Постанова

від 30.04.2015 по справі 804/16851/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2015 рокусправа № 804/16851/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 804/16851/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТАЙМ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової перевірки та складання Акту перевірки від 21.08.2013 року № 305/221/37006233 незаконними; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2013 року: 1) форми "В4" № 0001822305 від 07.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року; 2) форми "Р" № 0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 878317,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 702654,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 175663,25 грн.; 3) форми "Р" № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 179108,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 143287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35821,75 грн.; 4) форми "В1" № 0001812305 від 07.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100794,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо неможливості зробити висновок щодо фактичного здійснення товариством господарської діяльності (виробництва акумуляторів) ґрунтуються на недоведеності оренди складського приміщення, неможливості встановлення електричної енергії використаної у виробничому процесі та відсутності дозвільних документів і права на торгівельну марку, проте таке спростовується . наданими до перевірки всіх первинних документів, що свідчать про реальне здійснення господарської діяльності, зауважень щодо їх оформлення не було.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014р. позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 07.10.2013 року форми "В4" № 0001822305, форми "Р" № 0001842305, форми "Р" № 0001832305, форми "В1" № 0001812305.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.12 р за результатами якої складено акт №305/221/37006233 від 21.08.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.138.2, п.138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 702654,00 грн.; - п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (рядок 25 Декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 135495,00 грн.,; завищено суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1 Декларації з ПДВ) всього в сумі 403176,00 грн.,; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) всього у сумі 47805,00 грн.

Висновки перевіряючи ґрунтуються на відсутності доказів виконання договорів з надання( отримання позивачем) рекламних послуг, а також відсутність доказів оренди складського приміщення (у тому числі з урахуванням відсутності походження електроенергії яка б використовувалась у виробничому процесі, відсутність дозвільних документів тощо).

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001842305 від 07.10.2013 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 878317,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 702654,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175663,25 грн.; № 0001832305 від 07.10.2013 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 179108,75 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 143287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35821,75 грн.; № 0001822305 від 07.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47805,00 грн. за період - грудень 2012 року; № 0001812305 від 07.10.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 403176,00 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100794,00 грн. (т. 1 а.с. 19-26).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, прийшов до висновку, що формування витрат та податкового кредиту були здійсненні позивачем правомірно, що підтверджується первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 551749,00 грн. та валових витрат в розмірі 3345971,00 грн., сформовані позивачем за взаємовідносинами з ПП ОСОБА_1, а ТОВ "Такара - Д", ТОВ "КримОПТторгсервіс", ТОВ "БІЗНЕСТЕХРЕСУРС".

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідачем встановлено та вбачається х матеріалів справи, позивачем було укладено з Приватний підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець) договір оренди приміщення №2 від 01.02.2011 року згідно з умовами якого Орендодавець передає а ТОВ "АВТОТАЙМ" (Орендар) приймає у тимчасове користування складське приміщення площею 80 кв.м., що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Старокодацька б. 7; Акт приймання - передачі приміщення від 01.02.2011 р.; Додаткову угоду № 1 від 01.03.2011 р. до Договору оренди № 2 від 01.02.2011 р., згідно з умовами якої визначено, що оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем у складі орендної плати (п.3); Додаткову угоду до Договору оренди № 2 від 01.02.2011 р., згідно з умовами якої визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування складське приміщення площею 100 кв.м. та нежитлове приміщення в адміністративній будівлі площею 20 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Старокодацька б. 7.

Згідно умовам договору, приміщення орендар зобов'язаний використовувати за призначенням.

Позивачем долучено до технічний паспорт на приміщення, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Старокодацька б.7 та акти приймання-передачі виконаних робіт; рахунки; податкові накладні;

Проте згідно технічного паспорту на приміщення та доданої до нього декларації про готовність об'єкта до експлуатації, дата початку його будівництва 17.10.2012р., дата закінчення 01.12.2012р.

Таким чином є не спростовані висновки відповідача щодо можливості з лютого 2011р. прийняти приміщення та використовувати у виробничій діяльності позивачем такого, з урахуванням у тому числі встановлення виробничих потужностей позивачем, оскільки позивач зазначає, що здійснює виробництво акумуляторів під ТМ «Forsе». Крім того на запити податкового органу в ході проведення перевірки щодо надання установами позивачеві дозвільних документів для здійснення виробничої діяльності, були отримані відповідача що такі не видавались (Державна екоінспекція, Держгірпромнагляд, санепідем служба тощо) (а.с. 37 Т1).

Також за перевіряє мий період позивачем були укладені наступні договори (а.с. 215-226 Т4):

1) Договір про надання рекламних послуг № ДГ-0000005 від 05.07.2012 року згідно з умовами якого ТОВ "АВТОТАЙМ" (Замовник) доручає, а ТОВ "Такара - Д" (Виконавець) зобов'язуэться за плату надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (п.1.1); податкові накладні № 512 від 05.07.2012 р. на суму 18342,00 грн. в т.ч ПДВ - 3057,00 грн. та № 609 від 06.07.2012 р. на суму 12677,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2112,83 грн., акти виконаних робіт;

2) Договір про надання рекламних послуг № ДГ - 0000003 від 21.05.2012 р. згідно з умовами якого ТОВ "АВТОТАЙМ" (Замовник) доручає, а ТОВ "КримОПТторгсервіс" (Виконавець) зобов'язується за плату надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (п.1.1); податкові накладні № 1052 від 07.06.2012 р. на суму 55000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. та №7595 від 24.05.2012 р. на суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., акти виконаних робіт;

3) Договір про надання рекламних послуг № ДГ - 0000015 від 03.12.2012 р. . згідно з умовами якого ТОВ "АВТОТАЙМ" (Замовник) доручає, а ТОВ "БІЗНЕСТЕХРЕСУРС" (Виконавець) зобов'язуэться за плату надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (п.1.1); податкові накладні № 29 від 17.12.2012 р. на суму 59400,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9900,00 грн., № 35 від 21.12.2012 р. на суму 46800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7800,00 грн., № 51 від 27.12.2012 р. на суму 43800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7300,00 грн.; видаткові накладні, акти виконаних робіт.

Рекламні матеріали стосуються продукції ТМ «Forsе», а виконавці взяли зобов'язання зх. Виготовлення рекламних матеріалів та їх розповсюдження.

Надані до матеріалів справи акті здачі-прийняття робіт від 27.06.2012р. №11/1 ТОВ "КримОПТторгсервіс", №03/08-12 дата підписання 03.08.2013 ТОВ «Такара-Д», від 27.12.2012 б/н ТОВ "БІЗНЕСТЕХРЕСУРС" (а.с. 41, 62, 108 Т2).

З урахуванням поданих актів, колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що позивачем не підтверджено виконання контрагентами таких послуг, акти приймання-здачі виконаних робіт, не містять зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, а також не визначено в чому виражено їх результат. Крім того, акти мають узагальнений характер та не надають можливості ідентифікувати характер та обсяг виконаних послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з вищезазначеними контрагентами у зв'язку з відсутністю підтвердження дійсності виконання господарських операцій.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування слід зазначити, визначення такого порушення встановлено в результаті вищезазначених допущених позивачем порушень податкового законодавства та завищення податкового кредиту, а тому відповідачем з урахуванням встановленого вірно прийшов до висновку про завищення суми бюджетного відшкодування та завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того заслуговують на увагу посилання відповідача щодо діяльності позивача - необхідності виробничого приміщення, можливість оренди та використання якого поставлена під сумнів та укладення договорів про надання рекламних послуг, які стосуються як виробництво продукції ТМ «Forsе» так і рекламних матеріалів продукції ТМ «Forsе», оскільки доказів документального підтвердження використання вказаної торгової марки позивачем не надано. Посилання представника позивача на свідоцтва і патенти, копії яким містяться в матеріалах справи не свідчить про передачу прав ( у тому числі використання) на таку продукцію (а.с. 134-137 Т3).

Щодо оскарження дій відповідача по проведенню перевірки, судом встановлено, що така була проведена на підставі наказу ДПІ від 06.08.2013 року № 141, та направленнями на перевірку від 06.08.2013 року за № 127, 128, 129, 130 були вручені 06.08.2013 року під розписку особисто головному бухгалтеру підприємства Кравченко Т.В. Заперечень з боку позивача щодо проведення виїзної документальної перевірки не було, а посадові особи ДПІ були допущені до перевірки 06.08.2013 року і їм були надані всі первинні документи щодо здійснення господарської діяльності за перевіряє мий період.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 804/16851/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТАЙМ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 07 травня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак