіх необхідних доказів для надання заперечень на позовні вимоги.

Водночас згідно ч.3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2014р. у справі № 910/11148/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2014р. у справі № 910/11148/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11148/14 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун