Ухвала

від 22.10.2015 по справі 813/4645/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 876/10455/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

позивача по справі: представника ОСОБА_2

відповідача по справі: представника Ониська З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000251702 та №0000261702 від 19.06.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач в акті перевірки не навів та не описав жодних документів первинного бухгалтерського обліку та не здійснив їх аналізу, натомість зробив висновки, що документи надані позивачем до перевірки не можуть слугувати доказом реальності господарських операцій та визнав господарські операції безтоварними на підставі аналізу акта іншого податкового органу по контрагенту позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в справі №813/4645/14 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в справі №813/4645/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що під час перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова було встановлено безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Полєм-Опт» на підставі акта ДПІ у м. Черкаси від 02.07.2013 року №23/22-11/34923965 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Полєм-Опт».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ в Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на додану вартість у період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 57 733,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 57 733,00 грн.; п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, встановлено завищення задекларованих витрат за 2011 рік на загальну суму 288 663,45 грн., в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих ФОП ОСОБА_4 від провадження господарської діяльності за 2011 рік в сумі 49 072,67 грн.; п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України в частині включення до декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік перекручених даних.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000251702 та №0000261702 від 19.06.2014 року.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості), формування податкового кредиту, валових витрат з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ст. 134 ПК України, у цьому розділі (розділ«Податок на прибуток підприємств» ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі с. ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість чи податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як стверджується матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Полєм-Опт» 01.09.2010 року укладено договір купівлі-продажу №0109, предметом якого є придбання позивачем насіннєвого матеріалу овочевих культур, кормових коренеплодів та квітів.

Вказаний товар позивачем отримано згідно видаткових накладних №ПО-0000035 від 02.02.2011 року, №ПО-0000037 від 03.02.2011 року, №ПО-0000041 від 07.02.2011 року, №ПО-0000043 від 09.02.2011 року, №ПО-0000050 від 14.02.2011 року, №ПО-0000055 від 16.02.2011 року, №ПО-0000058 від 18.02.2011 року, №ПО-0000061 від 21.02.2011 року.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 94 від 05.12.2011 року, № 96 від 13.12.2011 року, № 98 від 15.12.2011 року, № 109 від 28.12.2011 року, з яких вбачається, що оплата за отриманий від ПП «Полєм-Опт» товар була перерахована у повному обсязі.

Вказані поставки товарів супроводжувались складенням відповідних податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи: № 3 від 02.02.2011 року; № 5 від 03.02.2011 року; № 8 від 07.02.2011 року; № 10 від 09.02.2011 року; № 17 від 14.02.2011 року; № 21 від 16.02.2011 року; № 24 від 18.02.2011 року; № 28 від 21.02.2011 року.

Також позивачем надано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Ліцензію Міністерства аграрної політики від 09.10.2009 № 468565, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «Полєм-Опт» було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлось платником податку на додану вартість та мало право здійснювати оптову торгівлю насінням.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що отриманий позивачем від ПП «Полєм-Опт» товар був реалізований іншим покупцям, зокрема, згідно накладної №15 від 01.03.2011 року реалізований Тернопільській дирекції УДППЗ «Укрпошта», накладної №17 від 01.03.2011 року реалізований Хмельницькій УДППЗ «Укрпошта», накладної №21 від 04.03.2011 року реалізований Дніпропетровській УДППЗ «Укрпошта».

Вказані в акті перевірки позивача порушення податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, а на підставі аналізу акта ДПІ у м. Черкаси від 02.07.2013 року № 23/22-11/34923965 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Полєм-Опт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09. 2010 року по 31.12.2012 року».

При цьому, в акті ДПІ у м. Черкаси не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно порушення законодавства, які на думку податкового органу, були допущені ПП «Полєм-Опт».

Суд звертає увагу, що в разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в справі №813/4645/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 27.10.2015 року