Постанова

від 16.04.2014 по справі 804/16851/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р. Справа № 804/16851/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

позивача Молоковича Є.С.

представника відповідача Фініченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТАЙМ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТАЙМ» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової перевірки та складання Акту перевірки від 21.08.2013 року № 305/221/37006233 незаконними;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.10.2013 року: 1) форми «В4» № 0001822305 від 07.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року; 2) форми «Р» № 0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 878317,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 702654,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 175663,25 грн.; 3) форми «Р» № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 179108,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 143287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35821,75 грн.; 4) форми «В1» № 0001812305 від 07.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100794,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки, викладені в Акті документальної позапланової виїзної перевірки від 21.08.2013 року № 305/221/37006233 щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 702654,00 грн., заниження податку на прибуток на загальну суму 135495,00 грн., завищення суми ПДВ що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1 Декларації з ПДВ) у сумі 403176,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) всього у сумі 47805,00 грн., є безпідстваники та протиречать нормам податкового законодавства. Так, судження податкового органу щодо неможливості зробити висновок щодо фактичного здійснення товариством господарської діяльності (виробництва акумуляторів) ґрунтуються на недоведеності оренди складського приміщення, неможливості встановлення електричної енергії використаної у виробничому процесі та відсутності дозвільних документів і права на торгівельну марку. Між тим, в ході перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, що свідчать про реальне здійснення господарської діяльності, зауважень щодо їх оформлення не було, у зв'язку із чим, винесені за результатами перевірки рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає, що документальна позапланова виїзна перевірка була проведена відповідачем з порушенням норм ст. 78 податкового кодексу України, оскільки були відсутні підстави для її проведення, у зв'язку із чим, дії ДПІ щодо її проведення та складання Акту перевірки повинні бути визнані незаконними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити із викладених у ньому підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (т. 3 а.с. 162-167). Представник відповідача суду пояснив, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача була проведена у відповідності до положень п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ і направлень на проведення перевірки, тому твердження позивача щодо неправомірності дій ДПІ при її проведенні та складанні Акту перевірки, є безпідставними. Що стосується правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, то вважають, що вони винесені з урахуванням висновків щодо встановлених в ході перевірки порушень норм податкового законодавства з боку позивача, у зв'язку із чим, підстави для їх скасування відсутні.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що в період з 06.08.2013 р. по 14.08.2013 р. відповідачем на підставі наказу ДПІ від 06.08.13 № 141 (т. 3 а.с. 207) та відповідно до п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПКУ), проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.12 р. Результати перевірки оформлені відповідним актом №305/221/37006233 від 21.08.2013 р. (т. 1 а.с. 27-96).

За висновками вказаного Акту проведеною перевіркою позивача не підтверджена реальність здійснення господарської діяльності (вироблення акумуляторів), встановлено відсутність об'єктів оподаткування та визначено порушення: - п.138.2, п.138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 702654,00 грн. (в т.ч. за I квартал 2012 року у сумі 344755,00 грн.; за II квартал 2012 р. у сумі 9625,00 грн.; за III квартал 2012 р. у сумі 5428,00 грн.; за IV квартал 2012 р. у сумі 342875,00 грн.; - п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (рядок 25 Декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 135495,00 грн., в тому числі за січень 2012 року у сумі 9232,00 грн.; за березень 2012 року у сумі 38665,00 грн.; за квітень 2012 року у сумі 46461,00 грн.; за травень 2012 року у сумі 5791,00 грн.; за червень 2012 року у сумі 13843,00 грн.; за липень 2012 року у сумі 9658,00 грн.; за вересень 2012 року у сумі 11845,00 грн.; завищено суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1 Декларації з ПДВ) всього в сумі 403176,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року у сумі 69754,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 35228,00 грн., за березень 2012 року у сумі 85800,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 120927,00 грн., за листопад 2012 року у сумі 39967,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 51500,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) всього у сумі 47805,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року у сумі 47805,00 грн.

З урахуванням висновків, визначених в Акті перевірки №305/221/37006233 від 21.08.2013 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення щодо ТОВ «АВТОТАЙМ»:

- № 0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 878317,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 702654,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175663,25 грн.;

- № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 179108,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 143287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35821,75 грн.;

- № 0001822305 від 07.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року;

- № 0001812305 від 07.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100794,00 грн. (т. 1 а.с. 19-26).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 551749,00 грн. та валових витрат в розмірі 3345971,00 грн., сформовані позивачем за взаємовідносинами з підприємствами - резидентами та підприємствами - нерезидентами України, що мали місце в листопаді 2011 року - липні 2012 року, вересні - грудні 2012 року.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір про надання рекламних послуг № ДГ-0000005 від 05.07.2012 року згідно з умовами якого ТОВ «АВТОТАЙМ» (Замовник) доручає, а ТОВ «Такара - Д» (Виконавець) зобов'язуэться за плату надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (п.1.1); податкові накладні № 512 від 05.07.2012 р. на суму 18342,00 грн. в т.ч ПДВ - 3057,00 грн. та № 609 від 06.07.2012 р. на суму 12677,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2112,83 грн., акти виконаних робіт; 2) Договір про надання рекламних послуг № ДГ - 0000003 від 21.05.2012 р. згідно з умовами якого ТОВ «АВТОТАЙМ» (Замовник) доручає, а ТОВ «КримОПТторгсервіс» (Виконавець) зобов'язується за плату надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (п.1.1); податкові накладні № 1052 від 07.06.2012 р. на суму 55000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. та №7595 від 24.05.2012 р. на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., акти виконаних робіт; 3) Договір про надання рекламних послуг № ДГ - 0000015 від 03.12.2012 р. . згідно з умовами якого ТОВ «АВТОТАЙМ» (Замовник) доручає, а ТОВ «БІЗНЕСТЕХРЕСУРС» (Виконавець) зобов'язуэться за плату надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (п.1.1); податкові накладні № 29 від 17.12.2012 р. на суму 59400,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9900,00 грн., № 35 від 21.12.2012 р. на суму 46800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7800,00 грн., № 51 від 27.12.2012 р. на суму 43800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7300,00 грн.; видаткові накладні, акти виконаних робіт; 4) Договір оренди приміщення №2 від 01.02.2011 року згідно з умовами якого Приватний підприємець ОСОБА_3 (Орендодавець) передає а ТОВ «АВТОТАЙМ» (Орендар) приймає у тимчасове користування складське приміщення площею 80 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; Акт приймання - передачі приміщення від 01.02.2011 р.; Додаткову угоду № 1 від 01.03.2011 р. до Договору оренди № 2 від 01.02.2011 р., згідно з умовами якої визначено, що оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем у складі орендної плати (п.3); Додаткову угоду до Договору оренди № 2 від 01.02.2011 р., згідно з умовами якої визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування складське приміщення площею 100 кв.м. та нежитлове приміщення в адміністративній будівлі площею 20 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1; технічний паспорт на приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; акти приймання-передачі виконаних робіт; рахунки; податкові накладні; 4) Технологічні процеси зборки акумуляторів типу 6МТС-9 і 3МТС-18; 5) податкові накладні та видаткові накладні, що підтверджують поставку комплектуючих до акумуляторів підприємствами - резидентами та підприємствами - нерезидентами України та реалізацію виготовленої продукції; вантажні митні декларації, що підтверджують отримання комплектуючих до акумуляторів від підприємств - нерезидентів та реалізацію на експорт (в Росію) виготовленої продукції; 6) товарно - транспортні накладні, що підтверджують транспортування комплектуючих до акумуляторів на ТОВ «АВТОТАЙМ» та виготовленої продукції покупцям, в т.ч. і на експорт (Росія) (т. 1 а.с. 114-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-134, т. 4 а.с. 160-177).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ (том 1 а.с.110), видами діяльності позивача є виробництво батарей і акумуляторів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля. Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від підприємств - постачальників (ТОВ «Ритм», ТОВ «СТАР СЕТ», ТОВ «АККОМТОРГ», ВКФ «ЮСУМ», ТОВ «Геліус ЛТД» та ін.) комплектуючих до акумуляторів, отримання послуг від ФОП ОСОБА_3 (оренда приміщень) та ТОВ «Такара - Д», ТОВ «КримОптторгсервіс» і ТОВ Бізнестехресурс» (надання рекламних послуг), транспортно - експедиційних послуг (від ТОВ НВКП «Дімеско», ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» та ін.), підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. За даними товарно-транспортних накладних пункт розвантаження - АДРЕСА_1. Податковим органом в ході перевірки позивача встановлено, що відповідно до Договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та позивачем, приміщення за вказаною адресою, яке призначено для використання як складське приміщення, передано в оренду позивачу (аркуш Акту 28). Факт оплати позивачем товару (комплектуючих до акумуляторів) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактури та банківських виписок. Факт використання позивачем таких товарів у власній господарській діяльності при виготовленні акумуляторів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, за якими позивач реалізував такі товари своїм контрагентам - покупцям в т.ч. і на експорт (т. 1 а.с. 114-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-134, т. 4 а.с. 160-177).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем товарів (комплектуючих до акумуляторів) та послуг від підприємств - резидентів та підприємств - нерезидентів у спірних періодах, оплати таких товарів/послуг та їх використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Суд зазначає, що факт перевезення придбаних/виготовлених товарів (комплектуючих до акумуляторів та акумуляторів) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємствами - постачальниками товарів (робіт/послуг) були виписані на адресу позивача податкові накладні (т. 2 а.с. 193-250, т. 3 а.с. 1-112) на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у розмірі 972138,00 грн. (за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.). Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця/ отримувача послуг) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця/отримувача послуг.

Отже, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з підприємствами-резидентами та підприємствами-нерезидентами, позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення ТОВ «АВТОТАЙМ» господарської діяльності.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення №0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 878317,25 грн. та № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 179108,75 грн., прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд критично ставиться до висновків Акту перевірки позивача щодо встановлення заниження податку на прибуток в сумі 702654,00 грн. (в т.ч. за I квартал 2012 року у сумі 344755,00 грн.; за II квартал 2012 р. у сумі 9625,00 грн.; за III квартал 2012 р. у сумі 5428,00 грн.; за IV квартал 2012 р. у сумі 342875,00 грн.) на підставі яких вказані суми грошових зобов'язань були донараховані спірним рішенням відповідача № 0001842305 від 07.10.2013 року, та заниження податку на додану вартість на суму 135495,00 грн. на підставі яких були донараховані суми грошових зобов'язань з ПДВ податковим повідомленням - рішенням № 0001832305 від 07.10.2013 року, виходячи з наступного.

Так, на думку податкового органу такі порушення мали місце внаслідок завищення задекларованих позивачем показників «Витрати операційної діяльності» та «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт/послуг) (а. Акту перевірки 9, 12) у щоквартальних Деклараціях з податку на прибуток за 2012 рік. Ці твердження відповідач обґрунтував тим, що неможливо зробити висновок щодо фактичного здійснення ТОВ «АВТОТАЙМ» виробництва акумуляторів, посилаючись на недоведеність оренди саме складського приміщення, неможливість встановлення походження електричної енергії використаної у виробничому процесі, відсутність дозвільних документів, відсутність права на торгівельну марку.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем не було надано об'єктивних та достовірних доказів які спростовували б факт укладання Договору оренди складського приміщення між позивачем та ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (копія наявна в матеріалах справи). Доказом того, що приміщення використовується як виробниче є те, що орендна плата, яку сплачує ТОВ «АВТОТАЙМ», сплачується за тарифом, визначеним для виробничих приміщень і встановлена відповідно до рішень Дніпропетровської міської ради від 15.12.2010 р. №5/5, від 28.12.2011 р. №4/19, від 28.12.2012 р. №6/30 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб» (т. 2 а.с. 90-95). Крім того, факт надання послуг по оренді складського приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому - передачі виконаних робіт (т. 2 а.с. 36-111) в яких зазначено про обсяги орендної плати відповідно до Договору оренди № 2 від 01.02.2011 р. виходячи із розміру орендованих приміщень та ціни за 1 кв. метр. Вказані документи були досліджені відповідачем в ході перевірки.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача, викладені в акті перевірки, щодо відсутності у ТОВ «АВТОТАЙМ» дозвільних документів та документів на торгівельну марку «Forse» (а. 11, 29 Акту перевірки), оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем вироблялась і поставлялась покупцям продукція - «акумулятор свинцевий стартерний» «батареї акумуляторні свинцеві», що підтверджується видатковими та податковими накладними та вантажними митними деклараціями (т. 1 а.с. 131-137). Що стосується дозвільних документів, то як свідчить з матеріалів Акту перевірки, відповідачем не зазначено, яким органом повинен видаватись дозвіл на виробництво вказаної продукції та яким нормативним актом це врегульовано. Не було надано обґрунтованих пояснень відповідачем з цього приводу і в ході розгляду справи. Між тим, як було зазначено вище, до основних видів діяльності ТОВ «АВТОТАЙМ» відноситься «виробництво батарей та акумуляторів» (т. 1 а.с. 110-111).

Суд також звертає увагу на ту обставину, що висновки відповідача щодо завищення задекларованих показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в розмірі 3149289,00 грн. (у т.ч. I квартал 2012 р. у сумі 1641692,00 грн., IV квартал 2012 р. у сумі 1507597,00 грн.) та у рядку 06 «Інші витрати» в розмірі 196682,00 грн. (в т.ч. за II квартал 2012 р. у сумі 45833,00 грн., III кварталі 2012 р. у сумі 25849,00 грн., IV квартал 2012 р. у сумі 125000 грн.), в всього на суму 3345971,00 грн. (21% податку на прибуток від цієї суми складає -702654,00 грн.) ґрунтуються лише на припущеннях щодо не підтвердження здійснення господарської діяльності, що спростовується дослідженими в ході розгляду справи доказами щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

В ході розгляду справи судом відповідачем не було надано обґрунтованих та зрозумілих пояснень і з приводу того, по яким конкретно операціям зроблено висновки щодо завищення податкового кредиту на суму 551749,00 грн. та у зв'язку із чим суми донарахувань грошових зобов'язань з ПДВ за спірний період складають 143287,00 грн.(податкове повідомлення - рішення № 0001832305 від 07.10.2013 року) у той час, коли у висновках Акту перевірки № 305/221/37006233 від 21.08.2013 року вказано про заниження податку на додану вартість на суму 135495,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблені висновки, що оскільки вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей (сировина, запчастини) не пов'язана з веденням господарської діяльності, сума податку на додану вартість сплачена у складі придбаних ТМЦ підлягає виключенню зі складу податкового кредиту, а сума собівартості сформованої у звітному періоді не підлягає включенню до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), у зв'язку із чим, податкові повідомлення - рішення № 0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 878317,25 грн. та № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 179108,75 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд також зазначає, що відповідачем при перевірці правомірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) в Акті перевірки № 305/221/37006233 від 21.08.2013 року (а. 37 Акту перевірки) зроблено висновки щодо завищення розміру від'ємного значення в сумі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року, які фактично ґрунтуються на твердженнях щодо не підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем.

Крім того, відповідачем зроблено висновок і з приводу завищення сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. на суму 403176,00 грн. (а. 37 Акту перевірки), які також ґрунтуються на твердженнях щодо не підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем.

Суд зазначає, що порядок визначення платником суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (позитивне значення суми) або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) (від'ємне значення суми) та строки проведення розрахунків з 01.01.11 р. врегульований положеннями ст. 200 ПКУ. Відповідно до ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

Як свідчать матеріали перевірки, відповідачем не наведено фактів порушення вказаних норм Податкового кодексу України. Не було надано будь - яких обґрунтованих пояснень з цього приводу відповідачем і в ході розгляду справи. На підставі наведених законодавчих положень, враховуючи, що ДПІ в ході розгляду справи не спростована правомірність декларування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), висновки щодо його завищення в сумі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що недоведеними в ході розгляду справи були і обставини щодо завищення позивачем сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. на суму 403176,00 грн. Жодного пояснення та будь - яких доказів з цього приводу відповідачем до суду надано не було.

Між тим, в матеріалах справи знаходяться як первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності позивача так і податкова звітність, в якій відображена правомірність формування сум бюджетного відшкодування з ПДВ та розміру від'ємного значення за спірні податкові періоди (т. 3 а.с. 2360244, т. 4 а.с. 1-130).

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення №0001822305 від 07.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року та № 0001812305 від 07.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100794,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині визнати дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової перевірки та складання Акту перевірки від 21.08.2013 року № 305/221/37006233 незаконними, суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 20.1.8. п.20.1 ст. 20 ПКУ).Відповідно до п.86.1. ст. 86 ПКУ у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок унормовані ст.79 ПКУ.

Згідно з п.79.1 ст.79 ПКУ обставини, які є підставами для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України. Положеннями пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як свідчать матеріали справи, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АВТОТАЙМ» була проведена на підставі наказу ДПІ від 06.08.2013 року № 141, який разом із направленнями на перевірку від 06.08.2013 року за № 127, 128, 129, 130 були вручені 06.08.2013 року під розписку особисто головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_5

Заперечень з боку позивача щодо проведення виїзної документальної перевірки не було. В судовому засіданні представники позивача підтвердили ту обставину, що посадові особи ДПІ були допущені до перевірки 06.08.2013 року і їм були надані всі первинні документи щодо здійснення господарської діяльності за перевіряє мий період.

За таких обставин, суд зазначає, що дії посадових осіб ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки узгоджуються з нормами ПК України, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати їх протиправними.

Положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.10 №984, визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п. 4, п.5, п.6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що складання акту перевірки та зазначення у ньому висновків перевірки належить до повноважень органу державної податкової служби, проте акт перевірки не містить у собі будь-яких владних приписів до перевіряємого суб'єкту, не впливає на його права і обов'язки, та не несе собою правові наслідки.

Враховуючи викладене, суд відзначає, що складання акту перевірки від 21.08.13 №305/221/37006233 із зазначенням у ньому висновків перевірки не спричинило порушення прав позивача, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання противоправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акту перевірки, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведені чіткі пояснення та не надані належні та допустимі докази з приводу невідповідності первинних документів позивача, на підставі яких ним сформовані податковий кредит в розмірі 551749,00 грн. та валові витрати в розмірі 3345971,00 грн., а також правомірність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року та зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. приписам ПК України. За відсутності точних відомостей та пояснень з суб'єкта владних повноважень - відповідача суд схильний віддати перевагу поясненням та доводам позивача зі спірних питань.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТАЙМ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень - рішень- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0001822305 від 07.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 878317,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 702654,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 175663,25 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 179108,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 143287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35821,75 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В1» № 0001812305 від 07.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100794,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТАЙМ» (код ЄДРПОУ 37006233; 49000 АДРЕСА_1) витрати по оплаті судового збору в розмірі 448,23 грн. (чотириста сорок вісім грн. 23 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева