Постанова

від 29.09.2014 по справі 813/4645/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року № 813/4645/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Рождественської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014 № 0000251702 та № 0000261702.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про безтоварність господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та ПП «Полєм-ОПТ». Вказує, що відповідач в акті перевірки не навів та не описав жодних документів первинного бухгалтерського обліку, не здійснив їх аналізу, натомість зробив висновки, що документи надані позивачем до перевірки не можуть слугувати доказом реальності господарських операцій та визнав господарські операції безтоварними на підставі аналізу акта іншого податкового органу. Вважає такі висновки податкового органу безпідставними, тому просить прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення скасувати.

Позивач, представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просили позов задовольнити.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2011 рік, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення в 2011 році на суму 288663,45 грн та перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення у сумі 57733,00 грн, у тому числі за лютий 2011 року в сумі 57733,00 грн. Зазначає, що під час перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова було встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Полєм-ОПТ» на підставі акта ДПІ у м. Черкаси від 02.07.2013 № 23/22-11/34923965 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Полєм-ОПТ» (код ЄДРПОУ 34923965) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.12.2012 року». Враховуючи висновки вищенаведеного акта перевірки, господарські операції ПП «Полєм-ОПТ» з ФО-П ОСОБА_1 не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товарів, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, позивача, представників позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.07.1998 виконавчим комітетом Львівської міської ради. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 2 415 017 0000 0249282.

На підставі направлень від 12.05.2014 № 719, 720, 721 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 06.06.2014 № 1342/1702/НОМЕР_3 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року» (далі - Акт перевірки).

У Акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змініми і доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість у період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 57733,00 грн, у тому числі за лютий 2011 року в сумі 57733,00 грн;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме встановлено завищення задекларованих витрат за 2011 рік на загальну суму 288663,45 грн, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2011 рік в сумі 49072,67 грн.

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині включення до декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік перекручених даних;

З Акта перевірки вбачається, що порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках податкового органу про нереальність господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та ПП «Полєм-ОПТ» .

На підставі Акта перевірки відповідачем 19.06.2014 було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000251702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 86599,50 грн, у тому числі за основним платежем 57733 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 28866,50 грн;

- № 0000261702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 61340,84 грн, у тому числі за основним платежем 49072,67 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 12268,17 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У п. 177.10 ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій із ПП «Полєм-ОПТ» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку. Дослідивши вказані документи, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ПП «Полєм-ОПТ».

Між ФО-П ОСОБА_1 (Покупець) та ПП «Полєм-ОПТ» (Продавець) 01.09.2010 року укладено Договір купівлі-продажу № 0109, предметом якого є придбання позивачем насінневого матеріалу овочевих культур, кормових коренеплодів, квітів.

Згідно з умовами вказаного договору позивачем отримано насінневий матеріал овочевих культур, кормових коренеплодів, квітів відповідно до видаткових накладних № ПО-0000035 від 02.02.2011 на загальну суму 49344,90 грн; № ПО-0000037 від 03.02.2011 на загальну суму 66388,33 грн; № ПО-0000041 від 07.02.2011 на загальну суму 33498,84 грн; № ПО-0000043 від 09.02.2011 на загальну суму 32853,83 грн; № ПО-0000050 від 14.02.2011 на загальну суму 36004,66 грн; № ПО-0000055 від 16.02.2011 на загальну суму 32212,94 грн; № ПО-0000058 від 18.02.2011 на загальну суму 47703,85 грн; № ПО-0000061 від 21.02.2011 на загальну суму 48388,80 грн.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 94 від 05.12.2011, № 96 від 13.12.2011, № 98 від 15.12.2011, № 109 від 28.12.2011, з яких вбачається, що оплата за отриманий від ПП «Полєм-ОПТ» товар була перерахована у повному обсязі.

Вказані поставки товарів супроводжувались складенням відповідних податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи: № 3 від 02.02.2011; № 5 від 03.02.2011; № 8 від 07.02.2011; № 10 від 09.02.2011; № 17 від 14.02.2011; № 21 від 16.02.2011; № 24 від 18.02.2011; № 28 від 21.02.2011.

Також позивачем надано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Ліцензію Міністертва аграрної політики від 09.10.2009 № 468565, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «Полєм-ОПТ» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлось платником податку на додану вартість та мало право здійснювати оптову торгівлю насінням.

Вищенаведені фактичні обставини справи доводять факт укладення господарського договору між ФО-П ОСОБА_1 та ПП «Полєм ОПТ», факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які підстави для висновків про безтоварність описаних господарських операцій.

При дослідженні Акта перевірки суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2 Порядку в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, а на підставі аналізу акта ДПІ у м. Черкаси від 02.07.2013 № 23/22-11/34923965 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Полєм-ОПТ» (код ЄДРПОУ 34923965) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09. 2010 року по 31.12.2012 року».

При цьому, суд відзначає, що актом ДПІ у м. Черкаси не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем (ФО-П ОСОБА_1.), а встановлено виключно порушення законодавства, які на думку податкового органу, були допущені ПП «Полєм-ОПТ».

Суд звертає увагу, що в разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№ 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та ПП «Полєм-ОПТ» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обставини щодо неправомірності дій позивача при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

У ході судового розгляду спростовано докази, на які покликався відповідач при проведенні перевірки ФО-П ОСОБА_1 та в письмових запереченнях. Використання акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків як належного та допустимого доказу є необгрунованим. Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ФО-П ОСОБА_1 податкового законодавства не надав.

Беручи до уваги наведене та те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до вимог ст. 71 КАС України не довів правомірність свого рішення, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 № 0000251702 та № 0000261702, а отже позов є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 19.06.2014 року № 0000251702.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 19.06.2014 року № 0000261702.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3, АДРЕСА_1) 1480 (одну тисячу чотириста вісімдесят) гривень 00 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 06.11.2014 року.