Рішення

від 05.11.2014 по справі 914/1808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 р. Справа № 914/1808/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), Мазовіта А.Б., Матвіїв Р.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компекс-V", м.Київ

до відповідача Приватного підприємства "Патронат", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія", м. Львів

про стягнення 100 616,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 14.05.2014р.);

від відповідача не з'явився;

від третьої особи не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" до відповідача Приватного підприємства "Патронат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія" про стягнення 180 002,45 грн., з яких 93 507,37 грн. - основний борг та 86 494,90 грн. - пеня. Згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 100 616,92 грн., з яких 93 507,37 грн. - основний борг та 7 109,55 грн. - пеня.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача подав заяву (від 05.11.2014р. вх.№47323/14) про долучення до матеріалів справи документів зазначених у вказаній заяві. Зокрема до вказаної заяви долучено заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" просить стягнути з Приватного підприємства "Патронат" 93 507,37 грн. основного боргу та 7 109,55 грн. пені. Представник позивача позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення

№79035 1266676 6. Станом на 05.11.2014р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 79007 1980670 4.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

01.06.2012р. між Приватним підприємством "Патронат" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" (далі - виконавець) укладено договір №050412 на поставку обладнання та виконання монтажних робіт, відповідно до умов якого виконавець поставляє, а замовник приймає на умовах даного договору обладнання відповідно до специфікації (додаток №1), що є невід'ємною складовою частиною даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору виконавець виконує роботи з монтажу та пуско-налагодження обладнання (надалі - роботи). Роботи проводяться на території замовника.

Згідно з п.2.1. договору поставка обладнання та виконання робіт за даним договором, за умови отримання передоплати відповідно до умов п.3.2.1. даного договору, та готовності об'єкту до виконання робіт, мають бути проведені за 45 робочих днів.

Пунктом 2.2. договору обладнання передається по видатковій накладній. Замовник перевіряє кількість, асортимент та підписує накладну.

По закінченню виконання робіт виконавець передає замовнику акти прийому-передачі виконаних робіт (п.2.3. договору).

Відповідно до п.2.4. договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після одержання актів прийому-передачі повинен передати виконавцю оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову.

Згідно із п.2.5. договору у разі не підписання акту у строк визначений п.2.4. або ненадання мотивованої відмови акт вважається погодженим сторонами.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість договору складає 311 691,25 грн., в тому числі ПДВ - 20% складає - 51 948,54 грн.

Відповідно до п.3.2. договору оплату обладнання та робіт по договору, що вказані в специфікації (додаток №1) до цього договору, покупець здійснює на поточний рахунок продавця у кілька етапів.

Передоплата у розмірі 70% від вартості договору, що складає 218 183,88 грн. здійснюється покупцем частинами протягом 5 календарних місяців з дати підписання цього договору (п.3.2.1. договору).

Згідно із п.3.2.2. договору остаточний розрахунок в розмірі 30% від вартості договору, що складає 93 507,37 грн. перераховується покупцем протягом 5-ти банківських днів з дати підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору, після отримання від відповідача авансового платежу в розмірі 218 183,88 грн., позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідне обладнання і виконавши передбачені договором роботи.

Однак як стверджує позивач, відповідач свої обов'язки щодо здійснення оплати за виконані роботи не виконав в повному обсязі. Позивач зазначає що заборгованість відповідача становить 93 507,37 грн.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що несвоєчасна оплата замовником виконаних робіт тягне оплату ним неустойки в розмірі 0,5% від не перерахованої у термін суми за кожний день прострочення.

Отже, керуючись п.4.4. договору позивач нарахував відповідачу 7 109,55 грн.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 100 616,92 грн., з яких 93 507,37 грн. - основний борг та 7 109,55 грн. - пеня.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2012р. між сторонами укладено договір №050412 на поставку обладнання та виконання монтажних робіт, відповідно до умов якого позивач поставляє, а відповідач приймає на умовах даного договору обладнання відповідно до специфікації (додаток №1), що є невід'ємною складовою частиною даного договору.

Згідно з п.2.1. договору поставка обладнання та виконання робіт за даним договором, за умови отримання передоплати відповідно до умов п.3.2.1. даного договору, та готовності об'єкту до виконання робіт, мають бути проведені за 45 робочих днів.

Пунктом 2.2. договору обладнання передається по видатковій накладній. Замовник перевіряє кількість, асортимент та підписує накладну.

Відповідно до п.3.2. договору оплату обладнання та робіт по договору, що вказані в специфікації (додаток №1) до цього договору, покупець здійснює на поточний рахунок продавця у кілька етапів.

Передоплата у розмірі 70% від вартості договору, що складає 218 183,88 грн. здійснюється покупцем частинами протягом 5 календарних місяців з дати підписання цього договору (п.3.2.1. договору)

Згідно із п.3.2.2. договору остаточний розрахунок в розмірі 30% від вартості договору, що складає 93 507,37 грн. перераховується покупцем протягом 5-ти банківських днів з дати підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем часткових оплат на суму 218 183,70 грн. Однак, позивач не заперечив факт здійснення відповідачем попередньої, передбаченої п.3.2.1. договору на загальну суму 218 183,88 грн.

Факт поставки обладнання за вказаним договором позивач підтверджує видатковою накладною №АС-449 від 30.08.2013р. на суму 234 816,25 грн., проте дана видаткова накладна не підписана. Однак враховуючи те, що відповідач жодним чином не обмотивував причин відмови від підписання видаткової накладної, хоча дана видаткова накладна надсилалась відповідачу для її підписання 25.02.2014р., відзиву відповідач не надав, проте директор відповідача був у судовому засіданні 02.07.2014р. і не заперечив факту поставки обладнання, разом з тим беручи до уваги те, що в силу п. 2.1. договору обладнання мало бути поставлене лише за умови отримання попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано договірне зобов'язання щодо поставки обладнання.

Крім того, за актом надання послуг №АС-449 від 30.08.2013р., позивачем виконано роботи на суму 76 875,00 грн. Як вбачається із вказаного акту, він теж не підписаний зі сторони відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п.2.4. договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після одержання актів прийому-передачі повинен передати виконавцю оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову.

Згідно із п.2.5. договору у разі не підписання акту у строк визначений п.2.4. або ненадання мотивованої відмови акт вважається погодженим сторонами.

Однак, відповідач жодним чином не обмотивував причин відмови від підписання акту №АС-449 від 30.08.2013р.

В матеріалах справи міститься доказ направлення 25.02.2014р. на адресу відповідача вищезазначених накладної та акту виконаних робіт.

Отже з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем виконано свої договірні зобов'язання щодо поставки відповідачу обладнання та виконання робіт на загальну суму 311 691,25 грн.

Як зазначено вище, в матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем часткових оплат на суму 218 183,70 грн. Однак позивач стверджує, що відповідачем здійснена попередня оплата згідно п.3.2.1. договору на загальну суму 218 183,88 грн.

Позивачем до стягнення заявлено 93 507,37 грн. основного боргу. Докази сплати відповідачем вказаної суми в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 93 507,37 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що несвоєчасна оплата замовником виконаних робіт тягне оплату ним неустойки в розмірі 0,5% від не перерахованої у термін суми за кожний день прострочення.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивач нараховує пеню з 25.02.2014р. по 28.08.2014р. З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2014р. на адресу відповідача було надіслано видаткову накладну та акт виконаних робіт. Таким чином позивачем не враховано часу поштового перебігу.

Також, як вбачається із поданого розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені враховуючи облікову ставку НБУ 6,5% (13% - подвійна облікова ставка НБУ). Однак позивачем не враховано, що з 15.04.2014р. облікова ставка НБУ становила 9,5% (19% - подвійна облікова ставка НБУ), а з 17.07.2014р. становить 12,5% (25% - подвійна облікова ставка НБУ).

Крім того, як вбачається із поданого розрахунку, позивачем здійснюється нарахування пені на суму боргу в розмірі 93 507,55 грн., хоча сума основного боргу, яка заявлена позивачем до стягнення становить 93 507,37 грн., а не 93 507,55 грн.

Однак, здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення 7 109,55 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №646 від 14.05.2014р. на суму 3 600,06 грн. Оскільки до стягнення заявлено 100 616,92 грн. (93 507,37 грн. - основний борг та 7 109,55 грн. - пеня), то керуючись ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 012,34 грн. судового збору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.04.2014р. між Приватним підприємством «Адвокатське бюро Юридичний центр» в особі директора ОСОБА_5 (виконавець) та ТзОВ «Компекс-V» (замовник) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого здійснюється надання послуг у справі за позовом ТзОВ «Компекс-V» до ПП «Патронат» про стягнення заборгованості по договорах №050412 від 01.06.2012р. та №060911 від 01.06.2012р. на загальну суму 186 550,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «Адвокатське бюро Юридичний центр» та ТзОВ «Компекс-V» підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого Приватним підприємством «Адвокатське бюро Юридичний центр» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компекс-V» юридичних послуг на суму 8 809,52 грн.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Як вказано у п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р., № 02-5/78 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою ст.49 ГПК України.

Відповідно до п.12 вказаного роз'яснення вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може

обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.5 ст.49 ГПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 8 809,52 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Патронат" (79035, м.Львів, вул.Пасічна, 129, код ЄДРПОУ 23967667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" (69008, м.Запоріжжя, вул.Експресівська, буд.28, код ЄДРПОУ 35909548) 93 507,37 грн. - основного боргу, 7 109,55 грн. - пені, 2 012,34 грн. - судового збору та 8 809,52 грн. - витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 10.11.2014р.

Головуючий суддя Петрашко М.М.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Матвіїв Р.І.