Постанова

від 29.10.2014 по справі 826/14739/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2014 року 08:32 № 826/14739/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Потенціал-Б» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Потенціал-Б» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0005082208 та № 0005092208.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні 06.10.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

23 червня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 2530/26-58-22-08-11/34913946 від 03.06.2014, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0005082208, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1 307 584 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 966065 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 241516 грн.;

- 0005092208, яким позивачу за порушення п.п. 138.2, 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 649 864 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 519891 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 129973 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій ТОВ «Потенціал-Б» з

ТОВ «Старксервіс» внаслідок фіктивності останнього.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

15 квітня 2013 між позивачем (замовник) і ТОВ «Старксервіс» (виконавець) укладено договір № 31, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки з надання таких послуг:

- технічного обслуговування обладнання систем припливно-витяжної вентиляції та кондиціонування, відеоспостереження, ліфтів, підйомників, електромереж. Перелік, найменування і періодичність виконання робіт вказані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору;

- щомісячного надання клірингових послуг, спрямованих на підтримання високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, внутрішніх приміщень, прилеглої території тощо;

Об'єктами виконання послуг є:

- місто Київ, вул. Басейна, буд. 1/2, загальною площею 1 119,8 кв.м.;

- місто Київ, вул. Червоноармійська, 25, загальною площею 447,4 кв.м.;

- місто Київ, Контрактова площа, 2/1, загальною площею 2 927,5 кв.м.;

- місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, загальною площею 1 213,5 кв.м.;

- місто Дніпропетровськ, площа Петровського, 5, загальною площею 1 106,0 кв.м.;

- місто Харків, вул. Сумська, буд. 2, загальною площею 1 443,8 кв.м.

Виконавець зобов'язується забезпечити дієздатність та справний стан обладнання, проводити планово-профілактичні обслуговування обладнання і прибирання приміщення з прилеглою територією будівель в узгоджені з замовником строки.

Замовник зобов'язується надати виконавцю на момент підписання даного Договору необхідні для проведення робіт технічні паспорти, електричні схеми, технічні описи та іншу документацію на обладнання, яке підлягає технічному обслуговуванню.

Прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акта виконаних робіт.

Договір підписаний зі сторони ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_1., а зі сторони ТОВ «Потенціал-Б» ОСОБА_4

На підтвердження належного виконання договору позивачем до матеріалів справи долучено копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 56 - 107 Том І), податкові накладні (а.с. 108 - 159 Том І) і банківські виписки про перерахування коштів (а.с. 14 - 17 Том І).

Інших документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності позивачем не надано, незважаючи на те, що суд їх витребовував.

Суд відхиляє надані позивачем до матеріалів копії документів, як неналежні докази правомірності формування показників податкової звітності, з огляду на наступне.

Так, сам по собі документ під назвою «акт виконаних робіт», навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», не може бути безумовним та виключно - достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, наприклад з технічного обслуговування обладнання та надання клірингових послуг, адже обставина надання послуг та виконання робіт одним суб'єктом господарювання на користь іншого суб'єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні показники податкової звітності.

Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі виконання робіт з технічного обслуговування обладнання і прибирання приміщень/території, вбачається за можливе прийти до висновку про обов'язковість причинно-наслідкового зв'язку між оформленням актів виконаних робіт, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі таких актів та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності.

Наполягаючи на фактичності виконання робіт по технічному обслуговуванню обладнання і надання клірингових послуг з боку зазначеного вище контрагента, позивач до матеріалів справи не надає жодного письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені в актах виконаних робіт.

При цьому, усі без виключення акти виконаних робіт (наданих послуг), не містять в собі інформації про те: 1) якими ресурсами надавались клінингові послуги, а надані первинні документи не розкривають суті та змісту операції (які саме клинингові послуги та послуги з технічного обслуговування були отримані позивачем); 2) де саме (на яких об'єктах) здійснювались клінінгові послуги і послуги з технічного обслуговування, внаслідок чого суд позбавлений можливості погодитьсь з твердженням позивача про зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Надана позивачем до матеріалів копія документу під назвою «Перелік обладнання, яке підлягає технічному обслуговуванню» (а.с. 89 - 92 Том ІІ) судом відхиляється як належний доказ фактичності проведення ТОВ «Старксервіс» робіт з технічного обслуговування зазначеного в переліку обладнання, адже належним доказом фактичності виконання певної роботи/надання послуги є первинні документи зміст яких кореспондується з відомостями бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання (чого в даному випадку позивачем не надано), внаслідок чого викладення позивачем на паперовому носії інформації переліку обладнання, що перебуває на його балансі, жодним чином не свідчить про технічне обслуговування даного обладнання спірним контрагентом.

Доводи представника позивача про те, що господарські взаємовідносини ТОВ «Потенціал-Б» з ТОВ «Старксервіс» обумовлені необхідністю виконання позивачем власних господарських зобов'язань перед третіми особами, які є орендарями належних позивачу приміщень, підлягають відхиленню, адже, як вже зазначалось, зі змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача і ТОВ «Старксервіс», не вбачається жодного зв'язку з приміщеннями, які позивач здає в оренду ТОВ «ПХ Груп», ТОВ «Інтермода Трейд» тощо.

Посилання представника позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 23.04.2014 по справі № 826/5015/14 судом відхиляються, адже ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 по вказаній справі постанову суду першої інстанції від 23.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 визнано такими, що втратили законну силу, а провадження у справі закрито.

В той же час, посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к підлягають відхиленню, адже в перевіряємому періоді ОСОБА_3 не був директором ТОВ «Старксервіс», внаслідок чого факт визнання винним ОСОБА_3 в фіктивному підприємництві при створенні ТОВ «Старксервіс», в даному випадку, не має преюдиційного значення в розумінні ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копії договорів на постачання питної води, електроенергії, природного газу тощо з документами на підтвердження факту виконання цих договорів та акти списання запчастин і матеріалів (а.с. 93 - 241 Том ІІ), судом також відхиляються як докази по даній справі, адже зміст даних документів жодним чином не впливає на формування позивачем податкового кредиту та витрат за насідками взаємовідносин з ТОВ «Старксервіс». Іншого позивачем не обґрунтовано та не доведено.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд приймає до уваги те, що відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, допитаний в якості свідка по кримінальному провадженні директор ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_1 зазначив (а.с. 36-43 Том ІІ), що приблизно в кінці вересня 2012 погодився на перереєстрацію ТОВ «Старксервіс» на себе за грошову винагороду (200 грн.), наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, підприємство в органах державної влади не реєстрував, фінансово-господарської діяльності не здійснював та не уповноважував на це третіх осіб.

З метою вчинення дій по допиту ОСОБА_1 в якості свідка по даній справі, суд викликав ОСОБА_1 судовою повісткою для дачі пояснень в судовому засіданні 28.10.2014. Проте, з незалежних від суду причин, ОСОБА_1 до суду не прибув, будучи повідомленим про дату час та місце проведення судового засідання належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України 05.03.2012 (23740257), надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські (акти виконаних робіт) та податкові документи (податкові накладні) не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ та витрат до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює покази ОСОБА_1 як додаткові (непрямі) докази неправомірного формування позивачем спірних показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Старксервіс».

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що наявність доказів оплати (а.с. 14 - 17 Том І) є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

За таких обставин суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність надання додаткових доказів по справі, наприклад доказів передачі відповідної технічної документації на контрагента або звітів про виконання клірингових послуг, однак окрім вищевказаних актів виконаних робіт та податкових накладних, інших доказів позивачем надано не було.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Потенціал-Б» відмовити повністю.

2. Стягнути з ТОВ «Потенціал-Б» (код ЄДРПОУ 34913946) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський